Предметом галузі права є коло суспільних відносин, що регулюються цією галуззю права.
Предмет фінансового права становлять суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави, тобто відносини щодо формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою реалізації функцій держави[1].
Предмет фінансового права становлять тільки ті відносини, які врегульовані правом у цій сфері за допомогою методу владних приписів.
Його сутність полягає в тому, що вирішення будь-якого питання здійснюється волею однієї сторони.
Методу владних приписів притаманні такі риси, як категоричність владних велінь фінансово-правових норм і відсутність оперативної самостійності суб’єктів фінансового права.
Крім методу владних приписів у фінансовому праві використовують методи рекомендацій (між представницькими органами влади держави різного рівня та урядом України — наприклад, під час складання проекту Державного бюджету) та узгодження (використовується в процесі вирішення питань органами, що здійснюють фінансову діяльність одного рівня, іноді між сторонами, що уклали фінансовий договір (наприклад, договір про податковий кредит).
Метод фінансово-правового регулювання є підставою для відмежовування фінансового права від інших галузей.