Джерело конституційного права – це зовнішня форма, в якій знаходять свій вираз норми, які регулюють конституційно-правові відносини.
Джерела конституційного права закріплюють найважливішу сферу політико-правових відносин, які виникають у процесі здійснення народовладдя. Це обумовлює багатство змісту таких джерел, оскільки народовладдя – надзвичайно складний комплекс економічних, політичних, соціальних, соціально-психологічних та інших відносин. Такі відносини виникають при безпосередній реалізації національного, державного та народного суверенітету народу. В таких джерелах втілюються основи конституційного ладу, взаємовідносини особи й держави, національного і адміністративно-територіального будівництва, побудови органів державної влади.
Джерела конституційного права є результатом правотворчості державних органів та безпосереднього творення права самим народом. Причому така правотворчість має особливий характер, оскільки вона закріплює найбільш важливі відносини – відносини влади.
Джерела конституційного права мають комплексний характер, оскільки об’єднують і матеріальні, і процесуальні норми.
- нормативно-правові акти
- судові прецеденти
- конституційні звичаї
- міжнародні і внутрішньодержавні договори
- доктрини
- релігійні джерела
формалізовані– нормативно-правові акти та судові прецеденти, що створюються державними органами в результаті спеціального правотворчого процесу
неформалізовані -конституційні угоди та конституційні звичаї, народження яких не завжди пов’язане з діяльністю державних органів
20. Види джерел конституційного права України Джерела конституційного права – форми, в яких відображено конституційно-правові норми, - це форма існування правових норм, які перетворюють право на об`єктивну реальність.
1.Конституція України- основне джерело конституційного права України. Вона відображає та закріплює стан розвитку суспільства й держави, економічну та політичну системи останньої.. Це єдине джерело конституційного права України, котре містить норми, що регулюють усі сфери суспільних відносин, діє на всій території України, є основою для розвитку українського законодавства загалом, змінюється в особливому порядку, встановленому в цьому ж акті.
2.Закони України— це нормативно-правові акти, прийняті найвищим
представницьким органом державної влади або через
безпосереднє волевиявлення населення (референдумом),
які регулюють найбільш важливі суспільні відносини та
мають вищу юридичну силу в системі законодавства України.
Закони як джерела конституційного права України поділяються на декілька видів:
а) Конституційні закони - це особливі нормативно-правові акти в системі українського законодавства, що за своїм політико-правовим змістом, предметом правового регулювання та юридичною силою посідають особливе місце після Конституції України, органічно розвивають і доповнюють її.. Серед конституційних законів виділяють органічні, номінальні й ординарні. Органічні закони - це закони, за допомогою яких вносяться зміни та доповнення до чинної Конституції України. Номінальні закони - закони, перелік і назва яких передбачені конституцією, є своєрідним її продовженням, але їхні положення до тексту Основного Закону не долучаються. Ординарні закони — закони, на які є лише посилання в Конституції України без зазначення їхньої назви; б) Звичайні закони - приймаються в порядку поточного законодавства на основі відповідних статей Конституції України Звичайні закони поділяються на кодифікаційні та поточні. в) Надзвичайні закони - приймаються в надзвичайних ситуаціях.У деяких країнах вони, згідно з Конституцією, можуть навіть відступати від її положень, але приймаються, зазвичай, на певний час.