НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ПО САМОСТІНОМУ ВИВЧЕННЮ Дисципліни КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИУТ

 

Кафедра «Правознавство»

 

Затверджено

Вченою радою інституту

Протокол №____від ____

Вчений секретар ________Кожемякіна Т.В.

 

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ПО САМОСТІНОМУ ВИВЧЕННЮ

Дисципліни КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

(загальна частина)

Для спеціальності 6.601 «Правознавство»

 

 

УХВАЛЕНО:

На засіданні кафедри «Правознавство»

Протокол ____від «__»________2006р.

 

Погоджено:

Заступник директора

З навчальної роботи ______________Б.М. Одягайло

 

Начальник навчального відділу _______________Є.Г.Дяченко

 

КРИВИЙ РІГ 2006р.

Для студентів 2-курсу Спеціальності : 6.601  

Розділ 1

 

ТИПОВА ПРОГРАМА КУРСУ «КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА»

 

Тема 1. Поняття кримінального права

Завдання кримінального права. Функції кримінального права як галузі права. Охоронна функція кримінального права, її втіле-ність у кримінальній… Система кримінального права. Загальна і Особлива частини. Поняття і система… Наука кримінального права як частина юридичної науки і одна з галузей суспільних наук. Зміст науки кримінального…

Тема 2. Принципи кримінального права

Поняття принципів кримінального права. Найважливіші принципи кримінального права: відповідальність лише за вчи­нення суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом як злочин; відповідальність лише за наявності вини; особистий ха­рактер відповідальності; індивідуалізація кримінальної відпові­дальності та покарання. Принципи законності, демократизму, невідворотності відпові­дальності, рівності громадян перед законом, справедливості та гуманізму.

Особливості дії принципів кримінального права та їх роль в реалізації завдань кримінального законодавства.

Тема 3. Закон про кримінальну відповідальність

Закони України про кримінальну відповідальність як складові частини КК. Сконцентрованість законів про кримінальну відпо­відальність в КК України (ч.… Визначеність злочинності діяння, а також його караності та інших… Завдання та функції закону про кримінальну відповідальність. Завдання Кримінального кодексу згідно зі ст. 1 КК.…

Тема 4. Межі чинності кримінальних законів

Поняття часу вчинення злочину (ч. З ст. 4 КК). Обставини, внаслідок яких закон втрачає силу. Зворотна сила закону про кримінальну відповідальність (ст. 5 КК). Поняття та… Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі, що закріплені у Кримінальному кодексі України:…

Тема 5. Поняття злочину

Ознаки злочину. Суспільна небезпечність як матеріальна озна­ка злочину. Значення суспільної небезпечності. Протиправність як формальна ознака… Значення ч. 2 ст. 11 Кримінального кодексу для визначення поняття злочину. Елементи злочину як явища реальної дійсності: об'єкт, суб'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони злочину.

Тема 6. Поняття і підстави кримінальної відповідальності

Поняття кримінальної відповідальності. КК України про кри­мінальну відповідальність. Розуміння про кримінальну відпові­дальність у науці кримінального права.

Кримінальна відповідальність як один із видів юридичної від­повідальності. Відображення у кримінальній відповідальності факту реальної взаємодії особи, котра вчинила злочин, і спеціа­льних органів держави в межах кримінально-правових відносин. Кримінально-правові відносини: їх юридичний зміст, суб'єкти та об'єкт. Момент виникнення і закінчення кримінальної відповіда­льності. Форми реалізації кримінальної відповідальності.

Підстави кримінальної відповідальності. Єдина підстава кри­мінальної відповідальності стосовно ч. 1 ст. 2 КК. Фактична і юридична сторона в межах єдиної підстави кримінальної відпові­дальності. Матеріальна (єдина) і процесуальна (ч. 2 ст. 2 КК) під­стави кримінальної відповідальності.

Відповідність положення ч. З ст. 2 КК вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України.

Тема 7. Юридичний склад злочину

Поняття складу злочину і його значення. Вичерпний перелік складу злочинів у чинному законодавстві. Співвідношення зло­чину і складу злочину.

Ознаки складу злочину. Ознаки складу злочину, які характе­ризують об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторо­ну злочину як елементи складу злочину.

Поділ ознак загального складу злочину на обов'язкові та фа­культативні; значення такого поділу.

Види конкретного складу злочинів. Конкретний склад злочину і кваліфікація злочину.

Тема 8. Об'єкт злочину

Поняття об'єкта злочину. Дискусія відносно об'єкта злочину в науці кримінального права.

Об'єкт злочину в реальній дійсності.

Безпосередній об'єкт злочину. Ознаки основного і додатково­го безпосередніх об'єктів у конкретному складі злочинів. Родо­вий та загальний об'єкт.

Поняття предмету злочину та його місце в структурі складу злочину.

Тема 9. Об'єктивна сторона складу злочину

Суспільно небезпечне діяння. Форми вираження діяння згідно зі ст. 11 КК: дія або бездіяльність. Сукупність ознак для визна­чення поняття діяння:… Поняття та ознаки дії. Класифікація дій: прості й складні; фі­зичні та… Бездіяльність. Умови кримінальної відповідальності за зло­чинну бездіяльність.

Тема 10. Суб'єкт злочину

Спеціальний суб'єкт злочину. Ч. 2 ст. 18 КК стосовно ознак спеціального суб'єкта злочину. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК).… Осудність як обов'язкова ознака суб'єкта злочину. Поняття неосудності за кримінальним правом. Критерії неосудності:…

Тема 11. Суб'єктивна сторона складу злочину

Поняття та форми вини. Зміст, сутність та ступінь вини. Умисел і його види (ч. 1 ст. 24 КК). Поняття прямого умислу (ч. 2 ст. 24 КК).… Необережність та її види (ч. 1 ст. 25 КК). Злочинна самовпев­неність, її інтелектуальна та вольова ознаки (ч. 2 ст. 25…

Тема 12. Стадії вчинення умисного злочину

Закінчений та незакінчений злочини (ст. 13 КК). Поняття за­кінченого злочину (ч. 1 ст. 13 КК). Єдність об'єктивної та суб'єк­тивної сторін у… Поняття і види незакінченого злочину (ч. 2 ст. 13 КК). Понят­тя готування до… Поняття замаху на злочин, його об'єктивні та суб'єктивні ознаки (ч. 1 ст. 15 КК). Види замаху на злочин.

Тема 13. Співучасть у злочині

Законодавче поняття співучасті у злочині (ст. 26 КК). Об'єк­тивні та суб'єктивні ознаки співучасті. Види співучасників згідно зі ст. 27 КК України. Законодавче визначення виконавця (співви-конавця), передбачене ч. 2 ст. 27 КК.

Організатор вчинення злочину, його поняття і види (ч. З ст. 27 КК). Об'єктивна та суб'єктивна сторона дій організатора. Підбу­рювач (ч. 4 ст. 27 КК). Характеристика дій підбурювача з об'єктивної та суб'єктивної сторони. Пособник (ч. 5 ст. 27 КК). Характеристика дій пособника з об'єктивної та суб'єктивної сто­рони. Види пособництва: фізичне та інтелектуальне, їх зміст.

Форми співучасті: поняття та критерії поділу. Поділ форм спів­участі за об'єктивними ознаками: проста співучасть; складна спів­участь (співучасть з розподілом ролей). Поділ форм співучасті за суб'єктивними ознаками, тобто за стійкістю суб'єктивних зв'язків, стійкістю умислу (ст. 28 КК): вчинення злочину групою осіб (ч. 1 ст. 28 КК); вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28 КК); вчинення злочину організованою групою (ч. З ст. 28 КК); вчинення злочину злочинною організацією (ч. 4 ст. 28 КК).

Кримінальна відповідальність співучасників (ст. 29 КК). Осо­бливості кримінальної відповідальності організаторів та учасни­ків організованої чи злочинної організації (ст. ЗО КК).

Спеціальні питання відповідальності за співучасть: співучасть у злочинах із спеціальним суб'єктом; провокація злочину; ексцес ви­конавця; безнаслідкова співучасть; невдале підбурювання чи пособ-ництво; добровільна відмова співучасників відповідно до ст. 31 КК.

Причетність до злочину. Поняття і види причетності на під­ставі положень частин 6 і 7 ст. 27 КК. Невизнання чинним КК злочином неповідомлення про злочин (ч. 7 ст. 27 КК).

Тема 14. Множинність злочинів

Одиночний злочин як структурний елемент множинності зло­чинів. Види одиночних злочинів: прості та ускладнені (триваючі, продовжувані та складні… Види множинності злочинів. Повторність злочинів та її озна­ки. Види… Види фактичної повторності: повторність тотожних (ч. 1 ст. 32 КК) та однорідних злочинів (ч. З ст. 32 КК).…

Тема 15. Обставини, що виключають злочинність діяння

Поняття необхідної оборони відповідно до ч. 1 ст. 36 КК та її наукове визначення. Право на необхідну оборону як природне, невідчужуване, абсолютне… Поняття та елементи підстави необхідної оборони. Ознаки не­обхідної оборони,… Перевищення меж (ексцес) необхідної оборони (ч. З ст. 36 КК). Види ексцесів оборони. Відповідальність за ексцес…

Тема 16. Звільнення від кримінальної відповідальності

Види звільнення від кримінальної відповідальності: обов'яз­кове і необов'язкове (факультативне); безумовне і умовне; зале­жно від правової… Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійо­вим каяттям.… Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з прими­ренням винного з потерпілим. Умови такого звільнення…

Тема 17. Поняття та мета покарання

Поняття покарання в Кримінальному кодексі (ч. 1 ст. 50 КК). Значення та ознаки покарання.

Мета покарання. Питання про мету покарання в науці криміна­льного права. Мета покарання відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України.

Тема 18. Система і види покарань

Поняття та ознаки системи покарань. Види покарань, які міс­тить система покарань, встановлена в ст. 51 КК (12 видів).

Поняття і значення класифікації покарань.

Класифікація покарань за порядком призначення покарань (ст. 52 КК): основні покарання; додаткові покарання; покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові.

Класифікація покарань за суб'єктом, до якого застосовується покарання: основні та спеціальні покарання.

Основні покарання

Виправні роботи (ст. 57 КК). Поняття та зміст виправних ро­біт. Строки й порядок їх застосування. Розмір відрахування із су­ми заробітку засудженого… Службові обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК). Умови та строки… Арешт (ст. 60 КК). Поняття та зміст арешту. Строки й порядок його застосування. Особи, яким арешт як вид кримінального…

Додаткові покарання

Позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК). Підстави та порядок призна­чення цього додаткового покарання.

Конфіскація майна (ст. 59 КК). Стаття 41 Конституції України про конфіскацію майна. Поняття та сутність конфіскації майна як виду додаткового покарання. Підстави та порядок призначення конфіскації майна. Майно, що не підлягає конфіскації.

Покарання, що можуть призначатися і як основні і як до­даткові

Штраф (ст. 53 КК). Поняття штрафу. Розмір штрафу. Особли­вості призначення штрафу як додаткового виду покарання. Під­стави і порядок заміни штрафу іншими видами покарань.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК). Поняття та строки призначення цього виду покарання як основного і як додаткового. Обчис­лення строку цього виду покарання, призначеного як додатко­ве покарання.

Тема 19. Загальні положення призначення покарання

Загальні засади призначення покарання. Критерії загальних засад призначення покарання відповідно до ст. 65 КК: 1) у межах, установлених у санкції… Загальна характеристика та значення для призначення пока­рання обставин, які… Призначення покарання за незакінчений злочин (ч. 1 ст. 68 КК). Урахування ступеня тяжкості вчиненого діяння, ступеня…

Тема 20. Призначення покарання за сукупністю злочинів і сукупністю вироків

Призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК). Правила призначення покарання за сукупністю вироків. Межі застосування повного чи… Порядок призначення покарань за одночасного збігу сукупно­сті злочинів та… Відмінність між правилами призначення покарання за сукуп­ністю злочинів та за сукупністю вироків. Правила складання…

Тема 21. Звільнення від покарання та від його відбування

Звільнення від покарання у разі прийняття нового закону (ч. 2, 3 ст. 74 КК). Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної… Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагіт­них жінок і жінок,… Звільнення від покарання у зв'язку із закінченням строків дав­ності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК).…

Тема 22. Судимість, її правові наслідки, порядок зняття та погашення

Поняття і значення судимості. Правові наслідки судимості (ч. 1, 2 ст. 88 КК). Особи, які визнаються такими, що не мають судимості (ч. З, 4 ст. 88 КК).

Погашення судимості. Строки погашення судимості (ст. 89 КК). Обчислення строків погашення судимості (ст. 90 КК). Наслідки вчинення нового злочину протягом цих строків (ст. 90 КК).

Зняття судимості та умови його застосування (ст. 91 КК). Відміна зняття судимості від її погашення. Види зняття су­димості.

Тема 23. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування

Поняття та мета примусових заходів медичного характеру (ст. 92 КК). Підстави їх застосування.

Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру (ст. 93 КК).

Види примусових заходів медичного характеру та критерії їх призначення (ст. 94 КК). Продовження, зміна та припинення за­стосування примусових заходів медичного характеру (ст. 95 КК). Зарахування часу застосування примусових заходів медичного характеру в строк покарання.

Примусове лікування (ст. 96 КК). Мета та підстави його засто­сування. Особи, до яких застосовується примусове лікування.

Тема 24. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Підста­ви такого звільнення. Види примусових заходів виховного характеру та особливості їх призначення.… Види покарань, які застосовуються до неповнолітніх, особли­вості їх застосування (статті 98—102 КК).

Тема 25. Основні положення Загальної частини кримінального права зарубіжних країн

Загальна характеристика кримінального законодавства Росії. Кримінальне законодавство зарубіжних держав — Великої Британії, США, Франції,… Основні інститути Загальної частини кримінального права за­рубіжних держав. Поняття злочину та його визначення в…

Розділ 2

ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ КУРСУ «КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА»

Тема 1. Поняття кримінального права

1 питання. Предмет і завдання кримінального права.

2 питання. Метод кримінального права.

3 питання. Система кримінального права.

4 питання. Наука кримінального права.

5 питання. Зв'язок кримінального права з іншими галузями права.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Предмет і завдання кримінального права

Поняття кримінального права використовується в двох зна­ченнях: 1) галузь законодавства України; 2) самостійна галузь права, тобто юридична навчальна дисци­пліна про історію та теорію кримінального права, чинний…

Питання. Метод кримінального права

Метод правового регулювання — це сукупність певних засо­бів, за допомогою яких регламентуються та охороняються стосу­нки між людьми, між громадянами… Метод правового регулювання кримінального права має дві складові: 1) визначення того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами;

Питання. Наука кримінального права

Вивчаючи дане питання, студенти повинні науку криміналь­ного права відмежовувати від кримінального права як системи законодавства. Наука досліджує… Наука кримінального права вивчає діяльність правоохоронних органів та суду… Наука кримінального права приділяє також увагу вивченню підстав звільнення від покарання, застосування більш м'яких…

Питання. Зв'язок кримінального права з іншими галу­зями права

У першу чергу кримінальне право пов'язане з конституцій­ним правом,норми якого закріплені в Конституції України. У ст. 8 Конституції України… Конституція закріплює положення про те, що закони та інші нормативно-правові… Як уже зазначалося, функцією кримінального права є також охорона всіх конституційних правовідносин у випадку суспільно…

Термінологічний словник

Кримінальна відповідальність — це обов'язок особи, яка вин­на у вчиненні злочину, зазнавати заходів державного впливу, що полягає в передбаченому законом обмеженні її прав і свобод та ре­алізується з моменту винесення судом обвинувального вироку.

Кримінальне право — це одна з галузей права України, яка є су­купністю юридичних норм, встановлених державою і санкціонова- І них її примусовою силою, що виникають із факту вчинення злочину.

Кримінальний закон — це акт вищого органу державної вла- ди, який визначає підстави кримінальної відповідальності, ви- знає, які правопорушення є злочинами і встановлює міри пока-рання за їх учинення.

Метод — це прийом, спосіб дослідження, який ґрунтується на методології— вченні про шляхи наукового пізнання світу.

Метод правового регулювання — це сукупність певних засо- бів, за допомогою яких регламентуються та охороняються стосу­нки між людьми, між громадянами та організаціями, між грома­дянами і державою.

Наука кримінального права— це система наукових положень і поглядів щодо самого кримінального закону, практики його засто­сування, підстав і меж кримінальної відповідальності, історії та пер­спектив розвитку кримінального права в Україні та за кордоном.

Підставою кримінальної відповідальності служить наяв­ність у суспільно небезпечному діянні особи складу злочину, ви- значеного у конкретній статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Предметом регулювання кримінального права виступають суспільні відносини, які виникають унаслідок учинення злочину.

 

Навчальні завдання

1. Користуючись текстом посібника, зробіть порівняння поняття «кримінальне право» як галузі законодавства і як навчальної дисци­пліни.

2. На підставі посібника з'ясуйте метод правового регулювання кримінального права, відміни методу кримінального права від інших галузей права.

3. Підготуйте реферат з питання: «Зв'язок кримінального права з іншими галузями права».

4. Розкрийте питання: «Система кримінального права».

Запитання для перевірки знань

1. Що являє собою поняття «кримінальний закон»?

2. Зі скількох частин складається кримінальне право України?

3. Зі скількох частин складається Кримінальний кодекс України?

4. Що являє собою система кримінального права?

5. Що означає принцип рівності громадян перед законом?

6. У чому суть методу системного аналізу, який застосовується для вивчення кримінального права?

7. Який зв'язок кримінального права з кримінологією?

Рекомендована література

Беляев В. Г. Конституційна природа кримінального права. Удосконалення кримінального законодавства України. — К., 1996.

Бєляєв В. Г. Засади формування та реалізації кримінальної політики держа­ви за Конституцією України // Право України. —1997. — № 9.

Клейова Т. В. Принципы уголовного права и принципы кодификации в уго­ловном праве // Гос. и пpaвo. — 1997. — № 1.

Коржанський М. Й. Нариси кримінального права. — К., 1999.

Коржанский Н. И. Теории уголовного права. — Волгоград, 1992.

Мальцев В. Понятие и место уголовного права в системе отраслей права // Гос. и право. — 2000. — № 5.

Огородник А. Проблемні питання конституційних принципів кримінального і кримінально-процесуального законодавства // Право України. — 1996. — № 12.

Тема 2. Принципи кримінального права

1 питання. Поняття принципів кримінального права.

2 питання. Загальні принципи кримінального права.

3 питання. Спеціальні принципи кримінального права.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Поняття принципів кримінального права

Принципи кримінального права — це вихідні основоположні ідеї, котрі випливають зі змісту правових норм, закріплених у кримінальному законі,… Принципи кримінального права поділяються на: загальні— притаманні всім галузям права і водночас відо­бражають специфічні ознаки кримінального права;

Термінологічний словник

Принцип верховенства права полягає у відповідності кримі­нального закону Конституції України.

Принцип гуманізму — це гуманне ставлення до особи, котра від­буває покарання, зумовлене піклуванням держави про безпеку люди­ни та поважним ставленням посадових осіб до людської гідності.

Принцип демократизму полягає в тому, що кримінальне пра­во охороняє суспільні відносини, порушення яких завдає шкоди як всьому суспільству, так і окремим громадянам — членам цьо­го суспільства.

Принцип законності означає, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час учинення не визнавалися законом як злочинні.

Принцип індивідуалізації відповідальності та покарання означає, що покарання, застосовуване судом до особи злочинця, повинно бути у межах закону, конкретним та індивідуальним, із урахуванням тяжкості вчиненого злочину.

Принцип невідворотності кримінальної відповідальності виявляється у тому, що кожна винна особа, в діяннях якої є склад злочину, повинна понести кримінальну відповідальність.

Принцип особистого характеру відповідальності полягає в тому, що тільки особа, яка вчинила злочин, може нести криміна­льну відповідальність і бути покарана.

Принцип особистої відповідальності за наявності вини особи полягає в неприпустимості покладати кримінальну відпо­відальність на особу за злочин, учинений іншою особою, а також неможливості притягати до кримінальної відповідальності юри­дичну особу.

Принцип рівності громадян перед законом закріплює рів­ність всіх громадян перед законом незалежно від соціального, поса­дового становища, національної чи релігійної приналежності.

Принципи кримінального права — це вихідні основоположні ідеї, котрі випливають зі змісту правових норм, закріплених у кримінальному законі, визначають зміст кримінального права і його окремих інститутів.

Навчальні завдання

1. За допомогою цього посібника знайдіть в Конституції України та Кримінальному кодексі України положення, які розкривають принципи кримінального права.

2. Підготуйте реферат за темою «Принцип законності в криміналь­ному праві України».

3. Ознайомтеся зі ст. 372 КК. Як ця кримінально-правова норма співвідноситься з принципом індивідуалізації відповідальності та пока­рання.

Запитання та завдання для перевірки знань

1. В чому полягає особливість принципів кримінального права?

2. Яка різниця між загальними та спеціальними принципами?

3. Які норми кримінального права закріплюють принцип гуманізму?

4. Чи можна сказати, що в Україні діє принцип рівності громадян перед законом? Обгрунтуйте свою відповідь.

5. В чому різниця між принципом законності і принципом гуманізму?

Рекомендована література

Кудрявцев В. И., Келина С. Г. О принципах советского уголовного права // Проблемы советской уголовной политики: Межвуз. темат. сб. — Владивосток, 1985. —С. 4—12.

Мальцев В. В. Принципы уголовного законодательства и общественно опа­сное поведение // Гос. и право. — 1997. — № 2.

Коржанський М. Й. Про принципи кримінального права України // Право України. — 1995. — № 11.

Тема 3. Закон про кримінальну відповідальність

1 питання. Поняття кримінального закону.

2 питання. Структура кримінального кодексу.

3 питання. Тлумачення кримінального закону.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Поняття кримінального закону

Необхідно зазначити, що кримінальний закон охороняє най­важливіші суспільні відносини. Менш важливі об'єкти охороня­ються за допомогою інших галузей… Кримінальний закон в найбільш широкому розумінні — це правовий акт, прийнятий… Специфічні ознаки кримінального закону:

Питання. Структура кримінального кодексу

1) норми Загальної частини дають кримінально-правові по­няття, визначають завдання кримінального законодавства, чин­ність кримінального закону,… 2) норми Особливої частини визначають суспільно небезпечні діяння і… Загальна та Особлива частини взаємопов'язані і складають си­стематизовану єдність. Неможливо застосовувати норми…

Термінологічний словник

Автентичне тлумачення — це тлумачення, котре дає сам орган, що прийняв закон.

Альтернативна санкція передбачає не один, а два і більше видів основних покарань, із яких суд може призначити тільки одне.

Бланкетна диспозиція називає лише сам склад злочину, а для визначення ознак такого злочину відсилає до норм інших галузей права або інших підзаконних актів, які не є кримінальними (ін­ших законів, інструкцій, статутів, положень, стандартів, правил, вказівок тощо).

Буквальне тлумачення полягає у з'ясуванні змісту криміна­льно-правової норми у точній відповідності тексту закону.

Відносно визначена санкція передбачає покарання певного (лише одного) виду у певних межах, вказуючи або не вказуючи текстуально його нижчу межу, але обов'язково вказуючи його вищу межу.

Відсилочною є диспозиція, яка відсилає до іншої статті або іншої частини статті кримінального закону, де називається зло­чин або описуються його ознаки, або ознаки, що виключають відповідальність за злочин, описаний у цій диспозиції.

Диспозиція — це частина норми Особливої частини КК, в якій визнається конкретне злочинне діяння або описуються його ознаки.

Доктринальне (наукове) тлумачення — це роз'яснення чин­ного кримінального законодавства фахівцями у галузі криміналь­ного права, котре дається у підручниках, монографіях, статтях, лекціях, виступах наукових і практичних працівників на науково-практичних конференціях тощо.

Історичне тлумачення — це з'ясування соціальних переду­мов, які зумовили прийняття закону про кримінальну відповіда­льність, завдань, котрі ставить законодавець, приймаючи закон, відмінності нового закону від того, що діяв раніше.

Кримінальний закон — це правовий акт, прийнятий Верхов­ною Радою України, котрий містить кримінально-правові нор­ми, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочин­ними, встановлюють принципи і загальні правила кримінальної відповідальності, види і межі покарання осіб, винних у вчиненні злочину.

Логічне тлумачення полягає у з'ясуванні змісту закону та об­сягу його правової регламентації за допомогою категорій логіки.

Обмежене тлумачення полягає у наданні дії закону вужчих меж, аніж це передбачає буквальний зміст певної кримінально-правової норми.

Описовою визнається диспозиція, в якій описуються найбільш суттєві ознаки злочину.

Офіційне (легальне) тлумачення — це тлумачення чин­нихзаконів або їх окремих положень спеціально на те упов­новаженим офіційним органом — Конституційним Судом України.

Поширювальне тлумачення полягає у тлумаченні більш ши­рокого змісту кримінально-правової норми (але в рамках закону) порівняно з буквальним його текстом.

Проста диспозиція називає лише склад злочину і не розкри­ває його зміст.

Санкція — це структурна частина статті Особливої частини КК, яка встановлює вид і розмір покарання за злочин, вказаний у диспозиції.

Системне тлумачення — це з'ясування змісту відповідного положення кримінального закону шляхом зіставлення його з ін­шими положеннями даного чи будь-якого іншого закону, визна­чення юридичної природи та місця цього положення в системі кримінального права, а інколи — і в усій національній правовій системі.

Судове (казуальне) тлумачення — це тлумачення, яке даєть­ся судом (суддею) будь-якої інстанції при розгляді конкретної кримінальної справи або тлумачення, яке дається на базі вивчен­ня й узагальнення судової практики у постановах Пленуму Вер­ховного Суду України.

Філологічне (граматичне) тлумачення полягає у з'ясуванні змісту закону шляхом аналізу самого його тексту (змісту певних термінів і понять) із використанням правил граматики, синтакси­су, орфографії і пунктуації.

Навчальні завдання

1.Знайдіть і назвіть статті в КК описової диспозиції.

2. Знайдіть і назвіть статті в КК бланкетної диспозиції.

3. Знайдіть і назвіть статті в КК відсилочної диспозиції.

4. Знайдіть і назвіть статті в КК простої диспозиції.

5. Знайдіть і назвіть статті в КК відносно визначеної санкції.

6. Знайдіть і назвіть статті в КК альтернативної санкції.

Завдання й запитання для перевірки знань

а) родовим об'єктом; б) видовим об'єктом; в) загальним об'єктом.

Рекомендована література

Василаш В. М. Поняття кримінального закону, що пом'якшує покарання // Держ.-прав. реформа в Україні. — К., 1997.

Діденко Р. П. Кримінальний закон, його тлумачення і застосування: Лекція. — К„ 1994.

Максимов В., ШестакА. О пределах обратной силы уголовного закона // Рос. юстиция. — 1997. — № 5.

Наумов А. Судебный прецедент как источник уголовного права // Там же. — 1994.—№1.

Наумов А. В. Уголовный закон и права человека // Сов. гос. и право. — 1990.— №1.

Юрченко А. Ф. Конструкція кримінального закону і його ефективність // Наук, вісник. НАВСУ — К., 1997. — Вип. 2.

Якубов А. Е. Декриминализация деяния и обратная сила уголовного закона // Вестник МГУ. — Серия 1. Право. — 1997. — № 3.

Тема 4. Межі чинності кримінальних законів

1 питання. Чинність кримінального закону в часі.

2 питання. Чинність кримінального закону в просторі.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Чинність кримінального закону в часі

1) набрання чинності закону про кримінальну відповідаль­ність; 2) припинення чинності закону про кримінальну відповідаль­ність; 3) зворотну дію закону про кримінальну відповідальність.

Питання. Чинність кримінального закону в просторі

• територіальному; • громадянства; • космополітичному (універсальному). Територіальний принцип чинності закону про кримінальну

Термінологічний словник

Державний кордон України — це лінія і вертикальна поверх­ня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору. Визначається державний кордон України рішеннями Верховної Ради України, а також міжнародними договорами України.

Зворотна дія закону у часі — це поширення дії нового закону на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності.

Космополітичний (універсальний) принцип полягає в тому, що іноземці або особи без громадянства, що не проживають по­стійно в Україні, котрі вчинили злочин за її межами, підлягають в Україні відповідальності у випадках, передбачених міжнародни­ми договорами.

Принцип громадянства (національний) полягає в тому, що громадяни України та особи без громадянства, що постійно про­живають в Україні, котрі вчинили злочин за її межами, підляга­ють кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Припинення чинності закону про кримінальну відповідаль­ність означає, що його норми не можуть застосовуватися до за­фіксованих у ньому діянь.

Територіальний принцип чинності закону про кримінальну відповідальність полягає в тому, що особи, які вчинили злочин на території України, підлягають кримінальній відповідальності на підставі КК України.

Часом учинення злочину визнається час учинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності, незалежно від часу настання злочинних наслідків.

Навчальні завдання

Чи буде Петруненко притягнутий до кримінальної відповідальності за законами України? 2. Мешканець м. Одеса громадянин Брайзер організував групу, учасники якої… Закони яких держав повинні бути застосовані до Брайзера та інших учасників групи?

Завдання для перевірки знань

а) якщо закон усуває каранність діяння; б)якщо закон встановлює каранність діяння; в) якщо закон посилює відповідальність за діяння;

Рекомендована література

Баграх Д. Н. Действие правовой нормы во времени // Сов. гос. и право. — 1991.—№2.

Ляпунов Ю. И. Обратная сила новых уголовно-правовых норм // Закон­ность. — 1994. — № 6.

Максимов В., ШестакА. О пределах обратной силы уголовной закона // Рос. юстиция. — 1997. — № 5.

Перова Л. Ю. Действие уголовного закона во времени: исторический ас­пект // Вестник МГУ. Серия Право. — 1997. — № 6.

Якубов А. Время совершения преступления и обратная сила уголовного за­кона // Рос. юстиция. — 1997. — № 8.

Якубов А. Наказуемость деяния и обратная сила уголовного закона // За­конность. — 1997. —№ 4.

Тема 5. Поняття злочину

2 питання. Злочин та інші правопорушення. 3 питання. Класифікація злочинів. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Злочин та інші правопорушення

• ступінь суспільної небезпечності правопорушень; • їх поширеність; • реальну можливість ефективної боротьби з такими правопо­рушеннями;

Термінологічний словник

Адміністративний проступок — це правопорушення, що посягає на державний чи громадський порядок, власність, права і свободи осіб, на встановлений порядок управління, протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного ві­ку, що за них законом передбачається адміністративна відповіда­льність.

Дисциплінарні проступки — посягають на дисципліну праці, військову, державну, навчальну та інші види дисципліни, проти­правні винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла пев­ного віку, що за них нормативно-правовими актами передбачено дисциплінарну відповідальність.

Злочин — це передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчи­нене суб'єктом злочину.

Злочин невеликої тяжкості — це злочин, за який передба­чено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання.

Злочин середньої тяжкості — це злочин, за який передбаче­но покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Караність суспільно небезпечного діяння (злочину) — це можливість застосування покарання, передбаченого санкцією кримінально-правової норми, якою визначений склад конкретно­го злочину і встановлені види та межі покарань, що можуть бути призначені особі, яка вчинила таке діяння.

Особливо тяжкий злочин — це злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять ро­ків або довічне позбавлення волі.

Правопорушення — це вчинене деліктоздатною особою сус­пільно небезпечне, винне, протиправне діяння (дія чи бездіяль­ність), що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спричинен­ням таких наслідків.

Ступінь — це кількісна ознака злочину, яка проявляється в способі вчинення злочину, місці та часі вчинення, меті, розмірі заподіяної шкоди.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила зло­чин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність.

Суспільна небезпечність злочину — це характер і розмір за­подіяної шкоди, спосіб дії та інші об'єктивні ознаки, а також сту­пінь усвідомлення заподіяння шкоди, активність волі, мотиви і цілі поведінки особи, яка вчинила злочин.

Тяжкий злочин — це злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Характер суспільної небезпеки злочину — це якісна ознака злочину, яка залежить від суспільної цінності об'єкта посягання, мотиву та форми вини, а також злочинних наслідків.

Цивільно-правові проступки — шкідливе, протиправне, вин­не порушення деліктоздатною особою врегульованих нормами цивільного права майнових і зв'язаних з ними немайнових осо­бистих відносин, а також схожих із ними майнових та особистих відносин, передбачених нормами цивільного права.

Навчальні завдання

1. Відряджений на перевезення цукрових буряків шофер Шумейко домовився продати одну автомашину буряків громадянину Василенку, який виготовляв з них… Чи злочинні дії громадян Шумейка та Василенка? 2. Громадянин Варламов серед ночі проник у приміщення аптеки, звідки вкрав 6 л спирту і ліки, після чого пригощав…

Рекомендована література

Кривоченко Л. Н. Квалификация преступлений. — Харьков, 1983. Кривошей П. К. Преступление: Историческое исследование. — К., 1993. Карцев А. И. Вопросы совершенствования норм о преступлении Л Сов. гос. и право.— 1988.— №11.

Кудрявцев В. Н. Генезиз преступления. Опыт моделирования: Учеб. посо­бие для вузов. — М., 1998.

Мальцев В. Малозначность деяния в уголовном праве // Законность. — 1999.— №1.

Медведев А. М. Разграничение преступлений и административных проступ­ков // Сов. гос. и право. — 1990. —№ 6.

Онгарбаев Е. А. Теоретические основы классификации преступлений в уго­ловном законе: Учеб. пособие. — Караганда, 1992.

Тема 6. Поняття і підстави кримінальної відповідальності

1 питання. Поняття кримінальної відповідальності.

2 питання. Принципи кримінальної відповідальності.

3 питання. Мета та функції кримінальної відповідальності.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Поняття кримінальної відповідальності

Кримінальна відповідальність — вид юридичної відповіда­льності, що полягає в застосуванні заходів кримінального пока­рання до фізичних осіб, винних… Підставами для притягнення до кримінальної відповіда­льностіє: • наявність правової норми, що передбачає склад злочину;

Питання. Принципи кримінальної відповідальності

• законність; • невідворотність; • доцільність;

Термінологічний словник

Кримінальна відповідальність — вид юридичної відповіда­льності, що полягає в застосуванні заходів кримінального пока­рання до фізичних осіб, винних у скоєнні злочину.

Мета кримінальної відповідальності полягає у виявленні соціальної необхідності та ефективності такої відповідальності.

Позитивна юридична відповідальність — сумлінне вико­нання своїх обов'язків перед громадянським суспільством, пра­вовою державою, колективом людей та окремою особою.

Ретроспективна кримінальна відповідальність — це специ­фічні правовідносини між державою і правопорушником унаслі­док державно-правового примусу, що характеризуються осу­дженням протиправного діяння та засудженням суб'єкта злочину, покладанням на останнього обов'язку витерпіти певні обмеження і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення.

Функції кримінальної відповідальності — головні напрями юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших осіб, з метою захисту правопорядку і виховання суб'єктів права, які скоїли чи можуть скоїти правопорушення.

Навчальні завдання

1.Користуючись текстом посібника визначте форми позитивної юридичної відповідальності.

2. Назвіть види ретроспективної відповідальності.

3. Назвіть ознаки ретроспективної кримінальної відповідальності.

4. Назвіть види мети кримінальної відповідальності.

5. Назвіть види функцій кримінальної відповідальності.

6. Підготуйте реферат за темою «Види юридичної відповідальності. її значення у формуванні правосвідомості громадян».

Запитання для перевірки знань

1. В чому полягає завдання кримінальної відповідальності?

2. Яка мета покарання?

3. Що є підставою для притягнення особи до кримінальної відпові­дальності?

4. Яка різниця між ретроспективною та позитивною юридичною відповідальністю?

5. Яка головна мета кримінальної відповідальності?

6. Які можна визначити функції кримінальної відповідальності?

7. Що слід розуміти під функціями кримінальної відповідальності?

Нормативно-правовий акт

Про застосування Конституції України при здійсненні правосудця: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада

1996р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963—

1997роки). —Сімферополь, 1998.

Рекомендована література

Борзенков Г. Дифференциация ответственности по новому УК: нереализо­ванные возможности // Законность. — 1997. —№ 10.

Звечаровский И. Э. Уголовная ответственность: понятие, виды, формы.реа­лизации: Учеб. пособие. — Иркутск, 1992.

Кирись Б. Становление и изменение уголовных правоотношений // Вестник Львовского ун-та. — Вып. 19. — Львов, 1980.

Коржанський М. Й., Соловій Я. І. Об'єктивні межі кримінальної відповіда­льності // Наук, вісник НАВСУ. — К., 1998. — Вип. 2.

Мальков В. П. Субъективные основания уголовной ответственности // Гос. и право. — 1995. —№ 1.

Ситковская О. Д. Психология уголовной ответственности. — М., 1998.

Цепелев В. Ф. Уголовная ответственность иностранных граждан: Учеб. по­собие. — М., 1992.

Тема 7. Юридичний склад злочину

1 питання. Поняття та значення складу злочину.

2 питання. Елементи й ознаки складу злочину.

3 питання. Види складу злочину.

4 питання. Кваліфікація злочинів.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Поняття та значення складу злочину

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є факт учинення особою суспільно небезпечного діяння, що міс­тить склад злочину,… Законодавче визначення підстави кримінальної відповідальності надає можливість… 1. Ознаки складу злочину встановлюються лише криміналь­ним законом, у жодному іншому законодавчому акті ознаки…

Питання. Кваліфікація злочинів

Через кваліфікацію дається правильна юридична й соціально-політична характеристика вчиненого суспільно небезпечного ді­яння. Необхідною умовою… Залежно від того, хто здійснює кваліфікацію, розрізняють офі­ційну й… Офіційна (легальна) кваліфікація— це кваліфікація, що здійснюється у кримінальних справах уповноваженими на те…

Термінологічний словник

Бездіяльність — це невиконання особою своїх юридичних обов'язків.

Вік особи — це досягнення встановленого кримінальним за­коном віку, з якого починається кримінальна відповідальність.

Дія — це суспільно значима поведінка особи, яка складається з рухів, а також використання машин, механізмів, властивостей речовин (зброї) тощо.

Злочини з матеріальним складом — це злочини, в яких сус­пільно небезпечні наслідки є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони.

Злочини з усіченим (укороченим) складом — це злочини, вяких момент закінчення переноситься на стадію готування чи за­маху на злочин.

Злочини з формальним складом — це злочини, в яких на­стання певних наслідків не є обов'язковою ознакою злочину.

Злочинні наслідки — це ті наслідки, які мають характер суспільної небезпечності у вигляді заподіяної шкоди чи зни­щення суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом.

Кваліфікований — це склад злочину з обтяжуючими (квалі­фікуючими) обставинами, тобто такими, що обтяжують покаран­ня і впливають на кваліфікацію.

Неофіційна кваліфікація — це відповідна правова оцінка, що дається науковцями у наукових статтях, монографіях, навчальних посібниках тощо.

Об'єкт — це ті суспільні відносини, що охороняються кримі­нальним законом.

Об'єктивна сторона — це зовнішня сторона діяння, яка ви­ражається у вчиненні передбаченого законом діяння, що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту злочину.

Основний (простий) склад злочину містить основні ознаки злочину без обтяжуючих (кваліфікуючих) та пом'якшуючих об­ставин.

Особливо кваліфікованим є склад злочину з особливо квалі­фікуючими обставинами, тобто такими, які надають злочину осо­бливої суспільної небезпечності.

Осудність — це здатність особи під час учинення злочину ус­відомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

Офіційна (легальна) кваліфікація— це кваліфікація, що здійснюється у кримінальних справах уповноваженими на те державою особами.

Причинний зв'язок — це зв'язок між дією чи бездіяльністю і тими злочинними наслідками, які настали.

Простий склад злочину містить опис ознак одного суспільно небезпечного діяння, що посягає на один об'єкт, учиняється од­нією дією і характеризується однією формою вини.

Склад злочину — це сукупність встановлених кримінальним законом ознак (суб'єктивних та об'єктивних), що трактують вчи­нене суспільно небезпечне діяння як злочин.

Склад злочину з пом'якшуючими обставинами (привілейо­ваний)— це склад злочину з обставинами, що значною мірою знижують суспільну небезпеку даного виду злочину і відповідно караність за нього.

Суб'єкт — фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповіда­льність.

Суб'єктивна сторона — це внутрішня сторона злочину, яка дає характеристику психічним процесам, а також свідомості та волі особи в момент учинення злочину.

Навчальні завдання

1.Відшукайте в КК прості та складні види злочинів.

2. Назвіть 3—5 статей КК, які передбачають відповідальність за складні злочини.

3. Відшукайте в КК по 3—5 матеріальних, формальних та усічених видів складу злочинів. Визначте їх елементи та ознаки.

Запитання й завдання для перевірки знань

а) простий; б) з пом'якшуючими обставинами; в) матеріальний.

Рекомендована література

Борзенков Г. Дифференциация ответственности по новому УК: нереализо­ванные возможности // Законность. — 1997. — № 10.

Брайнін Я. М. Основні питання загального вчення про склад злочину. — К., 1964.

Васильевский А. Возраст как условие уголовной ответственности // Закон­ность. — 2000. — № 11.

Жеребкин В. В. Логическая структура состава преступления. — Харьков, 1974.

Коржансъкий М. Й. Кваліфікація злочинів. — К., 1998.

Лукашук И. Иммунитет в отношении уголовной юрисдикции // Рос. юсти­ция.— 1998. — № 4.

Мальков В. П. Состав преступления в теории и законе // Гос. и право. — 1996.—№7.

Мальков В. П. Субъективные основания уголовной ответственности // Там же.— 1995.— №1.

Навроцький В. О. Значення судової практики і прецеденту для криміна­льно-правової кваліфікації // Вісник Верховного Суду України. — 20СЮ. — №6.

Навроцький В. О. Проблеми кваліфікації злочинів: Конспект лекцій. — Л., 1993.

Навроцький В. Теорія кваліфікації злочинів. — К., 1999.

Якубов А. Признаки состава преступления и обратная сила уголовного за­кона // Законность. — 1997. — № Тема 8. Об'єкт злочину

1 питання. Поняття об'єкта злочину.

2 питання. Види об'єктів злочину.

3 питання. Предмет злочину.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1 питання. Поняттяоб'єкта злочину

Об'єкт злочину — це суспільні відносини між людьми, що існують у суспільстві та охороняються нормами кримінального законодавства. Об'єкт завжди є обов'язковим (необхідним) еле­ментом кожного складу злочину.

Суспільні відносини, які не підпадають під сферу правового регулювання кримінальним законом (звичаї, мораль тощо), не можуть бути об'єктом злочину. Суспільні відносини завжди но­сять об'єктивний характер, існують поза і незалежно від людсь­кої свідомості, а отже, і незалежно від самого кримінального за­кону, і є первинними щодо нього. Оскільки злочин завжди пося­гає на об'єктивно існуючий об'єкт, певну реальність, то він не може завдати шкоду тому, чого немає в об'єктивній дійсності.

Правильне встановлення об'єкта злочину має важливе теоре­тичне та практичне значення. Саме об'єкт суттєво сприяє визна­ченню поняття злочину, характеру і ступеню його суспільної не­безпеки, впливає на зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак зло­чинів, є провідним критерієм для кваліфікації злочинів, а також для побудови системи Особливої частини КК.

У теорії кримінального права виділяють такі структурні еле­менти суспільних відносин:

1) суб'єкти (носії) відносин;

2) предмет, з приводу якого існують відносини;

3) соціальний зв'язок (суспільно значуща діяльність) як зміст відносин.

Структура будь-яких суспільних відносин є незмінною.

Суб'єктами (учасниками) суспільних відносин можуть ви­ступати держава, будь-які об'єднання громадян, юридичні та фі­зичні особи. Безсуб'єктних відносин у суспільстві бути не може. Якщо немає учасників відносин, то не існує й самих відносин, які завжди являють собою певні соціальні зв'язки, стосунки між їх учасниками. Чітке встановлення кола учасників суспільних від­носин, тобто їх суб'єктивного складу, а також їх соціальних функцій у самих відносинах дозволяє визначити та відокремити ті суспільні відносини, які виступають об'єктом того чи іншого злочину.

Предметом суспільних відносин є все те, з приводу чого або у зв'язку з чим існують ці відносини. До предметів відносин нале­жать майно, речі, матеріальні та духовні цінності, а також сама людина. В залежності від особливостей предмета всі суспільні відносини прийнято поділяти на дві основні групи — матеріальні (предметом яких є майно, тварини, рослини тощо) та нематеріа­льні (державна влада, духовні блага тощо).

Соціальний зв'язок як елемент суспільних відносин завжди знаходиться в нерозривному зв'язку з іншими .структурними елементами цих відносин.

Соціальний зв'язок виникає та існує з приводу конкретного предмета суспільних відносин, а тому йому властивий предмет­ний характер. Так само, як і суспільні відносини, соціальний зв'я­зок має об'єктивний прояв, тобто існує у реальній дійсності і проявляється у різних формах людської діяльності (нормальне функціонування органів державної влади; раціональне викорис­тання природних ресурсів тощо).

Питання. Види об'єктів злочину

• загальний, • родовий, • безпосередній.

Термінологічний словник

Безпосередній об'єкт злочину — це ті суспільні відносини, на які посягає конкретний злочин і яким він завдає шкоду.

Додатковий безпосередній об'єкт — це ті суспільні відноси­ни, яким завдається або виникає загроза завдання шкоди поряд з основним об'єктом.

Додатковий необхідний об'єкт злочину — це суспільні від­носини, яким у разі вчинення даного злочину завжди спричиня­ється шкода.

Додатковий факультативний об'єкт злочину — це ті су­спільні відносини, яким у разі вчинення даного злочину в од­ному випадку завдається шкода, а в іншому цього не відбува­ється.

Загальний об'єкт злочину — це сукупність всіх суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом.

Об'єкт злочину — це суспільні відносини між людьми, що існують у суспільстві та охороняються нормами кримінального законодавства.

Основний безпосередній об'єкт — це ті суспільні відносини, посягання на які становить суспільну сутність злочину та заради охорони яких законодавець створив відповідну кримінально-правову норму.

Предмет злочину — це будь-які речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв'язку з якими вчиняється злочин.

Родовий (груповий) об'єкт злочину — це група однорідних або тотожних суспільних відносин, що утворюють певну сферу суспільного існування.

Суб'єкти суспільних відносин — це держава, будь-які об'єд­нання громадян, юридичні та фізичні особи.

Навчальні завдання

Визначте об'єкт злочину. 2. Громадяни Щупак і Скрипник звернулися до громадянина Бочарова з проханням… 3. Громадянин Муратов перестрів на вулиці громадянку Луценко. Погрожуючи їй іграшковим револьвером, став вимагати від…

Завдання для перевірки знань

Варіанти відповідей: а) матеріальні цінності; б)потерпілий;

Рекомендована література

Ковалев М. #., Козаченко #., Новоселов Г. П. Классификация объектов пре­ступления // Правоведение. — 1987. — № 2.

Коржансъкий М. И. Об'єкт та предмет злочину: Лекція. — К., 1997.

Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений — Волгоград, 1976.

Мальцев В. В. Категория «общественно опасное поведение» и ее уголовно-правовое значение // Гос. и право. — 1995. — № 9.

Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. — Харьков, 1988.

Фесенко Є. Цінності як об'єкт злочину // Право України. — 1999. — № 6.

Чубарев В. Л. Классификация преступлений по родовому объекту посяга­тельства // Правоведение. — 1989. — № 4.

Тема 9. Об'єктивна сторона складу злочину

1 питання. Поняття та значення об'єктивної сторони складу злочину.

2 питання. Суспільно небезпечне діяння та його види. -

3 питання. Суспільно небезпечні наслідки злочинного діяння.

4 питання. Причинний зв'язок між діяннями і суспільно не­безпечними наслідками.

5 питання. Місце, час, обстановка, засіб та способи вчинення злочину.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Поняття та значення об'єктивної сторони скла­ду злочину

Об'єктивна сторона складу злочину — це сукупність перед­бачених кримінальним законом ознак, які характеризують зовні­шній прояв суспільно… Об'єктивна сторона визначає: • у чому полягає злочин;

Питання. Суспільно небезпечне діяння та його види

Діяння — це суспільно небезпечний, протиправний, свідомий, вольовий акт поведінки людини. Ознаки діяння: * Суспільна небезпечність полягає в тому, що злочинне діяння спричиняє суттєву шкоду суспільним відносинам, які…

З питання. Суспільно небезпечні наслідки злочинного ді­яння

Шкода може бути: а) фізичною(наприклад, у разі вбивства (статті 115—119 КК)); б) майновою(наприклад, у разі грабежу (ст. 186 КК), умисного знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК));

Питання. Причинний зв'язок між злочинним діянням і суспільно небезпечними наслідками

Причинний зв'язок в кримінальному праві — це об'єктивно іс­нуючий зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, коли дія або… Наприклад, за дії — причинний зв'язок між пострілом і на­станням смерті особи… Правила встановлення причинного зв'язку:

Питання. Місце, час, обстановка, засіб та способи вчи­нення злочину

До таких ознак об'єктивної сторони належать: 1. Місце вчинення злочину — це певна територія або інше місце, де вчинюється… 2. Час вчиненнязлочину — певний проміжок часу, протягом якого скоюється злочин. Наприклад, часом вчинення такого…

Термінологічний словник

Бездіяльність — це пасивна, суспільно небезпечна вольова поведінка особи, що полягає у невиконанні дій, які особа пови­нна була і могла виконати чи попередити настання суспільно не­безпечного наслідку.

Дія — активна, суспільно небезпечна вольова, свідома пове­дінка особи, котра вчиняє злочин.

Засоби вчинення злочину — це предмети, які полегшують вчинення злочину.

Злочин з формальним складом — це злочин, для визнання якого закінченим достатньо самого факту скоєння суспільно не­безпечного діяння.

Злочин із матеріальним складом — це злочин, де суспільно небезпечні наслідки передбачені як обов'язкова ознака об'єктивної сторони складу злочину.

Знаряддя і засоби вчинення злочину — це матеріальні речі, за допомогою яких було вчинено злочин або які використовувались для полегшення вчинення злочину.

Місце вчиненнязлочину — це певна територія або інше місце, де вчинюється суспільно небезпечне діяння і настають суспільно небезпечні наслідки.

Об'єктивна сторона складу злочину — це сукупність перед­бачених кримінальним законом ознак, які характеризують зовні­шній прояв суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльності), що посягає на об'єкти кримінально-правової охорони, а також об'єктивні умови цього посягання.

Обстановка вчинення злочину — це конкретні об'єктивно-предметні умови, в яких вчинюється злочин.

Причинний зв 'язок — це об'єктивно існуючий зв'язок між ді­янням і суспільно небезпечними наслідками, коли дія або бездія­льність породжує настання таких наслідків.

Продовжуваний злочин складається з низки тотожних дій, об'єднаних одним наміром.

Спосіб вчинення злочину — це форма прояву суспільно не­безпечного діяння (методи та форми вчинення злочину).

Триваючий злочин — це безперервне здійснення злочинного діяння (дії чи бездіяльності) або одноактне діяння і подальший безперервний злочинний стан винної особи, який зберігається невизначено тривалий час і припиняється з моменту явки з пови­нною, затримання, смерті чи іншої обставини.

Час вчинення злочину — певний проміжок часу, протягом якого скоюється злочин.

Навчальні завдання

2. В яких статтях КК України зазначено певний спосіб вчинення злочину як ознаку його об'єктивної сторони? 3. Назвіть по чотири статті КК України, в яких передбачений мате­ріальний і… 4. Громадянин Куліш, який кермував трактором, закладав силос в яму. У кінці зміни він утомився, проявив необачність і…

Запитання й завдання для перевірки знань

а) місце та час вчинення злочину; б)діяння (дія чи бездіяльність); в) предмет злочину;

Тема 10. Суб'єкт злочину

1 питання. Поняття суб'єкта злочину та його ознаки.

2 питання. Вік, з якого настає кримінальна відповідальність.

3 питання. Осудність.

4 питання. Неосудність.

5 питання. Обмежена осудність.

6 питання. Кримінальна відповідальність за злочин, вчине­ний у стані сп'яніння.

7 питання. Спеціальний суб'єкт злочину.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Поняття суб'єкта злочину та його ознаки

Законодавче визначення дає можливість виділити три обо-в'язкові ознаки, котрі характеризують суб'єкт злочину. Отже, це 1) фізична особа; 2) осудна особа;

Питання. Вік, з якого настає кримінальна відповідаль­ність

Разом із тим в ч. 2 ст. 22 КК передбачений так званий зниже­ний вік — виключна дієздатність — з якого може наставати кримінальна відповідальність.… • умисне вбивство (статті 115—117); • посягання на державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з…

Питання. Неосудність

Для визначення неосудності використовують два взаємопоєд-нані критерії неосудності: • юридичний (психологічний); • медичний (біологічний).

Питання. Обмежена осудність

Обмежено осудні особи підлягають кримінальній відповідаль­ності, але визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і… Виходячи з положень закону можна зробити такі висновки: 1) обмежена осудність пов'язана з наявністю в особи, що вчи­нила суспільно небезпечне діяння, певного психічного…

Питання. Кримінальна відповідальність за злочин, вчи­нений у стані сп'яніння

Наркоманія, токсикоманія, алкоголізм — це явища, які спри­яють існуванню злочинності і навпаки. Тобто, одне зумовлює і взаємодіє з іншим. Негативні… Пияцтво — це систематичне, надмірне споживання спиртних напоїв, що знижує… Алкоголізм — важке захворювання, котре спричинюється си­стематичним і тривалим зловживанням спиртними напоями та…

Термінологічний словник

Алкоголізм — важке захворювання, спричинене систематичним і тривалим зловживанням спиртними напоями, що характеризується фізичною потребою, потягом до алкоголю, залежністю від нього.

Виключна дієздатність — це знижений вік (з 14 до 16 років), з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Дебільність (легкий ступінь) — початковий ступінь, людина може орієнтуватися в обстановці, виконувати нескладні обов'яз­ки, визнається осудною.

Загальна дієздатність — це притягнення винних осіб (яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років) до кримі­нальної відповідальності.

Ідіотія (тяжкий ступінь) — інтелект відсутній.

Імбецильність (середній ступінь) — нездатність до орієнту­вання, людина не може виконувати ніяких обов'язків.

Інший хворобливий стан — це стан, за якого відсутнє психі­чне захворювання, але інколи він супроводжується різними істот­ними змінами психіки людини (тяжкі форми психопатії, психо-тенції, неврози тощо).

Наркоманія — це захворювання, що виникає в результаті не-медичного споживання наркотичних засобів.

Недоумство (олігофренія) — стійкий, занадто слабкий розви­ток, крайня нерозвиненість інтелекту з незворотним пониженням розумової здібності із-за хвороби мозку (вроджений, травми, по­ранення, інфекції тощо).

Неосудна особа — це особа, яка не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного пси­хічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Обмежено осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) ке­рувати ними.

Особлива кримінальна правосуб'єктність — це притягнення винних осіб (яким на момент вчинення злочину виповнилося 18 років) до кримінальної відповідальності.

Осудна особа — це особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Патологічне сп'яніння— це хворобливий стан, який відно­ситься до короткочасних психічних розладів і якісно відрізняєть­ся від тяжкого ступеня звичайного побутового сп'яніння. Пияцтво — це систематичне, надмірне споживання спиртнихнапоїв, що знижує рівень соціальної активності особистості та нега-тивно позначається на здоров'ї людини, котра споживає алкоголь.

Спеціальний суб'єкт злочину — це фізична осудна особа, щовчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідаль-ність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа.

Суб'єкт злочину — це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може настати криміналь-на відповідальність.

Тимчасовий розлад психічної діяльності— це раптові, коро­ткочасні розлади психіки, що характеризуються швидким розви­тком і в подальшому, як правило, повним одужанням особи.

Токсикоманія — це хворобливий потяг до речовин (синтети- 1 чної, біологічної, рослинної властивості) або лікарських засобів, які не входять до списку наркотиків, вдиханням, просочуванням або іншим шляхом із метою досягнення одурманюючого ефекту (ацетон, бензин, лаки, фарби).

Фізіологічне сп'яніння — це послаблення в особи функціону­вання гальмових процесів нервової діяльності й самоконтролю.

Хронічне психічне захворювання — це розлад психічної дія­льності, що має тривалий перебіг і тенденцію до наростання хво­робливих явищ.

Навчальні завдання

Чи підлягає Сергій кримінальній відповідальності? 2. 15-річний Зибін незаконно заволодів автомобілем ВАЗ-21093. На великій… Вирішіть питання про притягнення Зибіна до кримінальної відпові­дальності.

Запитання й завдання для перевірки знань

Варіанти відповідей: а) 14 років; б)16 років;

Тема 11. Суб'єктивна сторона складу злочину

1 питання. Поняття і значення суб'єктивної сторони злочину.

2 питання. Вина: її поняття та форми.

3 питання. Умисел і його види.

4 питання. Необережність та її види.

5 питання. Змішана (подвійна) форма вини.

6 питання. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони: мо­тив і мета злочину, емоційний стан.

7 питання. Помилка та її вплив на кримінальну відповіда­льність.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Поняття і значення суб'єктивної сторони злочину

Слід зосередити увагу на тому, що до ознак, які утворюють суб'єктивну сторону злочину, відносять: вину, мотив, мету зло­чину та емоційний стан. При… Вина — основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого злочину.… Мотив і мета — це факультативні ознаки суб'єктивної сторо­ни злочину. Вони вимагають свого встановлення лише у тих…

Питання. Вина: її поняття та форми

Поняття вини характеризують такі категорії, як її: • зміст; • сутність;

Питання. Необережність та її види

Відповідно до ч. 1 ст. 25 КК необережність поділяється на два види: 1) злочинну самовпевненість; 2) злочинну недбалість.

Питання. Змішана (подвійна) форма вини

Студенти, вивчаючи норми КК, повинні приділити увагу стат­тям 23—25 КК, згідно з якими кожний конкретний злочин може бути вчинений або умисно, або з необережності. Особливість суб'єктивної сторони злочину полягає в тому, що деякі злочини мають лише навмисну вину (наприклад крадіжка (ст. 185 КК)), інші — тільки необережну (наприклад, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які ке­рують транспортними засобами (ст. 286 КК)). Крім того, ряд зло­чинів може вчинюватись як умисно, так і необережно, наприклад убивство (статті 115, 119 КК).

Кримінальне законодавство містить такий склад злочинів, які мають подвійну (чи змішану) вину — умисел відносно одних злочинних наслідків і необережність — відносно інших. У прак­тиці існують випадки, коли характер і форми психічного став­лення особи до самого суспільно небезпечного діяння (дії чи без­діяльності) не збігаються з формою й характером психічного ставлення особи до шкідливих наслідків її діяння. В таких випад­ках є наявність змішаної (складної, подвійної) форми вини.

Змішана (складна, подвійна) форма виниявляє собою різне психічне ставлення особи у формі умислу і необережності до різ­них об'єктивних ознак одного й того ж злочину.

Злочини зі змішаною формою вини поділяються на дві групи:

Першу складають злочини, пов'язані з порушенням спеціаль­них правил. Порушення цих правил без настання шкідливих нас­лідків являють собою адміністративні чи дисциплінарні проступ­ки. І тільки настання від цього шкідливих наслідків перетворює дане порушення в злочинне діяння (наприклад, порушення пра­вил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту осо­бами, які керують транспортними засобами — ст. 286 КК). У цих злочинах складна (подвійна) форма вини може виявитися в умис­лі щодо самого факту порушення таких правил і в необережності щодо шкідливих наслідків.

Другу групу утворюють умисні злочини, об'єктивна сторона яких характеризується двома різними наслідками, один з яких є обов'язковою ознакою складу злочину, інший — кваліфікуючою ознакою. При цьому психічне ставлення особи до першого нас­лідку характеризується умислом (прямим чи непрямим), а до другого — необережністю (наприклад, умисне знищення або по­шкодження майна, яке спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ст. 194 КК)).

Питання. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони: мотив і мета злочину, емоційний стан

Мотив злочину — це внутрішнє спонукання особи, яке ви­кликає у неї рішучість вчинити злочин. Мета — це уявлення про бажаний результат, якого прагнедосягти особа. Мотиви, які викликають вокремих осіб рішучість вчинитизлочин, можуть бути різними: корисливість, ненависть, помста,…

Термінологічний словник

Афективний умисел — це умисел, що виникає у процесі си­льного душевного хвилювання під впливом афекту, раптово під впливом тих чи інших обставин, найчастіше внаслідок протиза­конного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Визначений (конкретизований) умисел характеризується тим, що особа чітко уявляє собі характер і розмір наслідків вчи­неного нею діяння.

Вина — це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК, та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності.

Злочинна недбалість — це необережність, при якій особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслід­ків свого діяння (дії чи бездіяльності), хоча повинна була й могла їх передбачити.

Злочинна самовпевненість — це можливість передбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), але легковажно розраховує на їх відвернення.

Зміст вини — це сукупність психічних елементів, які відо­бражають об'єктивні ознаки злочину та виражають певне став­лення особи до цих ознак.

Мета — це уявлення про бажаний результат, якого прагне досягти особа.

Мотив злочину — це внутрішнє спонукання особи, яке ви­кликає у неї рішучість вчинити злочин.

Невизначений (неконкретний) умисел характеризується тим, що злочинні наслідки хоча і передбачаються винним, але не є конкретизованими, тобто відсутнє чітке уявлення про їх харак­тер, ступінь тяжкості.

Непрямий умисел — це умисел, за якого особа усвідомлюванії ла суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяль­ності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча небажала, але свідомо припускала їх настання.

Помилка у кримінальному праві — це неправильне уявленняособи про дійсний юридичний чи фактичний характер вчиненого нею діяння і його наслідки.

Прямий умисел — це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, за яких особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його су­спільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Ступінь вини — це кількісна характеристика вини, яка ви- значає тяжкість вчиненого діяння й небезпечність особи винного. Суб'єктивна сторона злочину — це внутрішня сторона зло- чину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення її свідомості й волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків.

Сутність вини — це суспільна якість, котра полягає в нега­тивному ставленні особи, що вчиняє суспільно небезпечне діян­ня, до суспільних відносин, які охороняються КК України.

Умисел заздалегідь обдуманий — це умисел, який формуєть­ся ще до вчинення злочину.

Умисел, що виник раптово, формується безпосередньо перед самим початком вчинення злочину і відразу ж реалізується.

Фактична помилка — це неправильне уявлення особи про обставини, які утворюють об'єктивні ознаки конкретного складу злочину.

Фізіологічний афект — це дуже сильне, нетривале душевне хвилювання, під час якого вчиняється злочин.

Форма вини — це певний зв'язок психічних ознак, які скла­дають зміст вини, з об'єктивними ознаками злочину.

Юридична помилка — це неправильне уявлення особи про юри­дичні властивості вчиненого діяння, його правову характеристику.

Навчальні завдання

Визначте ознаки інтелектуального і вольового моментів умислу, якими характеризується вина Кондратюка. 2 Громадянин Кравцов домовився зі своїм братом Степаном, який пооживав в одній… Визначте вид умислу. Назвіть ознаки інтелектуального і вольового моментів, якими характеризується вина братів…

Запитання й завдання для перевірки знань

а) вина; б)осудність; в) мотив злочину;

Рекомендована література

Борисов О. О. Про вплив мотиву на спосіб вчинення злочину // Удоскона­лення кримінального законодавства України. — К., 1996.

Зелінський А. Ф., Коржанський М. И. Корислива злочинна діяльність. — К., 1998.

Иванов Н. Мотив преступления — удовольствие? // Сов. юстиция. — 1993. —

№3.

Картавцев В. С. Зміст і види умислу в злочинах з формальними складами // Сучасні проблеми держави та права. — К., 1990.

Коржанский Н. Квалификация преступлений при ошибке в объекте и предмете посягательства // Сов. юстиция. — 1974. — № 5.

МатвійчукВ. К., Тарарухін С. А. Суб'єктивна сторона складу злочину: Ле­кція.—К., 1994.

Минъковский Г. М., Петелин П. Я. О понятии вины и проблемах ее показы­вания // Гос. и право. — 1999. — № 5.

Нерсесян В. А. Некоторые проблемы неосторожной формы вины // Сов. гос. и право. — 1989. — №3.

Осика /., Сафронов С. Доказування мотиву та цілі як ознак суб'єктивної сторони злочину // Право України. — 1997. — № 3.

Подольский Н. Сильное душевное волнение и аффект // Законность. — 2000. — №3.

Преступная неосторожность: уголовно-правовое и криминологическое ис­следование / АН Украины; Ин-т гос. и права им. В. Корецкого. — К.: Наук, думка, 1992.

Приходько Т. Фізіологічний афект — одна з підстав визнання особи обме­жено осудною // Право України. — 2001. — № 1.

Савченко А. В. Поняття, сутність і типи мотивації злочину: Навч. посібник. — К., 1998.

Савченко А. Практичне значення мотиву злочину (результати дослідження) // Право України. — 1999. — № 1.

Селезнев М. Умысел как форма вины // Рос. юстиция. — 1997. — № 3.

Сухарев Е., Куликов А. О двойной форме вины // Сов. юстиция. — 1990. — № 18.

Тарарухин С. А. Установление мотива и квалификация преступления. — К., 1977.

Ткаченко Т. Уголовно-правовое значение аффекта // Законность. — 1995. — №10.

Тема 12. Стадії вчинення умисного злочину

1 питання. Поняття й види стадій вчинення умисного злочину.

2 питання. Закінчений та незакінчений злочин.

3 питання. Готування до злочину.

4 питання. Замах на злочин та його види.

 

5 питання. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин.

6 питання. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Поняття й види стадій вчинення умисного злочину

Стадії вчинення злочину — це певні етапи його здійснення, котрі істотно різняться за ступенем реалізації умислу, тобто ха­рактером діяння і моментом… Закінченим злочином визнається діяння, яке містить всі озна-ки складу злочину,… Таким чином, закон (ст. 13 КК) розрізняє три стадії вчинення злочину:

Знаряддявчинення злочину — це предмети, призначені длябезпосереднього виконання дій, що утворюють об'єктивну сторону закінченого злочину. Наприклад, зброя для вбивства, відмичка для проникнення у квартиру з метою вчинення кра­діжки.

Під підшукуванням засобів чи знарядь вчинення злочину тре­ба розуміти їх придбання будь-яким шляхом (купівля, отримання у подарунок, у борг, запозичення на певний час, пошук тощо).

Під пристосуванням засобів чи знарядь вчинення злочину треба розуміти таку зміну будь-яких предметів матеріального світу, яка робить їх придатними (більш зручними, більш ефекти­вними) для вчинення злочину. Наприклад, загострення викрутки для нанесення тілесного ушкодження, підробка документа для вчинення шахрайства тощо.

Підшукування співучасників — це будь-які дії, направлені на залучення до вчинення злочину інших осіб (виконавця, організа­тора, підмовника, пособника).

Змова на вчинення злочину — це домовленість двох чи біль­ше осіб про спільне вчинення суспільно небезпечного діяння, пе­редбаченого Особливою частиною КК.

Усунення перешкод — це усунення можливих чи дійсних пе­репон вчиненню злочину (наприклад, виведення сигналізації з ладу з метою безперешкодного проникнення в приміщення).

Інше умисне створення умов для вчинення злочину —це різноманітні дії, які полегшують вчинення злочину, ство­рюють умови для приховування слідів злочину тощо (напри­клад, попередня підготовка сховища для майна, організація за­сідки і т. д.).

Сутність готування в тому, що ці дії:

1) не спрямовані безпосередньо на заподіяння шкоди обєкту охорони;

2) не створюють об'єктивну сторону складу злочину;

3) не наближають суб'єкта до об'єкта злочину чи до потерпі­лого, не утворюють їх безпосереднього зіткнення;

4) не мають причинного зв'язку з майбутніми злочинними на­слідками.

Суспільна небезпечність готування до злочину зумовлюється:

1) важливістю об'єкта посягання, його суспільною цінністю;

2) змістом підготовчих дій, їх загрозою для об'єкта посягання;

3) особою суб'єкта, його рішучістю вчинити злочин, попере­дньою злочинною поведінкою;

4) іншими обставинами, які підтверджують рішучість погрози вчинити злочин, довести його до кінця.

Готування необхідно відмежовувати від виявлення умислу на вчинення злочину. Підґрунтям кримінальної відповідальності є суспільно небезпечне діяння (ч. 1 ст. 11 КК). Усе, що не вираже­но у діянні, знаходиться поза сферою кримінально-правого регу­лювання. Тому намір вчинити злочин, який не отримав фізичного втілення у суспільно небезпечному діянні, не може оцінюватися як злочин (наприклад, виявлення наміру під час розмови).

Питання. Замах на злочин та його види

Об'єктивні ознаки замаху: 1) вчинення суспільно небезпечного діяння, спрямованого на вчинення злочину; … 2) не доведення злочину до кінця;

Питання. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин

Відповідно до ст. 16 КК кримінальна відповідальність за готу­вання до злочину і замах на злочин настає за ст. 14 або ст. 15 і за тією статтею… Для кваліфікації незакінченого злочину посилання на ст. 14 або ст. 15 КК… Інколи готування до злочину містить ознаки іншого закінченого злочину чи замаху на нього. Наприклад, незаконне…

Питання. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця

Зі змісту ст. 17 КК випливають ознаки добровільної відмови: 1) остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин; 2) відмова від вчинення злочину з волі самої особи;

Термінологічний словник

Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів і знарядь, підшукування співучасників або змова на вчи­нення злочину, а також інше умисне створення умов для вчинен­ня злочину.

Діяльне каяття — це дії особи, які свідчать про осуд нею вчиненого нею ж злочину і про прагнення усунути суспільно не­безпечні наслідки.

Добровільна .відмова — це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить всі озна­ки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особли­вої частини КК.

Замах на злочин — це вчинення особою з прямим умислом діяння (дії чи бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особли­вої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кін­ця з причин, що не залежали від її волі.

Злочини з матеріальним складом вважаються закінченими з моменту настання суспільно небезпечного наслідку, який перед­бачено в диспозиції статті Особливої частини КК у якості обов'язкової ознаки конкретного злочину.

Змова на вчинення злочину — це домовленість двох чи біль­ше осіб про спільне вчинення суспільно небезпечного діяння, пе­редбаченого Особливою частиною КК.

Інше умисне створення умов для вчинення злочину — це рі­зноманітні дії, які полегшують вчинення злочину, створюють умови для приховання слідів злочину тощо.

Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.

Підшукування засобів чи знарядь вчинення злочину — це придбання їх будь-яким шляхом.

Підшукування співучасників — це будь-які дії, які направлені на залучення до вчинення злочину інших осіб (виконавця, органі­затора, підмовника, пособника).

Пристосування засобів чи знарядь вчинення злочину — це зміна будь-яких предметів матеріального світу, яка робить їх придатними (більш зручними, більш ефективними) для вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину — це певні етапи його здійснення, котрі істотно різняться за ступенем реалізації умислу, тобто ха­рактером діяння і моментом його припинення.

Усунення перешкод — це усунення можливих чи дійсних пе­репон вчиненню злочину.

Навчальні завдання

Чи є підстави для порушення кримінальної справи за готування до угону літака? 2. Оперуповноваженому ВТК Корсуненку стало відомо, що засуджений за… Чи являють собою ці дії стадію злочину? Якщо так, то яку?

Рекомендована література

Аликперое X. Освобождение от уголовной ответственности в связи с дея­тельным раскаянием // Законность. — 1999. — № 5.

Галахова А. Определение момента окончания умышленного преступления в судебной практике // Сов. юстиция. — 1979. — № 13.

Дем'яненко В., Дядько Д. Критерії розмежування закінченого і незакінчено-го замаху // Рад. право. — 1977. — № 4.

Дядько Д. Поняття добровільної відмови від вчинення злочину // Там само. — 1973.—№8.

Иванов В. Д. Понятие добровольного отказа от начальной преступной дея­тельности // Правоведение. — 1992. — № 1.

Иванов В. Д. Понятие и виды стадий преступной деятельности // Там же. — 1992. —№6.

Ковитиди О. Ф. Добровольный отказ от соучастия в преступлении // Весы Фемиды. — 1998. — № 2(9).

Козаченко И., КурченкоВ. Определение момента окончания преступления в судебной практике // Сов. юстиция. — 1990. — № 17.

Михайлов В. Признаки деятельного раскаяния // Рос. юстиция. — 1998. —

№4.

Селезнев М. Неоконченное преступление и добровольный отказ // Там же. — 1997.—№ 11.

Сухарев Е., Куликов А. Предварительная преступная деятельность // Сов. юстиция. — 1992. — №21—22.

Тихий В. П. Відповідальність за незакінчений злочин // Вісник Академії правових наук України. — X., 1996. — Вип. 6.

ЧувилевА. Деятельное раскаяние // Рос. юстиция. — 1998. — № 6.

Тема 13. Співучасть у злочині

1 питання. Поняття та ознаки співучасті у злочині.

2 питання. Види співучасників.

3 питання. Форми співучасті.

4 питання. Кримінальна відповідальність співучасників.

5 питання. Причетність до злочину.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Поняття та ознаки співучасті у злочині

Співучасть узлочині — це умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину в учиненні умисного злочину (ст. 26 КК). Об 'єктивні ознаки співучасті: 1) наявність двох чи більше суб'єктів злочину, які беруть участь у вчиненні одного і того умисного злочину;

Питання. Види співучасників

Відповідно до ч. 1 ст. 27 КК співучасниками злочину можуть бути: • виконавець (співвиконавець); організатор; • підбурювач;

Питання. Кримінальна відповідальність співучасників

Кваліфікація дій виконавця є основою для кваліфікації дій решти співучасників. Організатор, підбурювач та пособник також підлягають відповідальності… У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину решта співучасників також… Організована група. Відповідно до ч. 1 ст. 30 КК організатор організованої групи чи злочинної організації підлягає…

Питання. Причетністьдо злочину

Причетні до злочину дії: 1) знаходяться за межами складу злочину; 2) здійснюються уже після закінчення злочину;

Термінологічний словник

Виконавець (співвиконавець) — це особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом викорис­тання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримі­нальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбаче­ний КК.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб озна­чає спільне вчинення цього злочину кількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення.

Група осіб без попередньої змови — це два чи більше вико­навців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це.

Добровільна відмова — це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Ексцес виконавця— це вчинення суспільно небезпечного ді­яння, що не охоплюється умислом решти співучасників.

Заздалегідь не обіцяне приховування злочину — це активна, умисна, але заздалегідь не обіцяна діяльність особи з прихову­вання злочинця, знарядь і засобів учинення злочину, слідів зло­чину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або сприяння іншим чином приховуванню злочину.

Злочинна організація — це стійке, ієрархічне об'єднання кі­лькох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної дія­льності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так й інших зло­чинних груп.

Організатор — це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням.

Організована група — це стійке об'єднання кількох осіб (трьох і більше суб'єктів злочину), які попередньо зорганізували­ся для готування або вчинення злочинів.

Підбурювач — це особа, яка умовлянням, підкупом, погро­зою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Пособник — це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, слі­ди злочину чи предмети, здобутті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Потурання злочину — це невиконання особою покладених на неї юридичних обов'язків з перешкоджання вчиненню злочину.

Причетність до злочину — це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов'язана з вчиненням злочину, але не є співучастю в ньому.

Проста співучасть (співеиконавство) передбачає таке об'єд­нання, де всі співучасники є виконавцями злочину і виконують однакову роль.

Складна співучасть передбачає вчинення кожним із учасників різних за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності.

Співучасть у злочині — це умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину в учиненні умисного злочину.

Форма співучасті — це об'єднання співучасників, які розріз­няються за характером ролей, що ними виконуються, за стійкістю об'єктивних зв'язків між собою.

Навчальні завдання

Чи є громадянки Соколова, Антоненко і Огнева співучасниками злочину? У чому полягає суб'єктивний зв'язок між співучасниками? 2. Начальник підготовчого цеху виписав фактуру на вивіз з території фабрики на адресу її філії 23 копи фланелі.…

Запитання та завдання для перевірки знань

Варіанти відповідей: а) виконавець; б)ініціатор;

Рекомендована література

Алексеев В. А., Борисов И. Н., Емельянов А. С. Организованная преступ­ность: криминализация функций участников преступных формирований // Сов. гос. и право. — 1991. —№ 10.

Аминев Т., Биккшин И. К понятию организованной группы // Соц. закон­ность. — 1990. — № 9.

Бажанов М, Сташис В. Про застосування ст. 19 КК України // Право України. — 1994. — № 9.

Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые про­блемы.—К., 1986.

Быков В. Виды преступных групп // Рос. юстиция. — 1997. — № 12.

Быков В. Совершение преступления группой лиц по предварительному сго­вору // Законность. — 1999. — № 3.

Всеволодов В. Деякі ознаки, що визначають організовану злочинність // Право України. — 1994. — № 5—6.

Гринберг М. С. Соучастие в неосторожных преступлениях // Сов. гос. и право. — 1990. — № 8.

Захарян Г. Соучастие и индивидуализация наказания // Соц. законность. — 1990.—№5.

Звечаровский И. Совершение преступления в соучастии: проблемы квали­фикации // Законность. — 1999. — № 11.

Егорова Н. Понятие «преступная группа» и «групповое преступление» // Там же. —№ 2.

Кваша О. Об'єктивні ознаки діяльності організатора злочину // Право України. — 1999. — № 1.

Ковитиди О. Ф. Неудавшееся соучастие в преступлении // Весы Фемиды. — 1998, —№ 1(8).

Мельник М. І. Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів організо­ваними угрупуваннями: Проблеми удосконалення законодавства // УАВС. На­ук, вісник.— К., 1996. — Вип. 1.

Нарбутаев Э. Укрытие преступлений // Соц. законность. —1991. — № 11.

Осин В. Правовые возможности борьбы с организованной преступностью // Сов. юстиция. — 1990. — № 15.

ПинаєвА. О. Питання вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за злочини, вчинені організованою групою // Вісник Академії прав, наук України. — X., 1997.

Тайбаков А. Сопричастность при неосторожной форме вины // Законность. — 2000.—№6.

Фріс П. І знову про відповідальність за організовану злочинність // Право України.—1995. —№ 1.

Тема 14. Множинність злочинів

2 питання. Одиночний злочин. 3 питання. Повторність злочинів. 4 питання. Сукупність злочинів.

Питання. Одиночний злочин

Одиночні злочини бувають: • прості; • складні;

З питання. Повторність злочинів

Повторність відсутня за вчинення продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром (ч.… Види повторності: 1) загальна (повторність тотожнихзлочинів) — вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або…

Питання. Сукупність злочинів

Головною ознакою сукупності злочинів за чинним КК є те, що нею передбачаються лише випадки множинності різнорідних зло­чинів. Види сукупності: • реальна;

Питання. Рецидив злочинів

Законодавче визначення рецидиву потрібне для застосування відповідних санкцій, передбачених нормами кримінального зако­нодавства: було б… Загальні ознаки рецидиву та повторності: 1) рецидив — особливий вид повторності за наявності засу­дження за попередній злочин;

Питання. Правові наслідки множинності (повторності, сукупності та рецидиву) злочинів

Наслідки множинності: 1)впливають на кваліфікацію злочинів; 2) впливають на покарання:

Термінологічний словник

Загальна (повторність тотожних злочинів) — вчинення Двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК.

Загальний рецидив об'єднує неоднорідні злочини (наприклад, перша судимість за злісне хуліганство, друга — за незаконне за-володіння транспортним засобом).

Змішана спеціальна повторність — вчинення двох і біль­ше злочинів, передбачених різними статтями Особливої части­ни КК.

Змішаний рецидив складається з ознак спеціального і загаль­ного рецидиву (наприклад, дві судимості за крадіжки, а третя — за зґвалтування).

Ідеальна сукупність злочинів — вчинення однією і тією ж дією двох або більше злочинів, передбачених різними статтями КК.

Множинність — це вчинення особою одного чи декількох суспільно небезпечних діянь, які складають два чи більше само­стійних злочинів.

Одиночним називається злочин, який передбачений однією кримінально-правовою нормою і має ознаки одного складу зло­чину.

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої чистини КК.

Реальна сукупність злочинів — вчинення різних чи подібних дій, кожна з яких являє собою самостійний злочин.

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка вже має судимість за умисний злочин.

Спеціальна (повторність однорідних злочинів) — вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями Особ­ливої частини КК.

Спеціальний рецидив складається з однакових або однорід­них суспільно небезпечних діянь.

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними ча­стинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден із яких її не було засуджено.

Чиста спеціальна повторність — кваліфікується однією статтею Особливої частини КК.

Навчальні завдання

Визначте вид множини злочинів. У чому його відмінність від оди­ночного злочину? 2. Громадянин Бродський, перебуваючи у нетверезому стані, нецензурно… Визначте вид множини в злочинних діях Бродського.

Рекомендована література

Зелинский А. Ф. Повторение преступлений как преступная деятельность // Сов. гос. и право. — 1995. —№ 12.

Красиков Ю. Формы и виды множественности преступлений // Сов. юсти­ция. — 1987. — № 23.

. Кривошей П. К. Повторность в советском уголовном праве (теоретические и практические проблемы). — К., 1990.

Становский М. Понятие продолжаемого преступления // Рос. юстиция. — 1995.—№ 11.

Тканенко В. Ответственность за повторное деяние // Сов. юстиция. — 1988. — № 4. Чубарев В. Л. Многоразовая преступная деятельность и уголовный закон // Сов. гос. и право. — 1992. —№ 12.

 

Тема 15. Обставини, що виключають злочинність діяння

питання. Поняття та види обставин, що виключають зло­чинність діяння.

питання. Необхідна оборона.

питання. Уявна оборона.

питання. Крайня необхідність.

питання. Фізичний або психічний примус.

питання. Виконання наказу або розпорядження.

питання. Діяння, пов'язане з ризиком.

питання. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи зло­чинної організації.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння

У науці такі вчинки називаються обставинами, що виключа­ють суспільну небезпечність і протиправність, або, інакше кажу­чи, злочинність діяння. ККу Розділі VIII Загальної частини формулює види обста­вин, що виключають… • необхідна оборона (ст. 36);

Питання. Необхідна оборона

Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захис­ту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захища­ється, або іншої особи, а… Право на необхідну оборону є природним і невідчужуваним, абсолютним правом… Закріплене в ст. 36 КК право кожної особи на необхідну обо­рону є важливою гарантією реалізації конституційного…

Питання. Затримання особи, котра вчинила злочин

Правомірне затримання злочинця потерпілими або інши­ми особами — це насильницькі дії, спрямовані на короткостро­кове позбавлення волі особи, котра… Затримання особи, котра вчинила злочин (злочинця), є суспі­льно корисним… Обставини правомірності затримання особи:

Питання. Крайня необхідність

Таким чином, крайня необхідність — це вимушене заподі­яння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою відвернен­ня небезпеки, що безпосередньо… Крайня необхідність полягає у зіткненні двох охоронюваних законом інтересів… Для громадянина дії, вчинені у стані крайньої необхідності, є реалізацією його суб'єктивного права, а для певних…

Питання. Фізичний або психічний примус

У частині 2 цієї статті зазначається, що питання про кримі­нальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохо­ронюваним інтересам, якщо ця… Фізичний примус — це насильницький вплив на особу (її зв'язування, нанесення… Психічний примус — це реальна погроза негайного засто­сування до особи насильницьких дій або заподіяння іншої шкоди. …

Питання. Діяння, пов'язане з ризиком

Не є злочином діяння (дія чи бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчи­нено в умовах виправданого… Ризик визначається виправданим, якщо мету, що була поста­влена, не можна було… Ознаки виправданого ризику:

Питання. Виконання спеціального завдання з попере­дження чи розкриття злочинної діяльності організованої гру­пи чи злочинної організації

Умови заподіяння шкоди: 1) суб'єкт заподіяння шкоди; 2) об'єкт заподіяння шкоди;

Термінологічний словник

Виправданий ризик — це діяння, за якого мету, що була по­ставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездія­льністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала на те, що вжиті нею заходи достатні для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

Крайня необхідність — це вимушене заподіяння шкоди пра-воохоронюваним інтересам з метою відвернення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи ін­тересам держави, якщо вона в даній обстановці не могла бути відвернена іншими засобами і якщо заподіяна шкода рівнозначна або менш значна, ніж шкода відвернена.

Наказ — це акт управління, виданий уповноваженою службо­вою особою, який приписує певній особі (групі осіб) вчинити дію чи бездіяльність, пов'язану із заподіянням шкоди об'єктам кри­мінально-правової охорони.

Необхідна оборона — це дії, вчинені з метою захисту охоро-нюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної й достатньої у даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Правомірне затримання злочинця потерпілими або інши­ми особами — це насильницькі дії, спрямовані на короткостро­кове позбавлення волі особи, котра вчинила злочин, з метою до­ставления її органам влади, якщо ці дії викликані необхідністю затримання і відповідають небезпечності вчиненого посягання і обстановці затримання злочинця.

Психічний примус — це реальна погроза негайного застосу­вання до особи насильницьких дій або заподіяння іншої шкоди.

Уявна оборона — це дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посяган­ня не було і особа, хибно оцінюючи дії потерпілого, лише помил­ково припускала наявність такого посягання.

Фізичний примус — це насильницький вплив на особу (її зв'язування, нанесення побоїв, мордування, катування тощо) або позбавлення її волі.

Навчальні завдання

Чи слід вважати дії Сташкова правомірними? 2. Громадянин Козлов, перебуваючи в нетверезому стані, наніс громадянину… Дайте кримінально-правову оцінку діям Ломова.

Тема 16. Звільнення від кримінальної відповідальності

1 питання. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності.

2 питання. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

3 питання. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.

4 питання. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки.

5 питання. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки.

6 питання. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності

У КК не дається поняття звільнення від кримінальної відпові­дальності, але IX Розділ Загальної частини має назву «Звільнення від кримінальної… За своїм змістом звільнення від кримінальної відповідальнос­ті… 1) не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин;

Питання. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям

Передумови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям: 1) особа вчинила злочин уперше; 2) діяння належить до злочинів невеликої тяжкості. Підставою звільнення від кримінальної відповідальності у

Питання. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки

Підставою звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки є: 1) вчинення злочину вперше; 2) вчинене посягання належить до злочинів невеликої або се­редньої тяжкості;

Питання. Звільнення від кримінальної відповідальностіу зв'язку зі зміною обстановки

Підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки: 1) вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості; 2) втрата внаслідок зміни обстановки суспільної небезпечності вчиненого злочину;

Питання. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності

1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового злочину серед­ньої тяжкості,… 3) не ухиляння особи від слідства або суду.

Термінологічний словник

Активне сприяння розкриттю злочину — це дії винної осо­би, спрямовані на те, щоб надати допомогу правоохоронним ор­ганам у встановленні істини у справі, з'ясуванні тих фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину, ви­критті співучасників та затриманні їх.

Відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди — це дії, які фактично усувають негативні наслідки вчи­неного злочину. Закон прямо вказує на те, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям мож­ливе тільки у разі реального відшкодування у повному обсязі за­подіяної злочином шкоди (повернення майна, надання потерпі­лому рівноцінного майна, компенсацію у грошовій формі його' вартості, надання допомоги у лікуванні потерпілої особи, у тому числі оплату його вартості).

Звільнення від кримінальної відповідальності — це здійсню­вана відповідно до кримінального та кримінально-проце­суального закону відмова держави в особі компетентних органів від притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної від­повідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям — це звільнення, за якого особа, котра впе­рше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кри­мінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повніс­тю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки — це звільнення, за якого особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути зві­льнено від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною (ст. 48 КК).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з пе­редачею особи на поруки — це звільнення, за якого особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щи­ро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідаль­ності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушува­тиме громадського порядку.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим — це звільнення, за якого особа, котра вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільня­ється від кримінальної відповідальності, коли вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула за­подіяну шкоду.

Зміна обстановки, внаслідок якої особа, котра вчинила зло­чин, втрачає свою суспільну небезпечність — це об'єктивні зміни умов життєдіяльності конкретного суб'єкта, котрі свідчать про те, що він не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому.

Примирення — відмова потерпілого від поданої ним заяви ' про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, або прохання закрити вже порушену щодо вин­ного кримінальну справу.

Ухиленням від слідства або суду вважають будь-які умисні дії, вчинені особою з метою уникнути кримінальної відповідаль­ності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вжи­вати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до правоохорон­них органів, недотримання умов запобіжного заходу, зміна місця проживання, зміна документів, які посвідчують особу, втеча з-під варти тощо).

Щире покаяння означає, що особа усвідомлює і визнає свою провину за всіма пунктами висунутого проти неї звинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, осуджує свою поведінку.

Навчальні завдання

Чи дають ці обставини підстави для звільнення від кримінальної відповідальності? 2. Неповнолітній Климов з групою підлітків брав участь у вчиненні хуліганських… Чи є в даному випадку підстави звільнення від кримінальної відпо­відальності?

Запитання та завдання для перевірки знань

Варіанти відповідей: а) у зв'язку з примиренням винного з потерпілим; б)умовно-дострокове звільнення;

Рекомендована література

Аликперов X. Освобождение от уголовной ответственности в связи с изме­нением обстановки // Законность. — 1999. — № 7.

Аликперов X. Освобождение от уголовной ответственности в связи с исте­чением сроков давности // Там же. — № 8.

Аликперов X. Освобождение от уголовной ответственности в связи с при­мирением с потерпевшим // Там же. — № 6.

Аликперов X. Освобождение от уголовной ответственности несовершенно­летнего // Там же. — № 9.

Грищук О. В. Юридичні наслідки примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим: Державно-правова реформа в Україні. — К., 1997.

Данилюк С. А. Вопросы освобождения от уголовной ответственности // Правоведение. — 1987. —№ 3.

Кривочепко Л. Н. Освобождение от уголовной ответственности с примене­нием мер общественного или административного воздействия: Учеб. пособие. — Харьков, 1981.

Саляхов Р. Освобождение от уголовной ответственности // Законность. — 2000.—№ 12.

Тема 17. Поняття та мета покарання

1 питання. Поняття покарання.

2 питання. Мета покарання.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Поняття покарання

Ознаки кримінального покарання: 1. Є заходом примусу. КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами… 2. Покарання застосовується від імені держави та обов'язково за вироком суду. Відповідно до ст. З Конституції України…

Питання. Мета покарання

1) кара щодо засудженого. Кара полягає в позбавленні або обмеженні прав і свобод осо­би, що вчинила… Кара у застосуванні покарання застосовується завжди. Інші види мети не завжди досягають бажаного результату. Слід…

Термінологічний словник

Покарання — це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Навчальні завдання

Але суд не погодився зі слідчим і засудив Штанька за ч. 1 ст. 115 КК до 10 років позбавлення волі. Прокурор опротестував це рішення. Чи є примусові заходи медичного впливу видом покарання? У чому різниця… 2. Громадянин Кривенко у 2001 р. був засуджений за ч. 1 ст. 296 КК до арешту на шість місяців, а у 2002 р. знову скоїв…

Завдання для перевірки знань

а) засудження винного; б) виправлення винного; в) покарання винного;

Тема 18. Система і види покарань

1 питання. Система покарань.

2 питання. Основні покарання.

3 питання. Додаткові покарання.

4 питання. Покарання, що можуть застосовуватися і як основ­ні і як додаткові.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Система покарань

Система покарань визначається політичним ладом суспільст­ва, рівнем злочинності в державі, її політичним та економічним розвитком. Ознаки системи покарань: 1) система покарань встановлюється тільки законом;

Питання. Основні покарання

1 питанні даної теми. Громадські роботи(ст. 56 КК) полягають у виконанні у вільний від роботи чи… Закон не передбачає можливості звільнення осіб, засуджених до громадських робіт, від відбування покарання з…

Питання. Покарання, які можуть застосовуватися і як основні і як додаткові

Штраф (ст. 53 КК) — це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, установлених в Особливій частині КК. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчи­неного злочину та з… Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті…

Термінологічний словник

Арешт — вид кримінального покарання, який полягає втри­манні засудженого в умовах ізоляції в арештному домі за місцем засудження (військовослужбовець — на гауптвахті).

Громадські роботи — вид кримінального покарання, якийполягає у виконанні у вільний від роботи чи навчання денний час безоплатних суспільно-корисних робіт, вид яких визначають ор­гани місцевого самоврядування.

Довічне позбавлення волі — вид кримінального покарання, який встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і за­стосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК, як­що суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

Додаткові покарання — це покарання, які не призначаються самостійно, а тільки в сукупності з основними, додатково до них.

Конфіскація майна — вид кримінального покарання, який полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність дер­жави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Межа покарання — це часові (місяць, рік) або інші межі, в яких з урахуванням положень Загальної частини КК відповідний вид покарання може бути призначений, а також їх певні фактичні межі, встановлені у конкретній санкції.

Обмеження волі — вид кримінального покарання, який поля­гає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах від­критого типу, без ізоляції від суспільства, в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.

Основні покарання — це такі покарання, які призначаються самостійно, кожне окремо.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу — вид кримінального покарання, який не передбачено жодною санкцією Особливої частини КК і застосовується на розсуд суду і лише при засудженні особи за особливо тяжкий чи тяжкий злочин.

Позбавлення волі на певний строк — вид кримінального по­карання, який полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю — вид кримінального покарання, яке може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Система покарань — це вичерпний загальнообов'язковий для суду перелік видів покарань, що характеризується внутрі­шньою єдністю та узгодженістю.

Службові обмеження для військовослужбовців — вид кри­мінального покарання, який застосовується до засуджених війсь­ковослужбовців, окрім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених КК, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призна­чити службове обмеження на той самий строк.

Спеціальні покарання — це такі покарання, які застосовуються лише до певного кола суб'єктів.

Тримання військовослужбовців у дисциплінарномубаталь­йоні — вид кримінального покарання у вигляді тримання в дис­циплінарному батальйоні, призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у ви­падках, передбачених КК, а також якщо суд, враховуючи обста­вини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замі­нити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

Штраф — вид кримінального покарання у вигляді грошового стягнення, що накладається судом у випадках і межах, установ­лених Особливою частиною КК.

Навчальні завдання

Через два тижні в Погребищенському районі Вінницької області йо­го знову було затримано за незаконне полювання з використанням ав­тотранспортного… Погребищенський районний суд знову оштрафував Ревенка. Визначте юридичну природу зазначених заходів в кожному з цих випадків.

Тема 19. Загальні положення призначення покарання

питання. Загальні засади призначення покарання.

питання. Обставини, що пом'якшують чи обтяжують пока­рання.

питання. Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті.

питання. Призначення більш м'якого покарання, ніж пе­редбачено законом.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Загальні засади призначення покарання

Особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено об­винувальним вироком (ч. 1 ст.… Стаття 65 КК визначає загальні засади призначення покарання. Загальні засади призначення покарання — це встановлені за­коном положення, якими має керуватися суд під час…

Питання. Обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання

До обставин, які пом'якшують покарання, належать (ч. 1 ст. 66 КК): 1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю… 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

З питання. Призначення покарання за незакінчений зло­чин та злочин, вчинений у співучасті

Виходячи зі змісту цього положення призначення покарання за незакінчений злочин вимагає обов'язкового застосування зага­льних засад, встановлених… • у межах санкції статті Особливої частини КК, що передба­чає відповідальність… • відповідно до положень Загальної частини КК;

Питання. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом

1)за вчинення злочину середньої тяжкості, тяжкого та особ­ливо тяжкого. Ця вимога зумовлюється недоцільністю призначення більш м'якого, ніж… 2) за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. …

Термінологічний словник

Обставини, що обтяжують чи пом'якшують відповідаль­ність —- це певні фактори, що стосуються особи винного, його ставлення до вчиненого, які, відповідно, зменшують чи підви­щують суспільну небезпеку злочину і злочинця.

Навчальне завдання

Громадянин Федорчук, перебуваючи в стані алкогольного сп'янін­ня, голосно кричав і нецензурно лаявся. Працівниками міліції Сидорен­ком і… Вирішуючи питання про призначення покарання Федорчуку, суд урахував характер і… Суд призначив йому покарання нижче від найнижчої межі, передба­ченої законом за даний злочин.

Завдання для перевірки знань

а) вчинення злочину неповнолітніми; б) вчинення злочину щодо малолітнього чи літньої людини; в) вчинення злочину особою, яка раніше вчинила який-небудь злочин;

Рекомендована література

Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. — К., 1980.

Володько М. В. Деякі питання застосування судами загальних начал при­значення покарання // Рад. право. — 1982. — № 11.

Губарева Т., Малков В. Назначение наказания по совокупности преступле­ний // Рос. юстиция. — 1998. — № 6.

Звечаровский И. Меры уголовно-правового характера: понятие, система, виды // Законность. — 1999. — № 3.

Иванов И. Ответственность за преступления, совершенные в состоянии опьянения // Там же. — 1998. — № 3.

Камынин И., Колесников А. Особенности назначения наказания за неокон­ченные преступления и преступления, составляющие множественность // Там же.—1999. —№4.

МалковВ., ТосаковаЛ. Назначение наказания при рецидиве преступлений // Рос. юстиция. — 1997. — № 9.

Мельник М. І. Призначення покарання: Лекція. — К., 1994.

Солопанов Ю. Об обстоятельствах, отягчающих ответственность // Сов. юстиция. — 1990. — № 4.

Скоков С. Рецидивна злочинність та ефективність покарання у вигляді по­збавлення волі // Право України. — 1999. — № 2.

Становский М. Назначение дополнительных наказаний при совершении нескольких преступлений // Сов. юстиция. — 1993. —№ 8.

Ткаченко В., Стрельников А. Ответственность за преступления с отягчаю­щими обстоятельствами // Законность. — 1995. — № 4.

Тема 20. Призначення покарання за сукупністю злочинів і сукупністю вироків

1 питання. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

2 питання. Призначення покарання за сукупністю вироків.

3 питання. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Призначення покарання за сукупністю злочинів

Етапи призначення покарання за сукупністю злочинів у по­рядку, встановленому ст. 70 КК: 1) призначення покарання окремо за кожний злочин, що вхо­дить у сукупність; … 2) призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів.

Питання. Призначення покарання за сукупністю вироків

Ознаки сукупності вироків: • вчинення нового злочину після постановления вироку за ра­ніше вчинений… • покарання за попереднім вироком на момент вчинення ново­го злочину особа відбула не повністю.

Термінологічний словник

Повне складання остаточного покарання — це покарання,яке за сукупністю дорівнює сумі складених покарань.

Часткове складання остаточного покарання призначається шляхом приєднання до найбільш суворого покарання, призначе­ного за один зі злочинів, будь-якої частини менш суворого пока­рання (або покарань), призначеного за інший злочин (злочини).

Навчальне завдання

Вирішіть задачу:

Суд засудив водія Луцика за ч. 2 ст. 286 КК до п'яти років позбавлення волі. Громадянин Луцик був визнаний винним у тому, що він уночі їхав на автомобілі «Запорожець» з вимкненим освітленням і вчинив наїзд на гро­мадянина Юрчука, який від одержаних травм помер у лікарні.

Призначаючи покарання суд як обтяжуючі обставини визнав те, що Луцик не визнав себе винним, не розкаявся за скоєне і те, що раніше він позбавлявся прав на управління автомобілем за різні порушення правил дорожнього руху.

Чи допустив суд порушення вимог закону?

Запитання та завдання для перевірки знань

Варіанти відповідей: а) у межах 10 років позбавлення волі; б) у межах 15 років позбавлення волі;

Тема 21. Звільнення від покарання та від його відбування

1 питання. Поняття та види звільнення від покарання та від його відбування.

2 питання. Звільнення від відбування покарання з випробу­ванням.

3 питання. Звільнення від відбування покарання з випробу­ванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК).

4 питання. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального ви­року (ст. 80 КК).

5 питання. Умовно-дострокове звільнення від відбування по­карання.

6 питання. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким.

 

7 питання. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

8 питання. Звільнення від покарання за хворобою.

9 питання. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Поняття та види звільнення від покарання та від його відбування

Звільнення засудженого від покарання або від подальшого йо­го відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення при­значеного покарання, крім… Відповідно до кримінального законодавства існують такі види звільнення від… 1. Звільнення від покарання без його призначення:

Питання. Звільнення від відбування покарання з випро­буванням

За наявності цих умов суд ухвалює рішення про звільнення засу­дженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом… Іспитовий строк — це встановлений судом проміжок часу, протягом якого за… Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється орга­нами виконання покарань за місцем проживання засудженого, а…

Питання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

Сумлінна поведінка — це дотримання вимог режиму і свідоме додержання дисципліни, вказівок і розпоряджень адміністрації органів виконання покарань,… Сумлінне ставлення до праці — це чесне та повне виконання своїх трудових… До осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження…

Питання. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким

Особам, що відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замі­нена судом більш м'яким… У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого… Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Питання. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування пока­рання, крім засуджених до… Звільнення від відбування покарання застосовується до засу­дженої, яка має… Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органом кримінально-виконавчої системи за місцем проживання.

Питання. Звільнення від покарання за хворобою

Стаття 84 КК регулює обставини, за яких особа, що від­буває покарання, звільняється від покарання у зв'язку з хворобою. Кримінально-правова норма… • захворювання особи на психічну хворобу під час відбування покарання; • захворювання на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає від­буванню покарання;

Питання. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування

Амністія — це правовий акт, який, не скасовуючи і не змі­нюючи відповідного кримінального закону, передбачає повне або часткове звільнення… Амністія не є декриміналізацією, акти амністії не ставлять під сумнів… Верховна Рада України може приймати Закони про амністію не частіше одного разу протягом календарного року. Як правило,…

Термінологічний словник

Амністія — це правовий акт, який, не скасовуючи і не змі­нюючи відповідного кримінального закону, передбачає повне або часткове звільнення індивідуально невизначеної категорії осіб, винних у вчиненні певних злочинів, від кримінальної відповіда­льності та покарання.

Повна амністія — це повне звільнення зазначених у законі про амністію осіб від кримінальної відповідальності чи від пока­рання.

Помилування — акт глави держави, за яким певна особа (чи група осіб) повністю або частково звільняється від покарання, або до неї застосовується більш м'яке покарання, або знімається судимість.

Сумлінна поведінка засудженого — це дотримання вимог режиму і свідоме додержання дисципліни, вказівок і розпоря­джень адміністрації органів виконання покарань, відсутність стя­гнень.

Сумлінне ставлення засудженого до праці— це чеснета по­вневиконання своїх трудових обов'язків, суворе дотримання правил техніки безпеки, підвищення своєї майстерності.

Умовна амністія. У виняткових випадках, з метою припи­нення суспільно небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після ого­лошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію.

Часткова амністія — це часткове звільнення зазначених у законі про амністію осіб від відбування призначеного судом по­карання (фактично така амністія є різновидом пом'якшення по­карання).

Навчальні завдання

1. Підготуйте реферат за темою: «Звільнення від покарання на під­ставі закону України про амністію».

2. В зошитах покажіть різницю між звільненням від відбування пока­рання з випробуванням і звільненням від відбування покарання з випро­буванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

3. Підготуйте реферат за темою: «Амністія і десять років незалеж­ності України».

Запитання та завдання для перевірки знань

а) звільнення в зв'язку з дійовим каяттям; б) звільнення в зв'язку з передачею особи на поруки; в) звільнення у зв'язку з втратою особою суспільної небезпеки;

Тема 22. Судимість, її правові наслідки, порядок зняття та погашення

1 питання. Поняття та правові наслідки судимості.

2 питання. Строки погашення судимості.

3 питання. Зняття судимості.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Поняття та правові наслідки судимості

Судимість — це правове становище особи, яке є наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання. Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання за­конної сили… Кримінально-правове значення судимості:

Питання. Строки погашення судимості

• погашення; • зняття судимості. Погашення судимості — це автоматичне її припинення за встановлення певних, передбачених законом умов.

Термінологічний словник

Зняття судимості — це припинення судом стану судимості до закінчення строків погашення судимості, передбачених у ст. 89 КК.

Погашення судимості — це автоматичне її припинення в разі встановлення певних, передбачених законом умов.

Судимість — це правове становище особи, яке є наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання.

Навчальні завдання

1. У зошитах покажіть різницю зняття судимості в повнолітніх та неповнолітніх, вкажіть на її особливості.

2. Підготуйте реферат за темою: «Правові наслідки судимості».

Завдання для перевірки знань

а) автоматичне зняття судимості через певний установлений проміжок часу; б)автоматичне зняття судимості після відбуття покарання; в) припинення судом стану судимості до закінчення строків погашення судимості.

Рекомендована література

Година В. В. Погашение и снятие судимости по советскому уголовному праву. — Харьков, 1979.

Марогулова И. Л. Правовая природа амнистии и помилования // Сов. гос. и право.—1991. —№5.

Сабанин С. Н. Амнистия и помилование в уголовном законодательстве России // Гос. и право. — 1995. — № 11.

ТарбапевА. Н. и др. Судимость и ее уголовно-правовое значение // Вестник ЛГУ. — Сер. 6. — 1990. — № 2.

Ткаченко В. Как применять акты об амнистии // Законность. — 2000. — №12.

Тема 23. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування

питання. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру.

питання. Поняття примусового лікування.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Питання. Поняття та мета примусових заходів медично­го характеру

Примусовими заходами медичного характеру є: надання ам­булаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчи­нила суспільно небезпечне діяння,… Підставами застосування до особи примусових заходів медич­ного характеру є: … 1) вчинення нею суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки злочину;

Питання. Поняття примусового лікування

Примусове лікування може бути застосоване судом, незалеж­но від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить… Відповідно до Основ законодавства України про охорону здо­ров'я від 19… У разі призначення покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження валі примусове лікування здійснюється за місцем…

Термінологічний словник

Примусовими заходами медичного характеру є: надання ам­булаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчи­нила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, в спеціальний лікува­льний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобі­гання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Навчальні завдання

1. Підготуйте реферат на тему: «Права людини і примусові заходи медичного характеру».

2. Вкажіть види примусових заходів медичного характеру.

3. Покажіть різницю між примусовим лікуванням та примусовими заходами медичного характеру.

4. Назвіть підстави застосування до особи примусових заходів ме­дичного характеру.

Запитання для перевірки знань

2. За яких умов можлива госпіталізація особи до психіатричного за­кладу зі звичайним наглядом? 3. За яких умов можлива госпіталізація особи до психіатричного за­кладу із… 4. За яких умов можлива госпіталізація особи до психіатричного за­кладу із суворим наглядом?

Рекомендована література

Музика А. А. Применение уголовного законодательства о принудительном лечении алкоголиков и наркоманов. — К., 1988.

Музика А. А. Примусові заходи медичного і виховного характеру МВС України. — К., 1997.

Достовалов С. Цели применения принудительных мер медицинского ха­рактера // Законность. — 2000. — № 1.

Первомайський В. Призначення судово-психіатричної експертизи при ви­рішенні питання про застосування ст. 14 КК України // Право України. — 1999. — №1.

Сверчков В. Принудительные меры медицинского характера // Законность. — 2000.—№7.

Чишков С. О принудительном лечении осужденных с психическими анома­лиями // Рос. юстиция. — 1998. — № 4.

Тема 24. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

1 питання. Звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх.

2 питання. Види покарань, які застосовуються до неповно­літніх, та їх особливості.

3 питання. Звільнення від відбування покарання з випробу­ванням.

4 питання. Умовно-дострокове звільнення від відбування по­карання.

5 питання. Погашення та зняття судимості.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Неповнолітніми вважаються особи у віці від 14 до 18 років. Малолітніми вважаються особи до досягнення ними 14-річного віку . Особа вважається такою,… Підстави та принципи кримінальної відповідальності непов­нолітніх мають свої… • встановлюють більш широкі, ніж щодо дорослих, умови зві­льнення від кримінальної відповідальності, зокрема, із…

Питання. Види покарань, які застосовуються до непов­нолітніх, та їх особливості

Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають са­мостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звер­нене стягнення. Розмір штрафу… Відповідно до ч. 1 ст. 100 КК громадські роботи можуть бути призначені… Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищу­вати двох годин на день.

З питання. Звільнення від відбування покарання з випро­буванням

(статті 75—78 КК), з урахуванням особливостей, передбачених ст. 104 КК. КК передбачає такі підстави для звільнення неповнолітнього від відбування… 1) засудження неповнолітнього до покарання у вигляді позба­влення волі на строк не більше п'яти років;

Питання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

Умовним звільнення є тому, що воно здійснюється за умови невчинення нового злочину в період, який відповідає невідбутій частині покарання. Достроковим — тому що воно відбувається до повного закін­чення строку,… Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання мо­же бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та…

Питання. Погашення та зняття судимості

Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні: 1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням во­лі, після виконання цього… 2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або се­редньої тяжкості,… 3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять…

Термінологічний словник

Застереження — це осуд поведінки неповнолітнього від іме­ні суду, попередження про неприпустимість порушення закону в подальшому. При цьому роз'яснюються наслідки повторного вчинення злочину, а також ухилення від застосування до нього інших примусових заходів виховного характеру.

Малолітні — особи до досягнення ними 14-річного віку.

Неповнолітні — особи у віці від 14 до 18 років.

Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до по­ведінки неповнолітнього — це встановлення часу, протягом якого неповнолітній повинен перебувати вдома або не може знахо­дитися в громадських місцях; заборона виїжджати в іншу місце­вість без дозволу тощо.

Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового ко­лективу за згодою цього колективу, а також: окремих грома­дян на їх прохання — це встановлення контролю і посилення виховного впливу з боку тих осіб, які зобов'язані через сімейні, виробничі або інші відносини здійснювати на неповнолітнього вплив.

Навчальні завдання

1.Підготуйте реферат за темою: «Кримінальне покарання і охорона дитинства».

2. Назвіть строки давності притягнення неповнолітньої особи до кримінальної відповідальності.

3. Визначте умови погашення та зняття судимості щодо неповно­літніх осіб, вкажіть відміни погашення та зняття судимості щодо по­внолітніх.

4. Вкажіть підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі за злочин, учинений у віці до ві­сімнадцяти років.

5. Визначте, в чому полягає такий примусовий захід виховного ха­рактеру, як застереження.

6. Назвіть види звільнення неповнолітнього від кримінальної відпо­відальності.

7. Вкажіть підстави та принципи кримінальної відповідальності не­повнолітніх.

Запитання для перевірки знань

2. Що застосовується до неповнолітнього у разі ухилення від при­мусових заходів виховного характеру? 3. Чи можуть застосовуватись до неповнолітнього кілька заходів ви­ховного… 4. Які види покарань можуть застосовуватись до неповноліт­нього?

Рекомендована література

Аликперов X. Освобождение от уголовной ответственности несовершенно­летних // Законность. — 1999. — № 9.

Васильевский А. Возраст как условие уголовной ответственности // Там же. — 2000. — №11.

Діти, молодь і закон: 36. документів.— К., 1994. — Ч. 1,2.

Кравченко О. Питання, що виникають у судовій практиці по застосуванню до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру // Право України. — 1999.—№ 10.

Нечаева А. М. О правовой незащищенности несовершеннолетних и путях ее устранения // Сов. гос. и право. — 1990. — № 5.

ЯценкоС. С. Інститут кримінальної відповідальності неповнолітніх: світо­вий досвід і питання вдосконалення українського законодавства // Правова сис­тема України: теорія і практика. — К., 1993.

Тема 25. Основні положення Загальної частини кримінального права зарубіжних країн

1 питання. Кримінальне право романо-германської сім'ї.

2 питання. Кримінальне право Великої Британії та США.

3 питання. Кримінальне право Росії.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Студенти мають зазначити, що неможливо вичерпно викласти матеріал Загальної частини кримінальних кодексів більшості іно­земних країн.

Питання. Кримінальне право романо-германської сім'ї

1992 року був прийнятий новий КК Франції. Він складається з чотирьох книг, перша з яких містить норми Загальної частини. Кодекс відображує концепцію… Згідно з французьким кримінальним законодавством для ви­знання особи осудною… Замах на злочин в теорії французького кримінального права визначається як початок виконання злочинного діяння за…

Питання. Кримінальне право Великої Британії та США

Щодо поняття злочину у правових системах держав цієї пра­вової сім'ї можна зазначити, що законодавче визначення цього поняття або зовсім відсутнє,… Зазвичай поняття злочину у Великій Британії дається у судо­вих вироках щодо… Своєрідною є і класифікація злочинів у британському праві. Так, за процесуальною ознакою всі злочини поділяються на…

Навчальні завдання

1. Зробіть порівняльний аналіз кримінальних кодексів України та Росії.

2. Покажіть тотожні положення кримінального права Німеччини та Франції, які знайшли відображення в КК України.

3. Підготуйте реферат за темою: «Кримінальне право мусульмансь­ких країн».

Запитання для перевірки знань

1. Які форми та види умислу за КК Франції?

2. Які види кримінального покарання існують в США? Назвіть їх особливості.

3. В якому році був прийнятий КК Німеччини, як він називається?

Рекомендована література

Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии): Сборник законодательных материалов / Под ред. И. Д. Ко­заченко.— М., 1999.

Уголовное право США: Сборник нормативных актов / Отв. ред. И. Д. Козаченко. — М., 1985.

Уголовный кодекс Испании. — М., 1998.

Уголовный кодекс Республики Польша. — М., 1998.

Уголовный кодекс Республики Туркменистан. — Ашхабад, 1997.

Уголовный кодекс ФРГ. — М., 2000.

Давид Р., Жоффре-Спиноза К. Основные правовые системы современно­сти: Пер. с фр. В. А. Туманова. — М., 1999.

Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник. — М., 2000.

Примерный уголовный кодекс (США) / Под ред. В. С. Никифорова. — М, 1969.

Крылова Н. Е. Основные черты нового Уголовного кодекса Франции. — М., 1996.

Крылова Н. Е., Серебренникова А. В. Уголовное право зарубежных стран. — М., 1997.

Паршин Г. П. Уголовное право зарубежных стран. — М., 1971.

Лейленд П. Кримінальне право: Злочин, покарання, судочинство (Англійсь­кий підхід) /— К., 1996.

Малиновский А. А. Уголовное право зарубежных государств. — М, 1998.

Пионтковский А. А. Современное зарубежное уголовное право. — М., 1961.

Полянский М. П. Уголовное право и уголовный суд Англии. — М., 1969.

Попов В. П. Международное уголовное право. — М., 1997.

Решетников Ф. М. Правовые систему стран мира. — М, 1993.

Решетников Ф. М. Уголовное право зарубежных стран. — М., 1966.

Романов А. Н. Правовая система Англии. — М., 2000.

Сюкияйнен Л. Р. Мусульманское право. Вопросы теории и практики. — М., 1986.

Тема 26. Основи кримінально-виконавчого права

1 питання. Загальні положення виправно-трудового законо­давства України.

2 питання. Виправно-трудові установи.

3 питання. Виконання покарання у вигляді громадських робіт.

4 питання. Виконання покарання у вигляді виправних робіт.

5 питання. Виконання покарання у вигляді арешту.

6 питання. Виконання покарання у вигляді обмеження волі.

Питання. Загальні положення виправно-трудового зако­ нодавства України

Виправно-трудове законодавство України встановлює поря­док та умови відбування покарання і застосування заходів випра­вно-трудового впливу до осіб,… Підставою відбування кримінального покарання і застосуван­ня до засуджених…

Питання. Виправно-трудові установи

* виправно-трудові колонії; * тюрми; * виховно-трудові колонії — відбувають покарання неповно­літні віком до вісімнадцяти років.

Виправно-трудові колонії-поселення

• У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчи­нили умисні злочини, відбувають покарання засуджені вперше до позбавлення волі, а також… У тюрмах відбувають покарання: • засуджені до довічного позбавлення волі;

Виховно-трудові колонії

• У виховно-трудових колоніях посиленого режиму відбува­ють покарання неповнолітні чоловічої статі, які раніше відбували покарання у вигляді… З питання.Виконання покарання у вигляді громадських робіт Покарання у вигляді громадських робіт відбувається за місцем проживання засудженого. Громадські роботи полягають у…

Питання. Виконання покарання у вигляді виправних робіт

Виконання покарання у вигляді виправних робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контро­лю за їхньою поведінкою… Контроль за виконанням покарання у вигляді виправних робіт покладається на… Вироки до виправних робіт приводяться до виконання не піз­ніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної…

Питання. Виконання покарання у вигляді арешту

Засуджені до покарання у вигляді арешту тримаються в умо­вах ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповноліт­ніх та засуджених, які… На засуджених до арешту поширюються правообмеження, встановлені… • придбання продуктів харчування і предметів першої потреби;

Особливості відбування арешту військовослужбовцями

На гауптвахті роздільно тримаються: • засуджені військовослужбовці офіцерського складу окремо від інших категорій… • засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщи­ків, мічманів, сержантів і старшин, окремо від…

Питання. Виконання покарання у вигляді обмеження волі

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого само­врядування зобов'язані сприяти адміністрації виправних центрів у трудовому і побутовому… Управління (відділи) Державного департаменту України з питань виконання… Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно.…

Розділ З

ТЕМИ ДЛЯ НАПИСАННЯ РЕФЕРАТІВ

З ДИСЦИПЛІНИ

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ.

1. Проблеми розвитку кримінального права України з ураху­ванням інтегрування в Європейський Союз. 2. Подальший розвиток принципів кримінального права в умовах демократичного… 3. Проблемні питання розвитку кримінального законодавства.

Розділ 4

ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Поточний контроль

При цьому — відвідування лекційних, семінарських і практичних занять має становити не… — систематичне відвідування семінарських (практичних) за­нять (від 75 до 100 відсотків) та активне обговорювання…

Підсумковий контроль

Іспит виконується письмово. Кожний білет містить шість пи­тань — чотири теоретичні питання та два у вигляді тестів. Включення до білетів питань з обох частин кримінального пра­ва націлене на… Відповідь на кожне з шести питань оцінюється за шкалою 10; 5; 0 балів. Максимальна сума балів становить 60. Якщо…

Загальна підсумкова оцінка

Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається з суми балів за результатами поточного контролю (якщо студент набрав 20 балів і більше) та результатами іспиту (якщо студент набрав 30 і більше балів).

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 4-бальну здійснюється таким чином:

менше 50 балів — оцінка «незадовільно»;

50—64 бали — оцінка «задовільно»;

65—84 бали — оцінка «добре»;

85—100 балів — оцінка «відмінно».

Зауваги для студентів заочної форми навчання

Для студентів заочної форми навчання поточний контроль проводиться у формі написання контрольних робіт з вибраних ними тем, що даються викладачем на заняттях. Оцінка встанов­люється за 4-бальною системою з переведенням у 100-бальну за максимальними показниками.

Підсумковий контроль здійснюється відповідно до «Поло­ження про екзаменаційну сесію студентів І—IV курсів КНЕУ» від 30.11.00. Екзаменаційні білети типові для всіх форм навчання. Відповідно типовою є й оцінка знань студентів за 60-бальною та 4-бальною системою.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИУТ

Екзаменаційний білет№ 1. Юридичні наслідки кримінальної та адміністративної від­повідальності. 2. Поняття необхідної оборони у кримінальному праві.