ВЕЗ Сиваш

ВЕЗ Сиваш. За указами Президента України Про Північнокримську експериментальну економічну зону Сиваш червень 1995 p. і Про заходи щодо проведення експерименту у Північнокримській експериментальній економічній зоні Сиваш листопад 1995 p які згодом були підтверджені відповідною постановою Верховної Ради України лютий 1996 p створено першу в Україні спеціальну вільну економічну зону. СЕЗ Сиваш має спеціалізацію на виробництві експортноспроможної продукції хімічної промисловості у містах Армянську та Червоноперекопську, також на вирощуванні рису на зрошуваних землях радгоспів Червоноперекопського району.

Строк діяльності новоутвореної зони - 5 років. Згідно з уточненням, зробленим в Указі Президента України листопад 1997 p датою початку експерименту в Північнокримській зоні Сиваш є 18 вересня 1996 p дата державної реєстрації адміністрації ПЕЕЗ, а не 30 червня 1995 p коли було прийнято рішення про заснування економічної зони. Слід відзначити, що СЕЗ Сиваш відноситься до підприємницької ВЕЗ і спрямована на пожвавлення малого та середнього бізнесу у депресивному районі за рахунок створення сприятливих умов для вільної торговельно-економічної діяльності підприємцям та надання пільг для створення нових виробництв.

Так у місті Армянську - своєрідному місті-супутнику двох найбільших хімічних підприємств - Кримського ВО Титан та Сивашського аніліно-фарбового заводу за їх рахунок формується 90 місцевого бюджету.

Найбільш потужними підприємствами Червоноперекопська є Кримський содовий та Перекопський бромний заводи, а також завод по переробці вторинної полімерної сировини Полівтор, за рахунок яких формується 70 місцевого бюджету.

Саме за рахунок пільгового оподаткування цих субєктів СЕЗ і формується початковий капітал для розвитку інфраструктури зони. Завдяки створенню цїєї СЕЗ вдалось зберегти близько 2,5 тис. робочих місць і створити 400 нових.

Для Криму це важливо. За два роки зареєстровано 11 суб єктів СЕЗ. Всього ж кількість підприємств, що мають наміри працювати в СЕЗ Сиваш - 22. За структурою зайнятості лідирують підприємства хімічної промисловості, сільського господарства, будівництва та транспорту.

Червоноперекопський регіон виконує важливу роль опорного центру, оскільки розташувавшись на території, в надрах якої є важливі сировинні ресурси Сивашу та солоних озер, він має перспективу промислового розвитку, в тому числі експортноспроможних виробництв у звязку з особливо сприятливими транспортними умовами він забезпечує транзитні звязки між крупними територіально-господарчими комплексами та містами колишнього СРСР в рамках кооперації їх підприємств, що сприяє розвитку промисловості і немісцевого значення виходячи з розвинутої ринкової інфраструктури, що включає в себе також Червоноперекопську митницю, яка входить до єдиної системи держмитконтролю України, він має тісні звязки з оточуючою територією у виробничій, організаційно-господарській і торговельно-розподільчій сферах.

Порівнюючи цілі заснування ПЕЕЗ Сиваш з тими, які звичайно ставляться при створенні спеціальної вільної економічної зони, можна побачити певні розбіжності. Як правило, СЕЗ має на меті активізацію зовнішньоекономічного співробітництва, тоді як у даному конкретному випадку ПЕЕЗ стає механізмом формування точок економічного зростання на базовому адміністративному рівні, який зорієнтовано, в першу чергу, на національні інвестиції. Управління економічною зоною Сиваш покладено на її адміністрацію, місцеві Ради народних депутатів у межах їх повноважень, спостережну раду з контролю за проведенням експерименту і Кабінет Міністрів України. Адміністрація ПЕЕЗ е державною компанією та юридичною особою, майно якої складається з майна, переданого засновником державна власність, коштів від плати за реєстрацію суб єктів зони, доходів, одержаних від її власної господарської діяльності, та інших залучених коштів. Контроль за ходом експерименту покладено на спостережну раду, яка повинна щокварталу розглядати результати діяльності ПЕЕЗ Сиваш. Основу механізму СЕЗ становить економічний режим діяльності її суб єктів. За визначенням, він складається з пільгових митного, податкового, валютно-фінансового і організаційно-правового режимів, їх норми встановлено Законом України Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб єктів експериментальної економічної зони Сиваш лютий 1996 p Пільги митного режиму ПЕЕЗ полягають у звільненні сировини, матеріалів, устаткування та обладнання крім підакцизних товарів, які ввозяться на митну територію України для потреб власного виробництва суб єктів цієї зони, від обкладання ввізним митом і ПДВ. Єдиною відмінністю податкового режиму ПЕЕЗ Сиваш від загальноукраїнського є можливість зменшення суб єктам, які реалізують інвестиційні проекти на її території, суми податку на реінвестований прибуток на 50 . Додатковим, але досить важливим стимулом до інвестування ПЕЕЗ є спеціальні умови оренди землі на її території. Зокрема, адміністрацією ПЕЕЗ Сиваш передбачено - для новоутворених суб єктів зони, що використовують високі технології хімічна промисловість, енергетика, агропромислове виробництво, можуть знижуватися тарифи за оренду комунальної власності та платежі за комунальні послуги - малоприбуткові, низькорентабельні та трудомісткі підприємства можуть повністю звільнюватися від орендних платежів - орендна плата може зменшуватися на період здійснення будівництва, а в разі оренди неосвоєних ділянок таке зменшення становитиме 5 -10 - у разі будівництва елементів транспортної та виробничої інфраструктур, засобів комунікації, закладів соціально-культурного призначення та освіти може надаватися знижка орендної плати в розмірі до 10 - 15 . Крім того, при укладанні інвестиційного контракту передбачається використовувати такі максимальні строки оренди для житлового будівництва і підприємств АПК - до 30 років, для промислового сектора - до 50, для будівництва об єктів соціально-культурного призначення - до 40 років. Названі пільги застосовуються тільки до суб єктів підприємницької діяльності, які зареєстровані на території ПЕЕЗ Сиваш згідно з чинним законодавством України і здійснюють у ній інвестиційні проекти, затверджені Кабінетом Міністрів України. Реєстрацію суб єктів цієї зони проводить її адміністрація. Нормативно-правова база ПЕЕЗ Сиваш, сформована протягом 1995-1998 pp не містить чітких формулювань поняття експериментальна економічна зона, якісно та кількісно визначених цілей її заснування, а також її функціонального типу і галузевої спеціалізації з чітким переліком пріоритетів. Як наслідок, поняття суб єкт зони стає дуже неконкретним, що посилюється відсутністю узгодженої системи критеріїв відбору інвестиційних проектів бізнес-планів. Указом Президента України червень 1995 p постановою Кабінету Міністрів України квітень 1996 p. та іншими документами передбачалося, що створення ПЕЕЗ Сиваш супроводжуватиметься відповідним державним фінансуванням, оскільки до Державного бюджету України, починаючи з 1996 p мали включатися і частково включалися необхідні суми цільових видатків. На третьому році існування ПЕЕЗ Сиваш тобто в 1998 p. виконавчою владою України було прийнято рішення про заснування ще кількох СЕЗ, і в тому числі - комплексних виробничих, туристично-рекреаційних і підприємницьких. 18 вересня 2001 року завершився експеримент у рамках Північнокримської експериментальної економічної зони Сиваш, який тривав пять років. Однак, що до цього часу не оприлюднено офіційної оцінки його результатів. По закінченні експерименту формат зони Сиваш змінено на територію пріоритетного розвитку.

Сьогодні СЕЗ розглядаються Україною як один з інструментів досягнення відкритості національної економіки світові та стимулювання міжнародного економічного співробітництва.

До цілей, які держава ставить при створенні СЕЗ, належать розв язання проблем зайнятості та формування нових робочих місць активізація зовнішньої торгівлі стимулювання припливу іноземних інвестицій активізація обміну знаннями і технологіями, тобто досягнення нової інноваційної якості економіки розширення експортної бази або розвиток імпортозаміщення збільшення обсягів зовнішніх надходжень і поліпшення платіжного балансу ефективне використання місцевих ресурсів, тощо. Розділ ІІІ. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ 3.1. Сучасний проблемний стан ВЕЗ в Україні Тема скасування спеціальних режимів для інвестиційної діяльності - спеціальних економічних зон СЕЗ і територій пріоритетного розвитку ТПР в Україні - була започаткована чи не в перший день роботи першого пост-революційного Уряду. Необхідність кардинальної зміни державної політики у сфері СЕЗ і ТПР була очевидною.

Зрештою 28 березня 2005р. Верховна Рада підтримала Урядовий пакет змін і доповнень до Закону Про державний бюджет на 2005 рік, який, зокрема, скасовував фіскальні пільги для усіх СЕЗ і ТПР та вилучав положення про гарантії незмінності умов гри для інвесторів. Слід зауважити, що протягом останніх 5 років до теми ліквідації СЕЗ і ТПР в Україні урядовці публічно зверталися саме тоді, коли виникали проблеми у бюджетній сфері. У 2005 році Уряд повторив цю традиційну помилку, оперуючи виключно бюджетними аргументами мовляв, СЕЗ і ТПР використовуються виключно для ухиляння від сплати податків. Знову ж таки традиційно поза увагою Уряду залишився вплив, який СЕЗ і ТПР мали на економічний розвиток окремих територій. Адже саме завдяки пільговим умовам в Україні вдалося врятувати деякі моно-функціональні міста й створити робочі місця на проблемних територіях. Йдеться, зокрема, про проекти у рамках СЕЗ Сиваш , Яворів , Закарпаття. Полярність думок щодо доцільності існування СЕЗ і ТПР в Україні пояснюється і тим, що більшість дискусій досі проходили радше на емоційному рівні, аніж на грунтовному аналізі стану справ.

Показовим є те, що Уряд спочатку у березні 2005р. прийняв рішення щодо скасування податкових пільг у рамках спецрежимів, а лише 4 місяці опісля 13 липня завершив аналіз діяльності суб єктів СЕЗ і ТПР. При цьому цей аналіз обмежився лише порівнянням планових показників, зазначених в інвестиційних договорах, з фактичним їх виконанням.

Бути чи не бути СЕЗам в Україні? Позиція проти базується на таких аргументах 1. СЕЗ і ТПР займають 10 території України. Проте обсяг виробництва продукції підприємств, розташованих у СЕЗ, 2002 року становив лише 4 від загального обсягу продукції, виробленої на підприємствах України. На територіях, де діють спеціальні режими інвестиційної діяльності 7,7 . 2. Спеціальні економічні режими можуть руйнувати конкурентний порядок у державі, спотворюючи цим самим роботу цінового механізму вважають в Інституті реформ.

Цю думку підтверджують недавні події в мясопереробній промисловості. Нагадаємо, що уряд рекомендував мясокомбінатам, які працюють поза зонами , ініціювати антидемпінгове розслідування стосовно їхніх конкурентів, які працюють через СЕЗ і ТПР. Останні отримують імпортну сировину, яка на 20 дешевша, ніж українська.

Прикладом внутрішнього демпінгу, який породили зони, також може слугувати вироблення металевого профілю для покриття дахів. Підприємства, що виробляють таку продукцію, зазнають глибокої кризи, бо не можуть витримати конкуренції з розташованими в СЕЗ Славутич . 3. За даними Мінекономіки, сума наданих зонам пільг за підсумками 2002 року вперше перевищила надходження від них у бюджет за 6 місяців 2002 року -156,4 млн грн. Водночас хронічно збільшується частка імпортного мита в загальній сумі недоотриманих коштів. Спеціальний інвестиційний режим перетворюється на своєрідний коридор безмитного ввезення імпортних товарів. Особливо гостро це питання стоїть щодо продовольчих товарів мясо, молочна продукція, цукор роблять висновок фахівці Інституту реформ.

Пинзеник взагалі вважає, що всі СЕЗ і ТПР створювали виключно для того, щоб без мита імпортувати на територію України різноманітні товари. 4. Використання СЕЗ у світовій практиці можна порівняти з голковою терапією, коли за рахунок невеличкої території пожвавлюється економіка певного регіону. В Україні суттєвого пожвавлення інвестиційного клімату не спостерігається і в більшості СЕЗ, і загалом в країні. 5. Ніде у світовій практиці, крім Росії, СЕЗ для розвитку депресивних територій не створювалися, оскільки інвестори не згорають від бажання вкладати кошти в інфраструктуру, а воліють приходити на все готове.

Світова практика свідчить, що для створення привабливої зони держава має вкласти від 20 млн до 70 млн на квадратний кілометр СЕЗ. 6. Противники зон стверджують, що працювати в них можуть тільки обрані. Конкретних фактів про те, що комусь не дали вкласти капітал у СЕЗ, не наводять, але слова Президента про обраність тих, хто працює в зонах, не можна заперечити.

Крім того, експерти, як приклад, наводять той факт, що в деяких зонах віднедавна не зареєстровано жодного нового підприємства.

Найбільше інвестицій залучено у Донбас - 53,7 від загального обсягу.

Лише чверть з них - іноземні. Решта повязані з реінвестуванням прибутку вітчизняними підприємствами. При цьому більшість проектів припадало на традиційні для України галузі - металургію, будівництво, вугільну промисловість. Крім того, вільні економічні зони часто використовувалися для реалізації сумнівних схем імпорту наприклад, мяса. Прихильники СЕЗів, навпаки, стверджують, що зони позитивно впливають на економіку та інвестиційний клімат. За даними Інституту регіональних досліджень НАН України, станом на 01.01.2005 року від початку функціонування органами управління СЕЗ та ТПР затверджено 768 інвестиційних проектів, у тому числі на ТПР - 556, у СЕЗ - 212, загальна кошторисна вартість яких становить 6,67 млрд. дол. США. Найбільшу частку в освоєних інвестиціях становить обладнання - 5,2 млрд. грн. 53,1 , кошти - 1,5 млрд. 15,3 , сировина та матеріали - 0,87 млрд. грн. 8,9 . Створено 52,1 тис. та збережено 85,5 тис. робочих місць реалізовано товарів, робіт, послуг на суму 45,4 млрд. грн зокрема на експорт - 15,8 млрд. грн. 34,8 від загального обсягу реалізованої продукції . У період 2000-2004 років зростання інвестицій випереджало зростання ВВП у середньому в 2,5 разу. В 2005 році, зі скасуванням СЕЗ, це співвідношення знизилося до 0,7. Зафіксовано загальну позитивну динаміку інтегрованої питомої ваги розвитку СЕЗ у комплексі загальнонаціональної економіки. За період з 1994 по 2003 роки вона збільшилася з 1,9 до 7,31 . Середнє значення для регіонів, у яких розміщені СЕЗ, за 1999-2002 роки зросло з 5,98 до 9,81 . У лідери вийшли Закарпатська, Донецька, Львівська області, АР Крим та Київ. Тут будуть доречними узагальнюючі висновки. 1. Законодавча база діяльності СЕЗ, ТПР, технопарків потребує впорядкування й вдосконалення.

Закон Про загальні принципи створення і функціонування спеціальних вільних економічних зон, прийнятий у 1992 році, визначає лише загальні принципи їхньої роботи і не задає критеріїв ефективності. СЕЗ і ТПР створювалися вручну. Особливості більшості зон, у тому числі й податковий режим, визначалися окремими законами або указами президента.

Якихось специфічних вимог до компаній, що бажали стати субєктами спеціального податкового режиму, не висувалося.

Потенційний інвестор мусив лише надати бізнес-план на розгляд адміністрації спецзони.

Це не могло не вносити певної суперечливості в законодавчу базу і зрештою стало підґрунтям для критики СЕЗ як чорних дірок із відкачування бюджетних ресурсів . 2. Політика держави щодо зон має бути стабільною, передбачуваною і послідовною.

Водночас до світової практики, спеціальні економічні зони - це території зі спеціальними митними або податковими умовами, що стимулюють імпорт комплектуючих та експорт готової високотехнологічної ! продукції. Однак наші СЕЗи не залучали іноземних інвестицій під високотехнологічне виробництво.

Лише третина інвестицій у СЕЗ і ТПР станом на 1 січня 2005 року були іноземними.

Низька активність іноземців пояснюється нестабільністю умов ведення бізнесу в Україні загалом і в спецзонах зокрема.

Наприклад, у 1999 році було запроваджено мораторій на створення нових СЕЗ і ТПР, а пізніше - й на нові інвестпроекти в межах існуючих зон. Такі законодавчі кульбіти, звісно ж, унеможливлюють для інвесторів отримання прибутку не тільки у довгостроковій, але й навіть у короткій перспективі. А наші СЕЗи до виробництва та експорту високотехнологічної продукції відношення фактично не мали. Ще один аргумент.

Результати досліджень Ради з вивчення продуктивних сил України засвідчили, що ніяких бюджетних трансфертів на розвиток зональних утворень взагалі не здійснювалося.

Насправді це не досягнення, а одна з причин низької ефективності СЕЗ. Наприклад, Китай зміг залучити інвесторів тільки після виконання величезної будівельної програми зі створення у своїх СЕЗ найсучаснішої інфраструктури дороги, звязок, готелі. До 80 усіх затрат лягли на бюджет країни, а іноземні інвестиції прийшли у ВЕЗ після створення необхідних для ведення бізнесчу умов. А Україна? Україна, по суті, кинула СЕЗи напризволяще, не здійснивши відповідного контролю за реалізацією проектів. І чомусь це стало приводом стверджувати Ні, нам світовий досвід не підходить. Лише у 3 проектах, які реалізовувалися у СЕЗ та на ТПР, було виконано всі інвестиційні зобовязання.

Що це означає? Тільки те, що навіть такі обсяги виконання проектів у СЕЗ та на ТПР дали відчутний позитивний ефект для економіки України та окремих регіонів. А якби були виконані всі? А якби не було відкритих залякувань про перспективи зон? А якби держава долучилася до СЕЗ із інфраструктурним розвитком, як це зробив Китай? 3. Діяльність зон має підлягати постійному, жорсткому контролю і моніторингу.

До функціонування СЕЗ і ТПР треба підійти виважено, з урахуванням ефективності реалізації конкретних інвестиційних проектів. За підсумками попереднього періоду зафіксовано значну нерівномірність результатів між окремими СЕЗ і ТПР. Так, у СЕЗ Порт Крим залучено інвестицій на рівні 0,2 від очікуваного та організовано робочих місць 0,3 від очікуваного у СЕЗ Донецьк - 1,2 і 3,2 відповідно у ТПР м. Шостка - 0,7 і 24,8 відповідно у ТПР Луганської області - 2,9 і 23,2 відповідно. Водночас, наприклад, для СЕЗ Яворів ці показники становлять 23,7 і 102,4 відповідно для СЕЗ Порто-франко - 24,8 і 160,4 для ТПР Волинської області - 55,9 і 45,2 від запланованого.

Оптимально поєднати контролюючу і стимулюючу роль держави в економіці можна через запровадження промислових парків, які будуть організовані не за територіальним, а за функціональним принципом і в частині реалізації інвестиційних проектів діятимуть аналогічно технопаркам.

Метою діяльності промпарків має стати модернізація існуючих та створення нових виробництв.

Стимулюючим механізмом у рамках промислових парків є надання пільг не територіям, а під реалізацію конкретних проектів. Це зробить діяльність промпарків водночас ефективною і прозорою та доступною для державного контролю і незалежного аудиту на будь-якій стадії. Якщо проаналізувати усі вищевикладені тезиси щодо існування СЕЗ, можна сказати, що СЕЗ у їхньому нинішньому вигляді мають серйозні системні вади. Але це означає, що ці зони треба не забороняти, а вдосконалювати як апробований світовою практикою інструмент селективного стимулювання ділової та економічної активності. 3.2. Пропозиції по розробці нової інвестиційної схеми вільних економічних зон в Україні Створення СЕЗ і ТПР було визначено на законодавчому рівні, зобовязання взяла на себе держава, а не конкретні персони, які уособлювали державу.

Ліквідація преференцій для ВЕЗ, яка відбулася на початку 2005 року це принципова стратегічна помилка нинішньої влади.

З точки зору економічної доцільності, існування ВЕЗ має двоякий ефект. З одного боку - підвищення ефективності певних територій, а з іншого - велика ймовірність зловживання цим статусом.

Тому, на мій погляд, треба було переглянути статус окремих ВЕЗ і субєктів ВЕЗ, на яких були порушення, і для них припинити цей режим.

Але систему треба було зберігати - бо це престиж держави. Звичайно, зараз можна виправити помилку, і влада робить кроки на цьому шляху.

Але до цього часу реально не проведено ревізії субєктів ВЕЗ, які допускали зловживання.

Не можна допустити наступної помилки - механічно відновити преференції і компенсувати збитки всім субєктам ВЕЗ. Негативу було дуже багато, але сліпе повернення пільг нічого не дасть.

Треба зробити механізм функціонування ВЕЗ максимально ефективним. Необхідно наголосити на факторі притоку зовнішніх інвестицій як на досить важливому для економічного росту, технологічного розвитку та структурної перебудови народного господарства держави, оскільки зовнішнє інвестування фактично означає приплив додаткових коштів, ввезення в Україну сучасних техніки, технології, виробничих програм, систем управління виробництвом і персоналом, створення додаткових стимулів у внутрішньому конкурентному середовищі, а також формування позитивного іміджу країни у світі. Природно, що ефект від надання податкових та інших пільг субєктам СЕЗ і ТПР буде відчутним лише через певний час. Однак, останнім часом, різниця між сумою умовно нарахованих платежів та надходженнями до бюджетів від реалізації проектів різко зросла і склала у 2004 році 4,23 млрд. грн. у 2003 році - 271 млн.грн. Слід наголосити на різкому збільшенні частки ввізного мита в загальній сумі наданих пільг. У 2004 році вона становила 79,1 . При цьому загальна сума пільг, наданих суб єктам СЕЗ та ТПР, зросла більш ніж у 2,5 рази - з 1,89 млрд. гривень у 2003 році до 4,65 млрд. гривень у 2004 році. Відтак, є підстави стверджувати, що спеціальні інвестиційні режими перетворюються на коридори для безмитного ввезення імпортних товарів, особливо продовольчих.

Таким чином, при запровадженні спеціального режиму для інвестиційної діяльності, на мою думку, було перебільшено роль податкових пільг у системі мотивацій інвесторів. Для великих інвесторів пільги іноді мають другорядне значення на відміну від малого та середнього бізнесу, які завжди відчувають нестачу вільного капіталу. Хочу наголосити, що передбачені законодавством мінімальні розміри інвестицій, які надають право на відповідні пільги у оподаткуванні, є досить значними 500-1000 тис. дол що не стимулює розвиток малого бізнесу.

А саме він здатний у короткий строк суттєво покращити ситуацію на ринку праці та сприяти зниженню соціальної напруги на слабо розвинених територіях. Податкові пільги та природні ресурси не завжди можуть замінити відсутність сучасної інфраструктури, яка є атрибутом СЕЗ. З іншого боку, завищені пільги для іноземних інвесторів можуть призвести до невиправданих збитків національної економіки та викривлення конкурентного середовища на вітчизняному ринку.

Зрештою, в Україні було зроблено спробу компенсування недоліків певних територій фіскальними та регуляторними пільгами у рамках СЕЗ і ТПР. Натомість, у світовій практиці такий пільговий режим застосовується для підсилення конкурентних переваг територій, особливо на міжнародному рівні. Цілком очевидно, що країна-резидент, на території якої створюється або діє спеціальна економічна зона, розраховує на певні позитивні наслідки. Вони можуть бути прямими, тобто у вігляді прибутків або опосередкованими, тобто проявлятися у придбанні нових технологій, навчанні робітників новим професіям, створенні виробничої і соціальної інфраструктури, зменшенні безробіття, збільшенні експорту, заміщенні імпорту тощо. Звичайно, кожна з країн-резидентів при створенні на своїй території спеціальної економічної зони перш за все орієнтується на залучення іноземних інвестицій, що дозволяє поряд з капіталом отримати передову техніку, новітню технологію, інтелектуальний потенціал, досвід управління. Саме це також дозволяє державі планувати у перспективі структурну перебудову господарства, нарощувати обсяги виробництва продукції, у тому числі імпортозамінної. Як свідчить досвід, іноземні інвестиції, як правило, надходять до тих країн, де стабільна політична ситуація, динамічна економіка, створюються належні умови для інвестування.

Останнє означає, що країни-резиденти при розміщенні зон повинні нести відповідні витрати.

Діяльність ВЕЗ в Україні характеризується як позитивними, так і негативними тенденціями. До перших можна віднести збільшення припливу інвестицій і розширення обсягу промислового виробництва.

До других належать факти використання ВЕЗ для забезпечення тіньової економіки - контрабанди, легалізації незаконних доходів та ухиляння від сплати податків. У 2000-2004 рр. такі тенденції найбільш виразно простежувалися у ВЕЗ Донецьк і ТПР Донецька область, де мали місце масштабний імпорт м яса без сплати мита та легалізація значних незаконних доходів, а також у ВЕЗ і ТПР Закарпаття, де відбувалося ввезення товарів без сплати мита з країн Центральної Європи.

Серед ВЕЗ не було створено жодного великого технопарку, технополісу або науково-впроваджувальної зони. Все це свідчить про необхідність диференційованого підходу до оцінки діяльності і перспективності наявних зон. ВИСНОВКИ В процесі розв язання наукових завдань курсової роботи у відповідності з поставленою метою дослідження - світового досвіду формування ВЕЗ, характеристика діяльності ВЕЗ в Україні і, на основі цього, аналіз необхідноті існування ВЕЗ в Україні - отримано такі найбільш важливі висновки, мають теоретико-методологічне і науково-практичне значення 1. У розвинутих країнах зони створюються з метою реалізації регіональної політики соціально-економічний розвиток депресивних районів господарське освоєння нових територій, які містять цінні природш ресурси або для прориву у високотехнологічних галузях.

Слід зауважити, що при цьому рівень впливу зон на національну економіку вельми обмежений. У країнах з перехідною економікою ВЕЗ, як правило, являють собою полігони для апробації та впровадження принципів відкритої економіки, залучення не тільки інвестицій і сучасних технологій, а й передового управлінського досвіду. В обгрунтуванні проектів зон важливе місце належить перспективі досягнення макроекономічного ефекту.

В умовах перманентного ринкового реформування економіки у посткомуністичних країнах важливим фактором ятя залучення інвестицій є наявність територіальних утворень з відносно стабільним та пільговим податковим режимом і законодавчою базою. 2. На відміну від розвинутих країн та країн, що розвиваються, у країнах з перехідною економікою створення ВЕЗ значно більшою мірою сприяє розв язанню не тільки економічних та соціальних, а й внутрішньополітичних завдань нерідко у позитивному плані , таких як подолання сепаратистських тенденцій, запобігання міжетнічним конфліктам, демонстрація ліберального ставлення керівництва країни до регіонального напередодні президентських виборів шляхом роздавання зональних повноважень тощо. Надмірна заполітизованість прийняття рішень про створення багатьох ВЕЗ на шкоду економічній доцільності не сприяла розробці послідовних, науково обгрунтованих методологічних підходів до даного питання. 3. Діяльність ВЕЗ в Україні характеризується як позитивними, так і негативними тенденціями. До перших можна віднести збільшення припливу інвестицій і розширення обсягу промислового виробництва.

До других належать факти використання ВЕЗ для забезпечення тіньової економіки - контрабанди, легалізації незаконних доходів та ухиляння від сплати податків. У 2000-2004 рр. такі тенденції найбільш виразно простежувалися у ВЕЗ Донецьк і ТПР Донецька область, де мали місце масштабний імпорт м яса без сплати мита та легалізація значних незаконних доходів, а також у ВЕЗ і ТПР Закарпаття, де відбувалося ввезення товарів без сплати мита з країн Центральної Європи.

Серед ВЕЗ не було створено жодного великого технопарку, технополісу або науково-впроваджувальної зони. Все це свідчить про необхідність диференційованого підходу до оцінки діяльності і перспективності наявних зон. 4. ВЕЗ необхідні Україні, але не в нінішньому стані. Для цього потрібно виправляти їхні вагомі вади, через наступні шляхи а залучення в економіку України іноземного капіталу, передової технології та управлінського досвіду б створення інфраструктури для розширення міжнародних економічних звязків у тому числі валютно-кредитних, страхових, інформаційних, транспортних, які дозволяють використати ВЕЗ як канал між внутрішньою та зовнішньою економікою в розвиток експортної зони та збільшення валютних надходжень, у тому числі за рахунок переробки сировинних ресурсів, поступаючих на світовий ринок у непереробленому вигляді г підвищення ефективності впровадження у виробництво вітчизняних та зарубіжних науково-технічних розробок з подальшою передачею результатів для широкого використання в економіці країни та за кордоном д апробація на локальному рівні різноманітних варіантів впровадження нових форм господарювання, пристосованих до умов світового ринку е практичне навчання наших фахівців способам та методам міжнародного бізнесу з подальшим використанням отриманих навичок роботи поза зоною Крім того, вкрай актуальними слід вважати дослідження масштабів, глибини та арсеналу засобів державного втручання в економіку, зокрема перехідного типу, тих урядових структур, які розробляють і формулюють важливі економічні рішення, реалізують на практиці конкретні соціально-економічні заходи.

Без чіткого знання та визначення загальної ролі, динаміки та закономірностей розвитку державного регулювання соціально-економічних процесів неможливі ні вихід з гострої кризи, ні перехід до цивілізованих ринкових відносин, ні досягнення високої ефективності функціонування національної економіки. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Конституція України. Прийнята 28 червня 1996 року Відомості Верховної Ради України - 1996 30. 2. Закон України Про захист іноземних інвестицій на Україні від 10 вересня 1991 року 1540а - ХІІ. 3. Закон України Про інвестиційну діяльність від 18 вересня 1991 року ВВ РУ 1992 10 С. 138. 4. Закон України про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні від 16 січня 2003 року 433 - IV. 5. Об общих принципах создания и функционирования специальных свободных экономических зон Закон Украины от 13.10.1992 ВВР 1992 50 Ст.676. 6. Постанова Кабінету Міністрів України Про порядок затвердження переліку пріоритетних видів економічної діяльності на території пріоритетного розвитку в Донецькій області від 18 червня 1999 1065. 7. Додаток до постанови Кабінету Міністрів України N167 від 14.03.94 ЗПУ. -1994 7 Ст.171. 8. Порядок розгляду і схвалення інвестиційних проектів, що реалізуються у спеціальних економічний зонах на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області, затверджений постановою КМУ від 18 червня 1999, 1065. 9. О специальных экономических зонах и специальном режиме инвестиционной деятельности в Донецкой области Закон Украины от 24.12 1998 Голос Украины, 1999, 19 января. 10. Про спеціальну економічну зону Закарпаття Указ Президента України від 09.12.1998 Урядовий кур єр, 1998, 17 грудня. 11. Інвестиційне право За ред. А.В. Омельченко.

Навчальний посібник К. Атака, 1999 135 -139 с. 12. Вільні економічні зони За ред. І. Ю Сіваченко К. Дакор Алеута 2001 312-327 с. 13. Регіональні економічні зв язки і СЕЗ підр. для студентів Ю. В. Макогон Донецьк.

Альфа-прес, 2005 497-515 с. 14. Гаверский В. Правовое регулирование таможенных лицензионных складов Юридический весник Одесса, 1997, 3, с. 111. 15. Картузов М. Свободные экономические зоны нормативное регулирование в Украине Юридический вестник Одесса, 1997, 3, с.75. 16. Трегобчук В. Державне управління в ринковій економіці. Віче 1997 1 С.13. 17. Будкевич О.В. Комплексні виробничі зони в Україні, як один з типів ВЕЗ Підприємництво, господарство, право 2004, 2 С.8-12 18. Лісова О.В. Правові основи створення і функціонування вільних економічних зон в Україні Підприємництво, господарство, право 2002, 6 С.16-19. 19. http ipa.net.ua 20. http www.ir.org.ua Додаток A Джерело Регіональні економічні зв язки і СЕЗ підр. для студентів Ю. В. Макогон Донецьк.

Альфа-прес, 2005 398 с. Додаток B Структура освоєних інвестицій у СЕЗ і на ТПР станом на 01.06.2005 р. Додаток C. Термін функціонування спеціальних економічних зон СЕЗ в Україні Джерело http ipa.net.ua index.php?id 197.