Поняття міжнародних відносин

З глибокої давнини дотепер міжнародні відносини займають найважливіше місце в політичному житті людини. Політичні мислителі різних часів і народів, а також політики вели і дотепер ведуть постійні пошуки шляхів створення на Землі “вічного миру”, “загальноєвропейського дому”, “єдиного світового уряду” і т. ін. Сьогодні світовий порядок залежить від взаємин і взаємодії понад 200 держав, що знаходяться на різних етапах історичного, економічного, політичного і культурного розвитку. У відносинах між ними встановлюються різні взаємозв’язки, виникають проблеми, протиріччя. Вони складають особливу сферу політики − міжнародні відносини.

У сучасній науковій літературі проводиться розходження між поняттям “зовнішня політика” і “міжнародні відносини”. Останні розглядаються як більш широке поняття, що містить у собі політичні й інші зв’язки між суб’єктами міжнародних відносин.

Міжнародні відносини − це сукупність політичних, економічних, ідеологічних, правових, дипломатичних, військових, культурних і інших зв'язків і відносин між суб’єктами міжнародних відносин. Це самостійна область суспільних відносин, цілісна система взаємодії на світовій арені. Вона зумовлена соціально-економічною природою, інтересами і цілями учасників міжнародних відносин.

Незалежні держави не розвиваються у вакуумі, вони взаємодіють одна з іншою і виступають суб’єктами політики більш високого рівня − світової політики, тобто держави діють у сфері міжнародних відносин.

Головною особливістю міжнародних відносин є відсутність у них єдиного центрального ядра влади і керування. Вони будуються на принципі поліцентризму і поліієрархії. Тому в міжнародних відносинах велику роль відіграють стихійні процеси і суб’єктивні фактори.

Міжнародні відносини виступають тим простором, на якому зіштовхуються і взаємодіють на різному рівні (глобальному, регіональному, багатобічному і двосторонньому) різні сили: державні, військові, економічні, політичні, суспільні й інтелектуальні.

Усі міжнародні відносини можна підрозділити на два основних типи: відносини суперництва і відносини співробітництва.

Міжнародна чи світова політика є ядром міжнародних відносин.

Світовою політикою називають процеси вироблення, прийняття і реалізації рішень, що торкаються життя світового співтовариства.

У сучасній світовій політиці діє величезна кількість різних учасників. Але дотепер переважним залишається погляд, що основними суб’єктами світової політики є держави і групи (союзи) держав.

Однак сьогодні позначилася об’єктивна тенденція розширення учасників міжнародних відносин. Усе більш важливими суб’єктами в міжнародних відносинах стають міжнародні організації.

Суб’єктами міжнародних відносин є, у першу чергу, держави. Вони визначають розвиток усіх форм міжнародних відносин, однак у сучасних умовах усе більший вплив здобувають різні міждержавні і міжнародні організації, такі як двосторонні і багатосторонні коаліції, економічні і військово-політичні союзи (блоки), регіональні організації, міжнародні організації.

Держава виступає на перший план у системі міжнародних відносин у силу того, що це єдиний суб’єкт, який має суверенітет. Це означає, що даний суб’єкт не визнає щодо себе ніякої іншої влади, крім власної, ніяких зобов’язань, крім тих, котрі взяв на себе добровільно чи під впливом особливих обставин. Держава володіє на своїй території всією повнотою політичної влади. Звідси випливає головна особливість міжнародних відносин − відсутність у них єдиного центрального ядра влади і управління. Вони будуються на принципі поліцентризму і поліієрархіі, тому в міжнародних відносинах велику роль відіграють стихійні процеси і суб’єктивні фактори.

У системі міжнародних відносин міждержавні відносини мають першорядне значення, однак слід зазначити, що в сучасному світі позначилася об’єктивна тенденція розширення учасників міжнародних відносин. Усе більш важливими суб’єктами в міжнародних відносинах є міждержавні об’єднання. Вони створюються для реалізації певних цілей держав-учасників, найчастіше для реалізації якого-небудь загального інтересу. У таких об’єднаннях може скластися ситуація, коли чийсь інтерес переважає, лідирує, а союзники обіцяють свою підтримку лідеру в обмін або на заступництво, або в розрахунку на його підтримку в здійсненні власних цілей.

Сучасні міжнародні відносини мають ще одну очевидну особливість − це їхня протилежна спрямованість. Що це означає?

З одного боку розширюється і міцніє міжнародне співробітництво на основі врахування взаємних інтересів і загальних для всього людства проблем. З іншого боку, продовжує розширюватися й удосконалюватися система засобів насильства і зброї масового знищення. Розвиток світових господарських зв’язків, засобів масової інформації, науково-технічна революція, взаємовплив культур приводять до необхідності інтеграції, роблять неминучими пошуки погоджених рішень у зв’язку з наявністю загрози людству з боку екологічних, демографічних проблем, а також у зв’язку з розвитком засобів масового знищення.

Складність міждержавних відносин у політичній сфері, потреба регулювати господарське життя привели до розширення взаємозв’язку між державами і створенню міжнародних організацій.

Як суб’єкти міжнародних відносин міжнародні організації − більш складні структури, ніж міждержавні, вони можуть бути міжурядовими і неурядовими, а також змішаного типу, куди входять і урядові структури, і громадські організації, і навіть індивідуальні члени. Як суб’єкти міжнародних відносин міжнародні організації можуть вступати до міждержавних відносин від свого власного імені, і в той же час від імені всіх держав, що входять у них. Число міжнародних організацій постійно зростає. Якщо на початку XX ст. існувало 20 міжурядових і близько 200 неурядових організацій, то в даний час їх відповідно близько 300 і понад 2500.

Діяльність міжнародних організацій носить багатобічний характер. У сучасних умовах до сфери їхньої діяльності можна віднести проблеми війни і миру, захисту природного середовища, проблеми народонаселення і ресурсів, тобто життєзабезпечення людства, проблему подолання розриву між економічно розвинутими і відсталими країнами і багато інших проблем.

Міжнародні організації мають постійні органи управління з певною компетенцією, повноваженнями і функціями. Вони, як правило, створюються на основі багатобічного договору чи спеціальних угод, де певні цілі, повноваження, функції, структура й обов’язки членів організацій. Крім того, діяльність таких організацій має конституційний характер, тобто їхні учасники беруть на себе зобов’язання, закріплені в нормах міжнародного права.

У сучасному світі міжнародне право – невід’ємна частина міжнародних відносин. Це система договірних, юридично закріплених норм і принципів, що регулюють відносини між державами й іншими учасниками (суб’єктами) міжнародних відносин. Дотримання міжнародного права забезпечується індивідуальними чи колективними мірами держав у межах і формах, встановлених у міжнародному праві, іншими словами, міжнародне право фактично визначає реальний механізм взаємодії і діяльності міжнародних організацій.

Першою міжнародною організацією був Всесвітній поштовий союз (ВПС), який виник у 1875 р. і в даний час веде свою роботу в Брюсселі, випускає щорічники з переліками всіх міжнародних організацій. Міжнародні організації охоплюють різні аспекти міжнародних відносин. Вони створюються в економічній, політичній, культурній, національній областях, мають певні особливості і специфіку. Як приклади різних міжнародних організацій можна навести:

- регіональні організації, такі як Асоціація Держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС, Загальний ринок), Карибське Співтовариство, Ліга Арабських Держав (ЛАГ), Організація Ісламська Конференція (ОІК) і т.д.;

- організації економічного характеру, що охоплюють сферу фінансів, торгівлі і так далі, наприклад: Європейська Асоціація Вільної Торгівлі (ЕАСТ), Міжнародна Торговельна Палата (МТП), Міжнародний Банк Економічного Співробітництва (МБЕС), Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), Міжнародний Банк Реконструкції і Розвитку (МБРР);

- організації в області окремих галузей світового господарства, наприклад: Міжнародне Енергетичне Агентство (МЕА), Міжнародне Агентство з Атомної Енергії (МАГАТЕ), Міжнародний Союз Електрозв’язку, Організація Країн-експортерів Нафти (ОПЕК) і т.д.;

- політико-економічні організації, наприклад: Організація Африканської Єдності (ОАЕ);

- професійні організації: Міжнародна Організація Журналістів (МОЖ), Міжнародна Асоціація Політичних Наук (МАПН), Міжнародна Організація Кримінальної Поліції (ІНТЕРПОЛ);

- демографічні організації: Міжнародна Демократична Федерація Жінок (МДФЖ), Всесвітня Асоціація Молоді (ВАМ), Всесвітня Федерація Демократичної Молоді (ВФДМ),

- організації в області культури і спорту: Міжнародний Олімпійський Комітет (МОК), Організація Об’єднаних Націй з Питань Освіти, Науки і Культури (ЮНЕСКО);

- військові організації: Організація Північно-Атлантичного Договору (НАТО), Британський Пакт Безпеки (АНЗЮС);

- профспілкові організації: Міжнародна Конфедерація Вільних Профспілок (МКСП), Всесвітня Конфедерація Праці (ВКТ);

- різні організації на підтримку миру і солідарності: Всесвітня Рада Світу (ВСМ), Пагоушський Рух, Організація Солідарності Народів Країн Азії й Африки (ОСНАА), Міжнародний Інститут Миру у Відні;

- релігійні організації: Всесвітня Рада Церков (ВСЦ), Християнський рух на Захист миру чи Християнська Мирна Конференція (ХМК);

- Міжнародний Червоний Хрест (МКК);

- організація, метою якої є допомога військовополоненим, іншим жертвам війни, катастроф і стихійних лих;

- екологічні організації: Грінпіс і ін.

Найвидатнішу роль у системі міжнародних відносин відіграє Організація Об’єднаних Націй (ООН).

Вона стала практично першим в історії механізмом широкої багатогранної взаємодії різних держав з метою підтримки міжнародного миру і безпеки, сприяння економічному і соціальному прогресу всіх народів.

За п’ятдесят років свого існування ООН перетворилася у невід’ємну частину міжнародної структури. Її членами є близько 170 держав, що свідчить про те, що вона досягла практично повної універсальності. Не буде перебільшенням сказати, що жодна велика подія у світі не залишається поза полем зору Організації Об’єднаних Націй. Така широка причетність ООН до усього, що відбувається у світі, обумовлена її цілями і завданнями. Статут ООН – унікальний багатобічний міжнародний договір, що ставить метою об’єднання політичної волі і можливості багатьох держав, перетворення на центр узгодження їх дій з метою підтримки миру і безпеки, стверджування у міжнародній громадській думці ідеї взаємозалежності націй і народів, загального блага людства.

Обстановка “холодної війни” і пануюча в міжнародних відносинах ідеологізація утруднили здійснення цих цілей. Наприкінці 80-х − початку 90-х рр., у зв’язку із закінченням “холодної війни” з’явилися умови для позитивних змін у міжнародних відносинах. Зросли авторитет і вплив ООН у світових справах, усталилися позиції міжнародного права, підсилилася роль військових спостерігачів і збройних сил ООН з підтримки миру. В даний час ООН перетворюється в найвпливовіший фактор світової політики.

У рамках ООН склався цілий ряд організацій, що органічно ввійшли в систему міжнародних відносин і як структури ООН, і як самостійні організації. До них відносяться:

- ВООЗ (Всесвітня Організація Охорони здоров’я);

- МОП (Міжнародна Організація Праці);

- ЮНЕСКО (Організація, що займається питаннями культури і науки);

- МВФ (Міжнародний Валютний Фонд);

- МАГАТЕ (Міжнародна Організація з Атомної Енергії);

- ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку);

- Міжнародний суд.

Міжнародні урядові організації мають більше важелів впливу на міжнародну політику й окремі держави, ніж національні уряди, що впливають на процес прийняття рішень, головним чином, силою громадської думки, організованих масових заходів.

Останнім часом у міжнародних відносинах усе ширше застосовується метод консенсусу як метод переговорів і прийняття рішень. Консенсус означає згоду в принципі, хоча можлива незгода з окремими формулюваннями чи пунктами, але все одно голосування з окремих пунктів тоді не проводиться. У регламентуючих документах деяких організацій ООН метод консенсусу зафіксований офіційно (ЮНКТАД, Комітет з роззброєння і в деяких інших).