1.Конституційне право – провідна галузь права України.
КП – провідна галузь національного права, норми якої регулюють найважливіші суспільні відносини в усіх сферах суспільного життя під час здійснення влади народом. КП має загальні ознаки, властиві усій системі права: нормативність, формальна визначеність, спрямованість на досягнення результату, захист правових приписів засобами державного впливу..
КП має специфічні якісні ознаки: відноситься до публічного права; його предметом є найбільш важливі політичні та інші суспільні відносини (політичні, економічні, соціальні, духовні тощо)
КП закріплює основні принципи констит.ладу, визначає права і свободи людини, територіальний устрій держави, систему органів державної влади та місцевого самоврядування має імперативно-владний та диспозитивний метод регулювання ; система КП складається з інститутів та норм права, окремі його інститути набули ознаки галузей (гуманітарне, виборче, парламентське П.) має особливі джерела права, (Конституція України - основне джерело КП та пріоритетна цінність правової системи в цілому)
суб’єктами КП є майже всі суб’єкти національного права, найголовнішим – народ (КП – право народу України)
передбачає юрид. відповідальність (конституційно-правову) за порушення норм (та кримінальну, адміністративну, дисциплінарну)
є основою нац. системи права, виступає одночасно соціальною цінністю та засобом пізнання діяльності. Визначає види актів, становить правову базу законодавства У. Врахування всіх характеристик дає узагальнену характеристику КП як галузі права. Відповідає на питання: кому належить влада в суспільстві і яким чином вона здійснюється.
Конституційне право як галузь права, юридична наука та навчальна дисципліна.
Конституційне право розуміється як:
навчальна дисципліна – це певна сукупність знань, які випливають із системи науки цієї галузі, а також практики реалізації наукових досягнень.
юридична наука-це галузева юридична наука, яка становить собою цілісну систему знань, висновків, ідей щодо основ повновладдя народу, організацію та діяльність органів державної влади, територіальної організації суспільства, засади місцевого самоврядування тощо.
галузь права - це система правових норм, що встановлюються і охороняються державою та має специфічну сферу суспільних відносин.
Роль конституційного права України в системі права України
Роль конституційного права:
- Є ядром системи національного права, так як через Конституцію проникає в усі галузі права;
- Є встановлююче, закріплююче, тому що основа Конституція України.
- Регулює серцевину політичних відносин, через народовладдя, визначає кому належить влада, і який механізм її реалізації.
- Має особливий предмет правового регулювання;
- Закріплює засади конституційного ладу України, невід’ємні права і свободи людини і громадянина;
- Конституційно – правові норми встановлюють систему, основи організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
- Встановлює основи цивільного, земельного, господарського та інших галузей права.
Поняття і система інститутів конституційного права України.
Інститут права – це сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних, однопорядкових відносин і утворюють однорідну групу. Це повною мірою стосується і конституційно-правового інституту, норми якого відзначаються певною автономією, об’єднуються на основі певних принципів і методів, відзначаються відносною самостійністю правового регулювання.
Таким чином, конституційно-правовий інститут – це функціонально відокремлена, внутрішньо стабільна підсистема взаємозв’язаних правових норм. Це – головний підрозділ конституційної галузі права, що є системою інститутів права і охоплює не один, а декілька різновидів правовідносин, однорідних за своїм змістом і методами правового впливу.
Конституційні інститути у своїй сукупності утворюють струнку систему, яка є основою Конституції України. Інститути розташовані в певному порядку, належним чином включені до тексту Конституції. Загальне уявлення про систему цих інститутів дає зміст Конституції. Це Інститут народовладдя; Інститут конституційного оформлення народовладдя ; Інститут правового статусу людини; Інститут державного будівництва
Критерії класифікації інститутів конституційного права.
Критерії виокремлення інституту:
- юридична єдність правових норм
- повнота регулювання відповідних відносин
- відокремленість норм, що створюють конституційний інститут в розділах Конституції, законів, інших актів.
Загальні, основні та початкові інститути конституційного права
Конституційно- правовий інститут – це відносно самостійний відокремлений комплекс конституційно-правових норм, що регулюють в межах галузі конституційного права певну сферу або сферу або групу однорідних суспільних відносин.
Загальні – мають комплексний характер і складають значні масиви правових норм, які регулюють великі сфери (або кілька сфер) суспільних відносин. Наприклад - основи правового статусу людини і громадянина; загальних засад конституційного ладу України; прямого волевиявлення (вибори, референдум); конституційної системи органів державної влади; територіального устрою України; конституційно-правових основ місцевого самоврядування
Головні – об`єднують правові норми, що регулюють певні групи однорідних суспільних відносин, виступають структурними підрозділами загальних інститутів, характеризуються вужчою предметною і функціональною спеціалізацією. Наприклад, головні інститути: - громадянства України, принципів правового статусу людини і громадянина, основних прав, свобод і обов`язків людини і громадянина; гарантій основних прав і свобод; правового статусу іноземців в Україні; політичного притулку
Початкові – які в межах головних інститутів об`єднують кілька правових норм, що регулюють окрему групу суспільних відносин. Наприклад інститут втрати громадянства України
Сутність і зміст конституційно-правової норми
Конституційно-правові норми - це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. Вони становлять собою особливий різновид норм системи національного права. Їм властиві риси, притаманні всім правовим нормам. Як важливий засіб соціальної орієнтації особи вони встановлюються чи санкціонуються державою; мають державно-владний характер, є формально визначеними загальнообов’язковими правилами поведінки; закріплюються в правових актах, що видаються компетентними державними органами; мають двосторонній характер, тобто встановлюють не тільки права, але й обов’язки учасників правовідносин; передбачають наявність особливого механізму реалізації, елементами якого є матеріальні, ідеологічні, соціально-психологічні та правові чинники; визначають можливість багатоваріантної поведінки; мають ситуаційний характер; є цілеспрямованими і гарантованими.
- домінуюче становище і безпосередній вплив на правові норми інших галузей - найвища юридична сила- досить висока стабільність - підвищений рівень охорони з боку держави - прямий характер дії
- установчий характер - особливий механізм реалізації
- специфіка структури
Поняття державних символів України
Державний прапор – це офіційний відмінний знак (емблема) держави, символ її суверенітету. За Конституцією, Державний прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.
Державний прапор України був затверджений Постановою Верховної Ради України „Про Державний прапор України” від 28 січня 1999 року.
Державними символами України, за Конституцією (ст. 20), е Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державним Прапором України є стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору.
Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба та герба Війська Заопрізького. Головним елементом великого Державного Герба е Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб).
Державний Гімн України являє собою національний гімн на музику М. Вербицького зі словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради.
Функції державних символів України
Основними функціями державних символів України ( залежно від виконуваної ними ролі) є:політична;дипломатична;ідеологічна;соціальна.
Державні символи мають не тільки важливе юридичне, але й соціально-психологічне значення. Адже при визначенні державної символіки законодавець враховував національні й історичні традиції народу.Державна символіка виконує декілька основних функцій: а) політичну, зміст якої виявляється у виключній можливості державних символів бути зовнішнім проявом державної влади на всій території держави і за її межами; б) дипломатичну, коли офіційні символи суверенітету держави у зв’язках з іноземними державами, міжнародними організаціями виконують представницьку роль; в) соціальну функцію, котра виявляється у можливості державних символів об’єднувати (консолідувати) навколо ідей державного будівництва громадян держави, незалежно від походження, соціального та майнового стану, раси, національності та інших соціальних ознак.Державні символи, з одного боку, підтверджують факт існування держави і слугують зміцненню її суверенітету, а з іншого – державний суверенітет виступає першоосновою як появи, так і подальшогорозвитку державнихсимволів. Втрата національної державності призводить до втрати її символів
Суть і зміст народовладдя в Україні.
Принцип демократизму держави опосередковує передусім взаємовідносини держави і суспільства, держави і особи. Цей принцип відповідає традиціям українського державотворення і знаходить своє виявлення в сучасних принципах формування органів державної влади, в їх системі, структурі, складі та основних засадах функціонування.
Демократичною є держава, яка всебічно і повно виражає волю народу, а її організація (будівництво) і діяльність постійно відповідають волі народу. Мається на увазі як загальна воля народу, так і воля окремих соціальних груп, спільностей та кожної окремої особи – людини і громадянина. Тобто демократичною є держава, яка здійснює владу народу з його волі і відповідно його волі.
Вихідним моментом демократизму держави є проголошення його на найвищому конституційному рівні, що здійснюється Основним Законом і пов’язано з конституційним визнанням державою статусу народу як єдиного джерела влади, його права реалізовувати свою владу як через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, так і безпосередньо (шляхом виборів, референдумів тощо), та закріпленням виключного за народом права визначати й змінювати конституційний лад України.
Але головне в демократизмі держави – це забезпечення державою реального демократизму
Парламентські читання.
Обговорення проектів законів та ін. нормат.-прав. акгів на пленар. засіданнях парламенту (окр. палати). Є однією зі стадій законодавчого процесу. Термін «читання» з'явився у парлам. практиці поряд з виникненням законод. процедури у зв'язку з тим, що текст проекту акта зачитувався парламентаріям. Напр., у Великобританії парламентарії не можуть ознайомитися з текстом внесеного на розгляд парламенту законопроекту до першого читання.
Організація роботи Верховної Ради України.
Верховна Рада проводить свою роботу сесійно. Сесії є чергові та позачергові. Відкриття сесії Верховної Ради оголошується головуючим на пленарному засіданні на початку її першого пленарного засідання, закриття - по завершенні останнього пленарного засідання. Кожна сесія Верховної Ради починається і завершується виконанням у залі засідань Верховної Ради Державного Гімну України. Сесії Верховної Ради складаються із засідань Верховної Ради, засідань комітетів, тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій, що проводяться у період між пленарними засіданнями, роботи народних депутатів у депутатських фракціях та з виборцями. Комітет, тимчасова спеціальна комісія чи тимчасова слідча комісія можуть проводити свої засідання одночасно з пленарними засіданнями Верховної Ради лише за процедурним рішенням Верховної Ради. Засідання Верховної Ради можуть бути пленарними, урочистими, а також можуть проводитися у формі парламентських слухань.
Діяльність депутата.
Діяльність народного депутату у порядку, встановленому законом: 1) бере участь у засіданнях Верховної Ради України; 2) бере участь у роботі депутатських фракцій (груп); 3) бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України; 4) виконує доручення Верховної Ради України та її органів; 5) бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України; 6) бере участь у парламентських слуханнях; 7) звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому Законом про статус народного депутата і законом про регламент Верховної Ради УкраїниПрезидента України як глава держави.
Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Новообраний Президент України вступає на пост не пізніш як через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.
Повноваження Президента України:
- забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
- звертається з посланнями до народу та із щорічними й позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
- виносить рішення про визнання іноземних держав;
- призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією;
- припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;
- призначає, за згодою Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України;
- припиняє повноваження Прем'єр-міністра України, виносить рішення про його відставку та ін. Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень.
Він очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка є координаційним органом із питань забезпечення безпеки та оборони в Україні.
Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України, але Конституція України встановлює, що повноваження Президента України припиняються достроково у разі його відставки, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я, усунення з поста в порядку імпічменту та смерті.
При Президенті України функціонує Адміністрація Президента, яка є допоміжним органом, що складається з кваліфікованих наукових консультантів, політиків, правознавців, економістів. Їхнє завдання полягає в тому, щоб надавати виважені поради Президентові України для винесення рішень, готувати попередньо проекти документів, проводити експертні оцінки отриманих даних щодо соціально-економічного стану суспільства, аналізувати й давати рекомендації для найбільш ефективного вирішення існуючих проблем. У її складі створено консультативно дорадчі структури: соціально-економічну раду; комісії з політико-правових, зовнішньополітичних питань і т. ін.
Основними завданнями Адміністрації Президента України є: організаційне, правове, консультативне, інформаційне та аналітичне забезпечення діяльності Президента України щодо реалізації ним повноважень гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, здійснення інших конституційних повноважень як глави держави; сприяння Президентові України у забезпеченні узгодженого функціонування і взаємодії Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також у вирішенні кадрових та інших питань, віднесених до повноважень Президента України; забезпечення взаємодії Президента України з Верховною Радою України, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян; організація підготовки та опрацювання проектів указів і розпоряджень Президента України, а також проектів законів, що вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи; проведення експертизи законів, що передаються Верховною Радою України на підпис, їх оприлюднення тощо.
Порядок формування і складу Кабінету Міністрів
Відповідно до статті 114 Конституції України до складу Кабінету Міністрів України входять прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, , три віце-прем'єр-міністри, міністри. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Юридичний бік встановленого Конституцією України порядку формування персонального складу Кабінету Міністрів відповідає міжнародним стандартам і передбачає обов'язкові дії з боку Президента і Прем'єр-міністра. Адже саме Прем'єр-міністр вносить пропозиції Президенту України щодо складу Кабінету Міністрів, а Президент призначає його членів.Строк функціонування Кабінету Міністрів залежить від строків повноважень Президента України.
Компетенція Кабінету Міністрів України
КМУ є вищім органом в системі органів викон влади. Він відповідальний перед президентом Укр та підконтрольний і підзвітний ВРУ. У своїй діяльності КМУ керується Конституцією Укр і законами Укр, актами през Укр. КМУ у межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження які є обов'язковими до виконання. Кабінет Міністрів України та інші структури виконавчої влади не можуть ефективно діяти поза межами єдиної системи. Конституція України визначає більшість повноважень Кабінету Міністрів. Строк функціонування Кабінету Міністрів залежить від строків повноважень Президента України. Строк повноважень Кабінету Міністрів України може бути достроково припиненій незалежно від припинення президентських повноважень у випадках, передбачених ст. 115 Конституції України. Кабінет Міністрів України здійснює контроль за виконанням прийнятих ним актів як безпосередньо, так і через підвідомчі йому органи.
Міністерство як центральний орган виконавчої влади
До системи центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ) України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів. Не допускається прийняття актів Кабінету Міністрів України та утворених ним органів, внесення проектів законів та актів Президента України з таких питань без погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей. Порядок виконання обов'язків міністра в разі його тимчасової відсутності визначається Кабінетом Міністрів України.
Організація роботи місцевих державних адміністрацій.
Апарат місцевих державних адміністрацій:
а) здійснює правове, організаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності державної адміністрації:
б) готує аналітичні, інформаційні та інші матеріали:
в) перевіряє виконання актів законодавства та розпоряджень голів місцевих державних адміністрацій;
г) подає методичну та іншу практичну допомогу місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування;
д) утворюється і діє у межах виділених бюджетних коштів.
Апарат місцевої державної адміністрації очолює керівник, що його призначає на посаду голова місцевої державної адміністрації.
Керівник апарату:
а) організовує роботу державної адміністрації;
б) забезпечує підготовку матеріалів на розгляд голови місцевої державної адміністрації;
в) доводить розпорядження голови місцевої державної адміністрації до виконавців;
г) відповідає за стан діловодства, обліку і звітності;
д) виконує інші обов'язки, покладені на нього головою місцевої державної адміністрації.
Для виконання покладених на керівника апарату обов'язків він видає накази. Накази керівників апарату місцевої державної адміністрації, які торкаються прав, свобод й законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації в управлінні юстиції в області, містах Києві та Севастополі.
Голова місцевої державної адміністрації з питань організації і функціонування апарату здійснює такі дії:
а) затверджує положення та визначає структуру апарату;
б) призначає на посади і звільняє з посад керівників та інших працівників структурних підрозділів апарату.
З питань умов і оплати праці керівники структурних підрозділів апарату прирівнюються до керівників управлінь, відділів та інших структур місцевої державної адміністрації.
Місцеві державні адміністрації діють відповідно до регламенту, що затверджується головами відповідних місцевих державних адміністрацій. У регламентах закріплюються організаційно-процедурні питання внутрішньої діяльності місцевих державних адміністрацій. Типовий регламент місцевої державної адміністрації затверджується Кабінетом Міністрів України.
Голова державної адміністрації, керівники апарату, управлінь, відділів та інших підрозділів державної адміністрації персонально відповідають за законність прийнятих ними рішень. Шкода, завдана в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної адміністрації, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Місцеві державні адміністрації утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок зміни адміністративно-територіального поділу України.
Розгляд питань, пов’язаних з адміністративно-територіальним устроєм в Україні, віднесено до компетенції Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування і визначається Конституцією України та Законом України “Про адміністративно-територіальний устрій України”.
Конституцією України визначаються лише основні засади та система адміністративно-територіального устрою України (ст. 132, 133), а також право Верховної Ради України утворювати і ліквідувати райони, встановлювати й змінювати межі районів та міст, а також вирішувати питання про найменування і перейменування населених пунктів та районів (п. 29 ст. 85).
Система органів місцевого самоврядування в Україні.
Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначається Законом України «Про місцеві державні адміністрації»
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.