Фінансова діяльність держави — це діяльність держави та її органів у галузі мобілізації, розподілу та витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою покриття фінансових потреб держави й виконання її функцій.
Методи фінансової діяльності держави — це конкретні прийоми та засоби, за допомогою яких уповноважений державою орган від її імені мобілізує, розподіляє та використовує фонди коштів.
З огляду на три основні напрями фінансової діяльності держави можна виділити й три відповідні групи методів фінансової діяльності держави: 1) мобілізація; 2) розподіл; 3) використання.
У процесі мобілізації використовуються наведені нижче методи.
1) Обов’язковий, який полягає у примусовому й безвідплатному вилученні частини грошових коштів у власників на користь держави.
Цей метод передбачає встановлення виду платежу, його точного розміру, терміну внесення платежу обов’язкової санкції за порушення терміну у вигляді пені, штрафів.
2) Добровільний метод мобілізації коштів у юридичних осіб і населення (грошово-речові лотереї, позики різних видів, акції, випуск державою облігацій, інших цінних паперів).
Під час розподілу коштів використовують такі методи:
— метод фінансування — безвідплатний, безповоротний, цільовий, плановий відпуск коштів з централізованого фонду (бюджету). Здійснюється у формі дотацій, субсидій і субвенцій;
— метод кредитування — відпуск коштів на принципах повернення, строковості й відплатності. Існють два види кредиту: державний, коли позичальником виступає держава, а кредитором — юридичні особи й громадяни; банківський, коли кредиторами виступають кредитні установи.
Під час використання встановлюються такі методи:
— метод встановлення цільового призначення державних грошових фондів коштів (наприклад, Пенсійного фонду);
— метод встановлення порядку використання коштів;
— метод встановлення компетентними органами фінансових нормативів і лімітів використання грошових коштів;
— метод фінансового контролю;
— метод планування та ін.
Зазначимо принципи фінансової діяльності.
1) Публічний характер фінансової діяльності держави.
2) Розподіл функцій у галузі фінансової діяльності держави між представницькими та виконавчими органами влади на основі конституційного принципу розподілу компетенції законодавчої та виконавчої влади загалом.
3) Принцип пріоритету органів законодавчої над органами виконавчої влади (тісно пов’язаний з попереднім принципом).
4) Принцип пріоритетності публічних видатків щодо прибутків казни.
5) Принцип здорових фінансів.
6) Принцип фінансової безпеки та інші принципи.