Ситуація 1.

Між підприємством з іноземними інвестиціями (ПІІ) “Урал” та державним замовником за результатами проведеного тендеру на визначення виконавця, було укладено державний контракт на поставку продукції для державних потреб. ПІІ «Урал» виконало умови державного контракту в частині виготовлення продукції і повідомило державного замовника про готовність поставити продукцію. Державний замовник, не маючи достатніх підстав, відмовився прийняти та оплатити виготовлену відповідно до умов державного контракту продукцію. ПІІ «Урал» змушене було терміново реалізувати виготовлену продукцію, щоб покрити видатки на її виробництво, і у такий спосіб уникнути стану неплатоспроможності. При цьому продукція була реалізована за ціною, що на 5% була нижчою, від визначеної в державному контракті. Після цього ПІІ «Урал» пред’явило претензію державному замовникові про відшкодування завданих збитків, включаючи цінову різницю, упущену вигоду (через брак коштів ПІІ не могло сплатити за контрольний пакет акцій підприємства-суміжника в процесі його приватизації, як планувало), а також моральну шкоду в сумі 30 тис. грн. за завдання шкоди репутації йому як виконавцеві державного замовлення. Правомірність заявлених претензійних вимог державний замовник заперечив, посилаючись на наявну у ПІІ «Урал» можливість знайти такого споживача, який запропонував би ціну на продукцію не нижче тієї, що була зафіксована у державному контракті. ПІІ «Урал» звернулося з позовом до господарського суду про стягнення збитків з державного замовника.

За наявності яких підстав державний замовник може відмовити від прийняття виконання за державним контрактом?

Якими нормативно-правовими актами регулюються відносини щодо держзамовлення та державного контракту?

Яку відповідальність передбачає законодавство за відмову державного замовника від закупівлі продукції, визначеної контрактом на поставку продукції для державних потреб?

Чи є обґрунтованими вимоги ПІІ «Урал»?