Тема12. КОНСТИТУЦIЙНI ЗАСАДИ МIСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1.Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 2-го скликання //ВВР. – 1996.- №30.-Ст. 141.

2.Про місцеве самоврядування в України: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 25. – Ст. 20 (з змінами та доповненнями).

3.Муніципальне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, М.О. Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.

4. Погорілко В.Ф. Конституційне право України : підручник / В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко ; МОНУ ; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ ; Київський ун-т права ; за заг. ред. В.Ф. Погорілка. – 2-ге видання, перероб., та доп. – Київ : Правова єдність, 2010. – 432 с

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1.Влада в Україні: шляхи до ефективності. : Всеукр. форум учених-правознавців. / відп. ред. О. Д. Святоцький. — К.: Ін Юре, 2010. — 686 с.

2.Муніципальна влада в Україні : проблеми теорії та практики. / О. В. Батанов; [відп. ред. М. О. Баймуратов]; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. — К.: Юрид. думка, 2010. — 653 с.

3.Конституційні принципи місцевого самоврядування в Україні / Калиновський Богдан Валерійович; Київ. нац. ун-т внутр. справ. — Кременчук: Щербатих О. В., 2010. — 183 с.

ГЛОСАРІЙ

Абсентеїзм — нез'явлення виборців на виборчі дільниці для здійснення акту голосування.
Активне виборче право — право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого самовряду¬вання.
Антидемократичний державний режим — державний режим, за якого суттєво ускладнюються можливості реалі¬зації прав і свобод громадян, а реальна влада зосереджуєть¬ся в руках неконтрольованої народом групи осіб або в руках однієї особи.
Безпосередня демократія — сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосеред¬ньо всіма громадянами на референдумах, зборах тощо.
Вибори — процес, унаслідок якого певна сукупність лю¬дей через голосування формує склад державного органу чи органу місцевого самоврядування.
Виборчі цензи — сукупність умов, відповідність яким є підставою для допуску громадян до участі у виборах.
Внутрішні функції держави — державні функції, що здійснюються в межах держави і в яких виявляється її внут¬рішня політика.
Гарантії прав та обов'язків — засоби та умови, які забез¬печують цілковите й неухильне здійснення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків суб'єктів.
Громадянин — особа, яка знаходиться у сталих юридич¬них зв'язках із конкретною державою, що проявляється са¬ме в наявності відповідного громадянства.
Громадянство — необмежений у просторі й часі правовий зв'язок особи з конкретною державою, який зумовлює по¬ширення на особу всіх конституційних прав та обов'язків.
Громадянське суспільство — суспільство, в якому держа¬ва гарантує індивідам надійний захист усіх прав і свобод лю¬дини, зокрема рівні можливості щодо підприємництва, участі в політичній та інших сферах життєдіяльності сус¬пільства.
Деліктоздатність — закріплена в законі здатність суб'єк¬та нести юридичну відповідальність за вчинене правопору¬шення.
Демократична держава — держава, що базується на ви¬знанні та втіленні в суспільну практику таких принципів конституційного устрою, як народовладдя, політичний плюралізм, свобода й рівність громадян, реальність і не¬від'ємність прав людини тощо,
Демократичний державний режим — державний режим, за якого реально забезпечується здійснення широкого кола прав і свобод громадян, які мають реальні можливості впли¬вати на формування та діяльність державних органів.
Держава — особлива політико-територіальна організа¬ція, що має суверенітет, спеціальний апарат управління і примусу та здатна надавати своїм приписам загально-обов'язкової сили для всього населення країни.
Державна мова — мова, що є обов'язковою для викорис¬тання в законодавстві, офіційному діловодстві, судочинстві тощо.
Державний апарат — система органів держави, які вико¬нують управлінські функції.
Державний режим — сукупність форм і методів здійснен¬ня державної влади.
Державний суверенітет — повновладдя й незалежність держави, що полягають у її праві за власним розсудом вирі¬шувати свої внутрішні й зовнішні питання без втручання в них будь-якої іншої держави.
Державні органи — державні організації, наділені дер¬жавно-владними повноваженнями й покликані здійснюва¬ти від імені держави управлінські функції в суспільстві.
Державні підприємства — державні організації, які здійснюють функції держави у виробничій сфері, безпосе¬редньо забезпечують виробництво матеріальних благ.
Державні символи — встановлені конституцією або спе¬ціальними законами особливі розпізнавальні знаки держа¬ви, в яких уособлюється її суверенітет, а в деяких випад¬ках — і певний історичний чи ідеологічний зміст.
Державні установи — державні організації, які здійсню¬ють функції держави, пов'язані зі створенням нематеріаль¬них благ.
Договір житлового найму — письмовий документ, укла¬дений на підставі ордера між наймодавцем і наймачем (гро¬мадянином, на чиє ім'я видано ордер), що передбачає прави¬ла користування житлом, права та обов'язки сторін із утри¬мання жилого будинку і прибудинкової території,
Екологічне право — система правових відносин, якими регулюються суспільні відносини з охорони навколишнього;
природного середовища і раціонального використання при¬родних ресурсів (екологічні відносини).
Екологічні права та обов'язки громадян України — сис¬тема юридичне закріплених за громадянами повноважень та зобов'язань в екологічній сфері.
Житло — готовий жилий будинок чи інше жиле примі¬щення, придатне для проживання в ньому людей.
Житлове право України — сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та громадян із державними та громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і грома¬дянина на житло.
Закон — акт законодавчого органу влади (парламенту), який має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.
Законність — правовий режим точного й неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сфе¬рах державного й суспільного життя.
Злочин — суспільне небезпечне, протиправне, винне й карне діяння, яке завдає чи може завдати суттєвої шкоди
певним суспільним відносинам, що охороняються кримі¬нальним законом.
Зовнішні функції держави — державні функції, що здій¬снюються в процесі спілкування держави з іншими дер¬жавами та міжнародними організаціями і в яких виявля¬ється її зовнішня політика.
Імпічмент — усунення президента з посади на основі ухваленого парламентом за спеціальною процедурою рі-і шення про його обвинувачення в учиненні державної зради | або іншого злочину.
Конституційні принципи правового статусу особи — відображені в конституції головні ідеї, покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов'язків людини в дер¬жаві.
Конституціоналізм — 1) політична система, що спираєть¬ся на конституцію, конституційні методи управління; 2) науковий напрям, у межах якого досліджуються консти¬туційні проблеми.
Конституція — основний закон держави, в якому регла¬ментуються найважливіші відносини у сферах державного устрою, організації й функціонування органів держави, правового статусу особи.
Конфедерація — форма державного устрою, за якої дер¬жави створюють об'єднані органи для досягнення конкрет^ них цілей (наприклад, військові) за збереження в інших пи-таннях цілковитої самостійності.
Механізм держави — система державних організацій, які забезпечують реалізацію функцій держави.
Місцеве самоврядування — право певної територіальної громади (мешканців села, кількох сіл, селища або міста) са¬мостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Монархія — форма державного правління, за якої вища державна влада зосереджується (повністю або частково) в руках однієї особи — монарха й передається як спадщина представникам правлячої династії.
Народ — населення певної країни.
Народний суверенітет — повновладдя народу, здійснен¬ня ним своєї невід'ємної та неподільної влади самостійно й незалежно від будь-яких інших соціальних сил.
Населення — сукупність людей, які проживають на пев¬ній території та здійснюють свою життєдіяльність у межах адміністративної чи політичної одиниці.
Національна безпека — стан захищеності життєво важ¬ливих інтересів особи, держави й суспільства від наявних і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.
Національний суверенітет — повновладдя нації у вирі¬шенні всіх питань її національного життя аж до реальної можливості створення самостійної національної держави.
Нація — спільність людей, які проживають на одній те¬риторії, зв'язані загальними економічними відносинами, спільною мовою, культурою, одним законодавством, націо-нальними інтересами, митними кордонами та іншими озна¬ками.
Необмежена (абсолютна) монархія — монархія, в якій влада монарха ніким і нічим не обмежується, тобто в країні немає ні органів, ні законів, що могли б певною мірою змі¬нити чи знехтувати волю монарха.
Норма права — формально визначене, сформульоване чи санкціоноване державою загальнообов'язкове правило по¬ведінки загального характеру, реалізація якого забезпе-чується державним примусом.
Нормативно-правовий акт — офіційний письмовий до¬кумент компетентного державного органу, в якому закріп¬люються правила поведінки загального характеру, що за-безпечуються державнимримусом
Обов'язок (юридичний) — передбачені правом міра й вид необхідної поведінки суб'єкта..
Особа — людина як суб'єкт, що має індивідуальні інте¬лектуальні та інші ознаки й усвідомлює себе членом спіль¬ності таких же суб'єктів.
Парламентарна (конституційна) монархія — монархія, в якій влада монарха в усіх сферах здійснення державної вла¬ди суттєво обмежується: йому надаються лише формальний статус глави держави і виключно представницькі повнова¬ження.
Пасивне виборче право — право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.
Підзаконний акт — акт компетентного державного орга¬ну, що видається на підставі й на виконання законів.
Підприємницька діяльність — самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик діяльність суб'єкта з вироб¬ництва продукції, виконання робіт, надання послуг і занят¬тя торгівлею з метою одержання прибутку. >у
Податки — обов'язкові платежі, що їх сплачують юри¬дичні особи та населення до бюджету в розмірах і в строки, передбачені законом.
Поділ влади — модель побудови державного апарату, згідно з якою влада в державі має поділятися між законо¬давчими, виконавчими та судовими органами. При цьому кожна гілка влади повинна бути незалежною від інших і водночас їм підконтрольною, що має на меті виключення можливості концентрації влади в руках одного органу.
Право — система загальнообов'язкових правил поведін¬ки, що встановлені або санкціоновані державою і забезпе¬чуються її примусом.
Правова держава — держава, в якій панує право, де ді¬яльність усіх її органів і посадових осіб здійснюється на ос¬нові та в межах, визначених правом, де не тільки особа від¬повідальна за свої дії перед державою, а й держава несе ре¬альну відповідальність перед особою за результати своєї ді¬яльності.
Правова поведінка — передбачена нормами права соці¬альне значуща поведінка індивідуальних чи колективних суб'єктів, що контролюється їхніми свідомістю і волею.
Правовий статус особи — сукупність закріплених у зако¬нодавстві прав, свобод, обов'язків громадян і гарантій їх здійснення.
Правовідносини — специфічні суспільні відносини, учасники яких виступають як носії прав та обов'язків, уста¬новлених нормами права.
Правоздатність — передбачена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки^
Правоохоронні органи — органи, що їх держава наділяє компетенцією охорони суспільних відносин, урегульова¬них правом.
Правопорушення — суспільно небезпечне, шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатної особи, що за нього може бути накладене покарання чи стягнення.
Правопорядок — відповідність суспільних відносин при¬писам норм права.
Правосуб'єктність — здатність бути суб'єктом права (учасником правовідносин).
Представницька демократія — сукупність форм органі¬зації державної влади, за якої певні важливі рішення щодо управління справами суспільства й держави виносяться ви¬борними установами (парламентами, муніципалітетами тощо).
Президентська республіка — республіка, в якій повнова¬ження глави держави, а в деяких випадках і глави уряду, належать президентові, який обирається непарламент-ським способом (громадянами держави) і формує уряд, що не несе відповідальності перед парламентом.
Проступок — діяння, що порушує приписи норм права, але не сягає рівня суспільної небезпеки, притаманного злочинам.
Республіка — форма державного правління, за якої вищі державні органи обираються населенням або формуються загальнонаціональним представницьким органом влади.
Референдум — голосування населення всієї держави (за¬гальнодержавний референдум) або його певної частини (міс¬цевий референдум) із метою вирішення найважливіших пи¬тань суспільного життя..
Система права — внутрішня організація права, що поля¬гає в єдності й погодженості правових приписів певної: держави.
Сімейне право — сукупність правових норм, які регулю¬ють особисті й пов'язані з ними майнові відносини грома¬дян, що виникають із шлюбу й належності до сім'ї.
Сім'я — первинна клітинка громадянського суспільства, в якій реалізується дітородна, виховна та інші функції сус¬пільного життя; союз людей, оснований на добровільному й рівноправному шлюбі.
Соціальна держава — держава, зорієнтована на здійснен¬ня широкої та ефективної соціальної політики, яка має вті¬люватись у реальності прав людини й громадянина, в існу-вання доступних та ефективних систем освіти, охорони здо¬ров'я, соціального забезпечення, у підтримку малозабезпе¬чених прошарків населення тощо.
Соціальні норми — правила, які регулюють поведінку
людей у суспільстві.
Суб'єктивне право (право громадянина) — передбачена певною нормою права можливість суб'єкта поводитися пев¬ним чином.
Суспільний порядок — порядок у суспільстві, який від¬повідає вимогам усього комплексу соціальних норм.
Суспільство — форма життєдіяльності людей, що скла¬лась Історично й відокремилась від навколишньої природи.
Унітарна держава — єдина централізована держава, що не має у своєму складі державних утворень і територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (області, райони, провінції тощо).
Федерація — держава, до складу якої входять кілька державних утворень (суб'єктів федерації).
Форма держави — комплексне поняття, яке характеризує державу щодо форми правління, форми державного устрою та державного режиму.
Форма державного правління — порядок організації ви- і щих Державних органів, що визначає їхні структуру, ком-1 петенцію та взаємодію.
Форма державного устрою — порядок територіального І поділу держави, взаємовідносин її складників між собою й державою в цілому та відповідної організації державних | органів.
Функції держави — основні напрями діяльності держа-1 ви, в яких втілюються її сутність і соціальне призначення.
Шлюб — юридичне оформлений добровільний, вільний та рівноправний союз чоловіка й жінки, що породжує їхні взаємні права та обов'язки, спрямовані на створення сім'ї, народження й виховання дітей.
Юридичні (спеціальні) гарантії — правові засоби (юри¬дичні норми та інститути), покликані забезпечувати реаль¬ність прав та обов'язків особи.
Юридичні факти — конкретні життєві обставини, з яки¬ми норми права пов'язують настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення правових від¬носин.

12.Навчально-методичні матеріали для контролю

Контрольні питання за темами

Тема 1. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО – ПРОВІДНА ГАЛУЗЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

1.Поняття галузі конституційного права України.

2.Предмет і метод конституційного права України.

3. Поняття та характеристика системи галузі конституційного права України.

4. Поняття та характеристика конституційно-правові відносини.

5.Відповідальність у конституційному праві.

6.Охарактеризуйте джерела конституційного права.

7.Конституційне право України як наука.

8. Конституційне право як навчальна дисципліна

Тема 2. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ТА ЇЇ РОЗВИТОК

1.Поняття та сутність Конституції України.

2. Функції Конституції України.

2. Охарактеризуйте юридммчні властивості Конституції України.

3.Класифікуйте конституції за видами.

4. Як співвідносяться між собою поняття конституція та конституціоналізм?

5. Охорона Конституції України.

Тема 3. КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД І ЙОГО ЗАКРІПЛЕННЯ В КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

1. Дати визначення поняття та ознак конституційного ладу України.

2. Охарактеризуйте принципи конституційного ладу України.

3. Характеристика гарантій конституційного ладу України.

4. Державний а лад України: поняття та принципи.

5. Механізм та функції Української держави.

6. Суспільний лад України: поняття, система, принципи.

Тема 4. ОСНОВИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНИ. ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА. ПРАВОВИЙ СТАТУС БІЖЕНЦІВ

1. Охарактеризуйте конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні.

2. Правосуб‘єктність та принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні.

3. Громадянство: поняття, суть, принципи.

4. Підстави набуття та припинення громадянства України.

5. Які повноваження органів, що беруть участь у вирішенні питання громадянства України?

6. Правовий статус іноземців, осіб без громадянства та біженців.

Тема5. КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

1.Поняття, ознаки та властивості прав і свобод людини і громадянина в Україні.

2. Характеристика системи прав і свобод людини і громадянина в Україні.

3. Які складові елементи механізму реалізації прав і свобод людини і громадянина в Україні?

4. Характеристика гарантій реалізації прав і свобод людини і громадянина в Україні.

5. Які ви знаєте конституційні обов‘язки людини і громадянина в Україні?