Висновки С

Висновки С. еред конфліктів, які мали місце на Кавказі з 1988 року, конфлікт навколо Нагірного Карабаху займає за заподіяними ним людськими стражданнями та матеріальними руйнуваннями друге місце хоча і зі значним відривом після чеченського.

Але за своїм геополітичним значенням і за ризиком перерости у війну, що охоплює цілий регіон, він є найбільш небезпечним серед усіх конфліктів у пострадянській Євразії. Це - єдиний конфлікт, про який говорили, з певних причин, як про конфлікт, що несе в собі загрозу третьої світової війни. Підсумовуючи викладений матеріал, можна зробтити висновки. 1. Вірмено-азербайджанський конфлікт визначається якетнотериторіальний, ще наслідком конкретних соціальних, економічних, політичних та етнічних процесів. Говорячи про даний конфлікт, треба сказати, що тут поєдналися три головних групи причин політичні, територіальні та етнічні. І саме в такому синтезі причин і були розкриті причини та передумови конфлікту. 2. Головною причиною Нагірно-Карабахського конфлікту можна назвати територіальні претензії конфліктуючих сторін. Конфлікт почав зароджуватися ще на початку ХХ ст хоча суперечки між Азербайджаном та Вірменією через територію Арцаху зявилися задовго до цього.

Нагірно-Карабахський конфлікт пройшов у своєму розвитку два етапи. Перший етап почався у 1918-1920 роках, коли Нагірний Карабах перетворився на арену жорсткої війни між незалежною Вірменією і новоутвореною Азербайджанською Демократичною Республікою, яка висунула територіальні претензії на вірменські території. У конфлікті на деякий час було поставлено крапку рішенням про вилучення Нагірного Карабаху зі складу Вірменії з умовою формування на цих територіях вірменської національної автономії із широкими правами у складі Азербайджанської РСР. У 1988 році розпочався другий, сучасний етап конфлікту, шляхи врегулювання якого ще досі не знайдено.

Саме у 1988 р. вірмени з Нагірного Карабаху виступили з вимогою приєднання до Вірменії, і звичайно, отримали опір з боку Азербайджану. 3. Незважаючи на те, що військові дії були припинені сторонами у 1994 р затишшя, яке панує в цьому регіоні, не означає ще завершення конфлікту. Конфлікт потребує негайного вирішення, але домогтися цього без доброї волі сторін та посередників вдасться ще не скоро.

Хоча обидві сторони якоюсь мірою вже просунулися одна до одної в питанні про майбутній статус Карабаху.

Азербайджан готовий надати йому високий рівень автономії, а Вірменія, включаючи і карабахських вірмен, з небажанням, але відмовилася від ідеї повної незалежності Карабаху і нині бачить його майбутнє в якійсь єдиній державній структурі з Азербайджаном.

Фактично позиції сторін уже не так діаметрально протилежні одна одній, як це було ще кілька років назад.

Особливістю Нагірно-Карабахського конфлікту є те, що він розгортається в безпосередній близькості від трьох держав, кожна з яких претендує на роль регіонального центра сили - Росії, Туреччини й Ірану. І це ще більше ускладнює врегулювання конфлікту. У різний час і Туреччина, і Іран серйозно розглядали можливість свого прямого залучення в конфлікт, і це щораз викликало різкі протести Росії. Росія ж постійно втручалася в конфлікт, коли вважала, що це сприяє досягненню її мети в регіоні - відновлення свого контролю над Закавказзям.

Представники різних держав пропонують свої варіанти вирішення конфлікту, і це лише затягує процес врегулювання.

Кожна держава намагається забезпечити свої власні інтереси. Отже, шляхів та варіантів вирішення конфлікту досить багато. Найважливіше - обрати найоптимальніший та такий, який влаштовував би і Вірменію, і Азербайджан, і, звичайно, Нагірний Карабах. Прогнозуючи подальшу долю конфлікту Нагірного Карабаху, та двох народів, які стали його учасниками, можемо припустити, що скоріше за все, нині імовірність того, що біженці-азербайджанці повернуться в найближчому майбутньому до своїх вогнищ, дуже невелика.

Невелика й імовірність того, що карабахські вірмени досягнуть міжнародного визнання свого обєднання з Вірменією чи своєї незалежності. Те, що ніяких видимих перспектив врегулювання конфлікту немає - сумний факт. І якщо не відбудеться якогось кардинального повороту подій, вірмено-азербайджанський конфлікт буде ще довго дестабілізувати Закавказзя, як уже 50 років дестабілізує Близький Схід арабо-ізраїльський конфлікт. Список використаної літератури 1. Арутюнян П. Армянско-русские отношения.

Сборник документов. Ереван. Изд-тво АНА, 1964 474с. 2. Абдулатипов Р. Г. Человек. Нация. Общество. М. Политиздат. 1991 224 с. 3. Абдулатипов Р. Г. Этнополитология. Этнос и государство. Этнополитические конфликты - причины и пути их разрешения.

Питер 2004 313с. 4. Абдулатипов Р. Г. Этнополитические конфликты в странах СНГ некоторые миротворческие и правовые механизмы разрешения. Баку, 1996 365с. 5. Агаев Э. Карабах, уроки нетерпимости. По поводу трагических событий в Нагорном Карабахе и Сумгаите Литературная Азербайджан. 1988, 10 - 136с. 6. Агаев Э.Б. Региональные этнические конфликты Федерализм, 1996 147c. 7. Алиев Г.А. Азербайджан - родина всех азербайджанцев. Баку, Изд-тво Азербайджан , 2000 280. 8. Армянский вопрос Исторический очерк.

Публикация Лит. Армения 1989 10 - 116с. 9. Армения и армяне в ст. С. Городецкого Вестник общественных наук - 1990 8 147с. 10. Аракелян Ю Кадымбеков З Овчаренко Г. Эмоции и разум о событиях в Нагорном Карабахе и вокруг него Правда 1988, 21 марта - 16с. 11. Аскадов М. Политика конфронтации исчерпала себя в конец. Проблема урегулирования азербайджанско-армянского конфликта Литературная газета 1991, 31 - 16с. 12. Балабанов Ю Ординян Н. Уроки Нагорного Карабаха О событиях в Армении в июле 1988 г. Дон 1988 11 123с. 13. Асламова Д. Путешествие из Карабаха в Карабах.

Командировка на войну Комсомольская правда 1992 14 февраля - 12с. 14. Белых В. Нагорный Карабах. Обыкновенный ужас войны Известия 1992, 16 марта - 16с. 15. Бордюгов Г.А. Этнические конфликты. Опыт создания базы данных Межнациональные отношения в России и СНГ. Вып.1. М. Московский Центр Карнеги - 1994 - 105c. 16. Васильков А Овчаренко Г. Подстрекатели еще раз о событиях в Нагорном Карабахе и вокруг него. Правда 1988, 4 апреля 12с. 17. Головко Т. Кривавий травень у Вірменії Трибуна - 1991, 8 89с. 18. Гусейнов Р. Карабахская трагедия.

Известия 1989, 31 октября 24с. 19. Дипломатия мира Баку Изд - во Азербайджан , 1997 460с. 20. Дмитриева А Кудрявцев В Кудрявцев С. Социальные конфликты Экспертиза, прогнозирование, технология разрешения. Вып. 1. М 1991 184с. 21. Ежин Л. Леди Кокс на линии фронта нарушение прав человека Новое время 1991, 23 73с. 22. Закон о границах и границы закона о событиях в Нагоном Карабахе Новое время 1988, 14 93с. 23. Зеркин Д.П. Основы конфликтологии. курс лекций.

Ростов-н Д 1998 445с. 24. Здравомыслов А.Г. Межнациональные конфликты в постсоветском пространстве. М. Аспект Пресс, 1999 378с. 25. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. М. Аспект-пресс, 1996 437с. 26. Здравомыслов А.Г. Исследование конфликта на макроуровне. Теоретические предпосылки Нижний Новгород Изд-во Волго-Вятского кадрового центра, 1994 82с. 27. Здравомыслов А.Г Матвеева С.Я. Межнациональные конфликты в России и постсоветском пространстве.

Аналитический доклад Исследования по прикладной и неотложной этнологии. Вып. 85 М. Ин-т этнологии и антропологии РАН, 1995 с. 102. 28. Золян С. Нагорный Карабах проблема и конфликт. М. Изд-тво Лингва , 2001 - 567с. 29. Казимиров В. Вывести Карабахское урегулирование из тупика. Карабахское урегулирование. Принципы, подходы, аспекты. Friedrich Edert Stiftung Ереван, 2002 С.35 30. Киселев С. У барьера Литературная газета, 1991, 31 - 231с. 31. Козер Л. Функции социального конфликта.

М. Идея-Пресс 2000 206с. 32. Конституция Азербайджанской Республики. -Баку, 2000 с.42, 5. 33. Конституция Армянской Республики - Ереван, 1998. 34. Коротеева В. Существуют ли общепризнанные истины о национализме? Pro et contra. 1997. Т.2 3 303с. 35. Кубатьян Г. Мы и наш Арцах Литературная Армения 1989 7 126с. 36. Лебедева М.М. Политическое урегулирование конфликтов подходы, технологии, решении М. Аспект-Пресс, 1997 524с. 37. Ллойд Дж. Война в Нагорном Карабахе и бессилие СНГ. Московские новости 1992, 4 115с. 38. Манчурян А. Необходимо искать политическое решение и проблемы урегулирования азербайджанско-армянского конфликта.

Литературная газета. 1991, 31 134с. 39. Манасян А.З. Карабахский конфликт ракурсы правового подхода Єреван, Амарас 1998 127с. 40. Мкртчян Ш. Арцах Ер. Айастан 1991 786с. 41. Минеев О. Как розвернуться события в Нагорном Карабахе? Московские новости 1991 21 июля С.67. 42. Нагорный Карабах корни конфликта Аргументы и факты, 1988 27 16с. 43. Нагорный Карабах в 1918-1923 гг. Сборник документов и материалов Отв. ред. В. А. Микаелян, АН Армении, Ин-т Истории Ереван Изд-во АН Армении. 1992 756с. 44. Национальные отношения и этнические конфликты Под ред. Павленко В.Н М 1993 536с. 45. Независимый Азербайджан новые ориентиры в 2 томах Под общей редакцией Е.М. Кожокина Рос. инс-т стратегич. исслед.

Москва, 2000 623c. 46. Общая и прикладная политология Учебное пособие.

Под общей редакцией В.И. Жукова, Б.И. Краснова М. МГСУ Изд-во Союз , 1997 992с. 47. Оганесян Э.В. Век борьбы. Изд. Феникс. Мюнхен-Москва 1991 375с. 48. Паин Э.А. Типология этнополитических конфликтов в пост-СССР как введение в изучение их природы. Тезисы доклада в Московском Центре Карнеги. М 1996 135с. 49. Пахомов Е.А. Краткий курс истории Азербайджана. Изд. Бак-го отдела народного образования. Баку 1991 497с. 50. Политология. Краткий словарь Ростов н Д Феникс, 2001 448с. 51. Правда о Нагорном Карабахе.

Материалы и документы. Ереван. 1989, 93с. 52. Сирадегян В. Ситуация в Нагоном Карабахе перспективы разрешения конфликта. Деловой мир 1991 9 17 134с. 53. Смолянский В.Г. Национальные конфликты в СССР и СНГ 1985-1992 гг Улан-Удэ, 1996 186с. 54. Соин Д.Ю. Этнополитические конфликты аналитический обзор Социологический журнал 1998, 5 143с. 55. Стушин В Карабахский узел и пути его разрешения. Ноев Ковчег , 9 2002 118с. 56. Тишков В.А. Рєквием по етносу Исследования по соціально-культурной антропологи В.А. Тишков Ии-т антропологии им. Н.Н.Миклухо-Маклая М. Наукв, 2003 544с. 57. Тишков В.А. Этничность, национализм и государство в посткомунистическом обществе Вопросы социологии , 1993 1,2, 87с. 58. Улубанян Г. Сумгаит Народу нужна правда Литературная Армения 1991, 4 143с. 59. Хоренаци М. История Армении Айстан. Ереван 1990 567с. 60. Шакина М. На пороге войны О развитии конфликта между Азербайджаном и Арменией Новое время 1991, 48 112с. 61. Шнейдер Д. Сражения в Нагорном Карабахе грозят перерасти в полномасштабную войну.

За рубежом , 11, 1992 136c. 62. Этнос. Нация. Общество. Этнологический словарь.

М 1996 674с. 63. Якланова Т. Армения до и после войны Московские новости 1991 23 - 97с. 64. Kolossov V Glezer O Petrov N. Ethno-Territorial Conflicts and Boundaries in the Former Soviet Union. Durham University of Durham, 1992 230р . 65. Petrov N. Ethnic-Territorial Conflicts in the Former USSR and Possibilities for their Regulation The Kennan Institute for Advanced Russian Studies. 1994, 320р. 66. Aivazian A. Possible Solutions to the Nagorno-Karabagh Problem a Strategic Perspective. http artsakhworld.com Armen Aivazian NK Problem Solution lndex.html 67. Карабахский узел ни развязать, ни разрубить . http www.rosbalt.ru 2004 07 15 170384.html 68. С. Корнелл.

Конфликт в Нагорном Карабахе динамика и перспективы решения. http www.sakharov-center.ru azrus az 016.htm 69. Мелик-Шахназарян Л. Характер армянского народа. Дружба народов 2000, 12 hptt armenianhouse org mshakhnazaryan mshakhnazaryan-ru.html 70. Ненаказанный геноцид.

Погромы армян в Сумгаите февраль 1988 г Как это было. http nkr.am rus history genocid.htm 71. Официальный сайт Министерства иностранных дел НКР http www.nkr.am rus index.htm 72. Погорилко В Гулиев А. Нагорный Карабах, какая автономия ему нужна? формальная или реальная http kaomillet.narod.ru doc karabax.htm. 73. www.kavkaz.memo.ru 74. www.nkr.am RESUME In January 2005, there was a 15th anniversary commemorating the commencement of the armed conflict between Armenians and Azerbaijanis, or the so-called Karabakh war the ceased war, but not the broken off, for the reason that the peace treaty had not been signed and the territorial disagreements had not been resolved The study and analysis of the conflict, however, is still in the scope of attention today since the problem of Nagornyi Karabakh is not history which still has not found the official re solution. Based on its geographical and political significance and on the risk of growing into a huge war which might enhance the whole region, Nagornyi Karabakh is the most alarming among other conflicts on the post communist Eurasian space.

It is the only conflict which was regarded, for certain reasons, as capable of breaking out The Third World War. It is the only conflict on the Post Soviet territory, which involved two independent states. There are many ways of solving this conflict.

The most important is to chose the best one, which would satisfy the both countries, Armenia and Azerbaijan, and of course, Nagornyi Karabakh.

The aim of the present study is 1 to investigate and analyse Armenian-Azerbaijani conflict, 2 to evaluate various approaches in the analysis of this issue, 3 to define the breaking forces of the conflict and the options for its solution it is also intended to foreshadow the possible solution of the conflict. The following objectives were put forward first, to delimit the character of the conflict second, to analyse the causes and describe the flow of the conflict and third, to reveal the results of war, and to offer the alternatives for the conflict solution.

Having researched the issue made it possible to suggest the following 1 The Armenian-Azerbaijani conflict is defined as ethno -territorial, which is the result of certain social, economic, political and ethnic processes, thus enhancing the three dimensional space of political, territorial and ethnical reasons of conflict. 2 The main cause for the Nagornyi Karabakh conflict, however, are the territorial demands of the conflicting sides.

The conflict originated at the beginning of the 20th century, though disagreements between Azerbaijan and Armenia, because the Arzakh territory arose long before that. The Nagornyi Karabakh conflict had two stages of development. The first stage began in 1918-1929, when Nagornyi Karabakh turned into the arena of atrocious war between independent Armenia, and newly founded Azerbajani Democratic Republic. The second wave of conflict, the modern phase, began in 1988 the ways of solving the conflict have not been found till now. It was in 1988, when Armenian population of Nagornyi Karabakh proclaimed its wish to join Armenia, and as expected, was confronted by Azerbajan. 3 Regardless the fact that military actions were ceased in 1994, conciliation, which dominates this region does not mean the finale of the conflict it does need the immediate resolution, indeed. In case, drastic changes do not take place, the Armenian-Azerbaijani conflict will be constantly destabilizing Trans Caucasian region as the Arabo-Israeli conflict has been disrupting the peace for 50 years in the Near East. У січні 2005 році виповнилося пятнадцять років з початку вірмено-азербайджанського збройного конфлікту, або як його ще називають - Карабахської війни. Війни призупиненої, але все ще незавершеної, тому що мирний договір не підписаний, і територіальні суперечки не вирішені. Вивчення й аналіз цього конфлікту не втратили своєї актуальності й понині, а не втратило тому що питання Нагірного Карабаху не є історією, і воно ще й до сьогодні не знайшло свого офіційного вирішення.

За своїм геополітичним значенням і за ризиком перерости у війну, що охоплює цілий регіон, він є найбільш небезпечним серед усіх конфліктів у пострадянській Євразії. Це - єдиний конфлікт, про який говорили, з певних причин, як про конфлікт, що несе в собі загрозу третьої світової війни. Це єдиний конфлікт на території колишнього Радянського Союзу, у який безпосередньо були втягнуті дві незалежні держави.

Шляхів вирішення конфлікту досить багато.

Найважливіше - обрати найоптимальніший та такий, який влаштовував би і Вірменію, і Азербайджан, і, звичайно, Нагірний Карабах.

Метою дослідження є розглянути та проаналізувати вірмено-азербайджанський конфлікт, опрацювати різні погляди на цю проблему, визначити зародження конфлікту, варіанти його врегулювання, по можливості дати прогноз на вирішення конфлікту. Серед завдань кваліфікаційної роботи такі по-перше, визначити характер конфлікту, по-друге - проаналізувати причини та охарактеризувати протікання конфлікту, і, по-третє - розкрити результати та визначити альтернативні варіанти розвязання конфлікту. Після проведеного нами дослідження, були зроблені такі висновки 1 Вірмено-азербайджанський конфлікт визначається як етнотериторіальний, ще наслідком конкретних соціальних, економічних, політичних та етнічних процесів. Тут поєдналися три головних групи причин політичні, територіальні та етнічні. І саме в такому синтезі причин і були розкриті причини та передумови конфлікту. 2 Головною причиною Нагірно-Карабахського конфлікту є територіальні претензії конфліктуючих сторін. Конфлікт почав зароджуватися ще на початку ХХ ст хоча суперечки між Азербайджаном та Вірменією через територію Арцаху зявилися задовго до цього.

Нагірно-Карабахський конфлікт пройшов у своєму розвитку два етапи.

Перший етап почався у 1918-1920 роках, коли Нагірний Карабах перетворився на арену жорсткої війни між незалежною Вірменією і новоутвореною Азербайджанською Демократичною Республікою другий етап розпочався у 1988 році - сучасний етап конфлікту, шляхи врегулювання якого ще досі не знайдено.

Саме у 1988 р. вірмени з Нагірного Карабаху виступили з вимогою приєднання до Вірменії, і звичайно, отримали опір з боку Азербайджану. 3 Незважаючи на те, що військові дії були припинені сторонами у 1994 р затишшя, яке панує в цьому регіоні, не означає ще завершення конфлікту. Конфлікт потребує негайного вирішення, якщо ж не відбудеться якогось кардинального повороту подій, вірмено-азербайджанський конфлікт буде ще довго дестабілізувати Закавказзя, як уже 50 років дестабілізує Близький Схід арабо- ізраїльський конфлікт.