Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України
Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України - раздел Право, Конституційне право України як навчальна дисципліна Адміністративно-Територіальний Устрій — Це Поділ Території Держави На ...
Адміністративно-територіальний устрій — це поділ території держави на певні частини (області, провінції, департаменти тощо), відповідно до якого будується і функціонує система державних і місцевих органів держави.
Поняття "адміністративно-територіальний устрій" слід розуміти у двох значеннях: як процес поділу території на адміністративно-територіальні одиниці і як стан, що є результатом цього процесу.
Питання адміністративно-територіального поділу в Україні, до прийняття нового законодавства, регламентувалися Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженим Указом Президії Верховної Ради УРСР "Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР" від 12 березня 1981 р.
Відповідно до цього Положення адміністративно-територіальними одиницями в Україні були: область, район, місто, район у місті, селище міського типу, сільрада і селище. Населені пункти, розташовані на території України, поділяли на міські та сільські. До міських населених пунктів належали міста республіканського, обласного, районного поділу та селища міського типу, до сільських — села і селища незалежно від їх адміністративного підпорядкування.
В Україні адміністративно-територіальному устрою присвячено ст. 133 розділу IX Конституції України. Згідно з цією статтею визначається система адміністративно-територіального устрою республіки.
За ст. 133 Конституції система адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Жито-
-502-
мирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька і Чернігівська області, міста Київ і Севастополь. Спеціальний статус міст загальнодержаного значення Києва і Севастополя, визначається законами України.
Протягом усіх 11 років існування України як незалежної держави відбувався активний пошук оптимальної моделі адміністративно-територіального устрою.
Щодо принципів побудови системи адміністративно-територіального устрою, то бралися до уваги, зокрема, такі принципи: природно-історичний, національний, соціально-економічний, природний. Враховувався також стан шляхів, кількість і густота населення певної території, наявність умов для задоволення потреб населення, наближеність центру адміністративно-територіальної одиниці до населення тощо.
Необхідно виявити такі принципи, які мають бути покладені в основу вдосконалення існуючої системи адміністративно-територіального поділу України. Зокрема, науковцями і представниками органів державної влади та місцевого самоврядування пропонувалися такі принципи: врахування регіональних, соціально-економічних, історичних та природних особливостей; соціально-екологічна спрямованість екологічної політики; паритетність державних і регіональних цілей за рахунок децентралізації регіонального управління, чітке визначення змісту його рівнів; максимальна відповідність адміністративно-територіального устрою соціально-економічному та іншим видам районування; зменшення витрат на адміністративне управління за рахунок різкого скорочення функцій апарату центру; виборність керівних органів; творче врахування досвіду зарубіжних країн і максимальне використання власного.
Важливого значення набуває і виявлення чинників, що визначають адміністративно-територіальний поділ України. До них, зокрема, пропонувалося віднести: історико-менталь-ний, соціально-економічний, адміністративний і політичний чинники. Виділялися також етнічний, географічний і демографічний чинники, але вони не виходили за рамки згаданих чотирьох.
-503-
Як бачимо, історичний шлях України привів до існування регіонів, населення яких помітно відрізняється рівнем національної свідомості, геополітичним спрямуванням, етнічним складом, ментальністю. Таких регіонів дев'ять: Волинь, Галичина, Закарпаття, Буковина, Слобожанщина, Донбас, Причорномор'я, Крим та Центральна Україна. Виходячи з цього, з урахуванням історико-ментального чинника пропо-нувалося збільшити території областей, а отже, зменшити їхню кількість принаймні вдвічі.
Соціально-економічний чинник складався з таких умов: спільність економіко-географічних параметрів та спеціалізації виробництва, розвиненість комунікацій та кооперації, однорідність сеціально-демографічних показників. Ці умови, за думкою вчених, диктують потребу максимального збільшення розмірів областей, які мають стати основною ланкою регіонального управління. Тим більше, що теперішні області в цілому відповідають світовим параметрам — близько 2 млн. населення і понад 3 млрд. вартості основних фондів.
Взагалі в Україні протягом століть адміністративно-територіальні одиниці були різні за площею і назвою. Князівство, воєводство, землі, а у 17 ст. — козачі полки — сотні — громади; з 18 ст. — губернії — повіти; за радянської доби — губернії, округи, які поділялися на повіти і райони, а протягом 1932—1954 рр. склалася чітка триланкова система адміністративно-територіального устрою України — область— район—село.
Запроваджена у проектах Конституції 1991 —1992 рр. (хоч і в дужках) назва "земля" мала більш історико-етнічний зміст і мала бути за площею значно більшою за область.
Вважалося також, що районний рівень управління мав забезпечувати конкретну реалізацію управлінських рішень на її території.
Місто на всіх рівнях управління розглядалося як "ядро" відповідних соціально-економічних комплексів, з якими функціонально взаємодіє прилегла до них територія.
Низовою ланкою адміністративно-територіального поділу України звичайно залишалися села і селища.
Адміністративний чинник полягав у забезпеченні оптимального поєднання ефективності управління та його економічності.
-504-
Політичний чинник вважався фактором зміцнення нації, він залежав від конкретної політики парламенту і Президента України.
Отже, пошук оптимальної системи адміністративно-територіального поділу України не завершений, він триває.
Важливим кроком до розв'язання цієї важливої проблеми було прийняття 4 грудня 1997 р. Верховною Радою України Закону України "Про адміністративно-територіальний устрій України" відповідно до нової Конституції України 1996 р. Він визначав поняття адміністративно-територіального устрою України, правовий статус і види адміністративно-територіальних одиниць, повноваження органів державної влади і органів місцевого самоврядування щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою.
Згідно з цим Законом, адміністративно-територіальний устрій України — це обумовлена географічними, історичними, економічними, етнічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на складові частини — адміністративно-територіальні одиниці, відповідно до яких будуються система державних органів і система місцевого самоврядування.
У Законі визначено основи державної політики у сфері адміністративно-територіального устрою, які грунтуються на засадах єдності та цілісності території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
Систему адміністративно-територіального устрою відповідно до Закону, становлять адміністративно-територіальні одиниці: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
У Законі визначено поняття і види адміністративно-територіальних одиниць.
Адміністративно-територіальна одиниця — це частина території України, що є просторовою основою для організації та діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Рекомендовано Вченою радою Академії адвокатури України... Затверджено Міністерством науки і освіти України лист від червня р за... Конституційне право України як навчальна дисципліна...
Рецензенти
В. Ф. Погорілко,доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України, завідувач відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім.. В
Конституційно-правова відповідальність
В оціночному контексті положень Конституції України 1996 р., на жаль, недостатня увага приділяється питанням конституційної відповідальності. Достатньо звернути увагу на те, що останніми роками сер
Конституційно-правові відносини
Норми конституційного права діють у тому разі, коли вони реалізуються. Під реалізацією норм конституційного права розуміється здійснення учасниками конституційно-право-
2
Система конституційного права України як галузі права
З одного боку, система конституційного права як галузі національного права являє собою єдність і послідовність розподілу конституційно-правових норм на певні групи залежно від їх змісту, значення
Конституційне право України як наука
Наука конституційного права є складовою частиною наук взагалі, під якою розуміють сукупність ідей, концепцій, теорій про якесь суспільне явище.
У свою чергу складовою суспільних наук є юри
Історія становлення і розвитку Конституції
До останнього часу вважалося, що термін "конституція" походить від латинського сопзШІШо — установа, установлення, устрій. Між тим, походження самого терміна "сопзіі-іиііо"
Поняття конституції
В науці конституційного права при визначенні поняття конституції слід враховувати два підходи: західної (європейської) концепції та марксистсько-ленінської.
Перша характерна тим, щ
Основні способи розробки і прийняття Конституції
Конституція, як основний закон держави, відрізняється від інших нормативних актів особливістю її розробки і прийняття. Особливості ці полягають, по-перше, у тому, що в розробці конституції бере уч
Види конституції, їх структура та особливості
Види певних явищ є складовими відповідної класифікації. Повною мірою вони властиві і конституції.
Підставою видової диференціації є певні критерії.
Зокрема, залежно від періоду ді
Конституційна реформа в Україні
Прагнення України на початку 90-х рр. минулого століття стати незалежною суверенною державою об'єктивно спричинилося до початку процесу розробки і прийняття нової Конституції України.
Основні принципи конституційноголаду України
Оскільки конституційний лад України включає цілісну систему основних політико-правових, економічних та суспільних відносин, які виникають у суспільстві, в його закріпленні беруть участь усі галуз
Конституційно-правовий статус громадянина України
Основна частина населення України — це особлива категорія фізичних осіб — громадян. Правовий статут їх істотно відрізняється від статусу інших осіб, які проживають в країні.
Громадянс
Конституційно-правовий статус іноземців і біженців в Україні
Поряд з громадянами України на її території перебувають іноземці та особи без громадянства, а також біженці і мігранти. У загальному вигляді основи правового статусу перших порівняно зі статусом г
Конституційно-правовий статус іноземців і біженців в Україні
Поряд з громадянами України на її території перебувають іноземці та особи без громадянства, а також біженці і мігранти. У загальному вигляді основи правового статусу перших порівняно зі статусом г
Прав і свобод людини в Україні
Проблема співвідношення міжнародно-правового та внутрішньодержавного регулювання виникає при зіткненні двох галузей права — конституційного й міжнародного. У процесі розв'язання цієї проблеми досл
Народне волевиявлення та форми його здійснення
В юридичній науці, на жаль, поняття народного волевиявлення не визначено. Це пояснюється тим, що воно за-своєю сутністю підміняється такими визначеннями, як "народовладдя", "народ
Вибори в Україні
Вибори — один з найдавньїших інститутів конституційного права, який широко використовувся у Стародавній Греції, Римі, а згодом у XVI—XIX ст.
У широкому розумінні — це техні
Референдум в Україні
Референдум (від лат. геїегепгіит — те, що має бути повідомлено) у конституційному праві — це звернення до виборців з метою прийняття остаточного рішення щодо Конституції, законів або з питань вн
Державної влади в Україні
Конституція України 1996 р. Диференційовано підходить до проблеми законодавчого закріплення, а потім і організації та функціонування державної влади в країні.
Загальні питання закріплення
Поняття, система та види органів державної влади
На підставі Конституції саме держава визначає систему державних органів. Тому орган держави — це певна державна інституція, яка засновується і утворюється державою у встановленому порядку і діє за
Конституційно-правовий статус Верховної Ради України
Відповідно до Конституції України (ч. 1 ст. 75) єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України.
В Україні, як і у більшості сучасних демократичних держав
Передбачених Конституцією України
(представницька функція парламенту)
За час, що минув з моменту прийняття Акта про незалежність України, парламентаризм пройшов досить складний шлях свого становлення як
Установча функція Верховної Ради України
Установча функція парламенту безпосередньо реалізується шляхом утворення власних органів Верховної Ради України, а також державних органів, передбачених Конституцією України. •
Щодо пер
Комітети Верховної Ради України четвертого скликання
З питань правової політики З питань науки і освіти
-316-
3 питань державного будівництва та місцевого самоврядування
З питань молодіжної політики, фізичної культури і сп
Повноваження Верховної Ради України
Повноваження Верховної Ради України, тобто її права та обов'язки, згідно зі ст. 85 Конституції України можуть бути класифіковані відповідно до таких сфер.
До сфери державного будівництв
Законодавча функція Верховної Ради України
Законодавча функція парламенту України реалізується перш за все суб'єктами законодавчої ініціативи.
Відповідно до ст. 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді
Контрольна функція Верховної Ради України
Не меншого значення для подальшого розвитку парламентаризму в Україні має вдосконалення контрольної функції Верховної Ради України. На жаль, Конституція України визначає лише основні форми здійсн
Народний депутат України
Конституційно-правовий статус народного депутата України визначений Конституцією та Законом України "Про статус народного депутата" від 22 березня 2001 р., і являє собою сукупність його
Конституційно-правовий статус Президента України
Конституційно-правовий статус Президента України виник і дістав своє нормативно-правове закріплення, після проголошення незалежності України.
Законом "Про Президента Української РСР
Порядок виборів Президента України і вступу його на посаду
Вибори Президента України здійснюються громадянами України на підставі ст. 103 Конституції на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Президент з
Та усунення його з поста в порядку імпічменту
Слід розрізняти припинення повноважень Президента України у разі об'єктивних причини і усунення його з поста як вищу форму персональної відповідальності Президента (імпічмент).
Згідно зі с
Поняття виконавчої влади і система її органів
Однією з найбільш гострих для України проблем політи-ко-організаційного характеру є проблема виконавчої влади.
Широко відомий у світі термін "виконавча влада" протягом більш як
Його склад, основні функції та повноваження
Виконавчу владу в Україні здійснює згідно зі ст. 113 Конституції Кабінет Міністрів України. Він є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку становлять Кабінет Міністрів України, Рада м
Місцеві державні адміністрації
Виконавчу владу в областях і районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві і Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Основи судової влади і судової системи та Ті принципи
Відповідно до статей 8 і 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина гарантуються і захищаються судом.
Роль і місце суду в системі органів державної влади визначається осн
Організація здійснення правосуддя в Україні
Згідно з конституційним принципом розподілу державної влади однією з її гілок є судова влада, яка покликана здійснювати правосуддя в Україні.
Правосуддя — вид державної діяльності,
Конституційний Суд України
Конституційний Суд України посідає особливе, відокремлене від інших органів держави, місце. Це обґрунтовується наступним:
— незважаючи на те, що про Конституційний Суд України йде
Поняття територіального устрою України
Територіальний устрій держави звичайно розглядається у широкому і вузькому розумінні.
У широкому розумінні слова — це форма державного устрою, яка охоплює коло питань,
Форма державного устрою. Ознаки України як унітарної держави
Залежно від форми державного устрою розрізняють унітарні і федеративні держави.
Унітарна держава (від франц. ипііаіге, від лат. ипііаз — єдність) — форма державного устрою, за яког
Поняття місцевого самоврядування та його особливості
У більшості демократичних країн світу організацію влади на місцях, тобто управління місцевими справами, здійснюють:
— через відповідні місцеві органи виконавчої влади (державні адміністра
Повноваження місцевого самоврядування в Україні
Повноваження місцевого самоврядування — це визначені і закріплені в Конституції, законах України та інших нормативно-правових актах права та обов'язки суб'єктів системи місцевого самоврядування,
Новости и инфо для студентов