рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Право
/
Комплекс наук про управління

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Комплекс наук про управління

Комплекс наук про управління - раздел Право, АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ На Сучасному Рівні Пізнання Науки Про Управління Становлять Певний Ком...

На сучасному рівні пізнання науки про управління становлять певний комплекс наук, для визначення якого можна користуватися збірним поняттям «наука управління» В цьому комплексі дедалі активніше відбувається процес диференціації на загальнотеоретичну частину і окремі управлінські науки.

Наука управління покликана передусім досліджувати систему соціального управління, природу та зміст його функцій, форми і методи управлінської діяльності, взаємозв'язок між ними, організацію управлінської праці у різних сферах її застосування. При цьому дослідження науки управління завжди мають чітко виражену мету і спрямованість — максимально сприяти досягненню найбільш оптимальних результатів в організуючій діяльності управління. Ця мета, по суті, й визначає об'єкт і предмет, комплексний характер знань науки управління як творчого результату синтезування досягнень цілого ряду суспільних і природничо-технічних наук.

Управління в різних сферах суспільного життя має свою специфіку, і вивчення управлінського процесу вимагає диференційованого підходу, являє собою предмет спеціального наукового дослідження, що є об'єктивною засадою, більше того — потребою розвитку комплексу наук про управління (управлінських наук), кожна з яких вивчає управління в межах свого предмета пізнання. Такими є наука управління виробництвом, дослідною діяльністю, науки, що вивчають управління в духовній та політико-ідео-логічній сферах тощо. Всі вони мають власний предмет, характерні особливості методів наукового дослідження, а у своїй сукупності повинні забезпечити вивчення управління як цілісного суспільного явища.

Серед управлінських наук базове місце посідає загальна теорія соціального управління— узагальнююча система науково-теоретичних знань про управління як єдину соціальну функцію. І немає іншої науки, до предмета дослідження якої входило б пізнання загальних, основних, найсуттєвіших закономірностей здійснення цієї функції як цілісної системи. Вона виробляє загальнотеоретичні поняття й категорії соціального управління.

Виникає питання: наскільки правомірна назва «теорія соціального управління» і як вона співвідноситься з «наукою управління»? Термін «теорія», як правило, використовується для визначення системи основних ідей, поглядів у тій чи іншій галузі знань, сукупності наукових положень, що ґрунтуються на загальних принципах, сукупності узагальнюючих висновків, які становлять систему знань загальнотеоретичних наук або теоретичну частину інших наук. Термін «наука» ширший, ніж термін «теорія», що свідчить про термінологічну нерівно-значність «теорії управління» і «науки управління».

Предметом теорії соціального управління є загальні, основні, найістотніші закономірності соціального управління як єдиного, цілісного суспільного явища, тобто закономірності, що випливають із суті управління як соціальної функції, притаманної всім історичним стадіям розвитку суспільства, а також найважливіші закономірності, зумовлені природою соціальної організації.

Теорія соціального управління як загальнотеоретична наука вивчає управління в цілому як соціальне явище і не має прикладного характеру. Вона не претендує, та й не може претендувати на розробку всієї різноманітності конкретних аспектів і функцій управління. Цими питаннями мають займатися окремі управлінські науки, що становлять єдиний комплекс наукових знань. Водночас це не означає, що теорія соціального управління вбирає в себе теоретичні частини окремих управлінських наук. Вона і теоретичні частини окремих управлінських наук є теоріями різного методологічного рівня.

Другою за рівнем теоретичних узагальнень є теорія державного управління,яка вивчає загальні закономірності управління, що здійснюється з боку держави, всіх її органів, за допомогою усіх важелів державної влади. Як було з'ясовано у попередньому параграфі, теорія державного управління має найтісніші зв'язки з юридичними науками, насамперед — з наукою адміністративного права.

Процес диференціації управлінських наук у складі науки управління триває. Нині ще не можна з вичерпною повнотою перелічити всі окремі управлінські науки.Деякі з них повністю сформувались, а деякі не вийшли з початкового стану; цей процес розвивається і прискорюється.

В основу класифікації окремих управлінських наук слід покласти загальноприйняту класифікацію наук. Відтак до комплексу цих наук слід віднести:

0 галузеві управлінські науки, що створюються або вже створені (управління виробництвом, дослідницькою діяльністю тощо);

0 міжгалузеві управлінські науки (наукова організація праці, управління трудовим колективом тощо);

0 спеціальні управлінські науки (психологія управління та ін.);

0 прикладні управлінські науки (техніка конторської справи, діловодство тощо). Звичайно, грані тут рухомі й відносні, але з певними корективами таку класифікацію можна прийняти для сукупності управлінських наук.

Окрім комплексу наук про управління, різні аспекти управлінських явищ і процесів у суспільстві вивчаються і так званою організаційною наукою. Оскільки ця наука зазвичай не привертає достатньої уваги в юридичній літературі, доцільно докладніше висвітлити дане питання.

На початку XX ст. у надрах соціології — науки, яка намагалася запропонувати загальнотеоретичний погляд на закономірності формування та функціонування суспільства, — почала формуватися як самостійний науковий напрям так звана організаційна наука.Вцей же час достатньо виразно окреслюється її предмет дослідження, нові специфічні організаційні проблеми, які об'єктивно вимагають особливих методів дослідження.

На початковому етапі становлення організаційної наукисформувалася школа «наукового менеджменту», основоположниками якої стали американський інженер Фредерік Тейлор та французький вчений Анрі Файоль. їх практична і наукова діяльність, а також досягнення їх учнів та послідовників достатньо детально висвітлені в наукових дослідженнях управлінських проблем, зокрема зарубіжними вченими. Наукові розробки цих учених та практиків менеджменту зробили досить суттєвий внесок у формування організаційної науки. В працях представників цієї школи вперше була поставлена проблема класифікації організаційних наук та визначення співвідношення між ними.

Одночасно здійснювалися спроби визначити співвідношення між поняттями «організація» і «управління». Наприклад, Файоль визначив організацію як одну з функцій управління. Ця ж традиція була розвинута і в дослідженнях з теорії управління, що їх проводили інші вчені. Поряд з цим існували й інші підходи до визначення співвідношення між цими поняттями, і зокрема визначення цих понять як ідентичних або таких, котрі охоплюються єдиним словосполученням «організація і управління».

З формуванням теорії управління, що сприймалася насамперед як теорія управління виробництвом, відбувається і формування теорії організації як більш загальної соціологічної науки, яка не залишає без уваги дослідження в галузі науки управління, а активно використовує наукові результати, що були отримані цими науками.

Значним кроком у цьому напрямі була розроблена відомим німецьким соціологом Максом Вебером теорія ефективної організаційної структури, відомої в науці як концепція «ідеальної бюрократії». Досліджуючи бюрократію у німецькому державному апараті, Вебер фактично визначив загальні закони функціонування складних організацій, їх функціонально-структурної побудови, розвиток ієрархії та методів організації соціальних систем. Не випадково Вебера також вважають одним з основоположників теорії систем та школи системного підходу до управління. Вебер є автором основних ідей у галузі теорії організації і відповідно є певною мірою засновником сучасної організаційної науки. Саме в період його наукової діяльності активізувалися дослідження в цій галузі.

Незважаючи на те, що веберівська концепція в основному базувалася на європейських методах організації, і головним чином на прусському досвіді, його «ідеальний тип» в цілому аналогічний тим організаційним моделям, які утворювали так звану класичну теорію управління.

Поряд з Тейлором, що розробив принципи «наукового менеджменту», та Файолем, який досліджував принципи організації адміністративної діяльності, класичну теорію управління розвинули та систематизували Лютер Г'юлік та Ліндал Урвік. У 30-х роках XX ст. вони разом редагували «Доповіді з питань науки адміністрації», де з одинадцяти розділів два: «Нотатки про теорію організації» та «Наука, цінності та громадська адміністрація» — належать перу Г'юліка і два розділи — «Організація як технічна проблема» та «Функція адміністрації в аспекті праць Анрі Файоля» — належать Урвіку.

Етап активного розвитку організаційної науки.До середини 30-х років XX ст. організаційна наука розвивалася досить активно і остаточно відпочкувалася від соціології. Саме в цей період активно розвивалася і близька за предметом наука управління виробництвом. Це, з одного боку, ускладнює розмежування предметів дослідження цих наук, а з іншого — дає змогу взаємозбагачувати наукове знання, обмін ідеями та інформацією. Саме в цей час починається пошук специфічних закономірностей організаційних процесів та вироблення універсальних принципів організації. При цьому активно використовуються і дослідження науки управління виробництвом.

Спроби інтегрування організаційних принципів діяльності в єдину теорію організації зробив відомий вчений А. А. Малиновський (псевдонім — А. Богданов) у своїй трьохтомній праці «Загальна організаційна наука (тектологія)», яка залишила помітний слід в організаційній науці.

У цих книг дуже складна доля: вони фактично не перевидавалися на батьківщині автора і тривалий час були відомі тільки вузькому колу спеціалістів. Висновки А. Богданова мали теоретичний характер і оперували такими поняттями, які тільки в майбутньому були зрозумілі та сприйняті кібернетикою, загальною теорією систем, прикладною соціологією, праксеологією та іншими науками. Саме тому в 70—80-х роках XX ст. навколо праць А. Богданова почався справжній «бум». Вони були перекладені на іноземні мови, надруковані великими накладами, розтлумачені чисельними інтерпретаторами. Багато ідей Богданова сьогодні розглядаються як аксіоми організаційної науки, а деякі з них увійшли в арсенал суміжних наук — теорії систем, науки управління, системотехніки, праксеології тощо.

Поряд з узагальнюючими працями Вебера, Файоля, А. Богданова та інших учених організаційні проблеми в першій половині XX ст. продовжують досліджуватися в рамках філософії, економіки, політичної економії, соціології, теорії права і т. ін.

Так, у науковій спадщині марксизму виявляється багато ідей, що збігаються з теоретичними положеннями Вебера, хоча їм дається відповідна інтерпретація. Наприклад, у працях В. І. Леніна прямо вказувалося на необхідність використати досягнення організаційної науки для налагодження ефективного обліку і контролю, використання новітніх методів організації праці, організувати вивчення і викладання системи Тейлора, її систематичне пристосування до умов радянського ладу тощо. З ідеологічних позицій прикладні проблеми організації досліджувалися радянськими основоположниками школи наукової організації праці (НОП): А. Г. Гастевим, П. М. Лебедєвим (псевдонім — Керженцев), О. А. Коганом (псевдонім — О. Єрмансь-кий).

Як відомо, починаючи з 30-х років наукові дослідження в галузі організації і управління в СРСР були фактично припинені. Натомість країнах Західної Європи і Північної Америки саме в цей період починається новий етап вивчення організаційних, управлінських проблем, що було пов'язано передусім з «великою депресією» 1929 р.

Дослідження організаційних проблем у цей період продовжувалося відразу з кількох напрямів. У сфері організації управління промисловістю почали формуватися ідеї «децентралізації і скоординованого контролю», які були сформовані, а потім успішно здійснені групою вчених і практиків компанії «Дженерал моторз» і корпорації «Дюпон» у США. У цей же період у рамках соціальної науки (Social Science) формується теорія людських відносин (humans relations), яка спрямована на пошук шляхів ефективної стимуляції поведінки людини в будь-якій соціальній організації.

Друга світова війна, її соціально-економічні й політичні наслідки стали «матеріальною» основою виникнення нових організаційних ідей і відповідно початком нового етапу розвитку організаційної науки.

Новий етап розвитку організаційної науки.Саме в післявоєнний період, починаючи з 50-х років, виникають такі наукові напрями, як кібернетика, теорія систем, інформатика, системотехніка та ін. Зрозуміло, нові наукові ідеї і нова інформаційна техніка починають використовуватися у розв'язанні організаційних проблем і, отже, дають можливість на новій технологічній основі підходити до постановки завдань у галузі організаційної науки.

На межі 50—60-х років у рамках теоретичної кібернетики, основоположником якої був Норберт Вінер, виникла загальна теорія систем, що згодом науково інтерпретується Людвігом фон Берталанфі як універсальна методологія системного підходу. Ця наукова подія сприяла утвердженню якісно нового погляду на розв'язання багатьох інформаційних, технологічних та суто технічних проблем.

Виникнення загальної теорії систем мало істотне значення для організаційної науки. Передусім вона і системний підхід, що сформувався на її базі, забезпечували узагальнення знань і в поєднанні з новими інформаційними технологіями давали змогу практично розв'язувати складні організаційні завдання.

У зв'язку з цим варті на увагу дві обставини. По-перше, з використанням системного підходу багато відомих наукових ідей отримали наукове обґрунтування. Так, не випадково саме в цей період різко зріс інтерес до праць А. Богданова, який багато в чому інтуїтивно використав методологію системного підходу. По-друге, системний підхід дав змогу чіткіше визначити межі між суспільними науками: економікою, соціологією, філософією, іншими науками, а отже, й предмет організаційної науки.

Сучасний стан організаційної науки.Нині організаційна наука перебуває на етапі остаточного формування свого предмета дослідження, визначення місця в системі суспільних наук. Вона формується передусім у рамках суспільних наук, хоча істотний вплив на її формування справляють і технічні науки (кібернетика, інформатика та ін.) При цьому організаційна наука має «подвійний» міждисциплінарний статус. З одного боку, вона формується на межі не тільки суспільних, а й технічних наук, а з іншого — має яскраво виражений міждисциплінарний характер у системі суспільних наук.

Організаційна наука має складну внутрішню структуру, яку утворює певний комплекс наук.У ньому чітко виділяються загальнотеоретичні дисципліни, що умовно об'єднуються поняттям «теорія організації» або «теорія організації і управління». Як невід'ємну частину теорії організації слід виокремити і теорію державно-правової організації соціальних систем, яка тісно пов'язана з циклом правових наук. У дослідженнях з цієї проблематики, поряд з наукою управління, вказується і теорія управління, а також теорія державного управління. Існують також галузеві теоретичні дисципліни: теорія організації управління промисловим виробництвом, теорія управління господарськими комплексами, теорія організації промислових підприємств та ін.

Окрім того, до складу організаційної науки відносять: науку організаційної поведінки (праксеологію); наукову організацію праці та деякі інші науки, які не мають на цей час чітко означених, загальновизнаних предметів дослідження. Саме цей чинник зумовлює певну «розмитість» предмета досліджень організаційної науки.

§ 3. Порівняльно-правовий метод у науці адміністративного права

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

ЗМІСТ... Слово до... Вступ до академічного курсу РОЗДІЛ...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Комплекс наук про управління

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Академічний курс. Том 1
УДК 342.92 Гриф надано Міністерством освіти ББК67.9(Укр)3 і науки України А28 (лист № 1/11-2104від 14травня 2004

РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
ГЛАВА 1. Основні етапи історичного розвитку адміністративного права..........................................15 § 1. Виникнення засад адміністративного права: від поліцейського до а

РОЗДІЛ ІІ . ВИКОНАВЧА ВЛАДА, ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО
ГЛАВА 3. Виконавча влада і державне управління...............................49 § 1. Виконавча влада як гілка державної влади та її управлінська спрямованість.......................

РОЗДІЛ III. НОРМИ, СИСТЕМА І ДЖЕРЕЛА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
ГЛАВА 6. Норми адміністративного права.......................................109 § 1. Поняття і структура норм адміністративного права...........109 § 2. Зростання ролі адм

РОЗДІЛ IV. РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ АДМІНІСТРАТИВНОЮ ПРАВА ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
ГЛАВА 9. Реалізація адміністративно-правових норм.......................167 § 1. Поняття і форми реалізації адміністративно-правових норм..................................167

РОЗДІЛ VI. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
ГЛАВА 15. Функції, компетенція і режими діяльності органів виконавчої влади..............................259 § 1. Діяльність органів виконавчої влади: загальна характеристика змісту

РОЗДІЛ VII. ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ТА ЇЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ГЛАВА 18. Організаційно-правові засади державної служби.............307 § 1. Служба у суспільстві та державна служба............................307 § 2. Поняття посади і по

РОЗДІЛ VIII. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ
ГЛАВА 20. Контроль у системі засобів забезпечення законності у державному управлінні.............................................................345 § 1. Поняття і с

РОЗДІЛ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ГЛАВА 24. Адміністративний примус................................................411 § 1. Поняття адміністративного примусу...................................411 § 2. Класи

РОЗДІЛ X. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС І АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОВАДЖЕННЯ
ГЛАВА 27. Адміністративний процес................................................477 § 1. Поняття адміністративного процесу...................................477 § 2. Принц

ЮЗДІЛ ХІ. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО У СУЧАСНІЙ ЄВРОПІ
ГЛАВА 31. Адміністративне право окремих західноєвропейських країн.................................533 § 1. Адміністративне право Франції...........................................53

Слово до читача
Основна мета підготовки академічного курсу «Адміністративне право» (далі — Академічний курс) — створення підручника, який би більшою мірою, ніж існуючі вузівські підручники, став теоретико-методоло

Необхідність зміни традиційного погляду на адміністративне право
Таке розуміння адміністративного права враховує лише переважно сферу його застосування, а тому не цілком повно і, головне не досить точно відображає основнесуспільне призначення цієї галузі. Тим бі

Новий погляд на сутність адміністративного права у демократичному суспільстві
Оскільки Конституція України вимагає переходу від ідеології панування держави над людиною до нової ідеології — служіння держави інтересам людини, то ця нова ідеологія має пройти, так би мовити, чер

Необхідність реформування адміністративного права України та його концептуального забезпечення
Нагальна необхідність такого реформування підтверджується світовим досвідом, який свідчить, що в період серйозних трансформацій соціальноекономічних і політико-правових системсаме галузь адміністра

Перехід до адміністративного права
Докорінні зміни в економічному розвитку в другій половині XIX ст. розширили діяльність держави. Перехід європейських країн від аграрного до індустріального розвитку, швидкий розвиток населених пунк

Камеральні науки і наука поліцейського права
Перші наукові праці з державного управління з'явилися у XVI ст., коли утверджувалася абсолютна монархія. Ці праці мали теологічний зміст і давали поради правителям, як управляти державою. Метою упр

Становлення науки адміністративного права
Якщо поліцейське право використовувалося для впорядкування суспільних відносин шляхом застосування методів прямого примусу, то виникнення адміністративного права пов'язане з принципово іншим підход

Поняття рецепції римського права та його типи
Загалом рецепція праваявляє собою сприйняття його духу, ідей, головних засад та окремих положень тією чи іншою сучасною цивілізацією на певному етапі її розвитку. Відповідно

Про рецепцію права щодо адмініетративного права
Адміністративне право тісно пов'язанез регулюванням управлінської (адміністративної) діяльності держави. Державнауправлінська діяльність виникла одночасно з виникненням публічної влади, і норми, що

Виконавча влада у світлі принципу поділу державної влади.
Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову гілки влади. Цей загальновизнаний у світовій державотворчій практи

Загальне поняття управління та його види
Термін «управління» завдяки полісемантичності сучасної мови використовується у різних значеннях. Управлінські аспекти виявляються у фізичних, хімічних, біологічних явищах, технологічних і

Широке і вузьке розуміння державного управління
У минулий період у вітчизняній адміністративно-правовій літературі досить активно дискутувалося співвідношення так званих широкого та вузького тлумачень поняття державного управління. Причому з час

Поняття державного управління
Державне управління, хоч і є окремим видом діяльності держави, проте не є виключною прерогативою якогось одного виду державних органів. Державне управління у тому чи іншому обсязі виявляється у дія

Загальнонаукове розуміння регулювання та управління
На рівні загальної науки управління поняття «регулювання» та «управління» майже ніколи не використовуються як ідентичні, проте співвідношення між ними тлумачиться по-різному. Загальновизнано, що ре

Загальні риси методу
В адміністративному праві використовуються способи регулювання, що властиві обом загальним методам правового регулювання — імперативному та диспозитивному. Відтак загальними

Галузеві особливості методу.
Широко використовуваний адміністративним правом імперативний методправового регулювання дістає відображення у певних специфічних способах регулювання суспільних відносин, що перебу

Поняття та класифікація принципів адміністративного права
Принципи слід розуміти як засаднжі (основні) ідеї, положення, вимоги, що характеризують зміст адміністративного права, відображають закономірності його розвитку і визначають напрями і механізми

Сутність і призначення порівняльного правознавства
Порівняльно-правовий метод у науці адміністративного права можна вважати досить давнім і водночас «молодим» засобом наукового освоєння державно-правової дійсності. Методи порівняльн

Основні вимоги порівняльного аналізу в адміністративному правознавстві
Ключовою такою вимогою є розуміння загальних тенденцій у адміністративній діяльності та в механізмах її правового регулювання в зарубіжних країнах. До таких тенденцій належить зростання в за

Визначення поняття адміністративно-правових норм
В юридичній літературі існують різні варіанти визначення поняття адміністративно-правових норм. Серед найтиповіших визначень наведемо деякі, які містяться у навчальних виданнях російських та україн

Структура адміністративно-правової норми
Специфіка адміністративного права полягає у тому, що зазначені елементи норми досить часто містяться не в одному, а в різних актах законодавства. До того ж у більшості адміністративно-правових норм

Поділ права на публічне і приватне
Становлення в Україні демократичної, соціальної, правової держави висуває на порядок денний необхідність приведення системи права України у відповідність з тими принципами, на яких побудовані відпо

Публічно-правові риси адміністративного права
Адміністративне право як одна з основних галузей публічного права є найбільшим за обсягом свого змісту, регулює величезне коло суспільних відносин. Особливістю даних відносин є те, що вони виникают

РОЗДІЛIV. РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ АДМІНІСТРАТИВНОЮ ПРАВА ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
Глава 9 Реалізація адміністративно-правових норм § 1. Поняття і форми реалізації адміністративно-правових норм Для того, щоб норми адміністративного права були втіле

Громадяни України
Адміністративно-правовий статус громадян частиною їх загального правового статусу, визначеного Конституцією і законами України, зокрема Законом України «Про громадянство», міжнародними договорами,

Іноземці та особи без громадянства
Згідно із Законом України «Про правовий статус іноземців» іноземцямивизнаються іноземні громадяни, тобто особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами

Поняття органу виконавчої влади
Поняття «орган виконавчої влади» є похідним від ширшого поняття «державний орган» (або «орган державної влади»). В цьому розумінні орган виконавчої влади є окремим видом державних органів. На них п

Види органів виконавчої влади
Класифікація видів органів виконавчої влади можлива за різними критеріями (ознаками). Зокрема, ці органи поділяються на види залежно від: характеру компетенції (або змісту функцій) — на орга

Поняття системи органів виконавчої влади.
Поняття «система органів» щодо гілки виконавчої влади означає: по-перше, відокремленість відповідної групи державних органів, що входять до конкретної системи, від решти видів органів

Основні засади структурної побудови системи органів виконавчої влади
Базовою засадою виступає ієрархічна організація системи органів, яка зумовлює необхідність існування так званої управлінської вертикалі. Ієрархічну вертикаль виконавчої влади

Склад місцевих органів виконавчої влади
Виконавчу владу на місцевому територіальному рівні, тобто в областях, районах,Автономній Республіці Крим, у містах Києвіта Севастополі, здійснюють обласні, районні, Київська та Севас

Релігійні організації
Здійснення громадянами гарантованої ст. 35 Конституції України свободи світогляду і віросповідання породжує суспільні відносини, значна частина яких має правовий характер. Так, закріплене у цій ста

РОЗДІЛ VI. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Глава 15. Функції, компетенція і режим діяльності органів виконавчої влади § 1. Діяльність органів виконавчої влади: загальна характеристика змісту і форм

Функції органів виконавчої влади
Функції органів виконавчої влади слід розуміти як відносно самостійні та якісно однорідні складові діяльності цих органів, які характеризуються цільовою спрямованістю. Спираючись на висновок

Класифікація функцій управління
В адміністративно-правовій літературі є різні варіанти класифікації функцій управлінської діяльності. Традиційним є поділ на такі види: а) загальні (або основні) функції;

Компетенція органів виконавчої влади
Оскільки фактична діяльність органів виконавчої влади неможлива без використанняпевних прав і виконання певних обов'язків,то функції органів органічно пов'язані з державно-владними повноваженням

Дискреційні повноваження
Повноваження щодо реалізації адміністративного розсуду, коли вони не передбачають обов'язків органу узгоджувати (в будь-якій формі) свої рішення з будь-яким іншим суб'єктом, мають назву «дискрец

Поняття адміністративно- правового режиму та його елементи
Найбільш поширеним вважається визначення поняття адміністративно-правового режимуяк певного поєднання адміністративноправових засобів регулювання, опосередковного імперативним м

Види адміністративно- правових режимів
Велика кількість адміністративно правових режимів зумовлює необхідність їх класифікації.Остання дає змогу розглянути ці режими всебічно і глибше виявити характер їх різних видів.

Поняття форм управління
Виходячи з наведеного у попередній главі загального визначення форм управлінської діяльності як способів зовнішнього вираження її змісту, слід зазначити, що державне управління виявляється в конкре

Класифікація форм управління
Оскільки виконувані в процесі управління дії та взаємозв'язки різноманітні за своїм характером, призначенням та наслідками, до яких вони призводять, то виникає необхідність класифікації фор

Поняття правового акту управління
Видання правових актів управління слушно розглядається як провідна форма реалізації завдань, функцій та компетенції органів виконавчої влади. Адже саме з допомогою таких актів досягається упорядков

Види правових актівуправління
Вадміністративно-правовій науці розподіл правових актів управління на видиздійснюється за різними критеріями (ознаками). За критерієм юридичної природи

Вимоги, що ставляться до правових актів управління
З юридичної точки зору, тільки розробити та прийняти якісний правовий акт управління зовсім недостатньо. Незважаючи на всю складність та відповідальність даного етапу, котрий є, власне кажучи, поча

Порядок прийняття правових актів управління
Порядок прийняття правових актів управління (далі — актів управління, актів) охоплює наступні стадії. 1. Підготовка акту.Значна кількість ак

Питання чинності правових актів управління
Щодо чинності актів управління дослідники слушно пропонують виділяти чотири окремі юридичні стани: 1)припинення; 2) зупинення; 3) зміна;

Специфічний вияв загальноправових ознак договору в публічному праві
Аналіз загальноправового поняття договору як угоди сторін, спрямованої на виникнення, зміну або припинення їх взаємних прав та обовязків дає змогу виявити такі його ознаки: а) свобода воле

Поняття адміністративного договору та особливості його застосування
Визначаючи поняття адміністративного договору, окреслимо характерні ознаки ос-таннього: 1) виникнення у сфері публічної влади у зв'язку і з приводу реалізації органом виконавчої вла

Службау суспільстві: різноманітність видів
Сучасне суспільство об'єднує значну кількість різноманітних організаційних утворень — органів і організацій. Вони залежно від форми власності, на основі якої здійснюють свою діяльність, можуть бути

Поняття державної служби, її принципи та види
Державна служба— один з важливих видів суспільно корисної діяльності, зміст якої полягає у виконанні завдань і функцій держави відповідно до обсягу компетенції відповідного орга

Правове регулювання державної служби
Останнім часом вжито певних заходів щодо вдосконалення правового регулювання державно-службових відносин та організації державної служби. Слід врахувати, що Закон України «Про державну службу» лише

Поняття посади
Згідно із ст. 2 Закону України «Про державну службу» посада— це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку пок

Поняття посадової особи
Якщо наведеним у Законі України «Про державну службу» поняттям посади можна досить успішно користуватися в законотворчій і правозастосовчій практиці, то цього не можна сказати про наведене в Законі

РОЗДІЛ VIII. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ
Глава 20. Контроль у системі засобів забезпечення законності у державному управлінні § 1. Поняття і система засобів забезпечення законності у державному уп

Загальне поняття державного контролю
Загалом контроль використовується для перевірки відповідності діяльності учасників суспільних відносин встановленим приписам, в рамках і межах яких вони мають діяти. Мета контрою

Місце і роль контролю у державному управлінні
З розуміння суті контролю в державному управлінні як здійснення перевірки відповідності діяльності керованого об'єкта приписам керуючого суб'єкта та усунення виявлених недоліків випливає, що

Контроль через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
Важливим напрямом парламентського контролю є контроль за додержанням прав і свобод людини і громадянина в усіх сферах діяльності держави, в тому числі у сфері державного управління, здійснення яког

Контроль через Рахункову палату
Серед напрямів парламентського контролю важливе місце належить контролю за викори- станням коштів Державного бюджету України. Такий контроль здійснює Рахункова палата

Оскарження у сфері діяльності податкових органів
Порядок адміністративного оскарження рішень та дій органів державної податкової служби(далі — податкові органи) регламентується законами України «Про систему оподаткування», «Про д

Оскарження у сфері діяльності органів внутрушніх справ
В органах внутрішніх справдіяльність з розгляду скарг грунтується на Законі України «Про міліцію», Положенні про Міністерство внутрішніх справ України (затвердженому Указом Президе

Оскарження у сфері діяльності митних органів
Крім вищезгаданих законодавчих актів загального характеру, порядок розгляду скарг у митних органахрегулюється відомчим нормативно-правовим актом — Інструкцією про порядок розгляду

РОЗДІЛ IX. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Глава 24. Адміністративний примус § 1. Поняття адміністративного примусу Адміністративний примус є одним з видів державного примусу.

Заходи адміністративної відповідальності.
Такий поділ найбільш чітко відображає правоохоронне призначення адміністративного примусу. Окремі вчені-адміністративісти висловили думку про відсутність адміністративно-запобіжних заходів

Поняття заходів адміністративного припинення
Заходи адміністративного припинення — найчисленніші та найрізноманітніші з усіх адміністративно-примусових заходів — характеризуються насамперед тим, що їх застосування спричиняється реал

Заходи припинення загального призначення
Заходи адміністративного припинення загального призначення, які застосовуються в повсякденній практиці багатьма правоохоронними органами, переважно поділяються, виходячи з мети їх застосу

Заходи припинення спеціального призначення
Заходи припинення спеціального призначенняслід визначити як комплекс виняткових екстраординарних засобів адміністративного впливу. Спеціальний характер зазначених зах

Поняття адміністративного проступку
Вперше поняття адміністративного пробуло законодавчо закріплене у ст. 7 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення, і без змін було перенесено до КпАП союз

Склад адміністративного проступку
Склад адміністративного проступку становить передбачена нормами права сукупність ознак, за наявності яких відповідне протиправне діяння визначається саме як адміністративний проступок. До ци

Поняття адміністративних стягнень та їх класифікація
Сутність адміністративної відповідальності виявляється в накладенні адміністративних стягнень на осіб, які вчинили протиправні дії або бездіяльність. Адміністративне стягнен

Перелік адміністративних стягнень
Стаття 26 КпАП передбачає, що попередженнявиноситься у письмовій формі або у передбачених законодавством випадках фіксується іншим встановленим способом. Як правило, попередження в

Накладення адміністративних стягнень
Глава 4 КпАП передбачає основні правила накладення адміністративного стягнення. Воно накладається в межах установлених санкціями статей КпАП або іншими чинними законодавчими актами

Матеріальна відповідальність в адміністративному праві
У трудовому праві матеріальна відповідальністьрозглядається як покладення на працівника обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну ним роботодавцю. Враховуючи компенсаційний

РОЗДІЛ X. АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС І АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОВАДЖЕННЯ
Глава 27. Адміністративний процес § 1. Поняття адміністративного процесу У процесі виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів, передусім орга

Презумпція невинуватості
Дотримання презумпції невинуватостіє одним із найважливіших принципів, що істотно впливає на правове становище громадянина в демократичному суспільстві. Конституція У

Презумпція правомірності правової позиції громадянина
Ця презумпція найбільш характерна для провадження за скаргами громадян на рішення дії чи бездіяльність органів та посадових осіб. Ознаки даної презумпції полягають внаступному. П

Поняття і види адміністративно- процесуального статусу
Адміністративно-процесуальний статус громадянина слід розглядати в широкому й вузькому значеннях, які співвідносяться між собою як ціле й частина. У вузькому значенні це сукупність

Президент України Л. КУЧМА
У каз Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» (із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України

Президент України Л. КУЧМА
м. Київ 15 грудня 1999 року № 1573/99 Додаток до Указу Президента України від 15 грудня 1999року № 1573/99 Схема органі

Президента України В. ЛИТВИН
У каз Президента України «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» (із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України в

Президент України Л. КУЧМА
м. Київ 29 травня 2001 року № 345/2001 У каз Президента України «Про деякі заходи щодо оптимізації керівництва в системі центральних ор