рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Раздел Право
/
Законодавство України про поняття іноземець та зміну правового статусу іноземця

Реферат Курсовая Конспект

Выберите учебное заведение

Законодавство України про поняття іноземець та зміну правового статусу іноземця

Законодавство України про поняття іноземець та зміну правового статусу іноземця - раздел Право, Перелік екзаменаційних питань з нормативного курсу Міжнародне приватне право Відповідно До Ст. 1 Закону України «Про Правовий Статус Іноземців Та Осіб Бе...

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 року¹, іноземцем визнається особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особою без громадянства є особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином². Отже, законодавство України до поняття «іноземець» відносить іноземних громадян (підданих) і не відносить осіб без громадянства.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію»³№ 1074 від 29 грудня 1995 р. затверджено відповідні Правила, якими визначається порядок: в'їзду в Україну, виїзду з України і транзитного проїзду через її територію іноземців та осіб без громадянства; оформлення документів іноземцям та особам без громадянства на право перебування в Україні; пересування іноземців та осіб без громадянства по території України і вибору ними місця проживання в Україні; відповідальності іноземців та осіб без громадянства, юридичних і фізичних осіб, які їх приймають чи надають їм послуги, за порушення законодавства України.

Приймати іноземців та осіб без громадянства в Україні можуть зареєстровані в установленому порядку українські, спільні чи іноземні підприємства, установи й організації (далі — організації), а також фізичні особи, які постійно проживають в Україні або тимчасово тут перебувають у зв'язку з навчанням, стажуванням тощо. Якщо іноземець або особа без громадянства прибули на запрошення однієї організації, інша організація за письмовим дозволом органу внутрішніх справ або Міністерства закордонних справ України (у разі реєстрації цим Міністерством паспортного документу іноземця або особи без громадянства) має право приймати іноземця або особу без громадянства в Україні по своїй лінії, при цьому вона виконує стосовно неї обов'язки і несе відповідальність згідно із зазначеними вище Правилами. Продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, що прибули на тривале перебування з метою навчання, працевлаштування, у приватних справах тощо, здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України¹. Відповідні документи оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніше як за три робочі дні до закінчення дії реєстрації.

Зазначеними Правилами встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні, зобов'язані мати паспортний документ — документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією Організації Об'єднаних Націй, дає право виїзду за кордон і визнаний Україною. Паспортний документ подається іноземцем чи особою без громадянства для реєстрації в пункті пропуску через державний кордон України². Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування — для іноземців та осіб без громадянства з країн з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як на шість місяців, для іноземців та осіб без громадянства з країн з безвізовим порядком в'їзду — на 90 днів, якщо інший термін не визначено в міжнародних угодах. Подальша реєстрація іноземців, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, та їх паспортних документів в органах внутрішніх справ не провадиться. В окремих випадках іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності¹.Слід зазначити, що паспортні документи деяких категорій іноземців реєструються у Міністерстві закордонних справ України та його представництвах. Відмітка про реєстрацію іноземця та особи без громадянства в його паспортному документі дійсна на всій території України незалежно від місця його проживання.

Залежно від мети та терміну перебування² на території України можна виділити кілька категорій іноземних громадян та осіб без громадянства¹. Іммігранти— іноземці чи особи без громадянства, які отримали дозвіл на імміграцію і прибули в Україну на постійне проживання або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримали дозвіл на імміграцію і залишилися в Україні на постійне проживання. Право на імміграцію іноземців в Україну встановлено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», більш детально умови та порядок імміграції в Україну визначено Законом України «Про імміграцію» від 7 червня 2001 р.²

Вказаними нормативними актами встановлено, що іммігрувати в Україну можна на підставі відповідного дозволу, що видається за заявою особи, яка бажає іммігрувати в Україні в межах квоти імміграції³. Не надається дозвіл на імміграцію таким категоріям осіб:

1)засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку;

2)які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено;

3)хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я¹;

4)які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5)яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України;

6)в інших випадках, передбачених законами України.

Особа, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, в'їжджає на територію України на підставі імміграційної візи (яка є чинною протягом року з дня її оформлення). Така віза оформляється дипломатичним представництвом чи консульською установою України за зверненням такої особи. Законодавство України містить припис про те, що після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції² за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання (до заяви додаються копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію). Орган міграційної служби має протягом тижня з дня прийняття заяви видати іммігранту посвідку на постійне проживання. У випадках, зазначених у Законі України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію може бути скасований, а посвідка на постійне проживання вилучена і в такому разі особа (щодо якої прийняте це рішення) повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу.

Після постійного проживання на території України протягом не менш як п'яти років іноземного громадянина чи особу без громадянства може бути прийнято до громадянства України (натуралізовано).

Іноземці, які тимчасово перебувають на території України.Статус іноземних громадян та осіб без громадянства, що тимчасово перебувають на території України, залежить від мети та терміну їх перебування. Як уже зазначалося, в'їзд таких осіб на територію України здійснюється на підставі оформлених належним чином в'їзних візових документів. Умови та порядок видачі візових документів іноземцям встановлено Правилами оформлення візових документів для в'їзду в Україну (затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в'їзду в Україну» від 20 лютого 1999 р. № 227¹) та Інструкцією про порядок оформлення візових документів іноземцям та особам без громадянства для в'їзду в Україну (затвердженою наказом Міністерства закордонних справ України від 7 квітня 1999 р. № 63, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 9 квітня 1999 р. за № 223/3516)². Відповідно до названих нормативних актів віза має вигляд відмітки у паспортному документі, що засвідчує право іноземця або особи без громадянства на в'їзд в Україну і транзитний проїзд через її територію, що їх оформлюють дипломатичні представництва та консульські установи України¹ на підставі візових анкет і доданих до них документів². Візи залежно від мети поїздки бувають (позначаються літерним і цифровим кодом): дипломатичні, службові, ділові, для працівників рятувальних служб, студентські, для науковців, для працівників засобів масової інформації, для представників релігійних місій, для представників гуманітарних місій, для в'їзду з метою культурного і спортивного обміну, для в'їзду з метою туризму, приватні, імміграційні, для обслуговуючого персоналу транспортних засобів міжнародного сполучення, транзитні. Окремі з названих категорій віз (наприклад, віза для науковців, туристична, студентська, транзитна тощо) не дають іноземцеві або особі без громадянства права змінювати статус перебування на будь-який інший та звертатися за дозволом на постійне проживання в Україні. Залежно від періоду дії візи бувають короткотермінові (до шести місяців) і довготермінові (від шести місяців та п'яти років). Візи можуть оформлятися як разові, дво- та багаторазові, колективні. У візовій етикетці (засвідчує факт видачі візи) зазначений термін, протягом якого іноземець або особа без громадянства може в'їхати і перебувати в Україні чи здійснити транзитний проїзд через її територію. У строк, вказаний у візі, іноземці зобов'язані залишити територію Україну.

Статтею 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п. 14 Правил оформлення візових документів визначено випадки, коли у візі може бути відмовлено, до яких, зокрема, належать: загроза інтересам безпеки держави або охорони громадського порядку, забезпеченню охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України, інших осіб, які проживають в Україні; подання у разі порушення іноземцем або особою без громадянства клопотання щодо оформлення візових документів свідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; несплата консульського збору за автоматизовану обробку візової анкети чи за оформлення візи; відсутність страхового поліса встановленого законодавством України зразка; наявність фактів порушення законодавства України під час попереднього перебування на її території; невідповідність паспортного документа встановленому зразку; відсутність коштів на перебування в Україні; відсутність документів про обстеження на вірус імунодефіциту людини (у разі оформлення в'їзду в Україну на період понад три місяці); некоректна поведінка під час звернення до дипломатичного представництва чи консульської установи України щодо оформлення візи, вияв неповаги до України тощо. В оформленні візи може бути також відмовлено, якщо від дати попередньої відмови минуло менше одного року. У разі відмови у візі мотиви такого рішення заявникові можуть не пояснюватися, що є загальновизнаним підходом у міжнародній практиці.

Окремо слід звернути увагу на те, що на підставі статей 25, 31 і 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також пунктів 15 і 16 Правил оформлення візових документів візу може бути анульовано (причому анулювання може відбутися як під час проходження прикордонного контролю іноземцем, так і під час перебування іноземця або особи без громадянства на території України).

Біженці.Правовий статус біженців на території України врегульовано Законом України «Про біженців» від 21 червня 2001 р.¹, Законом України «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців» від 10 січня 2002 р.² та Конвенцією про статус біженців від 28 липня 1951 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про біженців» біженцем визнається особа, яка не є громадянином України і через цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни чи не бажає користуватися цим захистом через такі побоювання, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї через зазначені побоювання.

Особа, якій надано статус біженця відповідно до законодавства України, не може бути вислана або примусово повернута до країн, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, віросповідання (релігію), національність, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

Якщо особи, які мають намір набути статусу біженця, перетнули державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, то вони повинні протягом п'яти робочих днів звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявами про надання їм статусу біженця; ті ж особи, які намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повинні подати таку заяву протягом трьох робочих днів. Після розгляду звернення зазначених осіб і прийняття рішення про надання їм статусу біженця, органами міграційної служби видаються посвідчення біженця встановленого зразка. Такі посвідчення видаються строком на один рік, а продовжувати їхню дію біженець може під час перереєстрації в органах міграційної служби за місцем свого проживання.

Статтею 15 Закону України «Про біженців» передбачено випадки втрати й позбавлення статусу біженця. Так, статус біженця втрачається, якщо особа а) добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства); б) добровільно набула громадянство, яке мала раніше, або набула громадянство іншої держави і користується її захистом; в) добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань; г) як особа без громадянства повернулася до країни свого попереднього постійного проживання, оскільки обставини, за яких було надано статус біженця, більше не існують; ґ) отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні; д) не може більше відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставини, на підставі яких особі було надано статус біженця, більше не існують.

Позбавляється ж особа статусу біженця, якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення України. Рішення про втрату або позбавлення статусу біженця приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції за поданням органу міграційної служби за місцем проживання біженця протягом місяця з дня отримання подання.

Особа, яка не скористалася правом на оскарження рішення про втрату або позбавлення її статусу біженця, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні.

Окремо слід підкреслити, що розділом ІУ Закону України «Про біженців» передбачено права та обов'язки біженців на території України (при цьому приписи Закону різняться щодо осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця та осіб, яким вже надано статус біженця). Загальним правилом є надання біженцям національного правового режиму (тобто вони користуються такими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією та законами України); але в окремих випадках передбачено надання біженцям додаткових прав (наприклад, права на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, права на користування житлом, наданим у місці проживання).

Особи, яким надано політичний притулок.Відповідно до ст. 26 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземцям і особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. На жаль, на сьогодні такого спеціального закону в України не прийнято, її внутрішнім законодавством це питання не врегульоване.

Слід зазначити, що право фізичної особи на отримання притулку закріплено також у ст. 14 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 р., відповідно до якої кожна людина має право шукати притулок від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком. Це право не може бути використане у разі переслідування, заснованого на вчиненні неполітичного злочину або діяння, що суперечить цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй. Зазвичай рішення про надання політичного притулку приймається в індивідуальному порядку головою відповідної держави або уповноваженим ним органом.

Дістати політичний притулок особа може, якщо вона переслідується за свою громадянсько-політичну діяльність й такі переслідування мають індивідуальний характер.

Развернуть

Открыть в широком формате

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Перелік екзаменаційних питань з нормативного курсу Міжнародне приватне право

Міжнародне приватне право... Поняття міжнародного приватного... Розвиток науки міжнародного приватного права Розвиток науки міжнародного приватної...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Законодавство України про поняття іноземець та зміну правового статусу іноземця

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Поняття міжнародного приватного права.
Міжнародне приватне право — одна із складових приватного права, яке регулює майнові та особисті немайнові відносини громадян і юридичних осіб не тільки засобами національної правової системи, а й

Предмет міжнародного приватного права.
Предметом міжнародного приватного права є правовідносини двох груп. По перше, це так звані колізійні відносини, а по друге — приватноправові відносини в широкому розумінні слова, тобто влас

Приватноправові відносини, "обтяжені" іноземним елементом.
До приватного права, а точніше — до сфери приватного права, традиційно відносять певні галузі права (передусім цивільне, а також інші галузі права: сімейне, трудове тощо), які протиставляються та

Методи правового регулювання в міжнародному приватному праві
Методи МПрП.Правовий метод регулювання — сукупність погоджених між собою способів впливу на певну групу відносин. У МПрП це питання найменш вивчено. Для нього характерним є

Юридично-технічні методи регулювання відносин у МПрП.
Колізійний метод регулювання. Є необхідним для регулювання цивільно-правових відносин, регламентація яких не погоджена, а також у разі необхідності вибору між нормами права. Для МПрП значен

Природа норм міжнародного приватного права та його місце в національній системі права
Щодо природи норм міжнародного приватного права та його місця у системі права існують такі погляди: 1. Міжнародне приватне право є частиною міжнародного публічного права. 2. Міжна

Співвідношення міжнародного приватного права з цивільним правом та міжнародним публічним правом
Розмежування між міжнародним публічним і міжнародним приватним правом можливо провести на різних підставах: —за суб'єктами: у міжнародному публічному праві суб'єктами є держави, на

Система міжнародного приватного права.
Міжнародне приватне право поділяється на дві частини: загальну і особливу. Як окрему частину іноді виділяють ще міжнародний цивільний процес. У загальній частині навчального курсу розгляда

Розвиток науки міжнародного приватної* права
Міжнародне приватне право, починаючи свій розвиток з колізійного, пройшло тривалий шлях, сприйнявши стародавнє, зокрема староримське, право. Проте останньому так і не була відома розгорнута систем

Особливості міжнародного приватного права зарубіжних країн
У зарубіжних державах, як і в Україні, міжнародне приватне право регламентує майнові та немайнові відносини. Проте для цієї галузі характерними є певні тенденції та особливості, зумовлені історич

Види джерел та їх загальна характеристика.
Розрізняють такі види джерел міжнародного приватного права: • міжнародні договори; • внутрішнє (національне законодавство), що стосується іноземного елемента; • судова й

Внутрішньодержавне (національне) законодавство як джерело міжнародного приватного права.
На відміну від деяких іноземних держав, в Україні не існує єдиного кодифікаційного акта в галузі міжнародного приватного права, хоча вже підготовлено кілька проектів такого. Його норми «розкидані»

Міжнародний договір в системі джерел міжнародного приватного права.
Відповідно до Конституції України (ст. 9), чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Закон Укра

Міжнародний звичай як джерело міжнародного приватного права.
Звичай — це правило, яке Склалося давно, систематично застосовується, хоч і не вимагає своєї фіксації у певній правовій формі. Звичаї поділяються на міжнародні й торговельні. Міжнаройні з

Судова та арбітражна практика як джерело міжнародного приватного права.
Судова та арбітражна практика — це погляди суддів на певне питання, зафіксовані у рішеннях суду (судові прецеденти). Вони мають вирішальне значення для вирішення судами аналогічних питань у майбу

Міжнародна організація та уніфікація міжнародного приватного права.
У міжнародному приватному праві суттєве значення має узгодження норм, що містяться в нормативних актах різних держав, з метою досягнення однаковості в правовому врегулюванні правовідносин з участю

Проблеми кодифікації міжнародного приватного права.
Серед напрямів, способів, форм й актів, які сприяють узгодженому правовому розвитку держав у сфері міжнародного приватного права важливе значення Maejco^M^gco^wjiagip-нальне законодавство. Кодифік

Поняття і підстави колізій законів у міжнародному приватному праві.
Предметом правовідносин МПрП першої групи, як зазначалося вище, є так звані колізійні правовідносини. Колізія (лат. еоШыо — зіткнення) — зіткнення будь-яких протилежних сил, інтересі

Колізійна норма в міжнародному приватному праві та її елементи
Колізійна норма — це норма, яка визначає, право якої держави повинно бути застосоване до даних правовідносин, «ускладнених» іноземним елементом. Структура колізійної н

Види колізійних норм
Класифікація колізійних норм пов'язана з особливістю колізійних прив'язок. Найбільш істотною є класифікація за формою колізійної прив'язки. За цим критерієм колізійні норми

Формули прикріплення
Формули прикріплення є результатом узагальнення найпоширеніших двосторонніх колізійних прив'язок і визначення їх основних видів, які прийнято називати по-латині. Розглянемо найбільш відо

Сутність проблеми кваліфікації та основні способи її вирішення
Застосування певної правової норми неможливе без її тлумачення, тобто встановлення її змісту та ідентифікації з тими фактичними обставинами, в яких вона повинна бути застосована. Особливості тлумач

Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
Зворотне відсилання (renvoi першого ступеня) та відсилання до закону третьої країни (renvoi другого ступеня) — одна з найбільш складних проблем, що існують у міжнародному приватному

Застереження про публічний порядок
Результат дії колізійної норми, а саме: застосування чи не-застосування іноземного права у певних випадках пов'язане з застереженням про публічний порядок (ordre public; public policy; Vorb

Обхід закону в міжнародному приватному праві.
Обхід закону (fraus omnia corrumpit) — це такі дії учасників відносин, за яких сторонами свідомо створюється прив'язка до іноземного права з метою уникнути використання до цих правовіднос

Взаємність і реторсія
Україна, прагнучи до Європейської спільноти та взаємовигідного співробітництва з іншими країнами планети, активно виступає за розвиток економічних науково-технічних, культурних зв'язків з усіма

Правоздатність та дієздатність фізичних осіб
Правовий статус фізичних осіб, у т. ч. й іноземців, у багатьох державах регулюють норми окремих розділів кодифікованих цивільних актів, як-от: книга І Цивільного кодексу Франції "Про особи&q

Основні принципи правового положення іноземців
Конституція України проголошує принцип національного режимущодо здійснення прав, свобод і обов'язків іноземцями. У ст. 26 вказано, що іноземці та особи без громадянства, які перебу

Правоздатність іноземців в Україні
Правоздатність іноземців визначається за правом держави їх перебування. В Україні іноземцям надається національний правовий режим. Згідно зі ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без гро

Дієздатність іноземців в Україні
Колізії щодо дієздатності фізичної особи виникають у зв'язку з тим, що законодавства окремих держав по-різному вирішують питання її настання та обмеження, тобто встановлюють різний вік, з якого н

Основні питання правового статусу громадян України за кордоном
Правовий статус громадян України за кордоном визначається: 1) законодавством держави їх перебування; 2) законодавством України; 3) нормами міжнародних угод; 4) загальними та спеціальними принцип

Особливості правового статусу біпатридів
Кожна держава є прихильницею єдиного громадянства, оскільки правовий статус осіб з подвійним громадянством (біпатридів) породжує чимало проблем у сфері як публічного, так і приватного права.

Особистий статут і „національність" юридичної особи.
У міжнародному приватному праві загальновизнаним є положення про те, що кожна юридична особа належить до певної держави, національним законодавством якої визначається її особистий статут, я

Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи
Здійснення господарської діяльності у сучасний період характеризується переважно виходом за межі однієї держави. Ця риса притаманна транснаціональним корпораціям (далі — ТНК). У науковій літератур

Організаційно-правові форми спільної господарської діяльності в практиці МГШ
Підприємства, за законодавством України, вправі об'єднувати свою господарську діяльність, створюючи для цього об'єднання у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, на

Імунітет держави та його види
Імунітет держави, в широкому розумінні - це принцип, згідно якого до держави або її органів не може бути заявлений позов в іноземному суді без її згоди. В МПП під і

Види імунітетів держави
Імунітети держави прийнято підрозділяти на різновиди. Імунітет від дії законодавства іноземної держави — забезпечується такими складовими частинами суверенітету, як н

Правовий режим цивільно-правових угод, укладених державою
У всіх правових відносинах від імені держави як суб'єкта МІШ діють уповноважені нею суб'єкти: • глава держави; • уряд; • закордонні представництва; • міністерств

Правовий статус торговельних представництв держави за кордоном
Із ст. З Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" випливає, що Україна в особі її органів та створених ними зовнішньоекономічних організацій беруть участь у зовнішньоекономіч

Поняття і види речового права
1. В системах гражданского права нормы, регулирующие имущественные отношения, группируются в два раздела: вещное право и обязательственное право. В гражданских кодексах стран континен

Цінні папери і оборотні документи
1. Объектами современного хозяйственного оборота являются помимо материальных движимых вещей также имущественные права, выраженные в определенных документах. В странах романо-герман-ской системы пр

Загальні питання права власності у відносинах з іноземним елементом за законодавством України.
У кожній державі центральним правовим інститутом є інститут власності. Його регламентація визначає характер регулювання інших інститутів цивільного права. Серед міжнародних договорів стосовно пит

Застосування законодавства про націоналізацію.
Все большее применение получают используемые государством принудительные способы перенесения права собственности —национализация, конфискация и реквизиция. Национализацией

Колізійні питання права власності у міжнародному приватному праві
Визначальним у формуванні колізійних норм стосовно питань права власності майже в усіх державах є поділ майна (речей) на рухоме та нерухоме. Від цього залежить визначення змісту права власно

Колізійні питання права власності за законодавством України
Цивільний кодекс України не поділяє речі на рухомі та нерухомі, хоча в окремих нормативно-правових актах використовується поняття "нерухоме майно", як, скажімо, в Законі "Про внесен

Правове регулювання іноземних інвестицій.
В Україні іноземні інвестиції регулюються такими нормативними актами: • Господарським кодексом (глава 38); • Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересн

Міжнародний захист іноземних інвестицій.
В Україні, як зазначалося вище, приділяється багато уваги забезпеченню гарантій інвестицій. Відповідно до інвестиційного законодавства України держава гарантує стабільність умов здійснення інвест

Поняття і ознаки міжнародного банкрутства.
В гражданском и торговом обороте часто возникают ситуации, в которых отдельные участники оказываются не в состоянии исполнить свои обязательства, и особенно обязательства денежного характера. Непла

Источники правового регулирования несостоятельности
Исторически сложилось так, что во всех изучаемых странах главным источником правового регулирования был и до настоящего времени, даже в странах прецедентного права, остается закон. Первые

Субъекты несостоятельности
1. Институт несостоятельности начал развиваться в средние века прежде всего как институт торгового права. Субъектами законодательства о несостоятельности являлись физические лица, занимающиеся торг

Поняття і особливості зовнішньоекономічної угоди.
Зовнішньоекономічний договір (контракт). У ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) визначається як «матеріально оформ

Форма зовнішньоекономічних угод.
Основні вимоги щодо форми, змісту та порядку укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) містить також Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (зі змінами відповідно

Умови зовнішньоекономічної угоди.
Умови, які повинні та можуть бути передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом), установлює, зокрема, Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) від 5 жовтня 1995 р

Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних угод.
Окремі види зовнішньоекономічних договорів (контрактів) з 22 листопада 1994 р. підлягають обліку (реєстрації) в МЗЕЗ-торзі України та уповноважених ним органах відповідно до Указу Президента

Колізійно-правові питання зовнішньоекономічних угод.
Вторая половина текущего столетия отмечена усилением влияния коллизионного начала “автономии воли сторон”, причем не только на европейском континенте, но и в западном полушарии, где в прошлом отмеч

Поняття договору купівлі-продажу та джерела його регулювання
1. К наиболее распространенным договорам, опосредствующим товарно-денежные отношения на национальных рынках стран и в международном экономическом обороте, относится договор купли-продажи (vente,

Порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
Укладення договору. Конвенція докладно регулює порядок укладення договору (частина друга): направлення оферти, акцепт, вступ договору в дію. Пропозиція про укладення

Істотні умови договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
1. Для заключения договора купли-продажи необходима договоренность сторон по существенным для данного договора условиям, в качестве которых рассматриваются предмет сделки и цена товара. Со

Особливості договору в міжнародній торгівлі
Применение договора купли-продажи в международном обороте придает каждому из его условий определенную специфику и создает тесную связь во взаимоотношениях сторон договора с транспортными и страховы

Засоби правового захисту сторін договору у випадку його порушення
Национальными законами и Венской конвенцией (ст. 45—52 и 61—65) предусматриваются формы ответственности продавца и покупателя за нарушение договора — неисполнение или ненадлежащее исполнение обязат

Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА. Теорія "Іех тегкаШпа".
Розділ 1 “Позанаціональне право lex mercatoria” складається з чотирьох підрозділів, в яких обґрунтовується існування позанаціонального права, досліджується ґенеза lex mercatoria, й

ПОНЯТТЯ міжнародних зустрічних операцій.
Товарообмінні (бартерні) операції як вид експортно-імпортної діяльності регламентуються переважно законодавством держав. В класичному розумінні — це обмін товарами, роботами чи послугами без руху

Товарообмінні й компенсаційні угоди на безвалютній основі.
§ 5. КОМПЕНСАЦИОННЫЕ СОГЛАШЕНИЯ В области торгово-экономических отношений СССР с промышленно развитыми государствами Запада в 70- 80-х годах особое значение приобрели так называемые компен

Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва.
§ 6. КОНТРАКТЫ ПО ОКАЗАНИЮ ТЕХНИЧЕСКОГО СОДЕЙСТВИЯ И СТРОИТЕЛЬСТВУ ПРЕДПРИЯТИЙ При оказании технического содействия в строительстве предприятий и иных объектов за рубежом, выполнении изыск

Договор об исключительной продаже товаров
1. Наименование договора не является еще полностью устоявшимся на практике и в литературе. В странах романо-германской и английской систем права чаще всего его называют договором о предоставлении и

Договор о франшизе
Договор о франшизе (contract of franshising, contrat de franchissage ou de franchise) широко вошел в практику хозяйственной деятельности с 70-х годов, хотя был известен в США уже в 30-х года

Договор о факторинге
1. Договор о факторинге (contract of factoring, contrat d'af-fecturage) в конце 50-х годов начал применяться в США, а с начала 60-х годов получил широкое распространение в практике США и дру

L. Договор поручения
1. Договор поручения как особый вид договора известен только праву стран континентальной Европы. Под договором поручения (mandataire) ФГК понимает договор, в соответствии с которым од

Договор комиссии
1. Под договором комиссии (Kommissionvertrag) понимается договор, по которому одна сторона (комиссионер) в виде промысла принимает на себя обязательство совершать сделки от своего имени, но

Агентский договор в праве Англии и США
1. Под агентским договором (the contract of agency) понимается договор о совершении одним лицом (агентом) действий по поручению и за счет другого лица (принципала). Созданный в

Понятие договора имущественного найма
1. Под договором имущественного найма (louage des choses, Miete, Pacht, lease, hire) понимается договор, по которому одна сторона (наймодатель или арендодатель) обязуется предоставить другой

Права и обязанности сторон
1. Согласно закону, в обязанности наймодателя входит прежде всего предоставление в пользование имущества, сдаваемого внаем, в состоянии, годном для эксплуатации, то есть соответствующем назначению

Лизинг — особый вид договора имущественного найма
1. Отношения по использованию машинно-технических изделий в национальном и международном хозяйственном обороте все шире основываются на специфической договорной форме имущественного найма, получивш

Понятие договора подряда и сфера его хозяйственного применения
1. Капиталистическое производство включает в качестве одного из важнейших элементов проведение различных по своему содержанию хозяйственных работ — изготовление или изменение материальных об

Договор о консорциуме
1. По мере углубления межфирменных связей промышленного и научно-технического характера все большее развитие получает кооперация хозяйствующих субъектов по выполнению промышленных проектов, заказыв

Понятие договора хранения и сфера его хозяйственного применения
1. С увеличением объемов внутренней и международной торговли возрастает потребность во временном складировании товаров. В хозяйственно-экономическом отношении эта деятельность имеет целью «сохранен

Характеристика договора страхования. Права и обязанности сторон. Принцип суброгации
1. Договор страхования является двусторонним, возмездным и кон-сенсуальным. Как правило, предложение заключить договор исходит от страхователя; иногда в качестве оферента выступает страховщик (напр

Поняття та особливості правового регулювання міжнародних перевезень.
За міжнародної торгівлі виникає необхідність переміщення товарів і послуг через кордон. Для цього використовують різні транспортні засоби. Розрізняють два види перевезення: просте, яке дає змогу

Міжнародні морські перевезення
Морський транспорт забезпечує перевезення 4/5 обсягу всього вантажу. У міжнародних морських перевезеннях участь беруть не тільки морські держави, але й "сухопутні", які намагаються мати

Міжнародні залізничні перевезення
Найбільш важливими міжнародними угодамиу сфері міжнародних залізничних перевезень тривалий час були Бернські міжнародні конвенції про залізничні перевезення вантажів та про залізн

Міжнародні автомобільні перевезення
Міжнародні договори.На початку XX століття міжнародні автомобільні перевезення регламентувала Конвенція про врегулювання авторуху між країнами, встановлення технічних вимог до авт

Міжнародні повітряні перевезення
Міжнародні договори. Міжнародні повітряні перевезення регулюють декілька багатосторонніх договорів. Серед них Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944р., ратифік

Змішані перевезення
Міжнародні договори.В останні десятиріччя все гострішою стає необхідність врегулювання прямих змішаних перевезень вантажу ("від дверей до дверей"). Особливо зацікавлені

Правова природа міжнародних розрахунків та кредитних відносин
У роботах з міжнародного приватного права правове регулювання міжнародних розрахунків розглядається як об'єкт міжнародного приватного права [116]. Цей об'єкт є центральним в юридичних виданнях з

ІНКАСО В МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ
При виконанні договорів міжнародної торгівлі з розрахунками за допомогою міжнародних кредитних переказів завжди існує ризик неплатежу з боку покупця або ризик непостачання товарів з боку продавця (

АКРЕДИТИВ У МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ
Акредитив — зобов'язання, взяте на себе банком на прохання імпортера, сплатити певну суму коштів бенефіціарові (експортерові) за умови, що останній надасть відповідно до вимог акредитива док

Валютні ризики у зовнішньоекономічних контрактах та форми їх страхування
Валютні ризики — загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, зокрема, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписа

Міжнародно-правова охорона суміжних прав.
Права на виконання, фонограми, відеограми, а також передачі (програми) організацій мовлення (суміжні права).Крім прав на твори науки, літератури і мистецтва українське законодавств

Міжнародно-правова охорона промислової власності.
Право інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки (патентне право).Патентне законодавство України, норми якого врегульовують правовідносини, пов'язані

Загальна характеристика спадкових правовідносин у міжнародному приватному праві.
1. Наследственное право (droit, successoral, Erbrecht, law of succession) как институт гражданского права представляет собой совокупность норм, регулирующих отношения, связанные с переходом

Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин.
2. Источники наследственного права. В странах континентальной Европы нормы наследственного права включены в состав гражданских кодексов и помещены, как правило, вслед за нормами, регулирующи

Наследование по завещанию
1. Завещание (testament, Testament, will) представляет собой облеченное в предписанную законом форму волеизъявление на-следодателя, направленное на определение юридической судьбы его имущест

Наследование по закону
Наследование по закону, как уже отмечалось, есть наследование без завещания (ab intestato}. Определяя круг лиц, имеющих право в этом случае на получение наследственного имущества, зак

Переход наследственного имущества и ответственность по долгам наследодателя
1. Право стран континентальной Европы, как уже отмечалось, исходит из понятия наследования как универсального правопреемства, при котором к наследникам переходит совокупность прав и обязанностей на

Брак. Понятие, порядок и условия заключения
1. В нормативных актах не дается определения брака, и вопрос о его правовой природе до настоящего времени ни в законодательстве, ни в правовой доктрине окончательно не решен. Высказываются в основн

Правоотношения между супругами
В правовых системах изучаемых государств только надлежаще оформленный брак порождает супружеские права и обязанности, одна часть которых носит личный, а другая — имущественный характер. Семейное пр

Відносини батьків і дітей і їх регламентація у МПП
Для МПП важливе значення в аспекті відносин між батьками й дітьми має два питання: походження дітей і надання їм матеріального забезпечення. Незважаючи на важливу роль міжнародних органі

Прекращение брака
1. Законодательством всех стран предусматривается, что действительный брак прекращается в случае смерти одного из супругов, объявления умершим супруга, считавшегося безвестно отсутств

Міжнародні договори та законодавство України про усиновлення
Неоднакові умови, порядок, наслідки усиновлення, підстави, порядок і наслідки його припинення, зміна, визнання недійсним у різних правових системах викликають колізії, які врегульовуються нормами

Опіка і піклування.
7. Встановлення опіки та піклування.Відповідно до ст. 200 КпІПС України до опіки, піклування над неповнолітніми, недієздатними або обмеженими у дієздатності громадянами України, щ

Колізійне законодавство України стосовно регулювання шлюбно-сімейних відносин
Колізійні норми шлюбно-сімейного права України містяться у КпШС України і в міжнародних договорах, переважно про надання правової допомоги. Ці норми регулюють питання: 1) реєстрації шлюбів з "

Трудові відносини з "іноземним елементом" та джерела їх регулювання
Міждержавна міграція працівників, тимчасові відрядження за кордон, виконання робіт на фіксованих морських устаткуваннях із видобування корисних копалин, переміщення працівників транспорту територ

Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин
Одним із важливих регуляторів трудових відносин у сфері МПП є колізійні норми, завданням яких є визначення питання про те, правом якої країни повинні регулюватися міжнародні трудові відносини.

Міжнародні договори України з питань трудової діяльності та соціального захисту працівників
Прагнучи до всебічного розвитку співробітництва у сфері трудової діяльності та соціального захисту громадян України, інших держав, які працюють за межами своєї країни, наша держава укладає різноман