Авторитарний політичний режим - раздел Политика, Політологія як наука Авторитарний (Від Лат. Autoritas − Влада) Режи...
Авторитарний (від лат. autoritas − влада) режим − державно-політичний устрій суспільства, основу якого складає диктатура однієї чи групи осіб. При цьому, однак, державний контроль не поширюється на неполітичні сфери: економіку, культуру, релігію і т.д.
Історичний досвід показує, що авторитарний режим виникає, як правило, у країнах, де відбувається зміна суспільного ладу, що супроводжується різкою поляризацією політичних сил; у країнах, де спостерігаються тривалі економічні і політичні кризи, подолання яких демократичними засобами стає неможливим. Оскільки такі ситуації в розвитку світового співтовариства − явище дуже часте, то, мабуть, авторитаризм відноситься до досить розповсюджених політичних режимів. Багато прикладів авторитарного режиму знають і історія, і сучасність. Зокрема, у другій половині XX ст. авторитарні режими виникли в ряді країн Азії, Африки і Латинської Америки, що звільнилися від колоніалізму. У СРСР після 1953 р. починається перетворення тоталітарного режиму в авторитарний.
Надзвичайні умови, в яких “стартує” авторитарний політичний режим, визначають і основну висунуту ціль − навести в країні порядок, забезпечити нормальні умови життя суспільства. Дана мета, у свою чергу, визначає засоби її досягнення (насамперед, це концентрація політичної влади в єдиному центрі), а також можливості і стан усіх сфер громадського життя і всіх соціальних шарів.
Оскільки конкретні умови виникнення авторитарних режимів різні, остільки кожний з них має свої особливі характеристики. У нашу задачу входить, так само, як і при вивченні демократичного і тоталітарного режимів, виділити загальні риси, характерні для всіх авторитарних режимів, і специфічні особливості, що дозволяють говорити про різні типи авторитаризму. Крім того, необхідно розглянути відмінність авторитаризму від тоталітаризму.
До загальних рис авторитарних політичних режимів відносяться наступні:
1. Відчуження народу від влади. Її носієм є або одна людина, або група. Це можуть бути харизматичний лідер, монарх, військова хунта, диктатори, популістські лідери. Їм належить необмежена і неконтрольована суспільством влада. Авторитарне суспільство породжує глибоку прірву між народом і політичною владою. Зведення мостів через цю прірву уникають і держава, і народ.
2. Відсутність єдиної ідеології. Авторитарні лідери (на відміну від тоталітарних) не виправдовують свої вчинки прагненням до високих цілей, вони беруть на себе завдання врятувати суспільство, що знаходиться на краю прірви, після чого, за їх твердженням, вони готові віддати владу.
3. Опора на силу, достатню, щоб у разі потреби змусити непокірливих коритися. Однак даний режим не вдається до масових репресій, як це відбувається при тоталітаризмі. Більш того, він може користатися популярністю у населення, особливо, якщо позитивні результати його активності цілком очевидні.
4. Монополізація політики. Уся політична діяльність стає винятковою функцією політичної влади. Відповідно заборонені всі інші суб’єкти політики: політична опозиція, політичні партії й інші громадські організації. В окремих випадках при авторитаризмі допускається обмежене число профспілок і політичних партій, але вони діють під строгим контролем влади.
5. Відмова від повного, тотального контролю над суспільством. Авторитарний режим у своєму найбільш розвинутому вигляді заснований на принципі − “дозволено все, крім політики”. Влада відмовляється від нереальних претензій на загальний контроль і залишає під своїм повним контролем лише кілька зон: власну безпеку, національну оборону, суспільний порядок, зовнішню політику. Крім того, політична влада активно втручається в організацію соціального забезпечення і вироблення загальної стратегії розвитку. Економіка, культура, релігія, приватне життя залишаються поза державним контролем.
6. Формування правлячої еліти недемократичним шляхом, а за допомогою призначень зверху. В результаті оточення авторитарного лідера підбирається на основі особистих симпатій і відданості вождю, а не відповідно до ділових якостей і здібностей.
Такі загальні риси властиві всім авторитарним режимам. Однак ці режими мають і специфічні риси, відповідно до яких проводяться їхня диференціація і типологія. Наведемо типологію авторитарних режимів:
1. Військове правління. Владу захоплюють військові. Політична діяльність або взагалі забороняється, або різко обмежується. Так, із приходом у 1973 р. до влади в Чилі військової хунти на чолі з Піночетом усі партії були заборонені. Прикладом авторитарного режиму даного типу, який хоча і допускав існування політичних партій, але при цьому їхня діяльність обмежувалася, є Польща при маршалі Пілсудському.
2. Теократичний авторитарний режим. Цей тип означає зосередження політичної влади в руках фанатичного релігійного клану. Такий режим установився в Ірані після революції 1979 р. Правда, за сумою характеристик теократичний режим дуже схожий на тоталітарний.
З. Персоніфікований режим, коли влада належить політичному лідеру, безсилля інститутів влади (крім поліції). Такі режими вкрай недовговічні, тому що не дозволяють лідеру знаходитися при владі досить тривалий час.
4. Монархічні авторитарні режими. Існують у Йорданії, Марокко, Саудівській Аравії й ін.
5. Неоавторитарні режими відрізняються допущенням масових партій (наприклад, у Мексиці), існуванням опозиції, виборів. Однак результати виборів фальсифікуються.
Розглянувши три основних види політичних режимів: демократичний, тоталітарний і авторитарний, можна відповісти досить повно на запитання, чим відрізняється авторитарний режим від тоталітарного.
По-перше, одне з розходжень пов’язане з розумінням мети, що переслідує режим. Тоталітаризм пов’язаний, як правило, з утопічною ідеєю. Наприклад, “третій рейх” мав намір існувати тисячу років. Авторитарні ж режими не ставлять завдань корінної, революційної перебудови суспільства. Як уже було зазначено, їх ціль − виконати конкретне завдання, а саме − вивести країну з кризи. Наприклад, коли в підсумку 20-ти років авторитарного режиму Піночета країна була виведена з економічної кризи, хунта на чолі з Піночетом не перешкоджала проведенню загальних виборів глави держави і парламенту.
По-друге, якщо в тоталітарному суспільстві встановлюються загальний контроль і насильство, то авторитаризм припускає наявність сфер громадського життя, вільних від державного контролю. Принцип тоталітарного суспільства, як уже було сказано, − “дозволено те, що наказано владою”, а авторитарного − “дозволено те, що не має відношення до політики”.
По-третє, у тоталітарному суспільстві здійснюється систематичний терор щодо супротивників, а в авторитарному суспільстві проводиться тактика виборчого терору, спрямованого на запобігання виникнення опозиції.
По-четверте, у тоталітарному суспільстві від влади вимагається всемогутність, а від народу − слухняність і скромність. При авторитаризмі від влади потрібна компетентність, а від суспільства − слухняність і професіоналізм.
На сайте allrefs.net читайте: " Політологія як наука"
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Авторитарний політичний режим
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
ТЕМА 1. Політологія як наука
В інтересах кожної людини знати сутність і зміст, напрямок і методи здійснення, різноманіття суб’єктів політики і їхня реальна роль у політичному процесі. Знання цих та інших подібних явищ дає ПОЛІ
Політичні вчення античності
В історії виникнення і розвитку давньогрецької політичної думки більш-менш чітко виділяються три періоди. Ранній період (IX-VI ст. до н.е.) пов’язаний із виникненням давньогрецької державнос
Західноєвропейська політична думка в Середні віки
Три великих історичних етапи містить у собі цей період. Перший –ранньофеодальний (кінець V – середина XI ст.); феодалізм тільки консолідується й усталюється як нова суспільно-економічна форм
Політичні погляди епохи Відродження
Засновником нової політичної науки став Ніколо Макіавеллі(1469-1527), що у трактатах “Государ” (1513 р.) і “Міркування про першу декаду Тита Лівія” (1513-1519) найбільш повно конце
Політичні ідеї Реформації
У першій половині ХVI ст. у Західній і Центральній Європі розгорнувся широкий суспільний рух, антифеодальний за своєю соціально-економічною і політичною суттю, релігійний (антикатолицький) за своєю
Новий час
Проблема співвідношення особистості, суспільства і держави стає основним пунктом міркувань представників політичної думки Нового часу.
Загальною концептуальною основою для вироблення того
Німецька класична філософія
Засновник німецької класичної філософії Іммануїл Кант(1724-1804) заклав основи сучасної концепції “правової держави”. Цю проблематику він розглядає в трактаті “Ідея загальної істор
ХІХ століття
Принципові доповнення до нормативних основ теорії лібералізму вніс Джон Стюарт Мілль(1806-1873). На його думку, демократія вимагає системи внутрішніх обмежень і противаг, які б ней
ТЕМА 3. Політика як соціальне явище
Політика є особливого роду діяльність, що регулює відносини членів суспільства, об’єднаних у різні соціальні групи і класи з метою збереження визначеної суспільної структури й орган
Соціальний зміст і призначення влади
Ще в XVIII ст. французький мислитель Г. де Маблі (1709-1785) так визначив соціальне призначення влади: “Мета, яку ставлять перед собою люди, об’єднані законами, зводиться до утворення суспільної вл
Ресурси влади
Влада як здатність і можливість проводити свою волю навіть всупереч опору інших основа на використанні різних методів і засобів, до яких відносяться вплив, авторитет, закон, пряме насильство і т.д.
Політична поведінка: її види
Сфера політичних відносин досить різноманітна, вона включає й інститути, і дії, і процеси, і різні системи обґрунтування цих дій. Поняття “політична поведінка”дає можливість зосере
Види політичної діяльності
Політична діяльність − характеристика не тільки внутрішнього механізму − мотивів, форм вираження, реакцій, спрямованості дій і рівня їхньої організації, але в
ТЕМА 6. Політична система суспільства
Здатність суспільства реагувати на зростаючі потреби індивідів, адаптуватися до умов свого функціонування, що змінюються, забезпечується політичною системою. Завдяки діяльнос
Теорія політичної системи
Термін “політична система” був введений у політологію в 50 - 60-х роках XX ст. Його використання відбивало наростаюче розуміння системного характеру політики. Процеси розвитку громадянського суспіл
Теорія політичної системи Г. Алмонда
М.Алмонд виходив з того, що здатність політичної системи здійснювати перетворення в суспільстві й одночасно підтримувати стабільність залежить від спеціалізації ролей і функцій політичних інституті
Теорія політичної системи К. Дойча
Перехід розвитих країн до інформаційних технологій, дозволив американському політологу К. Дойчу (р. 1912) розглядати політичну систему в контексті "комунікаційного підходу", при якому пол
Політична система як механізм влади
Обмін ресурсами і взаємодія політичної системи із середовищем здійснюються за принципом “входу - виходу”.
Д. Істон розрізняв два типи “входу”:вимога і підтримка.
Структура політичної системи
Політична система складається з підсистем, що взаємозалежні один від одного і забезпечують функціонування публічної влади.
Інституціональна підсистема містить у собі державу, політи
Функції політичної системи
У теорії систем під функцією розуміється будь-яка дія, спрямована на підтримку системи в стійкому стані і забезпечення її життєздатності. Дії ж, що сприяють руйнуванню організованості, стабі
Типи політичних систем
Типологія політичних систем здійснюється на основі врахування різних ознак (основ). Одна з перших класифікацій (типологій) виходить з характеру взаємин політичної системи із зовнішнім середовище
Демократичний політичний режим
Поняття “демократія” означає народовладдя, владу народу. Однак ситуація, за якої весь народ здійснював би політичне володарювання, тобто безпосередня демократія, − це лише ідеал. Реаль
Тоталітарний політичний режим
Тоталітарний режим характеризується прагненням держави до абсолютного контролю над усіма областями громадського життя, повним підпорядкуванням людини політичній владі і пануючій ідеології.
ТЕМА 8. Держава як базовий інститут політичної системи
При розгляді цього питання важливо врахувати, що для вираження і представництва загальнозначущих інтересів суспільство, соціальні групи, індивіди створюють політичні інститути.
Місце держави в політичній системі
Величезну теоретичну і практичну значимість, особливо в сучасних умовах, має розгляд проблеми, пов’язаної з визначенням співвідношення політичної системи суспільства і держави, виявлення економічни
Поняття політичної партії
Спочатку термін “партія” позначав локальні угруповання, що відстоюють свої позиції поряд зі змовницькими групами-фракціями і клієнтелами. Згодом, по мірі розвитку даного інституту і розширення його
Види політичних партій і партійних систем
Різноманіття партійних і соціокультурних умов політичного розвитку країни і народів породило партійні інститути різного типу. Так, з погляду основ і умов придбання партійного членства фракцій, полі
Типи виборчих систем
Основне призначення будь-якої виборчої системи − формування представницьких органів влади на основі волевиявлення виборців. У цьому зв’язку відразу варто підкреслити, що виборчі системи можут
ТЕМА 10. Політична культура і політична свідомість
Політична культура належить, поряд з політичною психологією й етикою, до найважливіших сторін гуманітарного виміру політики. Політична культура являє собою сукуп
Політична соціалізація
У політиці індивід виступає як громадянин. Стати таким він може тільки у процесі взаємодії з іншими індивідами, політичними і неполітичними інститутами, із суспільством у цілому. Кожне нове поколін
ТЕМА 11. Політичне лідерство
З об’єктивних і суб’єктивних причин політична активність людей неоднакова. М. Вебер писав, що є “політики з нагоди”, тобто рядові члени суспільства з мінімальним політичним впливом, що виявляють се
Особисті якості і роль середовища в політичному лідерстві.
Що є визначальним у лідерстві − особистісні якості чи ситуація, що затребувала дану особистість, зробила її необхідною? Суперечка про це йде давно. У роботі “До питання про роль особистості в
Варіанти класифікації мотивації політичних лідерів
У будь-якій діяльності мотив не тільки підштовхує особистість до вчинку, але і визначає мету і програму дій. Будь-яка діяльність, тим більше така складна, як політична, є полімотивованою. Ми маємо
ТЕМА 12. Політична свідомість та ідеологія
Політична свідомість виникла в античності як відповідь на реальну потребу в осмисленні таких нових явищ, як держава і державна влада, що уперше виникли з розколом суспільства на ант
ТЕМА 13. Сучасні політичні течії
Соціал-демократія− впливова сила в робочому і демократичному русі багатьох країн. У даний час у світі нараховується більше 80 партій соціал-демократичної оріє
Поняття міжнародних відносин
З глибокої давнини дотепер міжнародні відносини займають найважливіше місце в політичному житті людини. Політичні мислителі різних часів і народів, а також політики вели і дотепер ведуть постійні п
Сутність зовнішньої політики
Міжнародні відносини як систему не можна зрозуміти без взаємозв’язку з такою категорією, як “зовнішня політика”. В остаточному підсумку міжнародні відносини складаються, насамперед, із сукупності з
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Алексеев С.С. Философия права. – М., 1997.
2. Алмонд Г., Полуэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня. – М.: Аспект-Пресс, 2002. – 536 с.
Навчальне видання
Короткий курс лекцій з політології
Для студентів 2-4 курсів усіх форм навчання, усіх спеціальностей
Укладачі: Зінчина Олександра Борисівна
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов