Правове регулювання використання та охорони вод

У процесі вивчення теми слід звернути увагу на такі питання: водний фонд та водний об'єкт і їх різновиди; система законодавства що до використання та охорони вод, співвідношення водного та іншого природоресурсового законодавства; поняття, види та суб'єкти водокористування; складові системи стандартизації і нормування в галузі використання і охорони вод; засвоїти поняття охорони вод та систему заходів водоохорони.

Контрольні питання:

1. Води як об'єкт екологічних відносин.

2. Система законодавства щодо використання та охорони вод.

3. Поняття водокористування та його види.

4. Суб'єкти водокористування їх права та обов'язки.

5. Стандартизації і нормування в галузі використання і охорони вод

6. Поняття охорони вод та система заходів водоохорони.

7. Водоохоронні зони та зони санітарної охорони

8. Здійснення заходів по охороні вод від забруднення, засмічення і вичерпання.

9. Запобігання шкідливим діям вод та аваріям на водних об'єктах і ліквідація їх наслідків.

Задача № 1

Відпочиваючі на міському пляжі Сердюк та Пархоменко (далі С. та П.) виявили бажання зайти на платну частину пляжу, при цьому вони поцікавилися вартістю вхідного квитка та підставами стягнення плати. Працівники платного пляжу повідомили, що їх територія належить на праві оренди підприємству «Уют» а вартість вхідного квитка встановлена наказом директора підприємства і становить 10,0 грн.

С. та П. Звернулися до прокуратури з проханням перевірити обґрунтованість встановлення такої плати за користування пляжем.

Висловіть свою думку з приводу вказаної ситуації, чи порушуються права С. та П.?

Задача № 2

Державне управління екології і природних ресурсів (Управління) після проведення перевірки зобов’язало товариство “Кристал” отримати дозвіл на спеціальне водовикористання. Товариство звернулося до суду (позивач по справі) і вказало, що не має власних водозабірних споруд і отримує воду з водозабірних споруд первісного водокористувача(Міськводоканал) і скидає стічні води у його системи на умовах, які встановлюються між позивачем і Міськводоканалом на підставі договору. Таким чином позивач є вторинним водокористувачем (пункт 4 статті 42 ВКУ). Дану обставину підтверджує і відповідач у акті перевірки. Крім того, товариство як вторинний водокористувач не користується водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту та рибництва.

Відповідач проти позову заперечував, вказував, що необхідність отримати дозвіл на спеціальне водовикористання виникає при використанні води в виробництві з метою отримання продукції, і згідно з статтею 49 ВКУ у дозволі на спец використання встановлюється як ліміт на забір води, так і ліміт на використання води. При цьому відповідач посилається на Інструкцію по заповненню статистичної форми 2гп (водхоз), затвердженої наказом Держкомстату України № 230 від 30.09.1997р., і стверджує, що оскільки державному обліку води підлягає використання води промисловими, будівельними, транспортними, сільськогосподарськими та іншими підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності і джерел водопостачання (а до них відносяться і підприємства, які забирають воду із комунального водопроводу) і цей збір складає 50 і більше кубічних метрів на добу, то вимога відносно отримання дозволу на спеціальне водовикористання є правомірним. Крім того, відповідач вважає, що оскільки Позивач використовує воду для задоволення господарсько-побутових і промислових потреб і здійснює скидання стічних вод у водні системи первісного водокористувача – Міськводоканалу, то він є вторинним водокористувачем і повинен отримати дозвіл на здійснення спеціального водовикористання.

Чи підлягає позов задоволенню?

Задача № 3

Державний університет звернувся до міської ради з проханням про надання земельної ділянки у постійне користування. На земельній ділянці більш ніж 25 років знаходиться та функціонує спортивний комплекс університету. Міська рада прийняла рішення про надання дозволу університету на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Під час погодження проекту відведення, міський архітектор зауважив, що поряд з спортивним комплексом знаходиться струмок річки Лопань і зобов'язав університет визначити водоохоронну зону та прибережну захисну смугу за рахунок зменшення площі стадіону, що знаходиться на земельній ділянці. Він мотивував своє рішення тим, що відстань від стадіону до струмка в окремих містах становить меньше ніж 25 метрів. При цьому архітектор вказував на необхідність виготовлення університетом проекту визначення розміру і меж водоохоронної зони, в противному випадку він відмовлявся погодити проект відводу земельної ділянки під спортивним комплексом.

Чи законні вимоги міського архитектора?

Задача № 4

Фізична особа підприємець (ФОП) уклав з обласною радою договір оренди ставка для риборозведення. Під час перевірки державним інспектором було встановлено, що ФОП надає платні послуги населенню по рибальству на орендованому ставку. Матеріали перевірки були передані до прокуратури. Прокурор звернувся з позовом до суду про розірвання договору оренди ставка.

Чи підлягає позов задоволенню?

Задача № 5

Господарський суд розглянув справу за позовом Підприємства "Кам'янець-Подільськтеплокомуненерго" до Закритого акціонерного товариства Кам'янець-Подільський "Хлібокомбінат" про стягнення заборгованості.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості з оплати за скид стоків з понаднормативним забрудненням в сумі 21670,72 грн. і штрафу в сумі 1083,54 грн., посилаючись на те, що останній припустився скидання стічних вод з понаднормативним забрудненням за актом відбору проб стічних вод N 2 від 19.07.2004 року на його об'єкті, і зобов'язання з оплати за таке порушення виникає в нього з чинного законодавства. Між сторонами було укладено договір N 29 від 01.02.2004 року, за умовами якого позивач зобов'язався забезпечувати відповідача питною водою та приймати від останнього стічні води, а відповідач зобов'язався здійснювати оплату за водоспоживання та водовідведення.

Згідно п. 2.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 року N 37, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 року за N 403/6691 (далі - Правила), водоканали мають право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод підприємств і пред'являти підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень при порушенні як цих правил, так і місцевих Правил приймання.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що оплата за скид стоків з понаднормативним забрудненням та штрафи не передбачені договором, що укладено з позивачем. Останній не є державною установою, до компетенції якої входить екологічний контроль за забрудненням навколишнього природного середовища.

Чи підлягає позов задоволенню?