ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І

Тема 1. Поняття, предмет, метод, система, завдання та наука кримінального права

Поняття кримінального права як самостійної галузі права й як науки - галузі правознавства (юриспруденції).

Кримінальне право як галузь права. Ознаки кримінального права. Соціальна обумовленість кримінального права. Співвідношення криміналь­ного права і кримінальної політики.

Кримінальне право як засіб охорони соціальних цінностей і встановленого в суспільстві правопорядку. Завдання кримінального права, його роль у побудові демократичного суспільства.

Кримінальне право в системі права України. Кримінальне право і суміжні галузі права (кримінально-процесуальне право, кримінально-вико­навче право, адміністративне право).

Система кримінального права. Загальна і Особлива частини. Поняття й система загальної частини. Принципи кримінального права.

Наука кримінального права. Розвиток науки кримінального права. Наступність у науці кримінального права. Розробка наукою основних інститутів кримінального права. Соціологія кримінального права як складова частина кримінально-правової норми. Вплив науки кримінального права на законодавчу і правозастосовну діяльність, на формування юридичного мислення і правової свідомості населення.

Предмет і завдання науки кримінального права. Зв'язок науки кримінального права із суміжними науками (кримінологією, юридичною статистикою, судовою медициною, психіатрією та ін.). Методи науки кримінального права. Система курсу кримінального права. Вступ до вивчення кримінального права. Закон про кримінальну відповідальність. Вчення про злочин; вчення про покарання; кримінальне право зарубіжних дер­жав, критичний підхід до використання літератури, що видана до прого­лошення незалежності України.

Тема 2. Закон про кримінальну відповідальність

Поняття закону про кримінальну відповідальність, його ознаки й значення. Закон про кримінальну відповідальність як єдине джерело кримінального права. Загально-превентивна роль закону про кримінальну відповідальність - необхідна умова зміцнення правопорядку й законності. Види законів про кримінальну відповідальність (Кодекс, окремі кримінальні за­кони, закони тимчасової дії та ін.).

Структура (будова) Кримінального кодексу України. Загальна й Осо­блива частини Кримінального кодексу, їх єдність й взаємозв'язок. Струк­тура статей Особливої частини Кримінального кодексу; диспозиції та санкції. Види диспозицій та санкцій. Кримінально-правові норми. Види кримінально-правових норм: визначальні (дефінітивні), роз'яснювальні, заохочувальні та забороняючі (норми-заборони).

Тлумачення закону про кримінальну відповідальність: поняття та значення. Види тлумачення за суб'єктом: автентичне (легальне); судове; доктринальне; засоби тлумачення: граматичне, логічно-систематичне, історичне та інші результати (обсяг) тлумачення: буквальне, обмежене й розширене.

Роль Конституційного Суду України у тлумаченні законів про кримінальну відповідальність, так званий прецедент тлумачення законів. Аналогія в кримінальному праві.

Конституційні положення стосовно дії закону про кримінальну відповідальність у часі й просторі.

Чинність законів про кримінальну відповідальність у часі. Вступ закону про кримінальну відповідальність у силу. Обов'язкове опублікування закону про кримінальну відповідальність як необхідна умова його застосування.

Поняття часу вчинення злочину. Припинення чинності закону про кримінальну відповідальність. Обставини, внаслідок яких закон втрачає силу. Зупинення чинності законів про кримінальну відповідальність.

Зворотна сила закону про кримінальну відповідальність. Поняття більш м'якого (більш суворого) закону про кримінальну відповідальність. Чинність проміжного закону про кримінальну відповідальність. Межі зво­ротної сили закону про кримінальну відповідальність.

Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у про­сторі, що закріплені у Кримінальному кодексі України: територіальний, громадянства й універсальний. Зміст територіального принципу чинності закону про кримінальну відповідальність. Поняття території України. По­няття місця вчинення злочину. Вилучення з-під юрисдикції українських судів осіб, які вчинили злочин на території України, але користуються ди­пломатичним імунітетом.

Зміст принципу громадянства. Вирішення питання про відповідаль­ність громадян України, які вчинили злочин за кордоном. Правові наслід­ки засудження особи за межами України.

Зміст універсального принципу дії закону про кримінальну відповідальність. Особливості відповідальності іноземних громадян й осіб без гро­мадянства. Видача злочинців.

Історична еволюція кримінального закону.

Тема 3. Поняття та ознаки злочину

Соціальна природа злочину. Залежність поняття злочину від соціально-економічних відносин, існуючих у суспільстві на тому чи іншому етапі розвитку. Історично мінливий характер поняття злочину. Криміналізація і декриміналізація суспільно небезпечних діянь.

Визначення поняття злочину: 1) формальне; 2) матеріальне; 3) формально-матеріальне, їх суть. Поняття злочину в чинному Кримінальному кодексі України.

Ознаки злочину. Суспільна небезпека як матеріальна ознака злочи­ну. Значення суспільної небезпеки. Протиправність як формальна ознака злочину. Неприпустимість застосування статей Особливої частини Кри­мінального кодексу за аналогією. Співвідношення суспільної небезпеки й протиправності.

Винність як ознака злочину; зміст, значення.

Караність як невід'ємна ознака злочину. Співвідношення караності як ознаки злочину й фактичного призначення покарання за злочин. Органіч­на єдність ознак злочину.

Значення ч. 2 ст. 11 Кримінального кодексу для визначення поняття злочину.

Проблема вдосконалення поняття злочину в кримінальному праві.

Місце злочину в системі правопорушень. Критерії відмежування зло­чинів від інших правопорушень. Питання про відмежування злочинів та інших правопорушень у науці кримінального права.

Класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості. Критерії класифікації. Злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі й особли­во тяжкі. Значення законодавчої категоризації злочинів (ст. 12 КК).

Тема 4. Кримінальна відповідальность та склад злочину

Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності. Поняття кримінальної відповідальності. Питання про кримінальну відповідальність у науці кримінального права. Кримінально-правові відносини: їх суб'єкт та зміст. Кримінальні відносини й кримінальна відповідальність. Виникнення й припинення кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність і покарання. Філософське обґрунтуван­ня кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин. Питання про свободу волі у кримінальному праві.

Юридичні підстави кримінальної відповідальності.

Питання про юридичні підстави кримінальної відповідальності в науці й законодавстві. Дискусійні питання відносно змісту та реалізації кримі­нальної відповідальності.

Поняття і значення складу злочину. Співвідношення понять «злочин» і «склад злочину». Ознаки складу злочину. Види складу злочину.

Елементи складу злочину, їх зміст, органічна єдність. Об'єкт, об'єк­тивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона як елементи складу злочину, їхні ознаки. Обов'язкові та факультативні ознаки складу злочину, значен­ня такого ділення ознак складу злочину:

1) як конститутивних ознак;

2) як кваліфікуючих ознак;

3) як обставин, що обтяжують відповідальність при призначенні покарання.

Склад злочину як основа правильної кваліфікації. Вчинення особою діяння, що містить склад злочину, як підстава кримінальної відповідальності. Матеріальні, формальні та усічені склади злочину.

Тема 5. Об’єкт злочину

Поняття об'єкта злочину. Значення об'єкта злочину в структурі еле­ментів його складу для характеристики суспільної небезпеки злочину і його кваліфікації.

Суспільні відносини як об'єкт злочину. Об'єкт злочину й об'єкт кримінально-правової охорони. Структура суспільних відносин: суб'єкти, соціальний зв'язок між ними, предмет суспільних відносин. Об'єкт кримінально-правової охорони і об'єкт злочину.

Класифікація (види) об'єктів злочину. Загальний об'єкт злочину. Родовий (спеціальний, груповий) об'єкт злочину. Безпосередній (конкретний) об'єкт злочину, їх значення. Співвідношення родового і загального об'єкта злочину.

Основний (головний) і додатковий безпосередні об'єкти.

Поняття предмета злочину та його місце у структурі складу злочину. Відмінність предмета злочину від об'єкта злочину. Ознаки предмета злочину.

Поняття потерпілого від злочину та його кримінально-правове значен­ня. Проблеми подальшого розвитку вчення про об'єкт злочину.

Тема 6. Об’єктивна сторона складу злочину

Поняття об'єктивної сторони злочину. Ознаки складу злочину, які характеризують об'єктивну сторону: обов'язкові та факультативні. Значен­ня об'єктивної сторони для оцінки суспільної небезпеки, кваліфікації зло­чину, а також відокремлення одного складу злочину від іншого.

Суспільно небезпечна дія чи бездіяльність (діяння) як зовнішні акти поведінки людей, які вчинюються в реальній дійсності.

Поняття та ознаки дії у кримінальному праві. Поняття та ознаки бездіяльності. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяль­ність. Обов'язок діяти зазначеним чином та наявність можливості вико­нати обов'язок, який покладено на особу. «Чиста», «змішана» бездіяль­ність.

Поняття нездоланної сили, фізичного й психічного примусу та їх значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність за сус­пільно небезпечне діяння (дію чи бездіяльність).

Суспільно небезпечні наслідки як ознака об'єктивної сторони злочи­ну; поняття суспільно небезпечних наслідків, їх види та значення у кри­мінальному праві. Злочини з матеріальними та формальними складами: значення такого поділення.

Причинний зв'язок у кримінальному праві та його значення. Вирішен­ня питання про причинний зв'язок між дією чи бездіяльністю й суспільно небезпечним наслідком у науці кримінального права. Об'єктивний харак­тер причинного зв'язку. Вимоги, що пред'являються до співвідношення діяння та наслідків для встановлення між ними причинного зв'язку.

Поділ причинного зв'язку на необхідний і випадковий, безпосередній і опосередкований причинний зв'язок та ін.

Встановлення причинного зв'язку при наявності так званих особливих умов з боку потерпілого. Особливості причинного зв'язку при злочинній бездіяльності.

Спосіб, засоби, знаряддя, обстановка, джерела, місце, час вчинення злочину як факультативні ознаки, що характеризують об'єктивну сторо­ну злочину; їхнє значення. Спосіб, засоби, знаряддя, обстановка, джере­ла, місце, час вчинення злочину як конститутивні (конструктивні) озна­ки конкретного складу злочину; як кваліфікуючі ознаки; як обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність при призначенні пока­рання.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II

Тема 7. Суб'єкт злочину

Поняття суб'єкта злочину в кримінальному праві. Обов'язкові та факультативні ознаки суб'єкта злочину. Загальний і спеціальний суб'єкт злочину в кримінальному праві. Ознаки та види спеціального суб'єкта, його значення для кваліфікації злочину.

Суб'єкт злочину та особа злочинця.

Проблема визнання юридичних осіб суб'єктами окремих злочинів.

Загальний та знижений вік кримінальної відповідальності. Особливос­ті визначення віку кримінальної відповідальності за відсутністю офіцій­них даних, що його підтверджують. Критерії встановлення в законі зниже­ного віку кримінальної відповідальності

Злочини, за вчинення яких у кримінальному законі встановлено знижений вік відповідальності.

Осудність як обов'язкова ознака суб'єкта злочину. Поняття осуднос­ті та її значення, формула неосудності та її види. Формула неосудності за чинним Кримінальним кодексом України.

Поняття неосудності за кримінальним правом. Критерії неосудності: медичний (біологічний) та юридичний (психологічний). Ознаки медичного критерію неосудності: хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки (розлад психіки). Значення медичного критерію для визнання особи неосудною.

Ознаки юридичного критерію неосудності. Характеристика інтелектуальної та вольової ознак юридичного критерію неосудності та їх співвід­ношення. Значення юридичного критерію неосудності. Співвідношення юридичного та медичного критеріїв неосудності. Наслідки визнання особи неосудною.

Кримінальна відповідальність обмежено осудних осіб (ст. 20 КК).

Застосування примусових заходів медичного характеру до неосудних осіб, які скоїли суспільно небезпечне діяння.

Обмежена осудність як підстава застосування примусових заходів медичного характеру.

Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманю­ючих речовин.

Тема 8. Суб’єктивна сторона складу злочину

Поняття суб'єктивної сторони злочину та її значення. Ознаки суб'єк­тивної сторони: обов'язкові й факультативні. Поняття вини та її значення. Неприпустимість об'єктивного ставлення.

Форми вини в кримінальному праві, їх значення для кваліфікації зло­чину й призначення покарання.

Умисел і його види. Поняття прямого й непрямого умислу, їхні інтелектуальні й вольові моменти (ознаки).

Відмінність непрямого умислу від прямого.

Умисел в злочинах з формальним складом. Спеціальні види умислу, їх характеристика й значення.

Мотив і мета як факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину Значення мотиву і мети:

1) як конститутивних ознак складу злочину;

2) як кваліфікуючих ознак;

3) як обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність при призначенні покарання.

Необережність і її види. Значення боротьби з необережними злочинами.

Злочинна самовпевненість та її інтелектуальний і вольовий моменти (ознаки). Відмежування від непрямого умислу. Злочинна недбалість та її об'єктивний і суб'єктивний критерії, їхнє значення.

Випадок (казус) як невинне заподіяння суспільно небезпечних наслід­ків, його відмінність від злочинної недбалості.

Подвійна, складна (змішана) форма вини та її значення для кваліфіка­ції злочину.

Поняття та види помилок в кримінальному праві. Юридична помилка, її види та вплив на кримінальну відповідальність, фактична помилка, її види та вплив на вирішення питання про кримінальну відповідальність. Випадки, які приєднуються до помилок, і помилка щодо особи; відхилен­ня дії чи удару.

Тема 9. Стадії вчинення злочину

Поняття й види стадій вчинення злочину за чинним законодавством.

Готування до злочину, його поняття, об'єктивні й суб'єктивні ознаки.

Види приготувальних дій.

Відмежування готування до злочину від виявлення наміру. Відповідальність за готування до злочину за Кримінальним кодексом України.

Замах на злочин, його поняття, об'єктивні та суб'єктивні ознаки. Види замаху на злочин: закінчений та незакінчений; замах на непридатний об'єкт та замах непридатними засобами. Значення такого поділу. Відмежу­вання замаху від готування до злочину.

Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочинів залежно від особливостей конструкції складу злочину.

Підстави кримінальної відповідальності за готування та замах на зло­чин. Кваліфікація готування та замаху на злочин. Обставини, що належить враховувати при призначенні покарання за готування та замах на злочин.

Добровільна відмова при незакінченому злочині, її поняття та ознаки.

Стадії вчинення злочину, на яких можлива добровільна відмова.

Питання про добровільну відмову на стадії закінченого замаху на злочин.

Підстави усунення кримінальної відповідальності за добровільну від­мову від доведення злочину до кінця.

Наслідки добровільної відмови від доведення злочину до кінця та їх значення.

Діяльне каяття у вчиненні злочину. Відмінність діяльного розкаяння від добровільної відмови від доведення злочину до кінця.

Тема 10. Співучасть у злочині

Поняття і значення співучасті у злочині, її об'єктивні та суб'єктивні ознаки.

Спільна участь осіб у виконанні злочину. Зміст цієї ознаки.

Суб'єктивні ознаки співучасті.

Спільність умислу співучасників.

Особливості інтелектуального моменту умислу співучасників. Питання про можливість одностороннього суб'єктивного зв'язку між співучасника­ми. Вольовий момент умислу співучасників. Питання про можливість спі­вучасті в злочинах, які вчинені з необережності. Відмежування співучасті від «необережного спричинення».

Значення мотиву та мети при вчиненні злочину в співучасті.

Види співучасників та їх визначення у Кримінальному кодексі.

Виконавець та співвиконавець злочину.

Організатор злочину.

Підбурювач до злочину. Способи підбурювання. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки підбурювання.

Пособник злочину. Види пособництва.

Об'єктивні та суб'єктивні ознаки пособництва. Відмежування пособництва від підбурювання.

Причетність до злочину. Види причетності: переховування, недо­несення, потурання (ч. 6, 7 ст. 27 КК). Відповідальність за причетність до злочину.

Форми співучасті. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою та злочинною організацією.

Підстави та межі відповідальності співучасників. Залежність відповідальності співучасників від дій виконавця.

Відповідальність та кваліфікація дій співучасників при різних формах співучасті. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи та злочинної організації.

Призначення покарання співучасникам.

Спеціальні питання відповідальності співучасників. Посереднє виконавство (виконання). Співучасть у злочині зі спеціальним суб'єктом. Провокація злочину.

Ексцес виконавця. Види ексцесу виконавця. Кваліфікація дій співучасників при ексцесі. Невдале підбурювання та пособництво.

Добровільна відмова співучасників.

Добровільна відмова виконавця. Відповідальність інших співучасни­ків при добровільній відмові виконавця.

Особливості добровільної відмови підбурювача та пособника.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ III

Тема 11. Множинність злочинів

Поняття множини злочинів. Соціальна та юридична характеристика множини злочинів та її значення.

Одиничний злочин як структурний елемент множини злочинів. Види одиничних злочинів: прості та ускладнені одиничні злочини (триваючі, продовжувані та складні (складові) злочини).

Види множини злочинів.

Повторність злочинів та її ознаки.

Види повторності: повторність злочинів, що не пов'язана із засуджен­ням (фактична повторність) та повторність злочинів, що пов'язана із засу­дженням (рецидив). Види фактичної повторності: повторність тотожних, однорідних та різнорідних злочинів.

Неодноразовість, систематичність та вчинення злочину у вигляді промислу як види повторності тотожних злочинів. Повторність та реальна сукупність злочинів. Значення повторності для кваліфікації злочину та призначення покарання.

Сукупність злочинів та її ознаки.

Види сукупності злочинів: ідеальна та реальна сукупність.

Відмежування ідеальної сукупності від одиничного злочину. Відмежування сукупності злочинів від конкуренції норм. Кваліфікація злочинів при ідеальній та реальній сукупності. Значення сукупності злочинів для кваліфікації злочину та призначення покарання.

Рецидив злочину, його ознаки. Види рецидиву: загальний та спеціаль­ний, простий та складний (багаторазовий); пенітенціарний. Значення ре­цидиву для кваліфікації злочину й для призначення покарання.

Тема 12. Обставини, що виключають злочинність діяння

Поняття й види обставин, що виключають злочинність діяння. Обставини, що передбачені Кримінальним кодексом та іншими законодавчими актами (Законом України «Про міліцію» та ін.).

Поняття необхідної оборони. Правова оцінка заподіяння (завдання) шкоди при так званій «передчасній» і «запізнілій» обороні. Оцінка використання зброї та інших пристосувань, що вживаються для захисту від посягання.

Завдання шкоди при необхідній обороні тому, хто посягає.

Мета необхідної оборони - захист від суспільно небезпечних посягань.

Співрозмірність необхідної оборони.

Врахування суб'єктивного ставлення особи, яка захищається, до заподіяння шкоди. Оцінка стану сильного душевного хвилювання, викликано­го суспільно небезпечним нападом.

Перевищення меж (ексцес) необхідної оборони. Його поняття й ознаки.

Відповідальність за ексцес оборони. Уявна оборона. Диференціація відповідальності при уявній обороні.

Підстави й ознаки затримання злочинця. Вимушений характер завдан­ня шкоди злочинцю при його затриманні. Відповідність завдання шкоди при затриманні небезпеці вчиненого посягання й обставинам затримання злочинця. Врахування суб'єктивного ставлення затриманої особи до шко­ди, що була завдана.

Відповідальність за заподіяння шкоди, що не була необхідною для затримання злочинця.

Підстави й ознаки крайньої необхідності. Загрожуюча небезпека й неможливість її усунення інакше як шляхом завдання шкоди - підстави крайньої необхідності.

Вимушеність завдання шкоди у стані крайньої необхідності.

Об'єктивні ознаки крайньої необхідності. Характер дій у стані крайньої необхідності. Своєчасність крайньої необхідності. Межі завдання шкоди у стані крайньої необхідності.

Врахування суб'єктивного ставлення особи до шкоди, яка заподіюєть­ся у стані крайньої необхідності. Відповідальність за заподіяння шкоди більш значної, ніж відвернута при крайній необхідності.

Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони й затриман­ня злочинця.

Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин. Умови, за яких є наявною та за яких виключається злочинність діяння, скоєного внаслідок фізичного або психічного примусу.

Виконання наказу або розпорядження. Поняття, зміст та правове значення цих обставин. Умови, що виключають злочинність діяння внаслідок виконання наказу чи розпорядження. Кримінальна відповідальність за вчинення умисного злочину під час виконання явно незаконного наказі або розпорядження.

Діяння, пов'язане з ризиком. Поняття виправданого ризику та йоге зміст. Умови, за наявності яких ризик є виправданим. Відповідальність за невиправданий ризик.

Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності. Умови звільнення від відповідальності за вимушене заподіяння шкоди. Кримінальна відповідальність за вчинення умисного особливо тяжкого злочину та тяжкого злочину під час виконання спеці­ального завдання.

Тема 13. Звільнення від кримінальної відповідальності

Поняття та значення звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави та порядок такого звільнення.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим ка­яттям. Поняття, умови, правові наслідки.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примирен­ням винного з потерпілим. Умови такого звільнення.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки. Умови та строки поручительства.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки.

Звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок закінчення строків давності, розміри цих строків та їх обчислення. Перерва та припи­нення перебігу строків давності. Застосування строків давності у справах про злочини, за які може бути призначене довічне позбавлення волі, а та­кож про злочини проти миру та безпеки людства.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ IV

Тема 14. Поняття, мета і система покарань

Поняття та ознаки покарання за кримінальним правом. Відмінність від інших заходів державно-правового та громадського впливу.

Кара як ознака покарання.

Елементи кари. Соціальна природа покарання. Мета покарання.

Питання про мету покарання в історії кримінального законодавства України та в науці кримінального права.

Виправлення засуджених як мета покарання. Загальне та спеціальне попередження.

Питання про відновлення соціальної справедливості як мету покарання.

Система та види покарань.

Поняття, ознаки та значення системи покарань за кримінальним правом. Система покарань в історії кримінального права та за чинним кримінальним законодавством України. Проблеми вдосконалення системи покарань.

Класифікація (види) покарань. Основні та додаткові покарання; безстрокові, строкові та не пов'язані зі встановленням строків: загальні та спеціальні. Покарання, що пов'язані з виправно-трудовим впливом на засудженого.

Характеристика окремих видів покарань за чинним кримінальним законодавством України.

Штраф як вид покарання.

Поняття штрафу, його розміри та порядок призначення як основного та додаткового покарання.

Заміна штрафу іншими видами покарань. Наслідки злісного ухилення від сплати штрафу.

Позбавлення військових, спеціальних звань, рангу або кваліфікацій­ного класу за кримінальним правом. Підстави та порядок призначення до­даткового покарання у вигляді позбавлення військового та спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як вид покарання. Підстави, порядок та строки призначення цього виду покарання.

Порядок призначення позбавлення права займати певні посади або займатися певною, діяльністю як додаткового покарання. Обчислення стро­ків виконання цього виду покарання за умов приєднання його як додатко­вої міри до різних видів основних покарань.

Наслідки ухилення від виконання цього виду покарання.

Громадські роботи. Поняття та зміст громадських робіт. Строки й порядок їх застосування. Наслідки злісного ухилення від відбуття громад­ських робіт. Особи, яким цей вид покарання не може бути призначений.

Виправні роботи без позбавлення волі як вид покарання. Зміст цього виду покарання, його строки та види.

Підстави та порядок зарахування до трудового стажу засудженого стро­ку відбутих ним виправних робіт.

Умови заміни виправних робіт без позбавлення волі іншими видами покарань.

Наслідки ухилення засудженого від відбування виправних робіт.

Службове обмеження для військовослужбовців. Умови й підстави застосування та скасування. Грошове стягнення як компонент цього виду покарання та його розміри. Вплив службового обмеження на підвищення у посаді, військовому званні та на строк вислуги років для присвоєння чер­гового військового звання.

Конфіскація майна як вид покарання. Стаття 41 Конституції України про конфіскацію майна. Поняття, сутність конфіскації майна, її види. Під­стави та порядок призначення конфіскації майна. Майно, що не підлягає конфіскації. Відмінність конфіскації майна як виду покарання від спеці­альної конфіскації.

Задоволення майнових претензій за рахунок конфіскованого майна.

Арешт як кримінальне покарання. Поняття й зміст арешту, строки й порядок його застосування. Особи, до яких арешт як вид кримінального покарання не може бути призначений.

Обмеження волі. Поняття, зміст і умови застосування обмеження волі. Строки та порядок застосування обмеження волі. Наслідки злісного ухи­лення від відбування покарання у вигляді обмеження волі. Особи, яким цей вид покарання не може бути призначений.

Направлення військовослужбовців, які вчинили злочин, у дисциплінарний батальйон. Підстави, порядок та строки призначення цих видів пока­рань. Особи, які не можуть бути направлені до дисциплінарного батальйону.

Позбавлення волі в історії кримінального права та за чинним кримінальним законодавством України.

Поняття, види та строки позбавлення волі. Проблема тривалих та коротких строків позбавлення волі.

Довічне позбавлення волі. Поняття та зміст довічного позбавлення волі. Категорія осіб, до яких не може бути призначене це покарання.

Тема 15. Призначення покарання

Загальні начала призначення покарання за кримінальним правом України.

Призначення покарання в межах, установлених статтею (санкцією статті закону, що передбачає відповідальність за вчинений злочин). Зна­чення положень Загальної частини кримінального законодавства для при­значення покарання. Урахування при призначенні покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшу­ють та обтяжують покарання.

Роль правосвідомості при призначенні покарання та значення індивідуалізації покарання для досягнення його цілей.

Загальна характеристика та значення для призначення покарання обставин, що пом'якшують покарання. Види обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, їхня характеристика та класифікація. Межі вра­хування судом при призначенні покарання обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначення покарання за незакінчений злочин. Врахування обста­вин, через які злочин не було доведено до кінця.

Призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті. Вплив характеру та ступеня фактичної участі особи у вчиненні злочину на вид та строки покарання.

Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

Підстави та порядок призначення судом більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за певний злочин. Перехід до іншого, більш м'якого виду покарання. Особливості застосування норми про призначення більш м'якого покарання до додаткових покарань.

Призначення покарання при вчиненні кількох злочинів - за сукупніс­тю злочинів.

Правила призначення покарання за сукупністю злочинів. Призначен­ня покарання за окремі злочини, які входять у сукупність злочинів. При­значення остаточного (загального) покарання за сукупністю шляхом по­глинання менш суворого покарання більш суворим. Призначення остаточ­ного покарання за сукупністю шляхом повного чи часткового складання.

Межі призначення покарання за сукупністю злочинів, якщо хоча б один з них є умисним тяжким або особливо тяжким, або якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі.

Порядок призначення за сукупністю злочинів додаткових покарань. Особливості призначення за сукупністю злочинів різнорідних (різновид-них) основних та додаткових покарань.

Призначення покарання за сукупністю злочинів за ч. 4 ст. 70 КК України.

Призначення покарання за кількома вироками - за сукупністю вироків.

Правила призначення покарання за сукупністю вироків. Межі застосування повного чи часткового складання покарань за сукупністю вироків, коли хоча б один злочин є особливо тяжким, а також коли має місце пока­рання у вигляді довічного позбавлення волі.

Порядок призначення за сукупністю вироків додаткових покарань.

Можливість використання поглинання покарань за сукупністю виро­ків. Особливості (порядок) призначення різнорідних (різновидних) осно­вних та додаткових покарань за сукупністю вироків.

Порядок призначення покарань при одночасному збігу сукупності злочинів та сукупності вироків.

Відмінність правил призначення покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків.

Зарахування попереднього ув'язнення до строку покарання, призначе­ного судом. Зарахування попереднього ув'язнення при призначенні видів покарання.