Передмова

Кримінальне право як галузь права – це система взаємопов’язаних і побудованих на певних принципах юридичних норм, які: мають форму кримінальних законів; прийняті для правового забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності та інших законодавчо визначених суспільних відносин і цінностей; визначають, які суспільно-небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили; регулюють суспільні відносини, які виникають у зв’язку із вчиненням злочину.

Кримінальне право як навчальна дисципліна– систематизована у певному порядку сукупність знань про теоретичні засади кримінального закону та його історичні витоки, про чинний КК України та правозастосовчу практику, про закордонне кримінальне законодавство.

Завданням Кримінального кодексу України, а відтак – і кримінального права, є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ч. 1 ст. 1 КК).

У теорії кримінального права виділяються такі його функції: а) регулятивна, яка проявляється у впливі на поведінку людей кримінально-правових приписів, конкретних заборон, що сформульовані КК; б) охоронна, яка пов’язана з безпосередньою охороною тих об’єктів (життя та здоров’я особи, власність, довкілля тощо), посягання на які тягне кримінальну відповідальність; в) виховна – проявляється у формуванні свідомої потреби людини дотримуватися законів; г) попереджувальна (превентивна) – спрямована щодо осіб, стосовно яких виявилася неефективною виховна функція. Вона полягає в погрозі покарання будь-кому з членів суспільства при вчиненні ним злочину.

Практичні зайняття з Особливої частини кримінального права є дещо специфічними, оскільки на них студенти повинні відпрацьовувати навички у вмінні відбивати питання загального характеру через призму конкретного факту. Наприклад, якщо при вивченні прямого умислу у рамках Загальної частини достатньо було відтворити психологічну модель цього виду вини, яка властива всій сукупності якихось однотипних ситуацій, то в рамках Особливої частини необхідно розкрити предметний зміст цього умислу, орієнтованого на конкретний випадок. Питання про форму та вид вини зі сфери абстрактного теоретизування переходить у площину визначення ступеню практичного співвідношення цієї теоретичної моделі та змісту конкретного одиничного факту.

Під час складання практикуму авторами використані наступні джерела:

1. Кримінальне право України: Практикум: Навч. посіб. / Яценко С. С. (кер. авт. кол.), Андрушко П. П., Шапченко С. Д. Та ін.; За ред. С. С. Яценка., 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 592 с.

2. Кримінальне право України. Тестові завдання з відповідями: Навчальний посібник / За заг. ред. В. І. Осадчого. – К.: Атака, 2002. – 208 с.

3. Кримінальне право України. Особлива частина: Практикум / І. П. Козаченко, О. М. Костенко, В. К. Матвійчик та ін. – К.: „Азимут-Україна”, 2005. – 384 с.

4. Кримінальне право України: Бібліографія. 1991-2002 / Уклали: М. В. Галабала, В. О. Навроцький, С. В. Хилюк. – К.: Атіка, 2004. – 288 с.

5. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А. В. Савченко, В. В. Кузнєцов, О. Ф. Штанько – К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005. – 640 с.

6. Завдання для практичних занять з Особливої частини кримінального права України / Брич Л. П., Навроцький В. О. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – 135 с.