рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Право
/
НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО - раздел Право, Міністерство Внутрішніх Справ України ...

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра адміністративного права і процесу

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО»

для напрямів підготовки «Правознавство» (6.030401),

«Правоохоронна діяльність» (6.030402)

Автори:

Лошицький М.В. професор кафедри, к.ю.н., доцент;

Голосніченко Д.І. професор кафедри, д.ю.н., доцент;

Дорогих В.М., доцент кафедри, к.ю.н:

Дорогіх О.М. доцент кафедри, к.ю.н:

Скорик В.О. старший викладач кафедри, к.ю.н.

Співак М.В. викладач кафедри, к.ю.н.;

Затверджено на засіданні кафедри

07.02.2013, протокол № 14

Київ 2013

ЗМІСТ

Витяг з освітньо-кваліфікаційної характеристики

Витяг з освітньо-професійної програми

Анотація навчальної дисципліни

Пояснювальна записка до навчальної дисципліни

Навчальна програма

Тематичний план дисципліни

Робоча програма навчальної дисципліни

Плани-конспекти лекційних занять

Плани-конспекти семінарських занять

Плани практичних занять

Завдання для самостійної підготовки

Індивідуальні навчально-дослідні завдання

Методичні вказівки (рекомендації) для викладачів і курсантів

Навчально-методичні матеріали для поточного, проміжного контролю та перелік питань підсумкового контролю

Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення

Методичні, наочні, мультимедійні, стимульні та опірні матеріали для лекцій і семінарів

Рекомендована література

ВИТЯГ З ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Витяг з освітньо-кваліфікаційної характеристики

Виробничі функції, типові задачі діяльності та уміння, якими повинен володіти випускник вищого навчального закладу освітньо-кваліфікаційного рівня… Зміст виробничої функції Назва типової задачі …

ВИТЯГ З ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ

АНОТАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Метою навчальної дисципліни: допомогти студентам поглибити свої знання з… Предмет:комплекс теоретичних положень, правових інститутів, державних та інших структур, а також широкий діапазон…

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО»

Історія держави і права зарубіжних країн

Історія вчень про державу і право

Історія України

Філософія

Юридична деонтологія

Логіка

Психологія

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДО НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО»

Навчальна дисципліна «Адміністративне право» складається з двох частин – загальної та особливої. Вона є однією з профілюючих дисциплін в Київському національному університеті внутрішніх справ, передбачає вивчення комплексу теоретичних положень, правових інститутів, державних та інших структур, а також широкого діапазону суспільних відносин, що складаються в сфері публічного адміністрування. Адміністративно-правове законодавство, порівняно з законодавством інших галузей права, є найбільш мобільним та нестабільним, особливо в сучасний період здійснення адміністративної реформи та реформи адміністративного права. Це вимагає від слухачів та студентів підвищеної уваги до тих змін, що відбуваються в змісті та структурі механізму адміністративно-правового регулювання, чинному законодавстві, поглиблення їх творчої активності та самостійності при засвоєнні основних розділів навчальної дисципліни.

Сьогодні навчальна дисципліна «Адміністративне право» базується насамперед на положеннях Декларації про державний суверенітет України, Конституції України, законодавчих актах Верховної Ради України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, відповідних положеннях інших нормативно-правових актів, а також на теоретичних положеннях суміжних юридичних дисциплін, зокрема, теорії держави і права та конституційного права України.

Семінари та практичні заняття з адміністративного права проводяться з метою:

§ допомогти курсантам поглибити свої знання з найбільш важливих теоретичних положень дисципліни, краще засвоїти якісні зміни та оновлення, що відбуваються в публічній адміністрації на сучасному етапі;

§ прищепити курсантам комплекс практичних знань і навичок, необхідних для формування в них високої професійної майстерності;

§ глибше вивчити останні зміни та доповнення, внесені до чинного адміністративного законодавства, виробити в курсантів вміння правильно реалізовувати його норми до конкретних правових ситуацій при здійсненні правоохоронної та правозастосовчої діяльності.

При підготовці до семінарського чи практичного заняття кожному курсанту необхідно ознайомитись із запропонованою літературою та з відповідними нормативними джерелами. Найважливіші з них при цьому бажано законспектувати. Наявність конспектів лекцій і нормативних джерел враховуються викладачем при визначенні оцінки знання предмету.

Під час семінарських занять як викладачу, так і курсантам, потрібно вести пошук найбільш активних форм і методів навчання та опанування матеріалом. Семінари, як правило, проводяться шляхом обговорення окремих, найбільш важливих питань тієї чи іншої теми, заслуховування доповідей чи рефератів з подальшим їх обговоренням.

Під час практичних занять курсанти, спираючись на положення чинного адміністративного законодавства, розв’язують запропоновані задачі, аналізують конкретні правові ситуації і дають їм правову оцінку, на спеціально відведених заняттях - повинні навчитись більш досконало складати відповідні адміністративно-процесуальні документи, давати оцінку їх якості та відповідності до діючого законодавства.

Вимоги до знань та умінь:

знати:

- сутність адміністративного права, його зв’язок з публічним адмініструвіанням;

- діюче адміністративне законодавство;

- функції та принципи публічного адміністрування;

- систему та правове положення суб’єктів публічного адміністрування;

- форми та методи публічного адміністрування;

- поняття та види заходів адміністративного примусу;

- способи забезпечення законності в публічному адмініструванні та спеціальні адміністративно-правові режими;

- особливості публічного адміністрування в окремих сферах та галузях суспільного життя.

уміти:

- тлумачити та застосовувати чинне адміністративне законодавство;

- правильно використовувати в практичній діяльності методи публічного адміністрування;

- готувати проекти актів публічного адміністрування та приймати управлінські, юрисдикційні та інші рішення;

- здійснювати функції щодо забезпечення законності в публічному адмініструванні, при розгляді справ про адміністративні правопорушення.

Міністерство внутрішніх справ України

Національна академія внутрішніх справ

Кафедра адміністративного права і процесу

Адміністративне право

ПРОГРАМА

нормативної навчальної дисципліни підготовки фахівців

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» в галузі знань «Право» (0304) за напрямами підготовки «Правознавство» (6.030401),

«Правоохоронна діяльність» (6.030402);

освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» галузі знань «Право» (0304) за спеціальністю «Правознавство» (7.03040201)

Київ – 2013

РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: Національна академія внутрішніх справ РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ:

ВСТУП

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Адміністративне право» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки напряму фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» в галузі знань «Право» (0304) за напрямами підготовки «Правознавство» (6.030401), «Правоохоронна діяльність» (6.030402); освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» галузі знань «Право» (0304) за спеціальністю «Правознавство» (7.03040201).

Предметом вивчення навчальної дисципліни є вивчення комплексу теоретичних положень, правових інститутів, державних та інших структур, а також широкого діапазону суспільних відносин, що складаються в сфері публічного адміністрування.

Міждисциплінарні зв’язки: Викладається після вивчення навчальних дисциплін «Теорія держави і права», «Конституційне право» і передує вивченню таких дисциплін, як «Адміністративний процес», «Адміністративна відповідальність», «Митне право», «Обіг наркотиків в Україні».

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

1. Поняття адміністративного права. Суб’єкти адміністративного права.

2. Форми та методи публічного адміністрування. Адміністративна реформа в Україні. Забезпечення законності і дисципліни у публічному адмініструванні.

Семінари та практичні заняття з адміністративного права проводяться з метою:

Завдання навчальної дисципліни є оволодіння курсантами, студентами та слухачами теоретичними знаннями та практичними навиками, які стосуються сучасної доктрини адміністративного права, вмінні аналізувати та тлумачити норми адміністративного права. У сучасних умовах вивчення таких інститутів адміністративного права, як публічна адміністрація, публічне адміністрування, адміністративні послуги, форми і методи діяльності публічної адміністрації набуває першочергового значення для майбутніх юристів. Крім того, важливим завданням є надання допомоги курсантам, студентам та слухачам у виробленні власних підходів до шляхів реформування та вдосконалення норм законодавства, їх практичному застосуванні.

Вимоги до знань та умінь:

знати:

- сутність адміністративного права, його зв’язок з публічним адмініструвіанням;

- діюче адміністративне законодавство;

- функції та принципи публічного адміністрування;

- систему та правове положення суб’єктів публічного адміністрування;

- форми та методи публічного адміністрування;

- поняття та види заходів адміністративного примусу;

- особливості публічного адміністрування в окремих сферах та галузях суспільного життя.

уміти:

- тлумачити та застосовувати чинне адміністративне законодавство;

- правильно використовувати в практичній діяльності методи публічного адміністрування;

- готувати проекти актів публічного адміністрування та приймати управлінські, юрисдикційні та інші рішення;

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 144 години/4 кредити ECTS

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ОБСЯГ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН з навчальної дисципліни Адміністративне правокафедри адміністративного права і… 2 семестр 2012-2013 навчальний рік (набір 2012 року) (4 групи (109-112))

МІНІСТЕРТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра адміністративного права і процесу

ЗАТВЕРДЖУЮ

Перший проректор НАВС

з навчально-методичної

та наукової роботи

генерал-майор міліції

В.В. Чернєй

« » 2013 року

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

1.2.7. «Адміністративне право» за напрямами підготовки «Правознавство» (6.030401), «Правоохоронна діяльність» (6.030402) та спеціальністю «Правознавство» (7.03040201)

Київ – 2013 рік

Розробники:

Схвалено методичною радою НАВС

Протокол від 20 лютого 2013 року № 6

(підпис) (прізвище та ініціали)

“_____”________________20__ року Голова ______________ Чернєй В.В.

(підпис) (прізвище та ініціали)

ÓЛошицький М.В.,Скорик В.О., Співак М.В., , 2013 рік

Ó НАВС, 2013 рік

Опис навчальної дисципліни

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
денна форма навчання	заочна форма навчання
Кількість кредитів 4	Галузь знань (6.0304)право	Нормативна	Нормативна
Напрям підготовки «Правознавство» (6.030401), «Правоохоронна діяльність» (6.030402), спеціальність «Правознавство» (7.03040201)
Модулів 2	ННІПККМ, ННІПСК, ННІПКГБ, ФБНОН, ФПСП, ННІЗДН	Рік підготовки:
Змістових модулів
	Семестр
Загальна кількість годин 108/144		3,4
Лекції
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних самостійної роботи курсанта	Освітньо-кваліфікаційний рівень: «бакалавр», «спеціаліст»	16 год.	12 год.
Практичні, семінарські
40 год.
Лабораторні
-	-
Самостійна робота
26 год.	104 год.
Індивіду- альні завда- ння: 28 год.
Вид контролю: екзамен

Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання 54/54

для заочної форми навчання 24/104

Мета та завдання вивчення дисципліни

Метою навчальної дисципліни: допомогти студентам поглибити свої знання з найбільш важливих теоретичних положень дисципліни, краще засвоїти якісні зміни та оновлення, що відбуваються в публічній адміністрації на сучасному етапі; прищепити студентам комплекс практичних знань і навичок, необхідних для формування в них високої професійної майстерності; глибше вивчити останні зміни та доповнення, внесені до чинного адміністративного законодавства, виробити в курсантів вміння правильно реалізовувати його норми до конкретних правових ситуацій при здійсненні правоохоронної та правозастосовчої діяльності.

Основні завдання навчальної дисципліни:

- визначити поняття та зміст адміністративного права;

- дослідити механізм адміністративно-прравового регулювання;

- дослідити структуру публічної адміністрації;

- визначити форми та методи діяльності публічної адміністрації;

- розкрити зміст публічного адміністрування в окремих сферах та галузях соціально-господасрького комплексу нашої держави та ін.

У результаті вивчення дисципліни «Адміністративне право» курсанти та слухачі повинні:

знати:

- сутність адміністративного права, його зв’язок з публічним адмініструванням;

- діюче адміністративне законодавство;

- функції та принципи публічного адміністрування;

- систему та правове положення суб’єктів публічного адміністрування;

- форми та методи публічного адміністрування;

- поняття та види заходів адміністративного примусу;

- способи забезпечення законності в публічному адмініструванні та спеціальні адміністративно-правові режими.

уміти:

- тлумачити та застосовувати чинне адміністративне законодавство;

- правильно використовувати в практичній діяльності форми методи публічного адміністрування;

- готувати проекти актів публічного адміністрування та приймати управлінські та інші рішення;

- здійснювати функції щодо забезпечення законності в публічному адмініструванні.

Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль№1. Поняття адміністративного права. Суб’єкти адміністративного права

Поняття адміністративного права та його місце в правовій системі України.

Адміністративно-правові норми і відносини.

Поняття адміністративно-правових відносин. Публічне адміністрування – сфера виникнення адміністративних правовідносин. Відносини публічного…

Президент України та Кабінет Міністрів України як суб’єкти адміністративного права.

Публічна адміністрація. Місце органів виконавчої влади у системі публічної адміністрації. Класифікація органів виконавчої влади за масштабом… Конституційне закріплення правового статусу Президента України. Співвідношення…

Інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування як суб’єкти адміністративного права.

Міністерства, державні комітети та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Урядові органи. Місцеві державні адміністрації. Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим.

Поняття місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування та публічна адміністрація. Представницькі і виконавчі органи місцевого самоврядування. Адміністративно-правові повноваження сільських, селищних, міських рад. Адміністративно-правові повноваження районних і обласних рад. Види адміністративно-правових повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Повноваження щодо окремих сфер управління. Самоврядні та делеговані повноваження. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Державний контроль за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Публічна служба. Посадові та службові особи публічної служби.

Поняття публічної служби. Види публічної служби. Поняття державної служби і державного службовця. Поняття посади і посадової особи. Проходження державної служби. Класифікація посад державних службовців. Ранги державних службовців. Особливості адміністративно-правового статусу державних службовців. Адміністративна правоздатність і адміністративна дієздатність державних службовців. Права державних службовців у сфері публічного управління. Адміністративно-правові обов’язки державних службовців. Види і характеристика обмежень щодо державних службовців. Відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою. Підстави припинення державної служби. Відставка державного службовця. Управління державною службою. Служба в органах місцевого самоврядування.

Об’єднання громадян та громадяни як суб’єкти адміністративного права.

Поняття та особливості адміністративно-правового статусу громадян. Адміністративна правоздатність громадян. Адміністративна дієздатність громадян та…

Змістовий модуль 2.

Форми та методи публічного адміністрування. Адміністративна реформа в Україні. Забезпечення законності і дисципліни у публічному адмініструванні

Форми та методи публічного адміністрування.

Поняття і особливості адміністративного примусу. Заходи адміністративного примусу. Поняття та види заходів адміністративного попередження.… Поняття і види форм публічного адміністрування. Вимоги до використання форм… Поняття актів публічного адміністрування. Правові акти публічного адміністрування як владні дії державних…

Адміністративна реформа в Україні.

Забезпечення законності і дисципліни в публічному адмініструванні.

Адміністративно-правові режими. Поняття режиму законності і дисципліни в публічному адмініструванні. Конституційні основи забезпечення законності і дисципліни в публічному адмініструванні. Принципи забезпечення законності в публічному адмініструванні. Гарантії забезпечення законності в публічному адмініструванні. Способи забезпечення законності у публічному адмініструванні. Контроль і нагляд як засіб забезпечення законності в публічному адмініструванні. Види контролю. Парламентський контроль. Президентський контроль. Урядовий контроль. Судовий контроль. Контроль з боку центральних органів виконавчої влади. Контроль з боку місцевих органів виконавчої влади. Контрольно-наглядові повноваження державних інспекцій. Контроль з боку органів місцевого самоврядування. Громадський контроль. Нагляд прокуратури як спосіб забезпечення законності у публічному адмініструванні. Адміністративний нагляд міліції як спосіб забезпечення законності у публічному адмініструванні. Загальний нагляд міліції. Спеціальний нагляд міліції. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності у публічному адмініструванні. Види звернень. Пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Вимоги до звернень. Розгляд пропозицій, заяв, скарг. Заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення. Адміністративна юстиція.

Публічне адміністрування у сфері економіки.

Поняття та структура сфери економіки як об’єкту публічного адміністрування. Державний і недержавний сектори економіки. Основи публічного адміністрування у сфері економіки. Публічне адміністрування промисловістю і агропромисловим комплексом. Державні підприємства. Демонополізація економіки. Антимонопольний контроль. Створення промислово-фінансових груп. Інвестування. Роздержавлення власності (приватизація). Дерегуляція. Адміністративний нагляд у сфері економіки. Класифікація і адміністративно-правовий статус суб’єктів публічного адміністрування економікою. Повноваження Президента України у сфері публічного адміністрування економікою. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері публічного адміністрування економікою. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері публічного адміністрування економікою. Повноваження місцевих органів виконавчої влади у сфері публічного адміністрування економікою. Адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності.

Публічне адміністрування в адміністративно-політичній сфері.

Публічне адміністрування у соціально-культурній сфері.

Поняття соціально-культурної сфери. Структура соціально-культурної сфери. Система суб’єктів публічного адміністрування соціально-культурною сферою. Адміністративно-правовий статус суб’єктів публічного адміністрування соціально-культурною сферою. Повноваження Президента України у цій сфері публічного адміністрування. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері соціально-культурного будівництва. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері публічного адміністрування. Повноваження місцевих органів виконавчої влади у сфері соціально-культурного будівництва. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері публічного адміністрування. Публічне адміністрування освітою та наукою. Публічне адміністрування в сфері культури. Публічне адміністрування в сфері охорони здоров’я.

Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

Заочна форма

усього

у тому числі

усього

у тому числі

інд

с.р.

інд

с.р.

Модуль 1

Змістовний модуль № 1. Поняття адміністративного права. Суб’єкти адміністративного права.

Тема 1.1. Поняття Адміністративного права та його місце в Правовій системі України.

Тема № 1.2. Адміністративно –-правові норми і відносини.

Тема № 1.3. Президент України та Кабінет Міністрів України як суб’єкти адміністративного права.

Тема № 1.4. Інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування як суб’єкти адміністративного права.

Тема № 1.5. Публічна служба. Посадові та службові особи публічної служби.

Тема №1. 6. Об’єднання громадян та громадяни як суб’єкти адміністративного права.

Змістовий модуль № 2. Форми та методи публічного адміністратування. Адміністративна реформа в Україні. Забезпечення законності і дисципліни у публічному адміністратуванні.

Тема № 2.1. Форми та методи публічного адміністрування.

Тема № 2.2. Адміністративна реформа в Україні.

Тема № 2.3. Забезпечення законності і дисципліни у публічному адмініструванні.

Тема № 2.4. Публічне адміністрування у сфері економіки.

Тема № 2.5. Публічне адміністрування в адміністративно-політичній сфері.

Тема № 2.6. Публічне адміністрування в соціально-культурній сфері.

Всього годин:

Теми семінарських занять

Теми практичних занять

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
	Об’єднання громадян та громадяни як суб’єкти адміністративного права
	Форми та методи публічного адміністрування
	Забезпечення законності і дисципліни у публічному адмініструванні
	Публічне адміністрування в адміністративно-політичній сфері
	Разом

Самостійна робота

Індивідуальні завдання

Методи навчання

1. Розповіді.

2. Навчальна лекція.

3. Практичні

4. Індуктивні і дедуктивні

5. Репродуктивні і проблемно-пошукові

Методи контролю

1. Поточний, модульний контроль та підсумковий (екзамен)

Розподіл балів, які отримують курсанти

Залік

Поточне тестування та самостійна робота

Сума

Змістовий модуль №1

Змістовий модуль № 2

Т.1.1

Т.1.2

Т.1.3

Т.1.4

Т.1.5.

Т.1.6.

Т.2.1

Т.2.2

Т.2.3

Т.2.4

Т.2.5

Т.2.6

ТИПИ ОЦІНЮВАННЯ: поточний контроль (тестування); оцінка за навчально-дослідне завдання (реферат, доповідь); підсумковий контроль (письмовий тест або інші види підсумкового тестування).

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Методичне забезпечення

1. Опорні конспекти лекцій;

2.Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни;

3. Нормативно-правові акти України;

Рекомендована література

Базова:

24. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI від 01.02.2011.

25. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" (З останніми змінами відповідно до Закону N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 20-21, ст.190.

26. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (За станом на 16.10.2012) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 24, ст.170.

27. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” (За станом на 03.07. 2012) : Офіційне видання // ВР України. – Київ: Парламентське вид-во,2006 р. – 22с.

28. Закон України „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” (За станом на 17.05.2012 )// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, №29, ст.245.

29. Закон України „Про Кабінет Міністрів України” ( З останніми змінами відповідно до Закону N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 ) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 9, ст.58

30. Закон України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту// Відомості Верховної Ради України, від 20.04.2012, № 16, стор. 702, стаття 146.

31. Закон України «Про державну службу»// Відомості Верховної Ради України,2012, № 26, ст.273.

32. Закон України «Про звернення громадян» (З останніми змінами відповідно до Закону від 29.11.2012, підстава 5477-17) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №47. – Ст.256.

33. Закон України «Про політичні партії в Україні» // Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 23,ст. 118.

34. Закон України «Про громадські об'єднання» // Офіційний вісник України, від 27.04.2012, № 30, стор. 26, стаття 1097, код акту 61211/2012

35. Закон України «Про міліцію» (З останніми змінами відповідно до Закону N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №4. – Ст.20.

36. Закон України «Про оборону України». (З останніми змінами відповідно до Закону № 5286-VI від 18.09.2012) // Відомості Верховної Ради України, від 03.03.1992, № 9, стаття 106.

37. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» (З останніми змінами відповідно до Закону N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 ) // Відомості Верховної Ради України, 2000, № 23, ст.176

38. Закон України «Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства» // Відомості Верховної Ради України. 2012, N 19-20, ст. 179.

39. Закон України «Про столицю України – місто-герой Київ» (З останніми змінами відповідно до Закону N 2500-VI ( 2500-17 ) від 07.09.2010 // Урядовий кур’єр, 1999, 28 січня.

40. Кодекс адміністративного судочинства України. (З останніми змінами відповідно до Закону N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012) // Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парламентське вид-во, 2006. – 136с.

41. Закон України «Про культуру». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 24, ст.168.

42. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» // (З останніми змінами відповідно до Закону N 5290-VI ( 5290-17 ) від 18.09.2012) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 4, ст.19.

Укази президента України, Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України:

43. Положення про Адміністрацію Президента України (З останніми змінами відповідно до Закону N 1081/2011 ( 1081/2011) від 29.11.2011). Офіційний вісник Президента України, 2010 р., № 13, стор. 40, стаття 468.

44. Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні // Указ Президента України від 20.02.2006 №140/2006// Офіційний вісник України, 2006 р., № 8, стор. 39, стаття 421, код акту 35288/2006.

45. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України № 810 від 22.07.1998// (З останніми змінами відповідно до Закону N 340/2006 ( 340/2006 ) від 03.05.2006 // Офіційний вісник України. – 1999. – №21. – Ст.943.

46. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій» від 18 квітня 2012 р. № 606.// Офіційний вісник України, № 50, стор. 496, стаття 1984, код акту 62420/2012

Допоміжна:

47. "Актуальні проблеми адміністративного права та адміністративної діяльності", всеукраїнська науково-практична конференція (2010; Донецьк).Всеукраїнська науково-практична конференція "Актуальні проблеми адміністративного права та адміністративної діяльності", 10 грудня 2010 р., м. Донецьк : матеріали конф. / Донец. юрид. ін-т Луган. держ. ун-ту внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка, Каф. адмін. права та адмін. діяльн. – Донецьк : [ДЮІ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренко], 2010. – 372 с.

48. Адміністративна процедура та адміністративні послуги: Зарубіжний досвід і пропозиції для України / І.Б. Коліушко (відп.ред.). – К. : Факт, 2003. – 495с.

49. Адміністративне право : підручник / [Ю. П. Битяк та ін.] ; за заг. ред. проф. Ю. П. Битяка [та ін.] ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х. : Право, 2010. – 624 с.

50. Адміністративне право в сучасному вимірі : Матеріали IV наук.-практ.семінару / Київ. нац. ун-т внутр. справ. Каф. адміністратив. права і процесу ; ред. кол.: В. К. Колпаков (голова) [та ін.]. – К. : [б. в.], 2010. – 208 с.

51. Адміністративне право України в сучасних умовах (виклики початку ХХІ століття) : монографія / Галунько В. В. [та ін.] ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, доц. В. В. Галунька ; Херсон. юрид. ін-т Харків. нац. ун-ту внутр. справ. – Херсон : Херсонська міська друкарня, 2010. – 378 с.

52. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. / Відповід. ред. В.Б. Авер’янов: Т.1: Загальна частина. – К. : Юридична думка, 2007 – 591с. Т.2: Особлива частина. – К. : Юридична думка, 2009 – 600с.

53. Адміністративне право України. Т. 1:Загальне адміністративне право / [Галунько В. В. та ін. ; за заг. ред. В. В. Галунька]. – 2011. – 320 с.

54. Адміністративне право України: законодавчі визначення: словник- довідник / Інститут права ім. Володимира Сташиса Класичного приватного ун-ту / Ростислав Андрійович Калюжний (уклад.), Сергій Валерійович Пєтков (уклад.). – Запоріжжя : КПУ, 2009. – 220с.

55. Адміністративне право України: Підручник / Т.О. Коломоєць (заг.ред.). – К. : Істина, 2009. – 475с.

56. Адміністративне право України. Підручник, 2-ге видання. Затверджено Міністерством освіти і науки України / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. – Х. : Право, 2013. – 656 с.

57. Адміністративне судочинство: підручник / Т.О. Коломоєць (заг.ред.). – К. ; Запоріжжя : Істина, 2009. – 344с.

58. Адміністративні послуги місцевих органів державної виконавчої влади / Чемерис А.О., Лесечко М. Д., Ліпенцев А.В., Каляєв А.О., Ципук В.М. – Л.: ЛРІДУ НАДУ, 2004. – 148с.

59. Адміністративно-правовий захист прав громадян : навч.-метод. посіб. / [К. К. Афанасьєв та ін.] ; Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2011. – 279 с.

60. Адміністративно-територіальна реформа: від моделювання до реалізації: інформ. матеріали для Херсонської обл. / Херсонське міське громадське об'єднання "Ліга-Про" / Артем А.... Петкевич (розроб.). – Херсон : Херсонська міська друкарня, 2009. – 105с.

61. Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні / За ред. В.В. Кравченка, М.О. Баймуратова, О.В. Батанова. – К.: Атіка, 2007. – 864 с.

62. Алексєєв В. М., Андрійко О. Ф., Бабич О. М., Гончарук Н. Т., Гудима Н. В., Дніпренко Н. К.. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи: [кол. моногр.] / Секретаріат Кабінету Міністрів України / Ніна Романівна Нижник (заг.ред.), Наталія Трохимівна Гончарук (заг.ред.). – [Д.] : [Монолит], 2009. – 383с.

63. Алфьоров С. М. Адміністративно-правова діяльність щодо протидії корупції в органах внутрішніх справ : монографія / С. М. Алфьоров. – Х. : Золота миля, 2011. – 372 с.

64. Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади – К. : Наукова думка, 2004. – 304с.

65. Анпілогов О. В. Захист прав та свобод громадянина прокурором в адміністративному судочинстві: монографія. – К. : Ін Юре, 2008. – 167с.

66. Афанасьєв К. К. Адміністративні послуги : навч. посіб. / К. К. Афанасьєв ; Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2010. – 175 с.

67. Адміністративне право. Альбом схем. – Х., 2012.

68. Адміністративне право.// Ю. П. Битяк, В. В. Зуй, В. М. Гаращук та ін. Альбом схем. Навчальний посібник, 2012 р. – 160 стр.

69. Бахрах Д.Н. Действие норм права во времени. – М.: Норма, 2004. – 224 с.

70. Берлач Н. А. Адміністративно-правові засади формування органічного напряму у сільському господарстві України : монографія / Н. А. Берлач ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К. : Новая Идеология, 2010. – 398 с.

71. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади – Х.: Право, 2005. – 304с.

72. Богуцький В. В. Адміністративне право України як галузь права : [навч. посіб.] / В. В. Богуцький, А. В. Богуцька . – Х. : ФІНН, 2010. – 59 с.

73. Гладун З. С. Адміністративне право України : навч. посіб. для підготов. до іспиту / З. С. Гладун. – К. : Знання, 2010. – 301 с.

74. Горбунова Л.М. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади: Монографія. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 240c

75. Громадські організації та органи державного управління: питання взаємовідносин / Н.Р. Нижник (заг.ред.) – Хмельницький : ХУУП, 2007. – 236c.

76. Демократичні засади державного управління та адміністративне право : монографія / [Ю. С. Шемшученко та ін.] ; за заг. ред. В. Б. Авер'янова ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Юридична думка, 2010. – 495 с.

77. Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 495с.

78. Дерець В.А. Органи виконавчої влади України та управлінські – К. : Юридична думка, 2007. – 180c.

79. Елистратов А.И. Основные начала административного права. – Симферополь: Оригинал М, 2007. – 512 с.

80. Єлістратов А.І. Адміністративне право: Лекції. – Херсон : ВАТ "ХМД", 2007. – 268c.

81. Завальна Ж. В. Концептуальні засади договірного регулювання адміністративно-правових відносин : монографія / Ж. В. Завальна. – Суми : Мрія, 2010. – 360 с.

82. Зарубіжний досвід публічного адміністрування : метод. рек. / [Н. М. Мельтюхова та ін. ; за заг. ред. Н. М. Мельтюхової] ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Упр. орг. фундам. та приклад. дослідж., Харк. регіон. ін-т держ. упр. – К. : [НАДУ], 2010. – 27 с.

83. Золотарьова М.К. Адміністративно-правовий статус державних податкових інспекцій : монографія / М. К. Золотарьова ; за заг. ред. д.ю.н., проф. С. В. Пєткова ; Клас. приват. ун-т. - Запоріжжя : КПУ, 2010. – 164 с.

84. Каблов Д. С. Адміністративно-правовий статус членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону : монографія / Д. С. Каблов ; Донец. юрид. ін-т Луган. держ. ун-ту внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Донецьк : Ноулідж, Донец. від-ня, 2010. – 170 с.

85. Кісіль З. Р. Адміністративне право : навч. посіб. / З. Р. Кісіль, Р. В. Кісіль. – К. : Правова єдність, 2011. – 695 с.

86. Коломоєць Т. О. Адміністративно-правове регулювання порядку створення і діяльності професійних правничих громадських організацій в Україні : монографія / Т. О. Коломоєць, М. Ю. Віхляєв ; ДВНЗ "Запоріз. нац. ун-т" МОН України. - Запоріжжя : Запоріз. нац. ун-т, 2010. – 286 с.

87. Коломоєць Т.О. Адміністративно-правове регулювання порядку створення і діяльності товариств з обмеженою відповідальністю в Україні : монографія / Т. О. Коломоєць, Н. В. Галіцина ; ДВНЗ "Запоріз. нац. ун-т" МОН України. – Запоріжжя : [ЗНУ], 2010. – 290 с.

88. Коломоєць Т. О. Тлумачення актів адміністративного законодавства : монографія / Т. О. Коломоєць, О. І. Костенко ; ДВНЗ "Запоріз. нац. ун-т" МОН України . – Запоріжжя : [Запоріз. нац. ун-т], 2011. – 200 с.

89. Коломоєць, Т. О. Адміністративне право України / Т. О. Коломоєць. – 2-ге вид., змін. і доп. – К., 2012.

90. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник., 3-е видання, доповнене – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 752 с.

91. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.

92. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

93. Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес в Україні: Навчальний посібник. – К.: Прецедент, 2007. – 531с.

94. Константінов С. Ф. Адміністративно-правове забезпечення протидії маргіналізації населення України : монографія / Константінов С. Ф. . – К. : ІНТЕРСЕРВІС, 2010. – 318 с.

95. Кравченко С.О. Державно-управлінські реформи: теоретико-методологічне обґрунтування та напрями впровадження: Монографія. – К. : НАДУ, 2008. – 296с.

96. Кузніченко С.О. Надзвичайні адміністративно-правові режими : монографія / Кузніченко С. О. ; Крим. юрид. ін-т Одес. держ. ун-ту внутр. справ. – Сімф. : [Кримнавчпеддержвидав], 2010. – 272 с.

97. Кузьменко О. В. Адміністративно-правова охорона культурної спадщини України : монографія / О. В. Кузьменко, І. В. Пивовар. – К. : [Аванпост-прим], 2010. – 197 с.

98. Кузьменко О. В. Феномен адміністративно-правового заохочення : монографія / Оксана Кузьменко, Оксана Стрельченко ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – Л. : Львів. кн. ф-ка "Атлас", 2010. – 201 с.

99. Кузьменко О.В. Адміністративна юстиція в Україні: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2007. – 156с.

100. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 352с.

101. Куйбіда М. С., Росенко М. І. Організація влади у містах із спеціальним статусом: Монографія. – Л.: "Львівська політехніка", 2008. – 226c.

102. Курко М. Н. Адміністративно-правове регулювання вищої освіти в Україні : монографія / М. Н. Курко ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2010. – 376 с.

103. Кучабський О. Г. Адміністративно-територіальна організація України: теорія, методологія, механізми становлення : монографія / Олександр Кучабський ; Львів. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Л. : ЛРІДУ НАДУ, 2010. – 315 с.

104. Курс адміністративного права України: Підручник. / Колпаков В.К., Кузьменко О.В., Пастух І.Д., Сущенко В.Д. (спец. ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 780с.

105. Лазор О.Д., Лазор О.Я. Державна служба в Україні: навч. посіб. – К. : Дакор, 2009. – 560с.

106. Лазур Я. В. Забезпечення прав і свобод громадян України у сфері публічного управління: адміністративно-правовий механізм : монографія / Я. В. Лазур ; Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К. : Четверта хвиля, 2010. – 283 с.

107. Ляхович У. І. Адміністративно-правовий статус державного службовця: організаційно-правові засади реалізації : монографія / Уляна Ляхович. – Івано-Франківськ : [Вид-во Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника], 2010. – 129 с.

108. Мельник Р. С. Система адміністративного права України : монографія / Р. С. Мельник. - Х. : [Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ], 2010. – 398 с.

109. Методологічні засади адміністративно-територіальної реформи в Україні: соціально-економічні аспекти : [монографія] / [Б. М. Данилишин та ін.] ; за ред. акад. НАН України Б. М. Данилишина ; НАН України, Рада по вивч. продукт. сил України. – К. : Основа, 2011. – 149 с.

110. Мішина Н.В. Органи самоорганізації населення: минуле, сучасне, перспективи: Монографія. – О.: ОРІДУ НАДУ, 2008. – 240с.

111. Ніколаєнко Н. О. Адміністративний ресурс: політико-правові проблеми протидії в сучасній політичній практиці : монографія / Ніколаєнко Наталія Олександрівна ; ДЗ "Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського", Миколаїв. нац. ун-т ім. В. О. Сухомлинського. – Миколаїв : МНУ, 2011. – 392 с.

112. Обрусна С. Ю. Адміністративно-правові засади судової реформи в Україні: теорія, історія, сучасність : монографія / С. Ю. Обрусна ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х. : [ХНУВС], 2010. – 304 с.

113. Омельченко А. Адміністративно-правові засади зовнішньоекономічної діяльності в Укаїни : монографія / А. Омельченко. – К. : КНЕУ, 2011. – 309 с.

114. Ониськів М. М. Організаційно-правові питання адміністративної реформи в Україні : монографія / М. М. Ониськів ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Юридична думка, 2010. – 195 с.

115. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту: монографія / В.Б. Авер'янов (заг.ред.). – Д. : Ліра, 2008. – 585c.

116. Прокопенко Л. Л. Процес європеїзації та його вплив на публічне адміністрування в Україні : навч. посіб. / Л. Л. Прокопенко, О. М. Рудік, Н. М. Рудік ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр., Упр. держ. служби Голов. упр. держ. служби в Дніпропетр. обл. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2011. – 123 с.

117. Прудиус Л. В. Оцінка якості надання адміністративних послуг: теоретико-методологічний підхід : наук. розробка / Л. В. Прудиус ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Упр. орг. фундам. та приклад. дослідж., Каф. права і законотворч. процесу . – К. : [НАДУ], 2010. – 37 с.

118. Публічна адміністрація в Україні: становлення та розвиток : [монографія] / [Алексєєв В. М. та ін. ; за заг. ред. Толстоухова А. В., Нижник Н. Р., Гончарук Н. Т.] ; Серкретаріат Каб. Міністрів України. – Д. : Монолит, 2010. – 400 с.

119. Публічна влада та управління: принципи і механізми реалізації: Монографія. / Н.Р. Нижник (заг.ред.) – Чернівці : Технодрук, 2008. – 432с.

120. Публічне адміністрування у галузі спорту : монографія / В. К. Колпаков [та ін.]. – Чернівці : Чернів. нац. ун-т, 2010. – 208 с.

121. Реформа публічної адміністрації в Україні: проекти концепції та законів / І. Коліушко, В. Тимощук (упорядники). – К. : Фокус-Ю, 2006. – 192с.

122. Саєнко С. І. Адміністративна відповідальність юридичних осіб за правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин: стан і перспективи законодавчого регулювання : монографія / С. І. Саєнко ; Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2010. – 270 с.

123. Саєнко С. І. Процедури реалізації адміністративного нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі : [монографія] / С. І. Саєнко, П. П. Фомін ; Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2011. – 247 с.

124. Словник базової термінології з адміністративного права : навч. посіб. для вищ. навч. закл. / ДВНЗ "Запоріз. нац. ун-т" МОН України ; за ред. д-ра юрид. наук, проф., засл. юриста України Т. О. Коломоєць. – К. : Істина, 2010. – 234 с.

125. Створення системи управління якістю адміністративних та освітніх послуг: теорія та практика : матеріали наук.-практ. конф. (21 квіт. 2011 р., м. Луганськ) / ДЗ "Луган. нац. ун-т ім. Т. Шевченка" ; [редкол.: Клімочкіна О. М. та ін.]. – Луганськ : ДЗ "ЛНУ ім. Тараса Шевченка", 2011. – 292 с.

126. Столбовий В. М. Адміністративне право України : посіб. для підготов. до іспитів / В. М. Столбовий. – К. : О. С. Ліпкан, 2010. – 159 с.

127. Тимощук В. П. Адміністративні акти: процедура прийняття та припинення дії / В. П. Тимощук ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Центр політ.-прав. реформ. – К. : Конус-Ю, 2010. – 296 с.

128. Тимощук В.П., Кірмач А.В. Оцінка якості адміністративних послуг / Центр політико-правових реформ / І.Б. Коліушко (відп.ред.). – К. : Факт, 2005. – 88с.

129. Трачук П. А. Адміністративно-правові засади реформування місцевої публічної влади в Україні : монографія / П. А. Трачук. – Ужгород : Ліра, 2011. – 335 с.

130. Укpаїна. Закони. Кодекс України про адміністративні правопорушення : наук.-практ. комент. / Р. А. Калюжний [та ін.]. – К. : Правова єдність, всеукр. асоціація видавців, 2010. – 683 с.

131. Філіпенко А.С. Адміністративно-правове регулювання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру : монографія / А. С. Філіпенко ; Донец. юрид. ін-т Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка,. – Донецьк : [б. в.], 2011. – 243 с.

132. Шестак Л. В. Адміністративне право : навч. посіб. / Л. В. Шестак ; Чернігів. держ. ін-т права, соц. технологій та праці. – Чернігів : Чернігів. держ. ін-т права, соц. технологій та праці, 2011. – 256 с.

133. Школик А.М. Порівняльне адміністративне право. – Львів: ЗУКЦ, 2007. – 308с.

134. Ярмакі Х.П. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні / Одеський юридичний ін. – О.: Юридична література, 2006. – 336с.

Адреси в глобальній комп’ютерній мережі Internet

94. Електронні матеріали;

95. Навчальні фільми;

96. http://www.rada.kiev.ua/ - Верховна Рада України

97. http://www.guds.gov.ua – Національне агентство з питань державної служби

98. http://www.naiau.kiev.ua – Національна академія внутрішніх справ

99. http://www.kmu.gov.ua – Кабінет Міністрів України

100. http://www.nau.kiev.ua – Нормативні акти України

Інформаційні ресурси

1. Електронні матеріали;

2. Мультимедійні лекції;

3. Навчальні фільми.

ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ 1.1.

ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

ВИД ЛЕКЦІЇ: Освітня (інформаційна) ДИДАКТИЧНІ ЦІЛІ: 1. НАВЧАЛЬНІ: ознайомити курсантів,…

План

1. Зміст і обсяг категорії «Поняття адміністративного права» та його історико-генетична природа

2. Предмет і метод адміністративного права

3. Понятійний апарат адміністративного права. Джерела та принципи адміністративного права

4. Взаємодія адміністративного права з іншими галузями права

5. Дефініція адміністративного права

Рекомендована література:

1. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. / Відповід. ред. В.Б. Авер’янов: Т.1: Загальна частина. — К. : Юридична думка, 2007 — 591с. Т.2: Особлива частина. — К. : Юридична думка, 2009 — 600с.

2. Адміністративне право України: Підручник / Т.О. Коломоєць (заг.ред.). — К. : Істина, 2009. — 475с.

3. Єлістратов А.І. Адміністративне право: Лекції. — Херсон : ВАТ "ХМД", 2007. — 268c.

4. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

5. Публічна влада та управління: принципи і механізми реалізації: Монографія. / Н.Р. Нижник (заг.ред.) — Чернівці : Технодрук, 2008. — 432с.

Зміст і обсяг категорії «Поняття адміністративного права» та його історико-генетична природа

Виходячи з того, що право — це науково обґрунтовані уявлення про дозволи і заборони в сфері життєдіяльності людини, що виникли в результаті взаємодії свідомості і буття і закріпилися у нормативній (юридичній) формі як регулятори належного чи припустимого поводження, ними є: а) нормативність, б) формальна визначеність і б) державна забезпеченість.

Для категорії "поняття адміністративного права" зміст (або якісний вимір) акумулюється у сукупності таких ознак, як системність, підзаконність, поліструктурність, предмет адміністративного права, метод адміністративного права, публічність, владність, нормативність, галузевість, історико-генетична природа, соціальне призначення, принципи адміністративного права, функції адміністративного права, дефініція адміністративного права та інших.

Обсяг поняття (або його кількісний вимір) відображається у таких його складових, як колективні суб'єкти адміністративного права, індивідуальні суб'єкти адміністративного права, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, публічні службовці, публічна адміністрація, форми публічного адміністрування, суб'єкти державного управління, акти адміністративного примусу, адміністративні послуги та інших

Особливістю категорії "поняття адміністративного права" є його структурованість.

Прикладом структуризації за логікою "дерева" може слугувати еволюція поняття "предмет адміністративного права": 1) у 1940 році… Упорядкування за "ієрархією" базується на супідрядності складових… Важливою особливістю категорії "поняття адміністративного права" є системність. Зазначене поняття уявляє…

Історико-генетична природа адміністративного права

Адміністративне право у своїй ґенезі пов’язується з трьома видамипублічної діяльності: камеральною, поліцейською і такою, що обмежує вільний розсуд адміністрації у її стосунках з людиною

Камеральна діяльність

Камеральна діяльність відома з часів феодалізму. Її назва походить від латинського слова "camera" (казна) — сховище грошей, золота, коштовностей та інших цінностей, які належали королям, царям, князям, монастирям тощо.

Змістом камеральної діяльності була розбудова і примноження фондів властителя, а метою — отримання максимально можливих прибутків. Фактично вона охоплювала все доменіальне господарство, всі джерела надходжень до казни. Єдиною підставою рішень і дій у сфері камерального господарювання була воля властителя. Вона фіксувалась в актах правителя, рішеннях церкви, правових аналогіях, прецедентах, традиціях.

Поліцейська діяльність

Другим видом суспільної діяльності, яка вплинула на формування адміністративного права є поліцейська діяльність.

Термін "поліція" походить від грецького "поліс", тобто місто-держава. Тому за первісним розумінням зміст поліцейської діяльності збігається з поняттям управління загальнодержавними справами. Вона обіймає шляхове господарство, охорону здоров’я, будівельну і пожежну справи, публічний порядок і спокій, поштовий зв’язок, мануфактуру, торгівлю та інші об'єкти, які утворюють сферу внутрішнього управління в державі. Наукові знання щодо цієї діяльності отримали назву "поліцейська наука", "поліцейське право".

Головне призначення поліцейського праваполягає у впровадженні тотального підкорення державним інтересам всіх складових суспільної системи.

Діяльність щодо обмеження вільного розсуду адміністрації.

На тривалому цивілізаційному шляху — від античності до постмодерну — люди спромагалися знайти справедливу форму державного устрою, у який би закон… До цього пошуку причетні мислителі античності, представники механістичного… На цьому нормативному матеріалі категорія "правова держава" перетворюється з філософсько-правової…

Предмет і метод адміністративного права

На першому етапі знання про предмет в українському адміністративному праві базується на традиціях радянської правової школи. Відповідно до них,… У зазначеному аспекті найбільш характерною можна вважати позицію Л.В. Коваля.… Так, у підручнику за редакцією О.М. Бандурки він подається, як правові відносини, що складаються здебільшого у…

Відносини публічного управління

Відносини публічного управління виникають в ході здійснення публічно-управлінської діяльності.

У загальному вигляді управління — це діяльність з керівництва, яке здійснюється відповідними суб’єктами щодо відповідних об’єктів. Тобто суб’єкт шляхом цілеспрямованого впливу, керує (або управляє) об’єктом.

У суспільній практиці виділяють три основні види управління:

а) технократичне — управління технікою, механізмами, машинами;

б) біологічне — управління живими організмами рослин i тварин;

В) соціальне — управління людьми та їх колективами.

Соціальне управління — це управління, яке здійснюється у людському суспільстві. Його фактичними суб’єктами і об’єктами є люди. Воно виступає інструментом, за допомогою якого організується спільна діяльність людей. Таким чином, управління є об’єктивною потребою соціальних колективів і має місце у будь-якому суспільстві.

Соціальне управління підрозділяється на:

а) управління, що здійснюється з метою реалізації публічних (загальних) інтересів чи публічне управління;

б) управління, що здійснюється метою реалізації корпоративних інтересів чи корпоративне управління;

в) управління, що здійснюється метою реалізації приватних інтересів чи приватне управління.

Найбільш рельєфними юридичними супутниками зазначених видів соціального управління є:

адміністративне право — для публічного управління;

корпоративне право — для корпоративного управління (менеджменту);

цивільне право — для приватного управління.

Складовими публічного управління є:

1. Державне управління, де суб’єктом виступає держава в особі сформованих нею структур (державних органів). Вони у відносинах представляють державу.

2. Місцеве самоврядування, де суб’єктами виступають недержавні структури, які сформовані територіальними громадами (органи місцевого самоврядування). Вони у відносинах представляють громаду.

2. Громадське управління, де суб’єкти діють від свого імені і на підставі своїх статутів.

Під державним управлінням розуміють специфічну діяльність держави, що виявляється функціонуванні низки уповноважених структур (органів), які безперервно, планомірно, владно i в рамках правових установлень впливають на суспільну систему з метою її вдосконалення відповідно до публічних інтересів.

Державне управління є функцією держави, яка надана спеціальним організаційним структурам (органам). Їх сукупність є системою органів державного управління. Ця система в цілому і кожна з її складових окремо, діють винятково від імені держави. Рішення, що ними приймаються, обов’язкові для всіх учасників суспільних відносин, у тому числі і для недержавних організацій і формувань.

Система органів державного управління складається з 2-х компонентів:

а) державних органів, тобто приналежних державі (наприклад, міністерство, обласна державна адміністрація);

б) недержавних органів, тобто державі не приналежних, що не мають статусу державного органа.

Відносини адміністративних послуг

Адміністративна послуга — результат здійснення владних повноважень уповноваженим суб’єктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення… У чинному законодавстві на сьогоднішній день можна виділити такі групи… 1)видача дозволів (наприклад: на зайняття окремими видами підприємницької діяльності; на проведення мітингів,…

Метод адміністративного права

До прийомів, які використовуються в адміністративно-правовому регулюванні, належать приписи, заборони і дозволи. Вони містяться в… Приписи — це покладення прямого юридичного зобов’язання чинити тi чи iншi дії… Заборони— це також фактично приписи, але іншого характеру, а саме: покладення прямих юридичних обов’язків не чинити…

Понятійний апарат адміністративного права. Джерела та принципи адміністративного права

Як галузь права, адміністративне право — це система юридичних засобів (норми, відносини, законодавство, методи, форми, компетенція суб’єктів,… Як галузь законодавства адміністративне право найчастіше розглядається як… Як галузь юридичної науки адміністративне право являє собою систему теоретичних положень, обґрунтувань і тлумачень, що…

Власні поняття створюються і використовується всередині самого адміністративного права. Це, наприклад, такі поняття, як адміністративно-правові норми, адміністративно-правові правовідносини, адміністративно-деліктні відносини, адміністративний штраф, адміністративний арешт, громадське місце, адміністративне затримання, адміністративна

Джерела адміністративного права

З огляду на зазначене, джерелами адміністративного права є: 1. Конституція України (Основний Закон) 2. Законодавчі акти України:

Принципи адміністративного права

Серед принципів адміністративного права можна виділити загальні і спеціальні. Загальні принципи мають фундаментальне значення для всієї галузі. Ними… • науковість (об’єктивність) адміністративного права; • верховенство конституційних положень щодо норм адміністративного права;

Взаємодія адміністративного права з іншими галузями права

Адміністративне право тісне взаємодіє з цивільним правом. Як і цивільне, адміністративне право регулює певну частку відносин майнового характеру… Адміністративне право тісне зв’язано з фінансовим правом. Власне фінансове…

Дефініція адміністративного права

Адміністративне право — це сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, що складаються в сфері державного управління (Клюшниченко А.… Адміністративне право як галузь права є система правових норм, що видаються… Адміністративне право являє собою самостійну правову галузь, об’єктом якої є аналітичне дослідження суспільних…

Адміністративне право — це галузь права, засобами якої (норми, відносини, законодавство, методи, форми, статуси суб’єктів, способи реалізації норм, нормативні і індивідуальні акти) формуються, охороняються і захищаються публічні правовідносини, організується і забезпечується функціонування публічної адміністрації (публічне адміністрування).

Укладач

професор кафедри М.В.лошицький

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ 1.3.

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ТА КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

МІЖПРЕДМЕТНІ ТА МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ: ЗАБЕЗПЕЧУЮЧІ ДИСЦИПЛІНИ: Конституційне право, теорія держави і права, адміністративний…

План

1. Загальноюридична характеристика поняття “суб’єкт адміністративного права”

2. Система органів виконавчої влади

Президент України як суб’єкт адміністративного права

Кабінет Міністрів України як суб’єкт адміністративного права

1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141. 2. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 //… 3. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 р// [Електронний ресурс]. – Режим доступу :…

Система органів виконавчої влади

Органи виконавчої влади є ключовими суб'єктами адміністративного права, оскільки їм належить провідне місце і роль у виникненні й функціонуванні суспільних відносин, що є предметом адміністративно-правового регулювання.

Поняття «орган виконавчої влади» є похідним від ширшого поняття «державний орган» (або «орган державної влади»).

В цьому розумінні орган виконавчої влади є окремим видом державних органів.

Орган виконавчої влади є

Класифікація видів органів виконавчої влади можлива за різними критеріями (ознаками). Зокрема, ці органи поділяються на види залежно від: характеру компетенції (або змісту функцій) — на органи:

Виконавча влада – це один з складових елементів державної влади, який діє через систему органів виконавчої влади від загальнодержавного і до місцевого рівня, специфічний суб’єкт конституційно-правових відносин, на який Конституцією України і законами України покладається реалізація ряду базових функцій, серед яких домінуюче місце займає функція виконання законів.

Президент України як суб’єкт адміністративного права

Основні повноваження Президента України закріплені у статті 106 Конституції України. Глава держави здійснює також інші повноваження, визначені… Серед перелічених повноважень Президента, що містяться у статті 106… За згодою Верховної Ради України Президент України призначає Прем’єр-міністра України; призначає на посаду та звільняє…

Кабінет Міністрів України як суб’єкт адміністративного права

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через… Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді…

Акти Кабінету Міністрів України включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України. Постанови Кабінету Міністрів України публікуються в Офіційному віснику України, газеті "Урядовий кур'єр, акти Кабінету Міністрів України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

Укладач

професор кафедри М.В. Лошицький

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ 1.4.

ІНШІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЯК СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

План

Центральні органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права

3. Органи місцевого самоврядування як суб’єкти адміністративного права Рекомендована література: 1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. –…

Центральні органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права

В зазначеному Указі визначалось, що до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні… Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів… «Схема організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади», яку було затверджено цим Указом містила 4…

Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим.

Урядом автономії є Рада міністрів АРК. Голова Ради міністрів АРК призначається на посаду та звільняється з посади Верховною радою АРК за погодженням… Згідно із ст. 137 Конституції України АРК наділена повноваженнями здійснювати… Наразі чинне законодавство України може делегувати АРК також інші повноваження.

Місцеві органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права

Склад місцевих органів виконавчої влади

Місцеві державні адміністрації є єдиноначальними органами виконавчої влади загальної компетенції. Відповідно до п. 10 ст. 106 Конституції України та… Місцева державна адміністрація є органом виконавчої влади на території… На території відповідних державних адміністрацій діють і місцеві (територіальні) органи міністерств та інших ЦОВВ. Їх…

Органи місцевого самоврядування як суб’єкти адміністративного права

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання в… Сутність місцевого самоврядування полягає в гарантованому державою праві… Територіальна організація самоврядування в Україні ґрунтується на поєднанні загальнодержавних і місцевих інтересів. …

Матеріальна та фінансова автономія органів місцевого самоврядування виявляється в їх праві володіти й розпоряджатися коштами та майном для здійснення своїх функцій і повноважень.

Місцеве самоврядування має свою систему, що складається з територіальної громади, сільської, селищної та міської ради, сільського, селищного і міського голови, виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, районних і обласних рад.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування — сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

У свою чергу сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші самоорганізації населення й наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Серед «інших» органів місцевої самоорганізації населення Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р., крім будинкових, вуличних, квартальних, називає також форми безпосереднього волевиявлення народу — місцеві референдуми, загальні збори громадян, громадські слухання. Органи місцевого самоврядування села, селища, міста для активнішого здійснення своїх прав і обов'язків можуть також об'єднуватися в асоціації, інші форми добровільних об'єднань.

До органів місцевого самоврядування, таких, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, Конституція України та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносять районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Органами місцевої влади в АРК Закон України «Про Автономну Республіку Крим» від 17 березня 1995 р. називає сільські, селищні, районні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, яку складають рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси тощо. Вони затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку й контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки й збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів і реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції. Складність дослідження статусу органів місцевого самоврядування, як суб’єктів адміністративного права можна підтвердити таким прикладом.

Укладач

старший викладач кафедри В.М. Скорик

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ1.5.

ПУБЛІЧНА СЛУЖБА.ПОСАДОВІ ТА СЛУЖБОВІ ОСОБИ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ.

План

1. Поняття та види публічної служби

Державна служба, як різновид публічної служби. Посада в державній службі

Рекомендована література: 1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. –…

Поняття та види публічної служби

Прихильником ще ширшого розуміння публічної служби став наш сучасник професор О.В. Петришин, який до публічної служби відносить державну,… 1) зайняття посади у відповідних органах і організаціях незалежно від форм… 2) службова спрямованість діяльності, що полягає у діяльності не на себе, а на обслуговування «чужих» інтересів;

Види публічної служби. Багатофункціональність держави визначає внутрішню диференціацію публічної служби. Двома основними видами публічної служби є служба в органах державної влади (державна служба) та служба в органах місцевого самоврядування (муніципальна служба).

Принципових відмінностей у службовій діяльності державних службовців та службовців місцевого самоврядування немає. І в цій роботі поняття публічного службовця (в теоретичному розумінні) та державного службовця (в розумінні законодавства України) часто будуть вживатись, як синоніми. Проте для більш повного розуміння суті публічної служби доцільно зупинитися на інших класифікаціях публічної служби.

Зокрема, відомим є поділ публічної служби на цивільну та мілітаризовану. Мілітаризована служба характеризується особливим призначенням і завданнями, спеціальним порядком формування і проходження служби, спеціальними вимогами щодо професійної підготовки. Особливими характеристиками мілітаризованої служби є: здійснення охоронної функції, що полягає в охороні і захисті законності та правопорядку, територіальної цілісності та безпеки держави, захисті життя і здоров’я громадян; можливість застосування примусу (легальне застосування насильства); наявність чіткої системи субординації, суворої ієрархії особового складу, обов’язковості наказів. Крім того, при прийнятті на мілітаризовану службу, як правило, визначено жорсткіші вимоги щодо: віку, стану здоров'я, фізичної підготовки тощо. Також службовці мілітаризованої служби мають спеціальні зовнішні атрибути (форму одягу, зовнішні відзнаки), їм присвоюють спеціальні звання.

В Україні до мілітаризованої служби відносять військову державну службу – у Збройних Силах України, Службі безпеки України та правоохоронну (воєнізовану) державну службу – в органах внутрішніх справ (міліції), державній прикордонній службі тощо. Після запровадження повноцінної муніципальної міліції її теж можна буде розглядати, як частину мілітаризованої служби.

Інший вид публічної служби становить служба професійного апарату чиновників, тобто осіб, що забезпечують функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. В країнах Європи цей вид служби зазвичай називається цивільною службою, що також дозволяє відмежувати її від служби мілітаризованої та якнайкраще відповідає основному обов'язку цих службовців – служіння суспільству. Акцент на цивільному характері служби зроблено у багатьох країнах, наприклад, у Законі Латвії «Про державну цивільну службу», Законі Польщі «Про цивільну службу», Законі Російської Федерації «Про державну цивільну службу» та ін..

Але вважається, що термін «цивільна служба» пішов з Великої Британії. Загальновідомо, що у правовій системі цієї країни основним джерелом права є прецедент, що ґрунтується на традиціях та конституційних конвенціях, і на сьогодні не існує єдиного, уніфікованого закону чи положення про цивільну службу. Нормативні положення про утворення цивільної служби – як апарату, що забезпечує функціонування держави та реалізацію прав і свобод людини визначені Наказами Ради Цивільної Служби (незалежного аполітичного органу, що контролює призначення на посади вищих цивільних службовців). Цими ж актами регламентується порядок відбору кандидатів на цивільну службу, процедура призначення, тощо. Велику роль має Кодекс поведінки цивільного службовця, який визначає обов’язки цивільного службовця перед громадянами та органом призначення. Можна сказати, що у цьому акті визначені і принципи діяльності цивільних службовців, зокрема, пріоритет публічного інтересу, чесність, об’єктивна обґрунтованість та неупередженість. Ці цінності сприяють уряду у впровадженні якісної політики та дозволяють забезпечити реалізацію прав громадян у відносинах з публічною адміністрацією.

Отже, публічна служба — це професійна, політично нейтральна діяльність осіб, на адміністративних посадах в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування. До публічної служби можна також відносити професійну, неполітичну діяльність в апаратах інших органів державної влади: глави держави, парламенту, судів тощо.

Чітке розмежування видів публічної діяльності на законодавчому рівні – одне з актуальних завдань для України. Таке розмежування дозволить вирішити проблеми пов’язані зі статусом та порядком призначення і звільнення політичних діячів та публічних службовців, порядком проходження служби тощо.

Організація публічної служби має базуватись на принципах верховенства права, законності, публічності, професійності, відкритості, політичної нейтральності, лояльності, стабільності та доброчесності.

Державна служба, як різновид публічної служби. Посада в державній службі

а) державна служба є часткою або одною з сторін організаційної діяльності держави; б) ця організаційна діяльність спрямована на комплектування особового складу… в) змістом діяльності державних службовців є практична реалізація завдань і функцій держави.

Розглянемо основні аспекти державної служби.

Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань… Закон визначає, що посада - це визначена структурою і штатним розписом… Посада є невід'ємним компонентом служби як юридичного інституту, оскільки кожний громадянин, що вступив на державну…

Обмеження при проходженні публічної служби

Законодавець встановлює особливий правовий режим проходження публічної служби, що обумовлено важливим соціальним призначенням цієї служби задля реалізації як завдань та функцій держави, так і публічного інтересу.

Загальними є обмеження щодо організації та проведення страйків, вчиненню дій, які можуть зашкодити авторитету органу публічної влади.

Спеціальні обмеження пов’язані із дією антикорупційного законодавства в Україні, яке в першу чергу спрямовано на запобігання проявам корупції в органах публічної влади.

Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 року № 3206-VI визначено, щокорупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 зазначеного Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. Корупція - використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 зазначеного Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей;

Розділом 2 цього Закону встановлено низку обмежень при проходженні публічної служби. Зокрема, це обмеження щодо використання службового становища.

Особам, які є службовцями публічної служби забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі: 1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти); 2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи; 3) неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб; 4) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

Крім того встановлені обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Представникам публічної служби, забороняється: 1) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; 2) входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Новим в законодавстві є обмеження щодо одержання дарунків (пожертв). Особам, які знаходяться на публічній службі забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб: 1) за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами; 2) якщо особа, яка дарує (здійснює) дарунок (пожертву), перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Але зазначені особи можуть приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.

Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості дарунків (пожертв) не поширюється на дарунки (пожертви), які: 1) даруються (здійснюються) близькими особами; 2) одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.

Встановлено обмеження щодо роботи близьких осіб. Службовці публічної служби не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам. Вони зобов'язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб. Ці положення не поширюються на: 1) народних засідателів і присяжних; 2) близьких осіб, які безпосередньо підпорядковані один одному у зв'язку з перебуванням кожного з них на виборній посаді; 3) осіб, які працюють у сільській місцевості, гірських населених пунктах; 4) осіб, які працюють в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту.

У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п'ятнадцятиденний строк.

Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування. У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

Введення цього закону з 1 липня 2011 року означає нову сторінку у розвитку публічної служби в Україні.

Можна прийти до висновку, що сучасна держава характеризується багатоманітністю завдань і функцій, від професійного і чіткого здійснення яких залежить існування всієї політичної системи. Весь світовий досвід і стан суспільних відносин, навіть у найдемократичніших державах, свідчить, що сучасне суспільство не може нормально функціонувати і розвиватися поза державою і встановленими нею межами. Цим і обумовлюється необхідність кваліфікованого і потужного державного апарату.

Укладач

старший викладач кафедри В.М. Скорик

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ 2.1.

ФОРМИ ТА МЕТОДИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

План

1. Поняття та види форм публічного адміністрування

2. Характеристика окремих форм публічного адміністрування

3. Поняття та види методів публічного адміністрування

Рекомендована література:

1. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» // Відомості Верховної Ради України, 2000, № 23, ст.176

2. Закон України «Про міліцію» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №4. - Ст.20.

3. Закон України „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” // Відомості Верховної Ради України. ‑ 2006.‑ №29.‑ ст.245.

4. Адміністративна відповідальність: Зб. законодавства України про адм. відповідальність / Е.Ф. Демський (упоряд.), В.І. Махно (упоряд.). ‑ К. : Магістр-ХХІ сторіччя, 2005. — 400с. — (Законодавство і право України).

5. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): Навч. посіб. / В.К. Колпаков. - К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.

1. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: у 2-х т.: Т. 1: Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова).-К.: Юридична думка, 2004.- С. 259-304, 411-428.

2. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С. В. Ківалова.-Одеса: Юридична література, 2003.-С. 170-215.

3. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка.- К.: Юрінком Інтер, 2005.-С 125-169.

4. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник.- К.: Юрінком Інтер, 2003.- С 184-265.

5. Чабан В. П. Акти адміністративного примусу в діяльності міліції України: Навч. посібник.- К.: Атіка, 2002.- 144 с.

6. Кононов П. И., Макаров И. М. Административно-правовые акты: понятие, основне черты, классификация, проблемы нормативного регулирования //Административное право и административный процесс: актуальные проблемы / Отв. ред. Л. Л. Попов и М. С. Студеникина.- М.: Юристъ, 2004.- С. 153-165.

Поняття та види форм публічного адміністрування

Аналiз форм публічного адміністрування свідчить про те, що вони є системним утворення, компоненти якого тiсно взаємодiють один з одним, проте не є… Застосування публічною адміністрацією тiєї чи iншої форми багато в чому… Ступiнь регламентацiї використання форм діяльності публічної адміністрації не перешкоджає вiльному вибору тiєї з них,…

Характеристика окремих форм публічного адміністрування

Соціальним призначення видання правових актів є встановлення еталонів і стандартів поведінки, що відповідають публічним інтересам. Це особливий… - вона здійснюється уповноваженими суб’єктами публічної адміністрації в… - має організуючий характер та мету;

Поняття та види методів публічного адміністрування

Методами публічного адміністрування є певні способи практичного виконання суб’єктами публічної адміністрації своїх адміністративних зобов’язань, що… Особливості методів публічного адміністрування полягають у такому: - у методах знаходить своє вираження публічний інтерес;

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ 2.2.

АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

МІЖПРЕДМЕТНІ ТА МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ:

План

1. Загальні засади адміністративної реформи.

2. Реформа публічної адміністрації.

4. Реформа адміністративного права.

Рекомендована література

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // ВВРУ. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 7.10.2010 р. // ВВРУ. – 2011. – № 9. – Ст. 58.

3. Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17 березня 2011 року// [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.zakon.rada.gov.ua.

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію урядових органів» від 28 березня 2011 року № 346// [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.zakon.rada.gov.ua.

5. Концепція адміністративної реформи в Україні: Затверджено Указом Президента України від 22.07.1998 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Ст. 943.

6. Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9.12.2010 р. // Офіційний вісник Президента України. – 2010. – № 32. – Ст. 1026.

7. Адміністративна реформа – історія, очікування та перспективи / Упорядник В.П. Тимощук. – К.: Факт, 2002. – 100 с.

8. Адміністративна реформа для людини: Науково-практичний нарис / За заг. ред. І.Б. Коліушка. – К.: Факт, 2001. – 72 с.

9. Відповідальність у державному управлінні та адміністративне право / За заг. ред. Авер’янова В.Б. – К.: Юрнаукацентр, 2001. – 70 с.

10. Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави: Моногр. / В.Ф. Опришко, Ф.П. Шульженко, О.О. Гайдулін та ін.; за заг. ред. В.Ф. Опришка, Ф.П. Шульженка. – К.: КНЕУ, 2006. – 699 с.

11. Шумило-Тапіола О. Адміністративна реформа в Україні – крок назустріч ЄС? // Дзеркало тижня. – 11 грудня 2010 р. – №46.

12. Галунько В. В. Напрями адміністративної реформи в Україні / В. В. Галунько // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 199–205 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11gvvrvu.pdf

Загальні засади адміністративної реформи.

Нова системапублічного управління в Україні має бути створена шляхом проведення адміністративної реформи. В першу чергу необхідно визначитись, що ми розуміємо під адміністративною… Існуюча в Україні система публічного управління залишається в цілому неефективною, вона еклектично поєднує як…

Адміністративна реформарозрахована на відносно тривалий період її реалізації і включає три етапи.

На другому етапі запроваджуються організаційно-правові засади реформування ключових елементів системи публічного управління. На третьому етапі поглиблюються трансформаційні процеси, формуються нові… На всіх етапах реформи вживаються заходи щодо її законодавчого, кадрового, наукового та інформаційного забезпечення,…

Реформа публічної адміністрації

Основою ж реформування уряду має бути законодавче визначення таких основоположних напрямів його діяльності, як: вироблення стратегічного курсу виконавчої влади щодо здійснення внутрішньої та… розроблення проектів законодавчих актів та підзаконної нормативно-правової бази на виконання Конституції і законів…

Реформування у сфері місцевого самоврядування

Одним з основних недоліків сучасного устрою є те, що на обласному і районному рівні управління, де функціонують одночасно органи виконавчої влади та… Трансформація територіального устрою та системи місцевого самоврядування має… конституційних і законодавчих засад організації та функціонування держави;

Реформа публічної служби

Розбудова державності України має супроводжуватися відповідним розвитком та удосконаленням публічної служби. Метою реформування цього інституту є… Основними цілями і завданнями публічної служби як інституту української… - охорона конституційного устрою створення умов для розвитку відкритого громадянського суспільства захист прав та…

Співвідношення понять «адміністративна реформа» та «реформа адміністративного права».

З методологічної і практичної точок зору, необхідно наголосити на правильності розуміння співвідношення змісту адміністративної реформи і реформи… Отже, зауважимо, що реформування адміністративного права в основі мало двояке… Отже, зміст реформи адміністративного права тісно переплітався зі змістом адміністративної реформи, але аж ніяк цілком…

Доктринальні основи реформування адміністративного права

Предмет реформи адміністративного права не зводився до вирішення питань удосконалення чинного адміністративного законодавства шляхом його зміни,… Насправді, цей предмет складався, як мінімум, із трьох взаємопов’язаних… Перший ‑ це сукупність актів адміністративного законодавства як зовнішня форма галузі адміністративного права. …

Аксіологічний аспект.

По-перше, пов'язаний із визначенням суспільної цінності того чи іншого явища. Оцінка суспільної цінності адміністративного права потребувала суттєвого оновлення, оскільки даний аспект набував особливого значення саме для адміністративного права.

По-друге, полягає в необхідності принципово нового погляду на суспільне призначення адміністративного права в умовах побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Гносеологічний аспект.

Він пов'язаний з певним переосмисленням таких базових категорій теорії адміністративного права, як предмет і метод галузі права.

Структурно-системний аспект.

Відсутність законодавчого закріплення Концепції не зупинило реформування адміністративного права. Хоча необхідно констатувати, що брак… В той же час необхідно також підкреслити, що на протязі останніх десяти років… Кардинальні теоретичні напрацювання таких видатних вчених адміністративного права як: В.Б. Авер’янова, В.К. Колпакова,…

Запровадження нових підгалузей, інститутів адміністративного права

В той же час сьогодні набули сучасного теоретичного обґрунтування інші інститути та підгалузі адміністративного права. Які отримали цю можливість в результаті проведення на протязі останніх десяти років реформи зазначеної фундаментальної галузі.

Так достало суттєвого обґрунтування позиція про те, що адміністративно-деліктне право відповідає вимогам підгалузі права і може бути представлене як самостійна підгалузь адміністративного права, так як: по-перше, деліктна частина адміністративного права має: а) свій предмет регулювання; б) свій специфічний метод правового регулювання; в) відокремлено сформовану нормативну базу; по-друге, того, що правова наука не створила необхідних теоретичних передумов для її визнання як “суверенного” правового утворення (вона де-факто сформована наукою адміністративного права, її основні поняття розроблені в межах адміністративного права, а акти мають також і адміністративно-правове спрямування).

Значним теоретичним доробком стало дослідження шкоди та суспільної небезпеки як ознак адміністративного проступку. З позиції онтологічних і гносеологічних знань як методів дослідження адміністративно-деліктного середовища зроблено висновок, що поняття “шкода”, “шкідливість”, “суспільна шкода”, “об’єктивна шкідливість діяння” ‑ є онтологічними категоріями і виявляються в емпіричному вимірі. Наявність шкоди, за правило, встановлюється шляхом опису, який сам по собі вже виступає доказом шкідливості відповідного діяння. Суспільна небезпека — це гносеологічна категорія. Її неможливо встановити шляхом онтологічного опису того, що трапилося. Вона доводиться шляхом дослідження усіх ознак і характеристик факту дійсності, а в нашому випадку — проступку. Дослідження усього комплексу властивостей проступку здійснюється у відповідних організаційних формах — справах про адміністративні проступки. Такі справи за своєю суттю є гносеологічним відбитком конкретного діяння. Розслідування справи — це пізнання (дослідження) факту реальної дійсності, в онтології якого виявилися ознаки делікту.

Доведено існування адміністративно-процесуального права, як підгалузі адміністративного права, яка має а) свій предмет регулювання; б) свій специфічний метод правового регулювання; в) відокремлено сформовану нормативну базу. Відповідно, адміністративно-процесуальне право – це підгалузь адміністративного права, що складається з правових норм, якими регламентуються процес, форми, порядок і методи реалізації матеріальних норм адміністративного права ( фундаментальними роботами з цього приводу є роботи Кузьменко О.В., Миколенка О.І, Тищенка М.М. тощо).

Визнано та теоретично обґрунтовано існування інституту адміністративних послуг. Зміст якого передбачає переоцінку характеру взаємовідносин між державою і людиною. Адже "владне розпорядництво" з боку публічної адміністрації, її посадових осіб ‑ це один концептуальний формат оцінки їхніх відносин з громадянами чи юридичними особами, а надання тими самими суб'єктами адміністративних послуг останнім — зовсім інший.

Дефініція "адміністративні послуги" акцентує увагу на виконанні саме обов'язків держави перед приватними особами. Ці обов'язки спрямовані на юридичне оформлення умов, необхідних для забезпечення належної реалізації ними своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Таке розуміння більш повно відповідає новій ідеології "служіння держави" перед людиною. "Служіння" з боку публічної адміністрації — це, передусім, є надання її органами адміністративних послуг. І це цілком закономірно, позаяк сама публічна влада ‑ це реалізація не тільки правомочностей, що зобов'язують громадянина, а й виконання певних обов'язків держави перед громадянином, за які вона несе перед ним повну відповідальність. Тут важливо зазначити, що таких обов'язків з її боку з'являтиметься дедалі більше, що відповідатиме подальшій демократизації української держави.

Аргументовано доведено існування інституту адміністративних процедур. Це зумовлено необхідністю захисту прав приватних (як фізичних, так і юридичних) осіб у відносинах з органами публічної адміністрації. Основою зазначеного інституту мав би стати досі не прийнятий Адміністративно-процедурний кодекс, який повинен встановити право на захист, що реалізується шляхом подання адміністративної скарги до вищого в порядку підлеглості органу влади (посадової особи), а порядок надання органами влади адміністративних послуг мав бути закріплений в окремому Законі України «Про надання адміністративних послуг громадянам», які досить не прийняті законодавцем.

Сучасні дослідження також присвячені інституту адміністративного оскарження. Так, однією з форм правового захисту особи у відносинах з публічною адміністрацією є інститут адміністративного оскарження, тобто оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень безпосередньо до них самих або до адміністративних органів, які є вищими у системі ієрархічного підпорядкування (інакше — оскарження в адміністративному порядку).

Серед першочергових у найближчій перспективі доцільно передбачити створення:

Адміністративно-процедурного кодексу;

Кодексу адміністративної відповідальності (розгляд справ про адміністративні проступки);

Кодексу поведінки і дисциплінарної відповідальності державних службовців;

Кодексу державної служби

і нарешті - Кодексу загального адміністративного права[7].

Отже, сучасне адміністративне право в порівняні з радянським адміністративним правом набуло європейських ознак, разом з тим на сьогодні не отримало завершеного виду в рамках демократичних перетворень.

Зараз в першу чергу необхідно законом врегулювати процедуру відносин чиновників з приватними особами та привести її у відповідність з європейськими стандартами; підвищити стандарти якості надання адміністративних послуг за допомогою розвитку мережі універсальних центрів адміністративних послуг; мінімізувати втручання органів влади у діяльність приватних осіб та знизити рівень корупції в таких відносинах; запровадити електронне управління; реформувати законодавство, яким регулюється відповідальність за адміністративні проступки з метою забезпечення виконання правил, а не збирання грошей; розвинути і популяризувати позасудове адміністративне оскарження, як найшвидший і найдешевший спосіб захисту прав людини.

Укладач

професор кафедри В.Д. Сущенко

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ 2.3.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ І ДИСЦИПЛІНИ В ПУБЛІЧНОМУ АДМІНІСТРУВАННІ

МІЖПРЕДМЕТНІ ТА МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ:

План

1. Законність і дисципліна: загальна характеристика та класифікація способів їх забезпечення.

2. Контроль та його види.

3. Нагляд.

4. Звернення громадян.

Рекомендована література:

1. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: у 2-х т.: Т. 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова).-К.: Юридична думка, 2004.- С. 345-407.

2. Барабаш Ю. Г. Парламентський контроль в Україні (конституційно-правовий аспект): Монографія.-X., 2004.- 192 с.

3. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / В. Б. Авер'янов (заг. ред.); НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького.- К.: Факт, 2003- С 341-356.

4. Гараджаев Д. Контрольно-надзорный механизм в системе защиты прав и свобод человека и гражданина (на материалах Украины, России, Азербайджана) // Юридичний вісник.- 2004.- № 1.- С. 75-81.

5. Ківалов С. В., Залюбовсъка I. К. Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади в Україні: історія, теорія, перспективи.-Одеса: Юрид. література, 2004.- 150 с

6. Кравчук В. М. Роль суду й прокуратури в забезпеченні законності правових актів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування : [монографія] / В. М. Кравчук. – Луцьк, 2009. – 228 с.

7. Кузьменко О.В. Адміністративно–процесуальне право України : підручник / О.В. Кузьменко, Т.О. Гуржій ; за ред. О.В. Кузьменко. – К. : Атіка, 2007. – 416с.

8. Руденко М. Роль прокуратури у захисті прав та свобод людини і громадянина // Юридичний журнал.- 2004.- № 7.- С. 119-121.

9. Стеценко С. Г. Адміністративне право України : [навч. посіб.] / С. Г. Стеценко. – К. : Атіка, 2008. – 624 c.

10. Шуба В. В. Адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України : [монографія] / В. В. Шуба. – Д. : Ліра ЛТД, 2008. – 224 c.

Законність і дисципліна: загальна характеристика та класифікація способів їх забезпечення.

Законність — фундаментальна юридична категорія, яка є критерієм правового життя суспільства і громадян. Це комплексне політико-правове явище, що відображає правовий характер організації суспільного життя, органічний зв'язок права і влади, права і держави.[8]

Законність є багатогранним поняттям і може розглядатися у кількох аспектах:

Законність як принцип здійснення публічною адміністрацією владних повноважень означає:

· вимогу законодавчого закріплення компетенції владних структур,

· ухвалення рішень у межах компетенції та на підставі закону,

· дотримання у діяльності суб’єктів владних повноважень конституційних прав і свобод людини;

Законність як принцип поведінки фізичних осіб у сфері права

Це –

· реальна можливість здійснення суб'єктом права наданих йому прав за умови неухильного виконання покладених на нього обов'язків,

· конституційне закріплення правового статусу особи;

· можливість звернутися за судовим захистом власних прав та наявність ефективних засобів юридичної відповідальності;

Законність як принцип побудови системи нормативних актів

· ієрархічність цієї системи,

· відповідність законів і підзаконних актів конституції держави;

Законність як режим соціально-політичного життя :

вимога точного і неухильного виконання законів та заснованих на них підзаконних актів усіма суб'єктами права, що визначає реальність писаного права та ступінь його втілення.

Отже, законність — це правовий режим у державі, за якого діяльність суб’єктів публічної адміністрації, юридичних і фізичних осіб здійснюється відповідно до вимог закону.

Контроль та його види

Контролю, як і будь-якому іншому виду діяльності, притаманні свої принципи. До них належать: 1) універсальність (це означає, що контроль має охоплювати всі ділянки… 2) систематичність (проводиться не одноразово, час від часу, а за певною схемою, постійно);

Нагляд

В теорії адміністративного права виділяють два види нагляду: адміністративний та прокурорський.

Адміністративний нагляд - це спосіб забезпечення законності і дисципліни в публічному адмініструванні, який здійснюється спеціальними суб’єктами публічної адміністрації щодо організаційно не підпорядкованих об'єктів.

Особливості адміністративного нагляду:

1. Відсутність організаційної підпорядкованості між суб'єктом та об'єктом нагляду.

2. Спеціалізований характер, який проявляється в нагляді за дотриманням спеціальних правил.

3. Можливість у ході нагляду оцінювати лише законність тієї чи іншої діяльності.

Суб’єктами адміністративного нагляду є спеціально створені з цією метою структури: а) інспекції; б) міліція.

Усі інспекції залежно від компетенції можна поділити на дві групи:

- ті, що мають повноваження міжвідомчого характеру (ДАІ).

- ті, що не мають таких повноважень, тобто здійснюють свої функції тільки в межах того чи іншого об’єкта (інспекція особового складу (департамент).

Повноваження державних інспекцій можна умовно розділити на три групи:

- розробка норм і правил, виконання яких контролює інспекція. Повноваження даного виду, як правило, полягають у наявності в інспекцій прав готувати різні проекти норм, правил і виносити їх на розгляд відповідного органу управління;

- організація і здійснення нагляду (одержання та витребування матеріалів, проведення певного обслідування, дозвільні повноваження, надання експертних висновків, розслідування аварій тощо);

- застосування заходів державного примусу. Названа група повноважень, як правило, закріплюється у відповідних статтях Кодексу про адміністративні правопорушення.

Необхідно зазначити, що діяльність інспекцій та міліції по забезпеченню законності і дисципліни у частині застосування ними заходів адміністративного примусу, відноситься до контрольної (а не до наглядової) діяльності останніх. Тому вірогідніше буде вести мову про контрольно-наглядову діяльність з боку зазначених суб’єктів владних повноважень.

Адміністративний нагляд міліції – це систематичний нагляд за точним і неухильним дотриманням посадовими особами та громадянами правил, що регулюють громадський порядок і громадську безпеку з метою попередження і припинення порушень цих правил, а також виявлення порушників і притягнення їх до встановленої законом відповідальності або вжиття до них заходів громадського впливу.

При здійсненні адміністративного нагляду міліцією застосовуються такі методи як:

а) безпосереднє спостереження в громадських місцях за виконанням громадянами та посадовими особами загальнообов’язкових правил;

б) періодичні перевірки виконання органами, посадовими особами, громадянами встановлених правил;

в) виявлення порушень у ході перевірки скарг, заяв, пропозицій та іншої інформації про правопорушників.

Адміністративний нагляд міліції поділяється на загальний та спеціальний. Загальний адміністративний нагляд – містить нагляд за дотриманням загальнообов’язкових та інших правил. Спеціальнийадміністративний нагляд міліції – це нагляд за поведінкою певної категорії осіб. Даний вид нагляду є примусовим заходом і встановлюється за звільненими з місць позбавлення волі відповідно до Закону “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” від 1 грудня 1994 року з внесеними до нього змінами та доповненнями. Закон формулює поняття цього виду адміністративного нагляду як системи “тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ”. Визначає його завдання: “Адміністративний нагляд встановлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них”. Цей вид адміністративного нагляду встановлюється лише щодо повнолітніх осіб:

а) засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства;

б) засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення;

в) засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

У всіх випадках, адміністративний нагляд встановлюється в судовому засіданні одноосібно суддею місцевого суду загальної юрисдикції або за місцем дислокації виправно-трудової установи, або за місцем проживання особи, щодо якої встановлюється адміністративний нагляд та має свою процедуру встановлення.

Необхідно зазначити, що в теорії адміністративного права не існує єдиної думки щодо нагляду як способу забезпечення законності. Так, наприклад, професор Битяк Ю.П., розглядає адміністративний нагляд інспекцій та міліції як контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів, а органом, який здійснює нагляд є тільки прокуратура.

Прокурорський нагляд - це спосіб забезпечення законності і дисципліни в публічному адмініструванні, який здійснюється під час виконання функцій прокурора та за рахунок застосування актів реагування прокурора.

Стаття 121 Конституції України покладає на органи прокуратури такі завдання:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних із обмеженням особистої свободи громадян;

5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами.

Якщо прокурор під час здійснення нагляду виявив порушення чинного законодавства, то він має право видання актів прокурорського реагування. До них відносять такі.

1. Протест прокурора. Протест на акт, що суперечить законові, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розглядові відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокуророві.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подання такої заяви зупиняє дію правового акта.

2. Припис прокурора. Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органові чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості органові чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.

Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокуророві.

3. Подання прокурора. Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вносяться прокурором, його заступником у державний орган, громадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розглядові. Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокуророві. Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день засідання прокуророві, який вправі особисто взяти участь у його розгляді.

4. Постанова прокурора. У разі порушення закону посадовою особою або громадянином прокурор, його заступник, залежно від характеру порушення закону, виносить мотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розглядові повноважною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом (Закон України від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХП «Про прокуратуру»).

Звернення громадян
а) засіб захисту від порушень своїх прав, свобод і законних інтересів з боку органів виконавчої влади; б) можливість реального впливу на діяльність органів виконавчої влади та… в) можливість отримати позитивний для громадянина результат без застосування спеціальних юридичних знань для…
ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ 2.4.

ПУБЛIЧНЕ АДМIНIСТРУВАННЯ В СФЕРI ЕКОНОМІКИ

ВИД ЛЕКЦІЇ: Освітня (інформаційна)

ДИДАКТИЧНІ ЦІЛІ:

1. НАВЧАЛЬНІ: ознайомити курсантів, слухачів, студентів зі специфічною сферою публічного адміністрування, визначити особливості публічного адміністрування в економічній сфері.

2. РОЗВИВАЮЧІ: розвити інтелектуальні здібності, мовлення, пам’ять, закріпити отриманий теоретичний матеріал, знання.

3. ВИХОВНІ: переконати курсантів, слухачів, студентів у тому, що знання ними основних теоретичних засад адміністративної юстиції – це запорука успіху їх практичної діяльності та становлення як висококваліфікованих спеціалістів.

МІЖПРЕДМЕТНІ ТА МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ:

ЗАБЕЗПЕЧУЮЧІ ДИСЦИПЛІНИ: Конституційне право, теорія держави і права, адміністративний процес, адміністративна діяльність, адміністративна відповідальність, адміністративне судочинство, судові та правоохоронні органи України тощо.

ЗАБЕЗПЕЧУВАНІ ДИСЦИПЛІНИ: Дисципліна «Адміністративне право».

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛЕКЦІЇ:

НАОЧНІСТЬ: схеми, таблиці, лекція, підручник, плани семінарських та практичних занять.

ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ: Проектор, ноутбук.

План

1. Економіка як об’єкт публічного адміністрування.

2. Суб’єкти публічного адміністування в сфері економіки.

3. Адміністративні послуги в сфері економіки.

4. Адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері економіки.

Рекомендована література:

1. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / ред. кол. : В. Б. Авер’янов (гол.) [та ін.]. — К. : Юридична думка, 2005. — Т. 2: Особлива частина. — С. 9—22.

2. Адміністративне право України : підруч. для студ. ВНЗ / Т. О. Коломоєць, Ю. В. Пирожкова, Н. О. Армаш [та ін.] ; Державний вищий навчальний заклад «Запорізький національний ун-т» МОН України. — К. : Iстина, 2009. — 475 с.

3. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. — К. : Юрінком Iнтер, 2003. — С. 331—370.

4. Лисица В. Н. Правовое регулирование иностранных инвестиций: проблемы теории и практики / В. Н. Лисица ; Росс. акад. наук ; Ин-т философии и права. — Новосибирск, 2007. — 258 с.

5. Стеченко Д. М. Державне регулювання економіки : навч. посіб. — 2-ге вид., стереотип. / Д. М. Стеченко. — К. : МАУП, 2004. — 2004. — 176 с.

6. Аврутин М. Ю. К вопросу о формах и методах административно-правового регулирования экономики / М. Ю. Аврутин // Вестник Московского университета МВД России. — 2005. — № 2. — С. 95—99.

7. Матюшко П. Антимонопольна політика європейського співтовариства / П. Матюшко // Юридичний журнал. — 2003. — № 12. — С. 124—129.

8. Потапенко В. Проблеми компетенції органів АМКУ / В. Потапенко // Юридичний журнал. — 2003. — № 11. — С. 27—26.

9. Рябченко О. Поняття і принципи державного регулювання економіки України / О. Рябченко // Адміністративне право в контексті європейського вибору України : зб. наук. праць. — К. : Міленіум, 2004. — С. 95—99.

10. Селіванов В. М. Підприємництво в стратегії демократичної трансформації і правового розвитку України / В. М. Селіванов // Юридичний вісник. — 2005. — № 4. — С. 110—116.

1. Економіка як об’єкт публічного адміністрування

У національному народному господарстві відбуваються глибокі соціально-економічні зміни, пов’язані із визнанням України країною з ринковою економікою, вступом її до Світової організації торгівлі, проведенні фінансової, податкової, соціальних та інших реформ.

Економіка — це система взаємопов’язаних галузей та комплексів народного господарства, що містить у собі ланки взаємозв’язані і взаємозалежні ланки, по-перше, суспільного виробництва, по-друге, розподілу і, по-третє, обміну виробленого продукту в масштабах усієї держави, з метою задоволення потреб суспільства.

Найбільшими складовими економічної системи України є: промисловість; енергетичний комплекс; агропромисловий комплекс; будівельний комплекс; транспорт і дорожнє господарство; зв’язок; торговельний комплекс; житлове господарство; побутове обслуговування населення; сфера використання й охорони природних ресурсів.

Усі перелічені галузі й комплекси перебувають у тісній взаємодії, кожна з них складається з кількох підгалузей. Підгалузі відрізняються, з одного боку, значною самостійністю, а з другого боку — взаємозалежністю й інтегрованістю з економічною системою в цілому. Наприклад, промисловість поділяється на машинобудівну, хімічну, металургійну, легку тощо. У кожній з перелічених галузей і підгалузей є специфічні матеріальні умови виробництва, технологічні процеси, структура і чисельність підприємств, інженерно-технічний та управлінський персонал тощо. Всі ці чинники визначають їх місце і призначення в економічній системі, а також особливості міжгалузевих зв’язків.

Стан економіки, рівень її розвитку, ефективність прямо залежать від спроможності державної влади управляти виробництвом і обігом виробленої продукції.

У публічному регулюванні економічних процесів задіяні майже всі представники публічної адміністрації, на що вказує назва глави 2 Господарського кодексу України — «Основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання»^{^[9]}. Ефективне функціонування економіки неможливе без розумної економічної політики, без реалізації публічною адміністрацією своїх регулятивних, правозастосовних та правоохоронних функцій у народному господарстві. Проте ступінь її втручання в економічні процеси напряму залежить від характеру та моделі економічної організації суспільства.

З урахуванням пріоритетності публічна адміністрація виконує такі основні функції в сфері економіки:

1) організаційна;

2) контрольна;

3) захисту ринкових основ господарювання;

4) регулятивна.

Організаційна функція включає нормотворчу діяльність, тобто створення правової основи здійснення господарської діяльності та організаційних структур публічної адміністрації, які будуть забезпечувати реалізацію цих норм.

Контрольна функція включає в себе контроль за дотриманням правових норм і законодавства в сфері господарювання. Така діяльність здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»^{^[10]}, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Крім цього, контроль може здійснюватись за виконанням доходної та видаткової частини бюджету, розвитком зовнішньоекономічних зв’язків, контроль за суб’єктами владних повноважень при реалізації ними заходів державного регулювання та ін.

Функція захисту господарських відносин, перш за все, спрямована на:

— захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

— недопущення концентрації, узгоджених дій суб’єктів господарювання та регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

— здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Зміст регулятивної функції полягає в тому, що публічна адміністрація для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності, до яких, відповідно до ст. 12 Господарського кодексу України, належать:

1) ліцензування, патентування і квотування;

2) сертифікація та стандартизація;

3) застосування нормативів та лімітів;

4) регулювання цін і тарифів;

5) державне замовлення;

6) надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

7) надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

2. Суб’єкти публічного адміністрування в сфері економіки

Верховна Рада України здійснює регулятивний вплив на економіку України за рахунок того, що до її повноважень належать:

прийняття законів у сфері економіки;

затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, частиною яких є економічна політика держави;

затвердження загальнодержавних програм економічного розвитку, охорони довкілля;

розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати, Голови Національного банку України та половини складу Ради Національного банку України;

надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України;

затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності та ін.

Президент Українивідповідно допокладених на нього обов’язків має наступні повноваження в сфері економіки:

звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

призначає половину складу Ради Національного банку України;

призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем’єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що діють в сфері економіки, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України тощо.

Крім цього, Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Провідне місце серед таких органів посідає Адміністрація Президента України, яка є постійно діючим допоміжним органом та здійснює організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень. У сфері економіки Адміністрація здійснює аналіз економічних, соціальних, гуманітарних та інших процесів, що відбуваються в Україні і світі, готує за його результатами для подання на розгляд Президентові України пропозиції з питань формування та реалізації внутрішньої і зовнішньої політики держави; забезпечує підготовку проектів послань Президента України до народу, щорічних і позачергових послань Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, оприлюднює такі послання та ін. Ці та інші повноваження в адміністрації Президента України реалізують Головне управління з питань реформування соціальної сфери, Головне управління з питань економічної політики та впровадження економічних реформ.

Кабінет Міністрів Україниє вищим органом у системі органів виконавчої влади, який в сфері економіки має найширше коло повноважень щодо її реалізації, а саме:

забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки;

забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку;

визначає доцільність розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечує їх виконання;

здійснює відповідно до закону управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об’єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб’єктам господарювання; забезпечує розроблення і виконання державних програм приватизації; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури;

забезпечує здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

забезпечує розроблення і виконання програм структурної перебудови галузей національної економіки та інноваційного розвитку, здійснює заходи, пов’язані з реструктуризацією та санацією підприємств і організацій, забезпечує проведення державної промислової політики, визначає пріоритетні галузі промисловості, які потребують прискореного розвитку;

забезпечує захист та підтримку національного товаровиробника;

забезпечує захист прав споживачів та підвищення якості їх життя;

визначає обсяги продукції (робіт, послуг) для державних потреб, порядок формування та розміщення державного замовлення на її виробництво, вирішує відповідно до законодавства інші питання щодо задоволення державних потреб у продукції (роботах, послугах);

утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання;

забезпечує проведення державної аграрної політики та продовольчу безпеку держави;

організовує державне страхування;

забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення;

забезпечує проведення зовнішньоекономічної політики України, здійснює в межах, визначених законом, регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Реалізації урядом України повноважень в економічній сфері сприяють різноманітні консультативно-дорадчі органи. Зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2010 р. № 851 затверджено «Положення про Координаційну раду з питань підвищення конкурентоспроможності національної економіки». Рада є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України, утвореним з метою забезпечення підвищення якості і конкурентоспроможності товарів (робіт, послуг), підтримки вітчизняних товаровиробників, захисту прав споживачів та сприяння інтеграції національної економіки у світову.

Основними завданнями Координаційної ради є:

проведення оцінки стану реалізації державної політики та підготовка пропозицій щодо створення економічних та соціальних умов для підвищення конкурентоспроможності і модернізації національної економіки та реалізації політики імпортозаміщення;

сприяння забезпеченню координації дій органів виконавчої влади, до компетенції яких належать питання підвищення конкурентоспроможності і модернізації національної економіки.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 р. № 634/2011.

Основними завданнями Мінекономрозвитку України є:

1) формування та забезпечення реалізації:

— державної політики економічного і соціального розвитку;

— державної цінової політики;

— державної промислової політики, науково-технічної політики в промисловості;

— державної політики у сфері торгівлі;

— державної регіональної політики;

— державної політики у сфері розвитку підприємництва;

— державної політики у сфері технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності, акредитації органів з оцінки відповідності, управління якістю);

— державної політики у сфері державних закупівель, державного замовлення;

— політики у сфері державно-приватного партнерства;

— державної регуляторної політики, державної політики з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності;

— державної політики у сфері державного ринкового нагляду;

— державної політики у сфері торгівлі та побутових послуг;

— державної політики з питань економічного і соціального співробітництва України з ЄС;

— єдиної зовнішньоекономічної політики, політики інтеграції економіки України у світову економіку, співробітництва із СОТ;

— державної політики у сфері співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями та з питань залучення міжнародної технічної допомоги;

2) формування державної політики:

— у сфері захисту прав споживачів;

— у сфері статистики;

— з питань державного експортного контролю;

— у сфері інвестиційної діяльності та управління національними проектами (стратегічно важливими проектами, що забезпечують технологічне оновлення та розвиток базових галузей реального сектору економіки України);

— з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

— у сфері державного матеріального резерву;

— у сфері управління об’єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави;

3) забезпечення нормативно-правового регулювання у вищезазначених сферах;

4) забезпечення реалізації в межах своїх повноважень державної економічної політики у сфері оборони та безпеки;

5) удосконалення в межах своїх повноважень інструментів, процедур та стандартів діяльності органів виконавчої влади.

1) Державна служба експортного контролю України, основними завданнями якої є:

реалізація державної політики у галузі державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, подвійного використання та інших товарів, що не внесені до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю та щодо яких відповідно до законодавства можуть бути застосовані процедури державного експортного контролю (далі — товари), а також внесення пропозицій щодо її формування;

захист національних інтересів та зміцнення міжнародного авторитету України під час здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів шляхом забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України, пов’язаних із нерозповсюдженням зброї масового знищення, засобів її доставки та обмеженням передач звичайних видів озброєння для недопущення їх застосування у терористичних та інших протиправних цілях;

сприяння розвитку міжнародного співробітництва та взаємодії з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями з питань нерозповсюдження та експортного контролю^{^[11]};

2)Державна служба статистики України, основними завданнями якої є реалізація державної політики у сфері статистики та внесення пропозицій щодо її формування^{^[12]}.

Служба відповідно до покладених на неї завдань:

розробляє за участю державних органів та інших заінтересованих юридичних осіб і подає Першому віце-прем’єр-міністру України — Міністру економічного розвитку і торгівлі України проекти довгострокових програм розвитку державної статистики та щорічних планів державних статистичних спостережень;

організовує реалізацію довгострокових програм розвитку державної статистики та щорічних планів державних статистичних спостережень і подає звіти про їх виконання Першому віце-прем’єр-міністру України — Міністру економічного розвитку і торгівлі України;

здійснює формування інформаційної бази для прогнозування та аналізу тенденцій і закономірностей соціально-економічного розвитку, складає національні рахунки;

забезпечує відповідність статистичної інформації критеріям якості, готує звіти для користувачів щодо якості статистичних даних тощо;

3) Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України,основними завданнями якого є:

реалізація державної політики у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

здійснення державного контролю у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;

забезпечення збільшення частки відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в енергетичному балансі України^{^[13]};

4) Державне агентство резерву України,яке забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного матеріального резерву та внесення пропозицій щодо її формування.

Для цього Держрезерв України:

здійснює управління державним резервом;

здійснює методологічне, інформаційно-аналітичне, науково-методичне забезпечення роботи з формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву;

організовує наукові дослідження з питань довготривалого зберігання матеріальних цінностей державного резерву;

організовує планування та організацію мобілізаційної підготовки єдиної системи державного резерву України, забезпечення переведення її з мирного на воєнний стан і сталого функціонування в особливий період^{^[14]};

5) Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів,основними завданнями якої є реалізація державної політики у сферах:

а) державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері;

б) державного ринкового нагляду;

в) державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил;

2) внесення на розгляд Першого віце-прем’єр-міністра України — Міністра економічного розвитку і торгівлі України пропозицій щодо формування державної політики у сферах діяльності Держспоживінспекції України^{^[15]}.

Крім того, що міністр Мінекономрозвитку України спрямовує і координує діяльність цих центральних органів виконавчої влади, він:

формує державну політику у відповідних сферах та контролює її реалізацію центральними органами виконавчої влади України;

погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені центральними органами виконавчої влади проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України;

визначає пріоритетні напрями роботи центральних органів виконавчої влади та шляхи виконання покладених на них завдань, затверджує плани їх роботи;

приймає рішення щодо проведення перевірки діяльності центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів;

порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо скасування актів центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині;

заслуховує звіти про виконання покладених на центральні органи виконавчої влади завдань та планів їх роботи;

видає обов’язкові до виконання центральними органами виконавчої влади накази і доручення з питань спрямування та координації їх діяльності;

доручає керівникам центральних органів виконавчої влади скасувати акти їх територіальних органів повністю чи в окремих частинах, а в разі відмови — скасовує акти територіальних органів центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремих частинах;

визначає стратегічні напрями роботи Мінекономрозвитку України та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани роботи Мінекономрозвитку України, звіти про їх виконання;

організовує та контролює виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України в апараті Мінекономрозвитку України;

подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розробником яких є Мінекономрозвитку України та центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується ним;

представляє в установленому порядку проекти законів України, розробником яких є Мінекономрозвитку України та центральні органи виконавчої влади, доповідає з інших питань, що належать до компетенції Мінекономрозвитку України, під час їх розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України;

веде переговори і підписує міжнародні договори України в межах наданих йому повноважень;

представляє Мінекономрозвитку України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами;

здійснює інші повноваження, визначені законами України та пов’язані з виконанням покладених на нього Президентом України завдань.

Окрему ланку суб’єктів публічного адміністрування в сфері економіки утворюють такі центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, як:

Антимонопольний комітет, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Правовий статус цього суб’єкта публічної адміністрації визначено Законом України «Про антимонопольний комітет» від 26 листопада 1993 р. № 3659‑ХII.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість;

перевіряти суб’єкти господарювання, об’єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб’єктів господарювання — юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження;

залучати працівників органів внутрішніх справ, митних та інших правоохоронних органів для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування;

вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов’язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції;

надавати обов’язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб’єктам господарювання, об’єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;

звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв’язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Фонд державного майна,який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, та відповідно до законодавства^{^[16]}:

1) щодо державних підприємств, установ і організацій:

виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів;

здійснює контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств, поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди;

виступає від імені держави засновником господарських організацій, до статутних капіталів яких передається державне майно, у тому числі холдингових компаній та підприємств, які підлягають корпоратизації відповідно до законодавства;

приймає рішення про створення, реорганізацію (реструктуризацію) та ліквідацію підприємств і організацій, заснованих на державній власності, що перебувають у його управлінні;

здійснює визначені законодавством повноваження під час провадження справ про банкрутство державних підприємств, що перебувають у його управлінні, та господарських організацій з корпоративними правами держави, у тому числі веде їх реєстри;

погоджує розмір плати за оренду (суборенду) державного майна (крім окремого індивідуально визначеного) за договорами оренди, укладеними підприємствами, військовими частинами Збройних Сил України та іншими військовими формуваннями;

бере участь у підготовці та укладанні міжнародних договорів щодо об’єктів державної власності України, оформлює відповідно до міжнародних договорів право державної власності на майно та приймає рішення щодо його подальшого ефективного використання;

забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства, а за її межами — відповідно до чинних міжнародних договорів у межах своїх повноважень;

погоджує підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери його управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність;

2) щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна:

виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна;

розробляє методичні засади визначення орендної плати відповідно до ринкової вартості майна;

здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна;

приймає рішення про передачу до статутного капіталу господарських організацій об’єктів державної власності;

забезпечує в межах повноважень функціонування єдиної державної інформаційної системи обліку, зберігання та оцінки майна, що реалізується за рішенням органів виконавчої влади;

здійснює в межах, визначених законодавством, формування і ведення Єдиного реєстру об’єктів державної власності;

забезпечує передачу нерухомого майна творчим спілкам та релігійним конфесіям у порядку, встановленому законодавством;

3) щодо корпоративних прав держави:

здійснює управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

створює і веде реєстр корпоративних прав держави, який є складовою Єдиного реєстру об’єктів державної власності, відповідно до законодавства;

подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо закріплення в державній власності пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації, доцільності їх відчуження або придбання державою відповідних пакетів акцій (часток) в інших власників та акцій додаткової емісії в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

передає за рішенням Кабінету Міністрів України функції з управління об’єктами державної власності, що перебувають у його управлінні, уповноваженим органам управління, господарським структурам та уповноваженим особам, укладає з ними договори доручення і здійснює контроль за ефективністю управління цими об’єктами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

виконує інші передбачені законодавством функції з управління корпоративними правами держави.

На рівні області та району області, а також міст Києва, Севастополя та районів міст Києва і Севастополя, а також АРК адміністративно-правове регулювання здійснюється місцевими державними адміністраціями, які відповідно до покладених на них завдань^{^[17]}:

розробляють проекти програм економічного розвитку і подають їх на затвердження відповідній раді, забезпечують їх виконання, звітують перед відповідною радою про їх виконання;

забезпечують ефективне використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

складають необхідні для управління соціально-економічним розвитком відповідної території баланси трудових, матеріально-фінансових та інших ресурсів, місцевих будівельних матеріалів, палива; проводять розрахунок коштів та визначають обсяг послуг, необхідних для забезпечення передбаченого законодавством рівня мінімальних соціальних потреб;

подають раді висновки щодо доцільності розміщення на відповідній території нових підприємств та інших об’єктів незалежно від форм власності;

вносять за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування пропозиції про створення спеціальних (вільних) економічних зон, зміну статусу та території цих зон;

розглядають та приймають рішення за пропозиціями органів місцевого самоврядування щодо проектів планів та заходів підприємств, установ, організацій, розташованих на відповідній території;

розробляють пропозиції щодо фінансово-економічного обґрунтування обсягів продукції, що підлягає продажу для державних потреб за рахунок державного бюджету; на пропозиції органів місцевого самоврядування формують обсяги продукції, що поставляється для місцевих потреб за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування та інших джерел фінансування;

розробляють та вносять пропозиції до проектів державних програм соціального та економічного розвитку України, а також довгострокових прогнозів та проектів індикативних планів розвитку відповідних галузей народного господарства, їх фінансово-економічного забезпечення.

У структурі державної адміністрації утворюються управління, відділи, служби, які забезпечують реалізацію державної політки у сфері економіки.

Публічне адміністрування на рівні міст, селищ, сіл здійснюється органами місцевого самоврядування. Тут необхідно розрізняти, по-перше, компетенцію представницьких органів місцевого самоврядування — рад, по-друге, компетенцію їх виконавчих органів — виконавчих комітетів, відділів, управлінь та інші створюваних радами виконавчих органів, які є доволі широкими та визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р. № 280/97‑ВР.

До повноважень місцевих рад у сфері економіки необхідно віднести:

затвердження програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього;

затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;

встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України;

утворення цільових фондів, затвердження положень про ці фонди;

прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень;

прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;

встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об’єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об’єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об’єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об’єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;

прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб’єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);

вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;

вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу;

затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації;

прийняття рішень, пов’язаних із створенням спеціальних вільних та інших зон, змінами в статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань; надання згоди на створення таких зон за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України;

надання згоди на передачу об’єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об’єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об’єктів державної власності тощо.

3. Адміністративні послуги в сфері економіки

Одним із пріоритетних завдань публічної адміністрації є діяльність щодо забезпечення прав фізичних та юридичних осіб шляхом надання адміністративних послуг в сфері економіки. Так Мінекономрозвитку України надає такі види адміністративних послуг:

державна реєстрація проектів (програм) міжнародної технічної допомоги;

видача реєстраційної картки проекту міжнародної технічної допомоги (після проведення державної реєстрації проекту;

надання висновків щодо визначення операцій як таких, що належать до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах;

видача разового індивідуального дозволу на перевищення строків увезення товарів які імпортуються за бартерними договорами;

видача ліцензій юридичним особам та фізичним особам—підприємцям на право провадження таких видів господарської діяльності як: експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць; імпорт, експорт спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, алкогольних напоїв; імпорт, експорт тютюнових виробів; заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів, розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї;

облік (реєстрація) зовнішньоекономічних договорів (контрактів), передбачених законами України;

видача свідоцтв про акредитацію виконавця (юридичної особи—нерезидента) проекту міжнародної технічної допомоги;

видача разового індивідуального дозволу на перевищення строків увезення товарів (виконання робіт, надання послуг), які імпортуються за бартерними договорами;

видача разових (індивідуальних) ліцензій на зовнішньоекономічні операції суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких (або до їх іноземних контрагентів) застосовано спеціальну санкцію — індивідуальний режим ліцензування та ін.

Державна служба експортного контролю надає адміністративні послуги з:

видачі посвідчення про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності як суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів;

видачі висновку про можливість проведення переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання;

видачі дозволу на здійснення міжнародних передач товарів;

видачі висновку на здійснення міжнародних передач товарів;

видачі міжнародного імпортного сертифіката та інших документів, які містять державні гарантії щодо використання товарів у заявлених цілях;

видачі свідоцтва про атестацію системи внутрішньофірмового експортного контролю, створеної суб’єктом здійснення міжнародних передач товарів;

видачі свідоцтва про надання юридичним особам повноважень на проведення недержавної експертизи товарів в галузі державного експортного контролю.

Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України забезпечує надання наступних видів адміністративних послуг фізичним та юридичним особам:

видача бланків енергетичних паспортів, надання методичної допомоги щодо оформлення та заповнення форм енергетичних паспортів підприємств та проведення їх аналізу;

надання технічних вимог з ефективного використання природного газу для розробки проектної документації на будівництво об’єктів (підприємств), проведення навчань, конференцій;

надання послуг з розробки норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів;

посередницька діяльність з забезпечення підприємств новітньою енергозберігаючою (енергоощадливою) технологією, приладами та обладнанням;

на прохання підприємств та організацій — обстеження з визначенням економічних та екологічних показників роботи тепловикористовувального обладнання;

на прохання підприємств та організацій — здійснення контролю якості спалювання палива та його екологічних показників;

надання висновків та їх продовження щодо готовності налагоджувальних організацій до проведення пусконалагоджувальних робіт об’єктів, що використовують паливо-енергетичні ресурси;

на замовлення підприємств і організацій проведення замірів вимірювальними приладами необхідних параметрів якості використання енергоносіїв та ін.

До послуг, що надаються Фондом державного майна належать:

ведення реєстру концесійних договорів;

видача Рішення про розпорядження активами, що належать господарським товариствам;

видача дозволу на відчуження державного майна;

проведення експертизи доцільності реструктуризації підприємств, які мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави;

надання довідок з Державного реєстру суб’єктів оціночної діяльності;

видача сертифікатів суб’єктів оціночної діяльності;

реєстрація фізичних осіб (оцінювачів) у Державному реєстрі оцінювачів;

ведення Єдиного реєстру об’єктів державної власності та надання інформації (відомості або витяг) з нього.

4. Адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері економіки

У цілому, адміністративна відповідальність за правопорушення в сфері економіки встановлена статтями глави 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення та іншими законами України (зокрема Законом «Про захист економічної конкуренції», Митним кодексом та ін.).

Адміністративні проступки в сфері економіки переважно посягають на встановлений порядок провадження господарської діяльності, правила здійснення торговельної діяльності, надання послуг, розрахунки зі споживачами тощо.

Так,ст. 160² КУпАП встановлює відповідальність за незаконну торговельну діяльність,тобто здійснення угод куплі-продажу товарів чи інших предметів з ухиленням від реєстрації в установленому порядку з метою одержання неконтрольованого державою прибутку, якщо розмір цього прибутку не перевищує семинеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян.

Під незаконною торговельною діяльністю слід розуміти здійснення двох або більше угод купівлі-продажу товарів чи будь-яких інших предметів, у тому числі документів державних підприємств, організацій, що надають право на одержання певного майна чи грошових сум або придбання майнових вигод (облігації, сертифікати тощо), на проїзд будь-яким транспортом, відвідування видовищних закладів, без дозволу відповідних установ з метою одержання неконтрольованого державою прибутку.

Суб’єктами незаконної торговельної діяльності можуть бути як приватні особи, які здійснюють торговельну діяльність без одержання відповідного дозволу, так і працівники комерційних чи приватних підприємств (організацій), які під прикриттям підприємницької діяльності без належного оформлення дозволу займаються торгівлею.

Стаття 164 КУпАП передбачає відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності. А саме, провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Цією статтею також встановлена відповідальність за надання суб’єктом господарювання дозвільному органу або адміністратору недостовірної інформації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства.

Стаття 164³ КУпАП визначає відповідальність за недобросовісну конкуренцію, а саме: незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені. Таким порушенням також визнається умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, а також отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденціальної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця.

До адміністративних проступків у сфері економіки, що посягають на правила здійснення торговельної діяльності, надання послуг, розрахунки зі споживачами належать:

стаття 155 КУпАП. Порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю;

стаття 155² КУпАП. Обман покупця чи замовника, а саме, обмірювання, обважування, обраховування, перевищення встановлених цін і тарифів або інший обман покупця чи замовника працівниками торгівлі, громадського харчування і сфери послуг та громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, якщо матеріальна шкода, заподіяна таким обманом, не перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян;

стаття 156 КУпАП. Порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, під яким розуміється роздрібна або оптова, включаючи імпорт або експорт, торгівля спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібна торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору, а також порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар);

стаття 156¹ КУпАП. Порушення законодавства про захист прав споживачів, яке проявляється у відмові працівників торгівлі, громадського харчування та сфери послуг і громадян, які займаються підприємницькою діяльністю в цих галузях, у наданні громадянам-споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця), у навчанні безпечного та правильного їх використання, а так само обмеженні прав громадян-споживачів на перевірку якості, комплектності, ваги та ціни придбаних товарів.

До адміністративних проступків цієї сфери слід також віднести демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (ст. 164⁶); незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних (ст. 164⁹); порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом (ст. 164¹⁰) та інші.

Укладач

професор кафедри В.Д. Сущенко

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

З дисципліни: Адміністративне право України Категорія слухачів: курсанти (слухачі, студенти).

Час до 5 хвилин

Схема розгляду окремого пункту плану може бути приблизно такою. Викладач окреслює коло питань, які слід висвітлити (тобто деталізує та… Після того, як виступ закінчено, слухачам слід надати можливість задати виступаючому запитання. Цю можливість має і…

Час до 15 хвилин

Поняття, структура та види адміністративно-правових норм

При розгляді другого питання необхідно дати визначення поняттю: Адміністративно-правова норма - це вид правової норми, за допомогою якої формуються, охороняються і захищаються публічні правовідносини, організується і забезпечується функціонування публічної адміністрації, також назвати які притаманні ознаки. Зясувати яку має структуру адміністративно-правова норма, також класифікувати АПН. Вказати що Норми адміністративного права діють через їх застосування та виконання. Такі дії називаються правозастосовчою та правовиконавчою діяльністю.

Час до 20 хвилин

Способи реалізації адміністративно-правових норм

Існує чотири форми реалізації норм адміністративного права: виконання, використання, додержання і застосування. Виконання - це активна поведінка суб’єкта адміністративних правовідносин щодо… Використання - це активна поведінка суб’єкта адміністративних правовідносин щодо здійснення наданих йому юридичних…

Час до 20 хвилин

Адміністративно-правові відносини, їхні особливості та структура

Адміністративно-правові відносини - це відносини, які виникають з приводу виконання адміністративних зобов’язань публічною адміністрацією. Характерною ознакою адміністративно-правових відносин є те, що органи публічної адміністрації виступають у них владною стороною, яка реалізує свої виконавчо-розпорядчі повноваження. Тобто, має право на прийняття владного (обов’язкового) рішення. Також з’ясовуємо які мають особливості адміністративно-правові відносини, та що є складовими частинами. В зв’язку з багатоаспектністю предмету адміністративного права, виникає кілька критеріїв класифікації адміністративних правовідносин.1. Залежно від галузевої належності. 2.За характером зв’язків 3. Залежно від виконуваних функцій 4.За характером дій зобов’язаного суб’єкта 5.Залежно від адміністративно-правового статусу

Час до 20 хвилин

При проведенні заняття викладачу слід розглянути можливість виступів курсантів (слухачів,студентів) з реферативними повідомленнями на такі теми:

1. Структура механізму адміністративно-правового регулювання, його особливості.

Час до 7 хвилин

Висновок

Основною частиною семінару є колективна творчість з обговорення питань… Уважно слідкуючи за виступами курсантів, викладач повинен направляти їх в русло, якщо вони відходять від теми…

Запитання до семінару

1. Поняття, види та структура адміністративно-правових норм. (Гіпотеза, диспозиція, санкція).

2. Види реалізації адміністративно-правових норм.

3. Поняття, види та особливості адміністративно-правових відносин.

4. Об'єкт адміністративно-правових відносин.

5. Суб'єкт адміністративно-правових відносин. Юридичний факт.

6. Особливості адміністративно-правових відносин.

Укладач

викладач кафедри М.В. Співак

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

З дисципліни: Адміністративне право України Категорія слухачів: курсанти (слухачі, туденти).

Президент України як суб’єкт адміністративного права

Кабінет Міністрів України як суб’єкт адміністративного права

12. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141. 13. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 //… 14. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 р// [Електронний ресурс]. – Режим доступу :…

Час до 5 хвилин

Час до 15 хвилин

Система органів виконавчої влади

Розгляд другого питання слід почати що органи виконавчої влади є ключовими суб'єктами адміністративного права, оскільки їм належить провідне місце і роль у виникненні й функціонуванні суспільних відносин, що є предметом адміністративно-правового регулювання.

Даємо класифікація видів органів виконавчої влади можлива за різними критеріями (ознаками)., та класифікація видів органів виконавчої влади в Конституції України. Наступним єлементом цього питання є визначення поняття виконавча влада – це один з складових елементів державної влади, який діє через систему органів виконавчої влади від загальнодержавного і до місцевого рівня, специфічний суб’єкт конституційно-правових відносин, на який Конституцією України і законами України покладається реалізація ряду базових функцій, серед яких домінуюче місце займає функція виконання законів.

Час до 15 хвилин

Президент України як суб’єкт адміністративного права

Взагалі стаття 106 Конституції України деталізує загальний статус Президента України, встановлений у ст. 102 Конституції, шляхом визначення його…

Час до 25 хвилин

Кабінет Міністрів України як суб’єкт адміністративного права

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Курсанти зясовують що належить до основних завдань Кабінету Міністрів України,… При проведенні заняття викладачу слід розглянути можливість виступів курсантів (слухачів,студентів) з реферативними…

Час до 7 хвилин на один виступ

Основною частиною семінару є колективна творчість з обговорення питань семінару. В ході семінарського заняття викладач зобов'язаний слідкувати за… Уважно слідкуючи за виступами курсантів, викладач повинен направляти їх в… Велике значення має висока вимогливість яка пред'являється викладачем до суті і форми виступів кожного курсанта.…

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

З дисципліни: Адміністративне право України Категорія слухачів: курсанти (слухачі, туденти).

Центральні органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права

3. Органи місцевого самоврядування як суб’єкти адміністративного права Література : 12. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. –…

Час до 5 хвилин

Кожне із зазначених у плані питань висвітлює один або декілька слухачів. За розсудом викладача слухач може бути викликаний для доповіді, а може виступити за власним бажанням.

Схема розгляду окремого пункту плану може бути приблизно такою.

Викладач окреслює коло питань, які слід висвітлити (тобто деталізує та конкретизує основне питання) і надає слово слухачеві.

Після того, як виступ закінчено, слухачам слід надати можливість задати виступаючому запитання. Цю можливість має і викладач. Далі ідуть доповнення до відповіді виступаючого. Для питань та доповнень відводиться час до 5-7 хвилин. Розгляд кожного питання завершується коротким висновком викладача (1-2) хвилини, в якому доцільно, зокрема, ще раз акцентувати увагу слухачів на найбільш важливих основних положеннях розглянутого питання.

Розгляд питань теми семінару

Центральні органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права

В зазначеному Указі визначалось, що до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні… Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 року було…

Місцеві органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права

Конституція України визначає, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Курсанти визначають що входить до складу місцевих органів виконавчої влади, адміністративно-правовий статус, повноваження,

Час -15хв.

Органи місцевого самоврядування як суб’єкти адміністративного права

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Курсанти виділяють основні ознаки органів місцевого самоврядування це правову, організаційну, матеріальну та фінансову автономії, та також з’ясовують що місцеве самоврядування має свою систему

Час 35-хв.

Реферати:

4. Відносини місцевих органів виконавчої влади з іншими державними органами.

5. Поняття та сутність комунального управління.

Час до 7 хвилин на один виступ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

З дисципліни: Адміністративне право України Категорія слухачів: курсанти (слухачі, студенти).

Державна служба, як різновид публічної служби. Посада в державній службі

Література : 23. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. //… 24. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. –…

Час до 5 хвилин

Схема розгляду окремого пункту плану може бути приблизно такою.

Розгляд питань теми семінару

Поняття та види публічної служби

Розгляд першого питання слід почати що вперше термін «публічна служба» в сучасній Україні на законодавчому рівні використано Кодексом адміністративного судочинства України, де визначено, що публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування

публічна служба — це професійна, політично нейтральна діяльність осіб, на адміністративних посадах в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування. До публічної служби можна також відносити професійну, неполітичну діяльність в апаратах інших органів державної влади: глави держави, парламенту, судів тощо.

Час до2 5 хвилин

Державна служба, як різновид публічної служби. Посада в державній службі

Час до 25 хвилин

Обмеження при проходженні публічної служби

Час до 25 хвилин

1. Обмеження пов’язані з проходженням державної служби та відповідальність за їх порушення. Корупційні діяння.

2. Служба в органах прокуратури.

Час до 7 хвилин на один виступ

Таким чином, на семінарському занятті розглянуто правовий статус вищого рівня публічної адміністрації, а саме Кабінету Міністрів України та… Основною частиною семінару є колективна творчість з обговорення питань… Уважно слідкуючи за виступами курсантів, викладач повинен направляти їх в русло, якщо вони відходять від теми…

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема: «ФОРМИ ТА МЕТОДИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ».

З дисципліни: Адміністративне право України. Категорія слухачів: курсанти (слухачі, туденти).

Час до 5 хвилин

Час до 15 хвилин

2. Правові і неправові форми публічного адміністрування.

При розгляді другого питання потрібно звернути увагу аудиторії, що за значенням наслідків, які виникають у результаті використання форм виділяють: а) правові форми публічного адміністрування; б) неправові форми публічного адміністрування. До правових належать форми, використання яких спричиняє виникнення юридичних наслідків. Зокрема, видання правових актів, застосування примусових заходів тощо. Такі форми виступають як юридичні факти і можуть формувати адміністративно-правові відносини. До неправових належать форми, які безпосередньо юридичного значення не мають і не спричиняють виникнення адміністративно-правових відносин. Такі форми або передують правовим (проведення ревізії за результатами якої видається правового акт), або використовуються за ними (нарада з приводу реалізації правового акта).

Час до 15 хвилин

3. Характеристика окремих форм публічного управління.

Розкриваючи це питання курсанти (слухачі,студенти) повинні вказати, що за ступенем правової регламентації процесу використання виділяють такі форми публічного управління як: встановлення норм права (видання нормативних актів публічного адміністрування); застосування норм права (видання ненормативних актів публічного адміністрування, актів застосування норм права); укладання адміністративних договорів; здійснення реєстраційних та інших юридичне значущих дій; провадження організаційних дій; виконання матеріально-технічних операцій. Також курсанти (слухачі,студенти) мають вказувати, що перші чотири форми є правовими, решта – неправовими. Саме такий поділ форм публічного адміністрування найбільш повно відображає діяльність публічної адміністрації, її широту та специфіку.

Час до 15 хвилин

4. Поняття та властивості правових актів публічного адміністрування.

У теорії права під правовими актами публічного адміністрування розуміють владні, втілені у встановлену форму волевиявлення суб'єктів публічної адміністрації, що безпосередньо впливають на правові норми і відносини з метою їх удосконалення відповідно до публічних інтересів. Саме таке визначення, при розгляді питання, має надаватись курсантами (слухачами,студентами), крім того вони мають визначати, що правові акти публічного адміністрування за масштабністю їх дії не обмежуються сферою публічного управління. У ряді випадків з їх допомогою регламентуються окремі сторони суспільних відносин, що складають предмет не адміністративного, а інших галузей права.

Час до 15 хвилин

5. Поняття та ознаки методів публічного адміністрування.

Поряд з формами публічного адміністрування в процесі практичного виконання адміністративних зобов’язань публічної адміністрації важлива роль відводиться методам її діяльності. Категорії форми та методу публічного адміністрування необхідно розглядати в нерозривному зв'язку. Якщо форму діяльності публічної адміністрації можна досить ясно продемонструвати, показати її правовий зміст і основне призначення, то її методи характеризуються меншим ступенем правової регламентації.

Час до 15 хвилин

6. Класифікація методів публічного адміністрування. Методи переконання, заохочення, примусу. Адміністративні та економічні методи публічного адміністрування.

Сукупність методів публічного адміністрування курсанти (слухачі,студенти) мають розподіляти на види за різними критеріями: в залежності від форми вираження: правові, неправові; залежно від правових властивостей: нормативні, індивідуальні; за ступенем владного впливу на об'єкти: імперативні, уповноважуючи, заохочувальні, рекомендаційні; за суб’єктним складом: одноосібні (єдиноначальні), колегіальні. Більшу увагу слід приділити розмежуванню методів публічного адміністрування: залежно від міри використання владних повноважень публічної адміністрації: переконання; заохочення; примус; залежно від ступеня врахування у владному впливі інтересів і правових можливостей його об'єктів: адміністративні; економічні

Час до 15 хвилин

7. Поняття, особливості та види заходів адміністративного примусу.

Невід'ємною ознакою публічного адміністрування є метод примусу, що належить до найбільш жорстких засобів впливу, в діяльності публічної адміністрації він застосовується, як правило, у поєднанні з іншими прийомами та засобами. Саме його поняття, особливості та заходи слід розглянути на занятті. Навчанці мають розуміти адміністративний примус як вид державного примусу, що застосовується уповноваженими на те суб’єктами публічної адміністрації до фізичних та юридичних осіб з метою попередження, припинення правопорушень та притягнення винних у їх скоєнні до відповідальності.

Час до 15 хвилин

1. Адміністративна реформа і адміністративний договір.

2. Заходи адміністративного попередження та особливості їх застосування органами внутрішніх справ.

3. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні проступки.

Час до 7 хвилин на один виступ

Уважно слідкуючи за виступами курсантів, викладач повинен направляти їх в русло, якщо вони відходять від теми відповіді, допускають невірне… Велике значення має висока вимогливість яка пред'являється викладачем до суті… Заключне слово керівника семінару

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема: «АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ».

З дисципліни: Адміністративне право України. Категорія слухачів: курсанти (слухачі, студенти).

Час до 5 хвилин

Схема розгляду окремого пункту плану може бути приблизно такою.

Розгляд питань теми семінару

Загальні засади адміністративної реформи.

При розгляді першого питання слід акцентувати увагу аудиторії на тому, що в сучасних українських умовах адміністративна реформа – це комплекс політико-правових заходів, які полягають у структурних, функціональних та державно-службових перетвореннях, насамперед у сфері виконавчої влади, з метою перетворення її з владно-репресивного механізму на організацію, що служить суспільству, і створення на цій основі ефективної системи публічного управління. А зміст адміністративної реформи полягає, з одного боку, у комплексній перебудові існуючої в Україні системи публічного управління всіма сферами суспільного життя. З іншого – у розбудові деяких інститутів публічного управління, яких Україна ще не створила як суверенна держава.

Час до 15 хвилин

Реформа системи органів виконавчої влади.

При розгляді другого питання потрібно звернути увагу аудиторії, що структурна реорганізація органів виконавчої влади повинна проводитись обов’язково за умови попереднього визначення реальної необхідності та напрямів зміни функцій, компетенції або методів діяльності відповідних структур. Кількість міністерств, з одного боку, не повинна бути надто малою, щоб кожен з міністрів мав можливість охопити все коло питань, віднесених до його відання, а з іншого боку – надто великою, щоб якомога рідше виникали ситуації, коли вирішення однакових питань покладається водночас на кількох міністрів, що загрожує виникненню колізій та конфліктів інтересів. При розгляді даного питання доцільно проаналізувати також основні етапи становлення, розвитку та сучасний стан органів виконавчої влади в Україні.

Час до 15 хвилин

Реформування державної служби, територіального устрою та системи місцевого самоврядування.

Розкриваючи це питання курсанти (слухачі,студенти) повинні вказати, що у сфері місцевого самоврядування адміністративна реформа передбачає створення нового більш вдосконаленого адміністративно-територіального устрою, через недоліки старої системи, яка ґрунтувалася на засадах радянського поділу, що будувався для організації бюрократичної системи. Одним з основних недоліків сучасного устрою є те, що на обласному і районному рівні управління, де функціонують одночасно органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, через відсутність належної правової бази щодо розмежування повноважень цих органів виникає небезпека конкуренції їх компетенції.

Час до 15 хвилин

1. Причини, які обумовлюють необхідність проведення адміністративної реформи.

2. Стан та перспективи адміністративної реформи в Україні.

Час до 7 хвилин на один виступ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема: «ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ І ДИСЦИПЛІНИ У ПУБЛІЧНОМУ АДМІНІСТРУВАННІ» З дисципліни: Адміністративне право України.

Час до 5 хвилин

Час до 15 хвилин

2. Контроль та його види.

При розгляді другого питання потрібно звернути увагу аудиторії, що контроль - це організаційно-правовий спосіб забезпечення законності й дисципліни, що характеризується спостереженням і перевіркою правомірності діяльності об'єкта контролю та фактичної відповідності тих чи інших дій вимогам чинного законодавства з можливістю втручатися в оперативно-господарську діяльність для усунення виявлених недоліків з можливістю притягнення порушників до відповідальності. Відповідно сама контрольна діяльність здійснюється шляхом перевірок, планових і позапланових ревізій, обстежень, витребування звітів, проведення рейдів, оглядів та ін. і включає в себе низку послідовних дій, яку можна розділити на три стадії: підготовчу, центральну та підсумкову, що має бути засвоєно курсантами (студентами, слухачами).

Час до 15 хвилин

3. Адміністративний нагляд.

Розкриваючи це питання курсанти (слухачі,студенти) повинні вказати, що адміністративний нагляд - це спосіб забезпечення законності і дисципліни в публічному адмініструванні, який здійснюється спеціальними суб’єктами публічної адміністрації щодо організаційно не підпорядкованих об'єктів. До особливостей адміністративного нагляду відносяться: відсутність організаційної підпорядкованості між суб'єктом та об'єктом нагляду; спеціалізований характер, який проявляється в нагляді за дотриманням спеціальних правил; можливість у ході нагляду оцінювати лише законність тієї чи іншої діяльності.

Час до 15 хвилин

4. Нагляд прокуратури. При розгляді цього питання слід акцентувати увагу аудиторії на тому, що…

Час до 15 хвилин

5. Звернення громадян, як спосіб забезпечення законності.

При розгляді останнього питання потрібно звернути увагу аудиторії, що звернення громадян - це організаційно-правовий спосіб забезпечення законності й дисципліни, який характеризується правом громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їхніх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами і пропозиціями, що стосуються діяльності останніх. Слід розглянути відповідно до Закону України від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» такі категорії як: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги, що можуть бути викладені в письмовій або усній формі.

Час до 15 хвилин

1. Суть та система способів забезпечення законності і дисципліни у сфері виконавчої влади.

2. Адміністративний нагляд міліції.

Час до 7 хвилин на один виступ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема: «ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ» З дисципліни: Адміністративне право України.

Час до 5 хвилин

Час до 15 хвилин

2. Суб’єкти публічного адміністрування економікою. При розгляді другого питання потрібно звернути увагу аудиторії, що при…

Час до 15 хвилин

3. Публічне адміністрування фінансами та митною справою.

Розкриваючи це питання курсанти (слухачі,студенти) повинні вказати, що фінанси як об'єкт правового регулювання та державного управління є системою суспільних відносин щодо правового режиму функціонування грошових фондів, призначених для фінансового забезпечення завдань та функцій держави. Адмыныстрування фінансовоъ сфери має на меті забезпечити оптимальний режим функціонування фінансових ресурсів держави із урахуванням таких характерних для права елементів, як законність прийнятих рішень, розмежування компетенції між органами влади, додержання правових норм кожним учасником правових відносин, що необхідно для побудови правової держави.

Час до 15 хвилин

4. Публічне адміністрування промисловістю і агропромисловим комплексом, що входять до державних і недержавних структур.

При розгляді цього питання слід акцентувати увагу аудиторії на тому, що державно-правове регулювання сільського господарства становить собою сукупність заходів щодо визначення системи органів державного управління в аграрній сфері, прийняття і виконання аграрно-правових актів, закріплення певних повноважень цих органів. Суб'єктами публічного адміністрування агропромислового комплексу виступають органи державного управління, які здійснюють державно-правове регулювання сільським господарством, забезпечують додержання аграрного законодавства, управління підлеглими структурами, а також органи сільськогосподарських інспекцій і контролю за діяльністю сільськогосподарських товаровиробників. Об'єктами державно-правового регулювання виступають матеріальні засоби і форми ведення сільськогосподарського виробництва.

Час до 15 хвилин

5. Зміст, принципи й правові основи підприємництва. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності.

При розгляді останнього питання потрібно звернути увагу аудиторії, що підприємницька діяльність – це діяльність, яка не заборонена чинним законодавством, направлена на отримання доходу і ведеться за рахунок коштів власника. Існують такі види підприємницької діяльності: виробнича; комерційна; фінансова; посередницька; страхова. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про підприємництво" суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність". Суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці) мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Час до 15 хвилин

При проведенні заняття викладачу слід розглянути можливість виступів курсантів (слухачів,студентів) з реферативними повідомленнями на обрані ними теми, що відносяться до питань, які розглядаються на занятті.

Час до 7 хвилин на один виступ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема: «ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ В АДМІНІСТРАТИВНО-ПОЛІТИЧНІЙ СФЕРІ» З дисципліни: Адміністративне право України.

Час до 5 хвилин

Час до 15 хвилин

2. Зміст, особливості та правові основи публічного адмініструванняв галузі оборони.

При розгляді другого питання потрібно звернути увагу аудиторії, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації України, органів місцевого самоврядування, Цивільної оборони України, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони. Ці заходи будуються відповідно до Воєнної доктрини держави. Формування і проведення військової політики України, законодавче регулювання питань сфери оборони здійснюються винятково Верховною Радою України.

Час до 15 хвилин

3. Система органів публічного адмініструванняв сфері оборони. Розкриваючи це питання курсанти (слухачі,студенти) повинні вказати, що…

Час до 15 хвилин

4. Система органів виконавчої влади в галузі державної безпеки. При розгляді цього питання слід акцентувати увагу аудиторії на тому, що…

Час до 15 хвилин

5. Розвідувальна та контррозвідувальна діяльність СБУ.

Розкриваючи це питання курсанти (слухачі,студенти) повинні вказати, що систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України. Органи Служби безпеки України мають у своєму розпорядженні навчальні заклади, науково-дослідні, експертні і військово-медичні установи та підрозділи, центри спеціальної підготовки, а також підрозділи спеціального призначення. Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників ґрунтується на принципах законності, поваги до прав і достоїнства особистості, непартійності, єдності системи органів і централізації керування ними, сполучення голосних і негласних методів і засобів діяльності.

Час до 15 хвилин

6. Зміст, особливості, правові основи та система органів публічного адмініструванняв галузі охорони державного кордону. При розгляді останнього питання слід акцентувати увагу аудиторії на тому, що…

Час до 15 хвилин

При проведенні заняття викладачу слід розглянути можливість виступів курсантів (слухачів,студентів) з реферативними повідомленнями на обрані такі теми:

1. Діяльність Прикордонних військ та ОВС України щодо боротьби з нелегальної міграцією на Україні.

2. Оперативно-тактичне та адміністративне управління в галузі військового управління.

Час до 7 хвилин на один виступ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Тема: «ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ В СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНІЙ СФЕРІ» З дисципліни: Адміністративне право України.

Час до 5 хвилин

Час до 15 хвилин

2. Система органів публічного адміністрування у соціально-культурній сфері.

При розгляді другого питання потрібно звернути увагу аудиторії, що адміністрування у сфері культури здійснюється системою органів виконавчої влади, кожен з яких реалізує свою компетенцію на окремих ділянках культурного будівництва: безпосередньо культура, телебачення і радіомовлення, кінематографія, друкарська справа та ін. Систему державних органів управління культурою складають; Міністерство культури і мистецтв України, міністерство культури АРК, управління культури обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відділи культури районної державної адміністрації, підвідомчі їм театри, концертні організації, художні колективи, цирки, бібліотеки, музеї, клуби та інші театрально-видовищні підприємства і заклади культури, спеціальні навчальні заклади культури і мистецтва, музичні та художні школи.

Час до 15 хвилин

3. Загальна характеристика освіти як об'єкту публічного адміністрування. Розкриваючи це питання курсанти (слухачі,студенти) повинні вказати, що…

Час до 15 хвилин

4. Система органів публічного адміністрування у сфері науки. При розгляді цього питання слід акцентувати увагу аудиторії на тому, що наука…

Час до 15 хвилин

5. Система органів публічного адміністрування у сфері здоров’я. Розкриваючи це питання курсанти (слухачі,студенти) повинні вказати, що охорона…

Час до 15 хвилин

6. Система органів публічного адміністрування у сфері захисту населення. При розгляді останнього питання слід акцентувати увагу аудиторії на тому, що…

Час до 15 хвилин

Час до 7 хвилин на один виступ

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема: «ФОРМИ ТА МЕТОДИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ» З дисципліни: Адміністративне право України.

Практичне завдання №1

Серед запропонованих тверджень обрати одне вірне. Виписати в зошит твердження та правильну відповідь. Вміти пояснити та обґрунтувати свій вибір.

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

План

Організаційні моменти: (до 3 хв.)

Рапорт, привітання, перевірка наявності особового складу.

I.Вступне слово: (5 – 7 хв.)

Стаття 3 Закону України “Про міліцію” проголошує: “діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, , взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.”

Принципом законності в охороні порядку є перш за все чітке дотримання законодавства громадянами, а також посадовими особами, які відповідно до свого становища повинні забезпечити виконання припису закону. Для працівників міліції він, крім цього, означає необхідність використання всіх наданих їм прав для боротьби з правопорушеннями, але так, щоб заходи, які будуть при цьому проводитись, не виходили за межі закону.

Забезпечення законності в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ – це створення такого адміністративно-правового режиму в суспільстві, при якому вся система органів, виконуючи функції щодо охорони громадського порядку, громадської безпеки та боротьби зі злочинністю, зобов’язана, з однієї сторони, суворо дотримуватись вимог законів, а з другої – вимагати від посадових осіб та громадян безумовного виконання цих законів та інших законодавчих актів здійснювати інші правоохоронні та правозастосовні заходи з метою зміцнення правопорядку в державі.

ІІ. Вирішення практичних завдань по темі:

Практичне завдання № 1

Навчальну групу розділити на 2 підгрупи.

Ознайомити кожну підгрупу із відповідними витягами із нормативно-правових актів.

В зошит виписати відповіді на запропоновані питання.

Для підгрупи №1

Виходячи з положень, що викладені у витягу із Закону України «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 року № 315/96-ВР, необхідно визначити: вид контролю, суб’єкта контролю, об’єкт контролю та заходи реагування.

Стаття 6. Функції Рахункової палати

1) здійснює контроль за виконанням законів України та прийнятих Верховною Радою України постанов, виконанням Державного бюджету України,… 2) здійснює за дорученням Верховної Ради України контроль за виконанням… 3) перевіряє за дорученням комітетів Верховної Ради України використання за призначенням органами виконавчої влади…

Стаття 7. Повноваження Рахункової палати

1) здійснювати експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують контроль за використанням коштів загальнодержавних… 2) проводити фінансові перевірки, ревізії в апараті Верховної Ради України,… 3) перевіряти в органах і на об'єктах, зазначених у пункті 2 цієї статті, грошові документи, бухгалтерські книги,…

Для підгрупи №2

Текст розпорядження: 1. На виконання статті 4 Указу Президента України від 23 червня 2004 р. N 671 "Про невідкладні заходи щодо підвищення…

Практичне завдання № 2

Навчальну групу розділити на 2 підгрупи.

Ознайомити кожну підгрупу із відповідними витягами із нормативно-правових актів.

В зошит виписати відповіді на запропоновані питання.

Для підгрупи №1

Для підгрупи №2

Практичне завдання № 3

Навчальну групу розділити на 2 підгрупи.

Ознайомити кожну підгрупу із відповідними витягами із нормативно-правових актів.

В зошит виписати відповіді на запропоновані питання.

Для підгрупи №1

Для підгрупи №2

Практичне завдання № 4

Навчальну групу розділити на 2 підгрупи.

Ознайомити кожну підгрупу із відповідними витягами із нормативно-правових актів.

В зошит виписати відповіді на запропоновані питання.

Для підгрупи №1

викладач кафедри М.В. Співак НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри адміністративного права та процесу

доктор юридичних наук, професор

полковник міліції

_______________О.В. Кузьменко

«______» __________ 201__ року

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Практичне завдання №1

1. Ознайомити кожну підгрупу із витягами із запропонованих Законів України. 2. Перша підгрупа має скласти перелік всіх державних органів, які мають… 3. Друга підгрупа має скласти перелік всіх керівників державних органів, які мають повноваження в сфері безпеки та…

Стаття 8. Керівництво Збройними Силами України

Військово-політичне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на забезпечення реалізації політики держави у Збройних Силах… Адміністративне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована… Начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює безпосереднє військове керівництво…

Структура Збройних Сил України

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Збройні Сили України мають таку загальну структуру:

Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління;

види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили;

з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затверджені Указом Президента України

Від 6 квітня 2011 року

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.

Міноборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України

В особливий період Генеральний штаб є робочим органом Ставки Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. З А К О Н У К Р А Ї Н И «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» від 7 березня 2002 року N 3099-III

Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України

від 26 березня 1992 року N 2235-XII

Стаття 1. Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України (далі - внутрішні війська) входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

Стаття 2. Основними завданнями внутрішніх військ є:

охорона та оборона важливих державних об'єктів, об'єктів матеріально-технічного та військового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України;

супроводження спеціальних вантажів;

здійснення пропускного режиму на об'єктах, що охороняються;

конвоювання заарештованих і засуджених;

охорона підсудних під час судового процесу;

переслідування і затримання заарештованих і засуджених осіб, які втекли з-під варти;

участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю;

участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах, що охороняються;

охорона дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України.

Стаття 6. Внутрішні війська підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України.

Безпосереднє управління внутрішніми військами здійснює командуючий цими військами.

Стаття 7. Внутрішні війська складаються із з'єднань, військових частин і підрозділів по охороні важливих державних об'єктів, зокрема атомних електростанцій, по супроводженню спеціальних вантажів і конвоюванню заарештованих і засуджених, із військових частин спеціального призначення та спеціальних моторизованих військових частин міліції, підрозділів зв'язку, військових установ, навчальних закладів та учбових частин.

З А К О Н У К Р А Ї Н ИПро війська Цивільної оборони України від 24 березня 1999 року Війська Цивільної оборони України - це спеціалізовані військові формування, які підпорядковуються керівнику центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і призначені для захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, спричинених аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат, ліквідації їх наслідків та виконання інших передбачених законом завдань.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про Службу зовнішньої розвідки України

від 1 грудня 2005 року N 3160-IV

Стаття 1. Статус Служби зовнішньої розвідки України

Служба зовнішньої розвідки України є державним органом, який здійснює розвідувальну діяльність у політичній, економічній, військово-технічній, науково-технічній, інформаційній та екологічній сферах.

Служба зовнішньої розвідки України підпорядкована Президентові України та підконтрольна Президентові України і Верховній Раді України.

До співробітників Служби зовнішньої розвідки України як військового формування належать військовослужбовці, службовці та працівники Служби зовнішньої розвідки України.

Стаття 3. Завдання Служби зовнішньої розвідки України

добування, аналітична обробка та надання розвідувальної інформації Президентові України, Голові Верховної Ради України, Прем'єр-міністрові України… здійснення спеціальних заходів впливу, спрямованих на підтримку національних… участь у забезпеченні безпечного функціонування установ України за кордоном, безпеки співробітників цих установ та…

Стаття 4. Загальна чисельність Служби зовнішньої розвідки України

Затвердити загальну чисельність Служби зовнішньої розвідки України у кількості 4350 осіб, у тому числі до 4010 військовослужбовців.

Стаття 5. Загальна структура Служби зовнішньої розвідки України

Служба зовнішньої розвідки України має таку загальну структуру:

апарат управління Служби зовнішньої розвідки України;

підрозділи агентурної та технічної розвідки, оперативно-технічні, інформаційно-аналітичні, власної безпеки;

підрозділи забезпечення;

навчальні заклади та науково-дослідні установи.

Стаття 6. Керівництво Службою зовнішньої розвідки України

Загальне керівництво Службою зовнішньої розвідки України здійснюється Президентом України.

Безпосереднє керівництво Службою зовнішньої розвідки України здійснює її Голова, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України.

Перший заступник Голови та заступники Голови Служби зовнішньої розвідки України призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Служби зовнішньої розвідки України.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про державний захист працівників суду

І правоохоронних органів

від 23 грудня 1993 року N 3781-XII

Правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про Службу безпеки України

від 25 березня 1992 року N 2229-XII

Стаття 1. Служба безпеки України

Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Служба безпеки України підпорядкована Президенту України.

СИСТЕМА І ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Стаття 9. Система Служби безпеки України

· Центральне управління Служби безпеки України, · підпорядковані йому регіональні органи, · органи військової контррозвідки,

Стаття 10. Центральне управління Служби безпеки України

Центральне управління Служби безпеки України відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів Служби безпеки України.

До його складу входять апарат Голови Служби безпеки України та функціональні підрозділи:

· контррозвідки,

· військової контррозвідки,

· захисту національної державності,

· боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю,

· інформаційно-аналітичний,

· оперативно-технічний,

· оперативного документування,

· слідчий,

· зв'язку,

· по роботі з особовим складом,

· адміністративно-господарський,

· фінансовий,

· військово-медичний

та інші згідно з організаційною структурою Служби безпеки України.

Стаття 11. Регіональні органи Служби безпеки України

З метою ефективного виконання своїх завдань Службою безпеки України створюються її регіональні органи: обласні управління Служби безпеки України, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи, розміщення і територіальна компетенція яких можуть не збігатися з адміністративно-територіальним поділом України.

В інтересах державної безпеки органи і підрозділи Служби безпеки України можуть створюватися на окремих державних стратегічних об'єктах і територіях, у військових формуваннях.

У своїй оперативно-службовій діяльності регіональні органи Служби безпеки України є незалежними від органів місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування, посадових осіб, партій і рухів.

Стаття 12. Органи військової контррозвідки

Органи військової контррозвідки створюються для контррозвідувального забезпечення Збройних Сил України і Державної прикордонної служби України та інших військових формувань, дислокованих на території України.

Стаття 13. Голова Служби безпеки України

Голова Служби безпеки України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України. Голова Служби безпеки України має заступників, які призначаються на посади за… Начальники підрозділів Центрального управління Служби безпеки України: контррозвідки, військової контррозвідки,…

Про Державну прикордонну службу України

Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального… спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрація…

Про Державну спеціальну службу транспорту

Від 5 лютого 2004 року N 1449-IV

Основними завданнями Державної спеціальної служби транспорту є: технічне прикриття, відбудова, встановлення загороджень на об'єктах… будівництво та ремонт у мирний час і в умовах воєнного стану нових та підвищення строку експлуатації і пропускної…

Про Державну службу спеціального зв'язку

Та захисту інформації України

Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним… Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України підпорядковується і підконтрольна Президенту…

Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави

від 19 червня 2003 року

Розділ I. ОСНОВИ ДЕМОКРАТИЧНОГО ЦИВІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ НАД ВОЄННОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ І ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВИ

Стаття 1. Визначення основних термінів

Наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

Воєнна організація держави - охоплена єдиним керівництвом сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до Конституції і законів України, діяльність яких перебуває під демократичним контролем суспільства і відповідно до Конституції та законів України безпосередньо спрямована на вирішення завдань захисту інтересів держави від зовнішніх та внутрішніх загроз;

правоохоронні органи - державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції;

Стаття 6. Система та суб'єкти цивільного контролю

· парламентського контролю; · контролю, здійснюваного Президентом України; · контролю з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

Розділ III. КОНТРОЛЬ, ЗДІЙСНЮВАНИЙ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ

Стаття 13. Здійснення Президентом України повноважень у сфері контролю над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави

вносить на затвердження Верховної Ради України пропозиції щодо загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби… призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил… вносить до Верховної Ради України пропозиції про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних…

Стаття 14. Повноваження Ради національної безпеки і оборони України в здійсненні контролю над Воєнною організацією держави

Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБОУ) здійснює контроль над Воєнною організацією держави на підставі Конституції України в порядку і в межах компетенції, визначених Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України" .

Рішення РНБОУ вводяться в дію указами Президента України.

Про свою діяльність РНБОУ інформує громадськість, у тому числі через засоби масової інформації.

Розділ IV. КОНТРОЛЬ, ЗДІЙСНЮВАНИЙ ОРГАНАМИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 15. Повноваження Кабінету Міністрів України в здійсненні контролю

розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України проекти законів з питань національної безпеки і оборони, правоохоронної діяльності, що… визначає згідно з законодавством потреби у витратах на національну безпеку і… забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, у тому числі виділення в…

Стаття 16. Повноваження центральних органів виконавчої влади

організовують і забезпечують виконання законів України, інших нормативно-правових актів стосовно національної безпеки і оборони та правоохоронної… створюють необхідні умови для здійснення іншими суб'єктами демократичного… забезпечують об'єктивне і своєчасне інформування Верховної Ради України, Президента України, Ради національної безпеки…

Стаття 17. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим

Верховна Рада Автономної Республіки Крим і Рада міністрів Автономної Республіки Крим забезпечують на території Автономної Республіки Крим контроль за виконанням підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, службовими (посадовими) особами і громадянами законів України, інших нормативно-правових актів у сфері оборони, охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю відповідно до законодавства, інформують із цих питань громадськість у порядку, визначеному цим та іншими законами.

Стаття 18. Участь органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій у здійсненні контролю

Органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації в межах повноважень, визначених Конституцією і законами України:

контролюють хід допризовної підготовки, відбір військовими комісіями громадян призовного віку на військову службу;

забезпечують виконання законодавства стосовно дотримання прав та соціальних гарантій громадян, які можуть бути призвані на військову службу, перебувають на військовій службі, звільнені з військової служби, та членів їхніх сімей;

сприяють розташованим на відповідній території підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронним органам у виконанні покладених на них завдань;

мають право заслуховувати доповіді посадових осіб органів управління Збройних Сил України, інших військових формувань, дислокованих на території регіону, про виконання вимог законодавства стосовно правового та соціального захисту громадян, які мають бути призвані на військову службу, перебувають на військовій службі, звільнених у запас чи відставку, пенсіонерів та членів їхніх сімей;

здійснюють контроль за дотриманням у розташованих на території регіону військових частинах, органах та закладах Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органах земельного, податкового, господарського, трудового, житлового законодавства та законодавства з питань охорони довкілля;

узгоджують - з точки зору забезпечення безпеки громадян - плани проведення на території регіону військових навчань та інших заходів, пов'язаних з участю і присутністю великої кількості людей;

розробляють оперативні плани і забезпечують взаємодію органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій і відповідних структур військового управління при виконанні завдань територіальної оборони;

отримують від керівництва дислокованих на території регіону військових частин і підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань необхідну інформацію про загрозу або масштаби забруднення довкілля радіоактивними, отруйними та іншими небезпечними речовинами внаслідок аварій на військових об'єктах або з військовою технікою, а також щодо наявності і можливостей сил, засобів і ресурсів на підпорядкованій території для організації узгоджених дій у надзвичайних ситуаціях;

інформують громадськість, у тому числі через засоби масової інформації, про свою діяльність у вирішенні завдань, пов'язаних з національною безпекою і обороною, боротьбою із злочинністю.

Для виконання цих завдань місцеві ради можуть утворювати депутатські комісії з питань демократичного цивільного контролю, а в місцевих державних адміністраціях можуть створюватися необхідні підрозділи.

Укладач

викладач кафедри М.В. Співак

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

1. Публічне управління. 2. Державне і громадське управління як види публічного управління. 3. Публічне адміністрування.

Тема 2.6. Опрацювати наступні питання.

1. Поняття, зміст, особливості та правове забезпечення публічного адміністрування культурою.

2. Система органів виконавчої влади в сфері культури.

3. Система органів публічного адміністрування освітою.

4. Система органів публічного адміністрування наукою.

5. Навчальні заклади в системі МВС України.

6. Система органів публічного адміністрування в сфері охорони здоров’я.

ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ

Тема 1.1. Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі України.

Курсанти повинні вміти: відмежовувати адміністративне право від інших галузей права, визначати дефініцію адміністративного права, предмет адміністративного права.

Курсанти повинні розуміти: відносини публічного управління, або публічно-управлінські відносини. Відносини відповідальності публічної адміністрації, або судового і адміністративного оскарження її дій. Відносини, що виникають при наданні адміністративних послуг. Відносини відповідальності за порушення загальнообов’язкових правил, установлених публічною адміністрацією.

Курсанти повинні законспектувати: поняття методу правового регулювання суспільних відносин, методу субординації, методу координації, методу реординації.

Тема 1.2. Адміністративно-правові норми і відносини

Курсанти повинні дати письмові відповіді на питання:

-до якого виду норм відносяться норми, що встановлюють контроль за додержанням антимонопольного законодавства у сфері приватизації та здійснюються Антимонопольним комітетом України ?

-назвати вимоги щодо застосування адміністративно-правових норм.

-основні призначення адміністративно-правових норм.

- визначте співвіднесеність понять: «суб’єкт адміністративного права» та «суб’єкт адміністративно-правових відносин».

-назвіть юридичні факти з настанням яких закон пов’язує виникнення адміністративно-правових відносин.

- в який спосіб можна захистити адміністративно-правові відносини?

Тема 1.3. Президент України та Кабінет Міністрів України як суб’єкти адміністративного права.

Курсанти повинні схематично зобразити у зошиті: Публічна адміністрація. Місце органів виконавчої влади у системі публічної адміністрації.…

Тема 1.4. Інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування як суб’єкти адміністративного права.

Курсанти повинні письмово дати відповіді на такі питання: 1. Скласти перелік функцій, які виконує міліція. 2. Який порядок і підстави створення спеціальних підрозділів міліції?

Тема 1.5. Публічна служба. Посадові та службові особи публічної служби.

Курсанти повинні законспектувати у зошит принципи державної служби.

Курсанти повинні схематично зобразити в зошиті класифікацію посад державної служби відносно їх підгруп.

Курсанти повинні виписати у зошит обов'язки державного службовця.

Курсанти повинні виписати у зошит класифікацію посад державних службовців, ранги державних службовців.

Тема 1.6. Об’єднання громадян та громадяни як суб’єкти адміністративного права

Курсанти повинні ознайомитися з основними положеннями Закону України «Про громадські об'єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI та виписати основні положення у конспект.

Курсанти повинні законспектувати у зошит поняття громадського об'єднання.

Курсанти повинні законспектувати у зошит перелік документів необхідних для реєстрації громадського об'єднання.

Курсанти повинні законспектувати у зошит порядок припинення громадського об'єднання.

Курсанти повинні ознайомитися з основними положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI та виписати основні положення у конспект.

Тема 2.1. Форми та методи публічного адміністрування.

Курсанти повинні скласти порівняльну таблицю: «Методи переконання, заохочення, примусу». Співвідношення переконання, заохочення і примусу в публічному адмініструванні.

Курсанти повинні скласти порівняльну таблицю: «Нормативні акти та їх ознаки».

Курсанти повинні скласти порівняльну таблицю: «Види адміністративних стягнень».

Курсанти повинні скласти порівняльну таблицю: «Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх».

Тема 2.2. Адміністративна реформа в Україні.

Курсанти повинні зобразити схематично: «Напрямки адміністративної реформи».

Курсанти повинні скласти порівняльну таблицю: «Етапи адміністративної реформи».

Курсанти повинні письмово у зошиті надати пропозиції за напрямками:

- Проблеми реформування діяльності Кабінету Міністрів України.

- Стратегічна мета і концептуальна основа реформування уряду.

- Проведення організаційних змін в Кабінеті Міністрів та його апараті. Реформа центральних органів виконавчої влади.

- Реформування державної служби.

- Оптимізація структури управління державною службою.

- Реформування територіального устрою та системи місцевого самоврядування.

- Механізм організаційного та правового забезпечення адміністративної реформи.

Тема 2.3. Забезпечення законності і дисципліни в публічному адмініструванні.

Курсанти повинні скласти порівняльну таблицю: «Поняття режиму законності і дисципліни в публічному адмініструванні».

Курсанти повинні письмово у зошиті докладно розписати принципи забезпечення законності в публічному адмініструванні.

Курсанти повинні скласти порівняльну таблицю: «Контроль і нагляд як засіб забезпечення законності в публічному адмініструванні».

Курсанти повинні скласти порівняльну таблицю: «Види контролю».

Тема 2.4. Публічне адміністрування у сфері економіки.

Курсанти повинні зобразити схематично: «Державний і недержавний сектори економіки».

Курсанти повинні скласти термінологічний словник економічно-правових термінівза напрямками: публічне адміністрування промисловістю і агропромисловим комплексом, державні підприємства, демонополізація економіки, антимонопольний контроль, промислово-фінансова група, інвестування, роздержавлення власності (приватизація), дерегуляція.

Курсанти повинні зобразити схематично: «Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері публічного адміністрування економікою».

Курсанти повинні зобразити схематично: «Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері публічного адміністрування економікою». Курсанти повинні зобразити схематично: «Повноваження місцевих органів виконавчої влади у сфері публічного адміністрування економікою».

Тема 2.5. Публічне адміністрування в адміністративно-політичній сфері.

Курсанти повинні зобразити схематично: « Структура адміністративно-політичної сфери».

Курсанти повинні зобразити схематично: «Система суб’єктів публічного адміністрування адміністративно-політичною сферою».

Курсанти повинні зобразити схематично: «Повноваження Президента України в адміністративно-політичній сфері».

Курсанти повинні зобразити схематично: «Повноваження Кабінету Міністрів України в адміністративно-політичній сфері».

Курсанти повинні зобразити схематично: «Повноваження центральних органів виконавчої влади в адміністративно-політичній сфері».

Курсанти повинні зобразити схематично: «Повноваження місцевих органів виконавчої влади в адміністративно-політичній сфері».

Курсанти повинні зобразити схематично: «Повноваження органів місцевого самоврядування в адміністративно-політичній сфері».

Тема 2.6. Публічне адміністрування у соціально-культурній сфері.

Курсанти повинні зобразити схематично: «Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері соціально-культурного будівництва». Курсанти повинні зобразити схематично: « Повноваження центральних органів… Курсанти повинні зобразити схематично: «Повноваження місцевих органів виконавчої влади у сфері соціально-культурного…

Правила

Звід правил має пропонуватись як студентами, так і викладачем з тим, щоб повністю досягти згоди щодо спірних моментів, які можуть виникнути на… Після досягнення згоди щодо Правил, вони затверджуються групою та викладачем… Пропонуються наступні Правила:

Мотивація

Цей допоміжний метод застосовується для визначення очікувань студентів від вивчення навчальної дисципліни, доведення до їх відома її важливості, налаштування на отримання знань та спільну роботу.

Може проводитись у різних формах: вільна бесіда, відповіді на питання, мозковий штурм тощо. Може проводитись як у усній так і у письмовій формі (в такому разі можливо записи зберегти для подальшої перевірки досягнення намічених цілей).

Доцільно застосовувати як перед вивченням навчальної дисципліни в цілому, так і перед вивченням окремої теми.

Рефлексія

Перед проведенням цієї частини викладачу слід проінформувати групу про те, що, вислуховуючи думки про проведену роботу, група і окремі її члени… Таке застереження важливе тому, що, на жаль, суб’єкти обговорення не завжди… При проведення означеного методу роль виступаючих повинна зводитися не тільки до того, щоб продемонструвати…

Оцінювання

Оцінювання заняття застосовується під час вивчення нового матеріалу і виконання тренувальних вправ. Часто для оцінювання можуть обиратися вправи,… Основні прийоми оцінювання: ¨ тестування;

У мозковому штурмі провідна роль ведучого. Він також може брати участь в генеруванні пропозицій (і навіть повинен це робити, якщо інші учасники несподівано зупинилися). Але головне, він повинен фіксувати всі пропозиції. Бажано, щоб всі пропозиції записувалися на плакаті або дошці і постійно були видні всім учасникам мозкового штурму. Записувати може сам ведучий або його помічник. Ведучий може просити учасників повторити або уточнити їх формулювання для більше за точний і короткий запис, але ні в якому разі не повинен спотворювати значення пропозиції, наполягати на своєму варіанті формулювання. Він також не повинен наполягати, примушувати учасників генерувати ідеї.

Другий етап мозкового штурму — обговорення, класифікація, відбір перспективних пропозицій. Іноді всі залучені в процес дозволи проблеми учасники навіть діляться на дві групи: на першому етапі — це генератори ідей, на другому етапі — аналітики. Другий етап передбачає обговорення і оцінювання ідей, він може бути проведений в малих групах з використанням різних форм дискусії і прийомів обговорення проблем.

Особливою формою мозкового штурму є бліц-опитування, коли для обговорення залучається кілька питань, в такому разі ставиться мета швидкого відтворення у пам’яті аудиторії поставлених питань для, наприклад, подальшої роботи над ними.

Робота в малих групах

До групової роботи потрібно привчатися поступово і починати з малих груп з двох-трьох учасників. По мірі освоєння правил роботи можна збільшувати… У групах з двох чоловік (у парах) високий рівень обміну інформацією і менше… У групі з трьох чоловік є небезпека придушення більш слабого члена групи. Проте групи з трьох чоловік є найбільш…

Аналіз правових ситуацій

Основні вимоги до правових ситуацій — це доступність, життєвість, проблемність, слугування цілям заняття. Значення правових ситуацій у — саме вони… З правовими ситуаціями можна працювати за різноманітними методами, правова… Для розбору певної ситуації слід звертати увагу на основні моменти:

МЕТОДИ ДИСКУТУВАННЯ

Дискусія дає нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або із суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відверта, необхідно створити в групі атмосферу… Навчальна література пропонує наступні орієнтовні правила дискутування:

Дебати

Це одна з форм проведення дискусій, яка характеризується зіткненням позицій, одна із яких перемагає в результаті обміну аргументами. Дебати навчають студентів етиці та стратегії вербальних протиборств, привчають не висловлювати думки, не вислухавши всіх аргументів та прищеплюють вміння протистояти аргументам опонента. Прояв методу — дебати у судовому процесі.

Дебатам характерне активне запальне обговорення, яке засноване на глибокій підготовці дискусійного питання. Проте часто важливим є не лише результат, а сам процес дебатування.

Дебати мають кілька поширених форм проведення, основні риси методу такі:

¨ приймають участь у обговоренні лише дві протилежні сторони, які мали змогу ознайомитись з поставленою проблемою;

¨ учасники команд виступають по черзі у визначеному ведучим порядку;

¨ час на виступ кожного учасника команд суворо лімітований;

¨ під час майже всіх виступів допускається можливість команді-опоненту задати точні та чітко побудовані питання;

¨ жодна команда не має приймати сторону противника;

¨ не допускається неетичність висловлювань, проте команди мають вміти на них реагувати.

Існують основні типи питань для дебатування — питання-заперечення та питання-критика. Перші передбачають спір між позиціями (так – ні), другі — між шляхами реалізації позицій (так – не так). У останньому випадку команда ствердження повинна не просто відстоювати свою позицію, — вона повинна запропонувати програму дій по реалізації своєї позиції. Тоді команда заперечення критикує не обов'язково позицію опонента, а й запропоновану програму дій.

Етапи підготовки та проведення дебатів:

1. Вибір теми дебатів. Тема повинна передбачати наявність достатньо рівних протиборствуючих позицій та бути побудованим як проблемне питання.

2. Визначаються учасники дебатів та обираються позиції, які вони мають представляти. Коли на підготовку до дебатів надається тривалий час, командам-опонентам не вказується їх позиція, це вирішиться жеребкуванням перед дебатами (тобто команди мають бути готовими відстоювати обидві позиції).

3. Командам надається достатній обсяг часу на підготовку захисту своєї позиції: вироблення стратегії, підбір аргументів, підготовку питань до опонентів, підготовку виступів). У цей час можливо довести до аудиторії правила проведення дебатів та їх особливості, залежно від обраного виду.

4. Безпосереднє дебатування. За дотриманням регламенту слідкує ведучий, як правило, викладач.

5. Підведення підсумків.

Регламент дебатів буває різний (парламентські дебати, дебати Карла Поппера та ін.). На заняттях, розрахованих на 45-хвилинне дебатування (одна академічна година) двома парами учасників нами практикується наступний регламент виступів:

1) до 6 хвилин — виступ першого номера команди, що займає позитивну позицію (наприклад, „так”, „це правильно”, „це заслуговує на підтримку” тощо). Цей виступ передбачає пояснення командної позиції, її аргументацію. Під час виступу протилежна сторона може задавати запитання;

2) до 7 хвилин — виступ першого номера команди, що займає негативну позицію (наприклад, „ні”, „це невірно”, „це вимагає змін” тощо). Цей виступ передбачає пояснення позиції команди, її аргументацію, критику позиції суперника. Під час виступу протилежна сторона може задавати запитання;

3) до 8 хвилин — виступ другого номера команди, що займає позитивну позицію. Виступ передбачає розвиток, доповнення позиції команди, аргументування, критику позиції суперника. Під час виступу протилежна сторона може задавати запитання;

4) до 8 хвилин — виступ другого номера команди, що займає негативну позицію. Виступ передбачає відстоювання, уточнення позиції команди, аргументування, критику позиції суперника. Під час виступу протилежна сторона може задавати запитання;

5) до 5 хвилин — запитання з аудиторії. Це необов’язковий елемент регламенту „Дебатів”. Пояснюється потребою активніше приймати участь у обговоренні проблеми усіх учасників заняття, а не лише дебатних команд. Допускається задавати кожній із сторін до 3-4 запитань;

6) до 5 хвилин — виступ першого номера команди, що займає негативну позицію. Виступ передбачає підсумкову аргументацію позиції команди, аргументування її зверхності над позицією команди суперника. Під час виступу не можна задавати запитання;

7) до 6 хвилин — виступ першого номера команди, що займає позитивну позицію. Виступ передбачає підсумкову аргументацію позиції команди, аргументування її зверхності над позицією команди суперника. Під час виступу не можна задавати запитання.

Важливим елементом регламенту є запитання. Адже вони можуть стати важливим фактором демонстрації переваги позиції своєї команди над позицією команди суперника, показу кращої підготовки, тактичним способом досягнення переваги через перешкоджання команді суперника розвинути власну позицію. За постановку запитань і відповіді на них зараховуються бали, які будуть враховані при визначенні переможців.

Регламент запитань у „Дебатах”:

1) їх можна поставити під час виступів протилежної сторони (не підсумкових);

2) бажаючий поставити запитання підіймає руку;

3) виступаючий словесно або жестом показує: а) він бажає вислухати запитання одразу; б) він бажає вислухати запитання пізніше; в) він не бажає слухати запитання. Залежно від позиції виступаюча команда отримує позитивні чи негативні бали (якщо не вислуховує запитання або не реагує на підняту руку);

4) в разі бажання вислухати запитання, на його формулювання надається до 30 секунд;

5) надається відповідь на запитання.

Прес-конференція

Як і інші методи дискутування, метод „Прес-конференція” переслідує цілі отримання навичок публічного виступу та дискутування.

„Прес-конференція” більше орієнтована на протиборство двох сторін: „господарів” та „запрошеної публіки”, — адже останні мають на меті довести слабку компетентність „господарів конференції”, пропонуючи до їх уваги провокуючі питання.

Порядок проведення методу:

1. Вибір теми та підготовка до неї „господарів” (як правило, для цих ролей обирається 2-3 представники групи, інші студенти виконують ролі „запрошеної публіки”).

2. Виступи „господарів” (по черзі, як правило, за вибраною ними стратегією та з регламентованим часом на виступи).

3. Відповіді на поставлені питання (питання пропонуються „запрошеною публікою” після кожного виступу або після всіх виступів).

4. Підведення підсумків „Прес-конференції” може здійснити як ведучий (викладач), так і студенти.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОТОЧНОГО, ПРОМІЖНОГО КОНТРОЛЮ ТА ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

Поточний контроль: Виконується за питаннями кожної з тем на семінарських та практичних…

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Навчально-методичне забезпечення навчальної дисципліни детально розкрите у розділі планів проведення лекцій, семінарських та практичних завдань,… Матеріально-технічне забезпечення навчальної дисципліни сформульоване у планах проведення лекцій, семінарських та…

НАОЧНІ, МУЛЬТИМЕДІЙНІ, СТИМУЛЬНІ ТА ІНШІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЛЕКЦІЙ І СЕМІНАРІВ

Мультимедійні презентації

№ п\п Назва фільму Носій Примітка 1. Досвід. Фінансовий ринок України. …

Схеми

№ п\п	Назва	Носій	Примітка
1.	Поняття адміністративного права та його місце в Правовій системі України.	цифровий	Т. 1
2.	Адміністративно – правові норми і відносини.	цифровий	Т. 2
3.	Президент України та Кабінет Міністрів України як суб’єкти адміністративного права.	цифровий	Т. 3
4.	Інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування як суб’єкти адміністративного права.	цифровий	Т. 4
5.	Об’єднання громадян та громадяни як суб’єкти адміністративного права.	цифровий	Т. 6
6.	Форми та методи публічного адміністрування.	цифровий	Т. 7
7.	Адміністративна реформа в Україні.	цифровий	Т. 8
8.	Забезпечення законності і дисципліни у публічному адмініструванні.	цифровий	Т. 9
9.	Публічне адміністрування у сфері економіки.	цифровий	Т. 10
	Публічне адміністрування в адміністративно-політичній сфері.	цифровий	Т. 11
	Публічне адміністрування в соціально-культурній сфері.	цифровий	Т. 12

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. РОБОЧА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
Навчально методичний посібник призначений для надання допомоги студентам які вивчають дисципліну Адміністративне право України та спецкурси... ББК Укр я... К УДК...

Основные черты афинского права. Источники, право собственности, обязательственное право, брачно-семейное право, уголовное и процессуальное право
Это подтвердили и археологические раскопки. Ремесло, достигшее в некоторых отношениях высокого развития, начинает уже отделяться от земледелия,… Каждая семья получала по жребию определенный надел, с которого кормилась и… Базилевс был военным вождем, он осуществлял суд в присутствии народа, выполнял жреческие функции.Главной обязанностью…

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ... НАВЧАЛЬНО НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ... КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН...

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ»
На сайте allrefs.net читайте: НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ».

З навчальної дисципліни Право
МОЛОДІ ТА сПОРТУ УКРАЇНИ... НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО... Навчально методичний...

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни Економічна і соціальна географія світу Конспект лекцій з дисципліни Економічна і соціальна географія світу розроблений викладачем 1 категорії Рибаченко І.М. Затверджений на засіданні циклової комісії загальноосвітніх дисциплін
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ Верстатоінструментальний технікум... НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ... ХПІ...

Навчальної дисципліни ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ... НАВЧАЛЬНО НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ... Кафедра цивільно правових дисциплін...

ЧТО ТАКОЕ ПРАВО. ПРАВООТНОШЕНИЯ. ПРАВО И ЧЕЛОВЕК. ПРАВО И ГОСУДАРСТВО. ЧЕЛОВЕК И ГОСУДАРСТВО. СЕМЬЯ. РОДИТЕЛИ. ДЕТИ
Тема ЧТО ТАКОЕ ПРАВО... Что такое... Формы источники права Система законодательства...

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Харківський національний університет імені В Н Каразіна... Кафедра кримінально правових дисциплін юридичного факультету...

0.035

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?

Подпишитесь на Нашу рассылку

Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail

Новости и инфо для студентов

Свежие новости
Актуальные обзоры событий
Студенческая жизнь

Соответствующий теме материал

Похожее
По категориям
По работам

НОРМАТИВНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Методичні вказівки до вивчення нормативної дисципліни дисципліни Безпека життєдіяльності Національний транспортний університет... Кафедра екології та безпеки життєдіяльності...
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... МЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА... НСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН...
З дисципліни Податкове право України Цивільно-правових дисциплін Міма І.В. До проведення семінарських занять Національний університет Одеська юридична академія... Криворізький факультет...
Тези лекцій З навчальної дисципліни ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ... ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е О ДІДОРЕНКА...
З навчальної дисципліни АДВОКАТУРА УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ... ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е О ДІДОРЕНКА...

1. НАВЧАЛЬНІ:	ознайомити курсантів, слухачів, студентів зі специфічною сферою публічного адміністрування, визначити особливості публічного адміністрування в економічній сфері.
2. РОЗВИВАЮЧІ:	розвити інтелектуальні здібності, мовлення, пам’ять, закріпити отриманий теоретичний матеріал, знання.
3. ВИХОВНІ:	переконати курсантів, слухачів, студентів у тому, що знання ними основних теоретичних засад адміністративної юстиції – це запорука успіху їх практичної діяльності та становлення як висококваліфікованих спеціалістів.

ЗАБЕЗПЕЧУЮЧІ ДИСЦИПЛІНИ:	Конституційне право, теорія держави і права, адміністративний процес, адміністративна діяльність, адміністративна відповідальність, адміністративне судочинство, судові та правоохоронні органи України тощо.
ЗАБЕЗПЕЧУВАНІ ДИСЦИПЛІНИ:	Дисципліна «Адміністративне право».

НАОЧНІСТЬ:	схеми, таблиці, лекція, підручник, плани семінарських та практичних занять.
ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ:	Проектор, ноутбук.