Усі видатки на фінансування бюджетних установ і заходів на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги й наближення її до споживача можна поділити на три групи залежно від того, надання яких соціальних послуг вони забезпечують.
1. Першочергові видатки, що знаходяться найближче до споживача, здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст. Наприклад, видатки на дошкільну та середню освіту, первинну медичну допомогу (дільничні лікарні, фельдшерські пункти).
2. Основні видатки, гарантовані для всіх громадян України, здійснюються з бюджетів міст республіканського, обласного значення, районних бюджетів; на державне управління відповідних місцевостей. Наприклад, видатки на державні програми будівництва житла для окремих категорій (освіта — на загальну середню освіту, зокрема й ліцеї, гімназії, заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги й реабілітації (інтернати, дитячі будинки), медицина — пологові будинки, стаціонари, стоматологічні поліклініки).
3. Соціальні послуги для окремих категорій громадян, потреба в яких існує в усіх регіонах України — здійснюються з бюджетів Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів. Наприклад, видатки на вищу та післядипломну освіту; санаторно-курортна допомога, адресна соціальна допомога, бібліотеки, музеї обласного рівня.
З бюджетів Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.
Існують програми, які не враховуються під час розрахунку міжбюджетних трансфертів. Це місцева пожежна охорона, транспорт, дорожнє господарство, управління комунальним господарством (ст. 91 Бюджетного кодексу України).
Місцеві ради можуть передавати повноваження на здійснення як власних видатків, так і делегованих державою до інших місцевих рад шляхом прийняття спільного рішення та укладання відповідних угод до 1 серпня року, що передує плановому. Одночасно на здійснення відповідних видатків передаються кошти у вигляді міжбюджетних трансфертів.
Якщо інше не передбачене договором, розмір переданих коштів на виконання делегованих державних повноважень має бути пропорційним частці користувачів послугами в повній вартості цих послуг, розрахованих за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості.