рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Новий час

Новий час - раздел Политика, Політологія як наука Проблема Співвідношення Особистості, Суспільства І Держави Стає Основним Пунк...

Проблема співвідношення особистості, суспільства і держави стає основним пунктом міркувань представників політичної думки Нового часу.

Загальною концептуальною основою для вироблення того чи іншого варіанта вирішення проблеми стали теоретичні конструкції “природних прав” людини і “суспільного договору”. Відповідно до них людська особистість від народження завжди володіла і володіє сумою невіддільних “природних прав”. Для створення певних гарантій їхнього дотримання [і ефективної реалізації) людське співтовариство звичайно укладає вільну угоду (“суспільний договір”) про державотворення.

“Природні права” людини ставали не тільки заслоном від будь-якого (королівського, класового, релігійного) свавілля і примусу, але і перетворювалися на основи для перебудови всієї системи поділу влади. А ідея “суспільного договору” передбачала загальну схему правильних (взаємозалежних) відносин між пануючими і підвладними, установлювала межі їхнього втручання у справи один одного.

У той же час загальна концептуальна схема (з “природними правами” і “суспільним договором”) у різних напрямках думки Нового часу одержала різну інтерпретацію. Залежно від того, верховенство прав якого з елементів визнавалося пануючим (особистості, суспільства, держави), можна говорити про виникнення трьох напрямків політичного мислення, відповідно: ліберальної, радикально-демократичної й авторитарно-державної теорій політичної думки Нового часу.

Основоположником авторитарного напрямку у цей час є Томас Гоббс(1588-1679). Свої політичні погляди він виклав у трактаті “Про громадянина” (1642 р.) і книзі “Левіафан, або матерія, форма і влада держави церковної і цивільної” (1651 р.).

На думку Гоббса, природному людському стану притаманна жорстока “війна всіх проти всіх”. В інтересах загального добробуту і соціального миру людям необхідно відмовитися від своїх політичних прав і перенести їх на державу, що, виражаючи загальну волю усіх, зможе змусити кожного не порушувати “статус кво”, дотримуватися прийнятого рішення. Верховним правителем не обов’язково повинна бути одна людина, може бути і кілька людей – головне, щоб влада була абсолютною, єдиною і нероздільною.

Зміст концепції Гоббса полягає у політичній розробці сценарію авторитарної модернізації, що передбачає тверде обмеження політичної волі при збереженні і гарантуванні волі економічної .

Видатний англійський філософ і політичний мислитель Джон Локк(1632-1704) розробив ліберально-демократичну альтернативу курсу авторитарної модернізації “залізом і кров’ю”.

Суть концепції Локка полягає в тому, що він висуває як постулат нерозривну єдність і взаємозалежність основних політичних і економічних прав людини. Виводячи, як і Гоббс, загальну необхідність державної організації з потреби гарантії економічних прав індивідів, Локк розходиться з ним у трактуванні питання про те, як держава забезпечує виконання цієї гарантії (тобто в способах досягнення цієї мети). На відміну від Гоббса, в Локка при переході з природного стану в державне природні права і воля не втрачаються (переходячи до держави), а зберігаються в індивідів.

Політичні права громадян, що випливають з їхніх природних прав, стають обмежниками повноважень держави, перешкодою для будь-якого зазіхання з його боку на економічну волю і власність приватних осіб. У моделі ж авторитарної модернізації Гоббса відмова від політичної волі стає для індивіда “платою” за економічну й особисту безпеку, що повноцінно гарантувати може тільки абсолютна (і необмежена) влада держави. Локк виходить з того, що повні гарантії індивідуальної економічної волі можливі лише при підкріпленні їх волею політичною. Утративши політичні права, особистість втрачає і гарантії своєї економічної самостійності, ставить під загрозу своє життя і власність. Права людини мають переваги над усіма іншими державними правами; сама держава створюється тільки з метою найкращого втілення і гарантованого захисту цих прав особистості. Тому громадянин зобов’язаний підкорятися державі доти, доки вона не починає загрожувати його основним інтересам.

Щоб уберегти людину і суспільство від необґрунтованих зазіхань з боку державної влади, гарантувати захист від можливого деспотичного її використання, Локк пропонує розділити публічно-владні повноваження держави між різними її структурними елементами, що повинні обмежувати і врівноважувати один одного. Законодавча влада повинна бути передана загальнонаціональним представницьким зборам (парламенту), а виконавча –королю чи кабінету міністрів. При цьому законодавча влада повинна бути обмежена дією нею ж і встановлених законів, застосування яких залежить уже не від неї, а від виконавчої влади. Екстраординарною і крайньою мірою проти узурпації влади в Локка є право народу (більшості) на повстання.

Концепція поділу влади одержала подальший розвиток у творчості французького філософа-просвітителя Шарля-Луі Монтескє(1689-1755).

У своїй основній праці “Про дух законів” (1748 р.) він висуває тезу про те, що гарантією політичної волі індивідуума можуть бути тільки розподіл і взаємна незалежність законодавчої, виконавчої і судової влади. Будь-яке їхнє поєднання одного з одним представляє для політичної волі безпосередню погрозу. Більше того, на думку Монтеск’є, навіть у тому випадку, коли органи, що здійснюють різні влади, знаходяться в руках хоча і різних, але приналежних до одного класу осіб, свобода також знаходиться у небезпеці. Для її забезпечення необхідні ще, крім поділу влади, і визначені гарантії, що дають права однієї влади зупиняти іншу.

Конкретний конституційний проект Монтеск’є полягає в тому, щоб законодавчу владу передати парламенту, що складається з двох палат – верхньої і нижньої, аристократичної і народної. Нижня палата, будучи представництвом народу, базується практично на загальному виборчому праві. Верхня палата є представництвом аристократії і носить спадкоємний характер. Виходячи з ідеї поділу і рівноваги влади, Монтеск’є розглядає обидві палати як рівноправні установи, що повинні стримувати одна одну. Виконавча влада повинна бути зосереджена в руках короля. Рівновага між виконавчою і законодавчою владою повинна досягатися таким чином, щоб перша мала право припиняти дію законів, затверджених законодавчими зборами, а також визначати час скликання і тривалість засідань цих зборів. Разом з тим законодавчі збори повинні мати можливість визначати правові можливості діяльності виконавчої влади, контролювати виконання прийнятих законів.

Видатний мислитель епохи Освіти Жан-Жак Руссо(1712-1778) при вирішенні проблеми співвідношення особистості, суспільства і держави на перше місце поставив суспільство, його інтереси і потреби. У своїй праці “Про суспільний договір, чи принципи політичного права” (1762 р.) Руссо запропонував радикально-демократичний варіант договірної концепції походження суспільства і держави. Суспільний договір, на його думку, не може бути угодою про обрання уряду чи угодою, за якою одна сторона обіцяє підкоритися, а інша – панувати. Індивід повинен підкорятися “загальній волі”, якщо його особисті інтереси розійшлися із суспільними .

Народний суверенітет для Руссо стає, насамперед, вираженням колективної (“загальної”) волі, що принципово не може бути ні розділена, ні передоручена. Звідси випливає різке заперечення ліберальних рецептів організації публічно-владних структур. Суверенітет, за Руссо, є загальною волею, а “воля не може бути представлена”. Тому народні депутати “не можуть бути представниками народу, вони лише його комісари; вони нічого не можуть приймати остаточно; усякий закон, який народ не ратифікував особисто, не дійсний; це навіть не закон”. Також рішуче Руссо не приймає принцип поділу влади.

Альтернативу системі ліберальної державності повинна складати, на думку Руссо, система послідовного народовладдя. Оскільки інститут представництва може істотно спотворити волю народу, то прийняття законів (реалізація законодавчої влади) повинне спиратися на безпосереднє і загальне народне волевиявлення шляхом референдуму (плебісциту) .

Уряд як виконавчий орган не є чимось самостійним. Він виконує волю суспільства, будучи лише посередником між ним і народом як сукупністю підданих.

Радикально-демократична теорія влади Руссо є антитезою теорії ліберальної демократії. Вона побудована на запереченні самостійної ролі особистості в суспільстві, повному підпорядкуванні її “суспільному цілому”.

Авторитарна, ліберальна і радикально-демократична теорії влади стали загальною концептуальною основою процесу європейської і світової модернізації.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Політологія як наука

На сайте allrefs.net читайте: " Політологія як наука"

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Новий час

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ТЕМА 1. Політологія як наука
В інтересах кожної людини знати сутність і зміст, напрямок і методи здійснення, різноманіття суб’єктів політики і їхня реальна роль у політичному процесі. Знання цих та інших подібних явищ дає ПОЛІ

Політичні вчення античності
В історії виникнення і розвитку давньогрецької політичної думки більш-менш чітко виділяються три періоди. Ранній період (IX-VI ст. до н.е.) пов’язаний із виникненням давньогрецької державнос

Західноєвропейська політична думка в Середні віки
Три великих історичних етапи містить у собі цей період. Перший –ранньофеодальний (кінець V – середина XI ст.); феодалізм тільки консолідується й усталюється як нова суспільно-економічна форм

Політичні погляди епохи Відродження
Засновником нової політичної науки став Ніколо Макіавеллі(1469-1527), що у трактатах “Государ” (1513 р.) і “Міркування про першу декаду Тита Лівія” (1513-1519) найбільш повно конце

Політичні ідеї Реформації
У першій половині ХVI ст. у Західній і Центральній Європі розгорнувся широкий суспільний рух, антифеодальний за своєю соціально-економічною і політичною суттю, релігійний (антикатолицький) за своєю

Німецька класична філософія
Засновник німецької класичної філософії Іммануїл Кант(1724-1804) заклав основи сучасної концепції “правової держави”. Цю проблематику він розглядає в трактаті “Ідея загальної істор

ХІХ століття
Принципові доповнення до нормативних основ теорії лібералізму вніс Джон Стюарт Мілль(1806-1873). На його думку, демократія вимагає системи внутрішніх обмежень і противаг, які б ней

ТЕМА 3. Політика як соціальне явище
  Політика є особливого роду діяльність, що регулює відносини членів суспільства, об’єднаних у різні соціальні групи і класи з метою збереження визначеної суспільної структури й орган

Соціальний зміст і призначення влади
Ще в XVIII ст. французький мислитель Г. де Маблі (1709-1785) так визначив соціальне призначення влади: “Мета, яку ставлять перед собою люди, об’єднані законами, зводиться до утворення суспільної вл

Ресурси влади
Влада як здатність і можливість проводити свою волю навіть всупереч опору інших основа на використанні різних методів і засобів, до яких відносяться вплив, авторитет, закон, пряме насильство і т.д.

Принципи організації і функціонування влади. Суверенітет і легітимність політичної влади
Функціонування політичної влади здійснюється набазі загальновизнаних принципів суверенітету і легітимності. Ці принципи характеризують політичну владу з різних сторін: з погляду, по-перше, в

Політична поведінка: її види
Сфера політичних відносин досить різноманітна, вона включає й інститути, і дії, і процеси, і різні системи обґрунтування цих дій. Поняття “політична поведінка”дає можливість зосере

Види політичної діяльності
Політична діяльність − характеристика не тільки внутрішнього механізму − мотивів, форм вираження, реакцій, спрямованості дій і рівня їхньої організації, але в

ТЕМА 6. Політична система суспільства
  Здатність суспільства реагувати на зростаючі потреби індивідів, адаптуватися до умов свого функціонування, що змінюються, забезпечується політичною системою. Завдяки діяльнос

Теорія політичної системи
Термін “політична система” був введений у політологію в 50 - 60-х роках XX ст. Його використання відбивало наростаюче розуміння системного характеру політики. Процеси розвитку громадянського суспіл

Теорія політичної системи Г. Алмонда
М.Алмонд виходив з того, що здатність політичної системи здійснювати перетворення в суспільстві й одночасно підтримувати стабільність залежить від спеціалізації ролей і функцій політичних інституті

Теорія політичної системи К. Дойча
Перехід розвитих країн до інформаційних технологій, дозволив американському політологу К. Дойчу (р. 1912) розглядати політичну систему в контексті "комунікаційного підходу", при якому пол

Політична система як механізм влади
Обмін ресурсами і взаємодія політичної системи із середовищем здійснюються за принципом “входу - виходу”. Д. Істон розрізняв два типи “входу”:вимога і підтримка.

Структура політичної системи
Політична система складається з підсистем, що взаємозалежні один від одного і забезпечують функціонування публічної влади. Інституціональна підсистема містить у собі державу, політи

Функції політичної системи
У теорії систем під функцією розуміється будь-яка дія, спрямована на підтримку системи в стійкому стані і забезпечення її життєздатності. Дії ж, що сприяють руйнуванню організованості, стабі

Типи політичних систем
Типологія політичних систем здійснюється на основі врахування різних ознак (основ). Одна з перших класифікацій (типологій) виходить з характеру взаємин політичної системи із зовнішнім середовище

Демократичний політичний режим
Поняття “демократія” означає народовладдя, владу народу. Однак ситуація, за якої весь народ здійснював би політичне володарювання, тобто безпосередня демократія, − це лише ідеал. Реаль

Тоталітарний політичний режим
Тоталітарний режим характеризується прагненням держави до абсолютного контролю над усіма областями громадського життя, повним підпорядкуванням людини політичній владі і пануючій ідеології.

Авторитарний політичний режим
Авторитарний (від лат. autoritas − влада) режим − державно-політичний устрій суспільства, основу якого складає диктатура однієї чи групи осіб. П

ТЕМА 8. Держава як базовий інститут політичної системи
  При розгляді цього питання важливо врахувати, що для вираження і представництва загальнозначущих інтересів суспільство, соціальні групи, індивіди створюють політичні інститути.

Місце держави в політичній системі
Величезну теоретичну і практичну значимість, особливо в сучасних умовах, має розгляд проблеми, пов’язаної з визначенням співвідношення політичної системи суспільства і держави, виявлення економічни

Поняття політичної партії
Спочатку термін “партія” позначав локальні угруповання, що відстоюють свої позиції поряд зі змовницькими групами-фракціями і клієнтелами. Згодом, по мірі розвитку даного інституту і розширення його

Види політичних партій і партійних систем
Різноманіття партійних і соціокультурних умов політичного розвитку країни і народів породило партійні інститути різного типу. Так, з погляду основ і умов придбання партійного членства фракцій, полі

Типи виборчих систем
Основне призначення будь-якої виборчої системи − формування представницьких органів влади на основі волевиявлення виборців. У цьому зв’язку відразу варто підкреслити, що виборчі системи можут

ТЕМА 10. Політична культура і політична свідомість
  Політична культура належить, поряд з політичною психологією й етикою, до найважливіших сторін гуманітарного виміру політики. Політична культура являє собою сукуп

Політична соціалізація
У політиці індивід виступає як громадянин. Стати таким він може тільки у процесі взаємодії з іншими індивідами, політичними і неполітичними інститутами, із суспільством у цілому. Кожне нове поколін

ТЕМА 11. Політичне лідерство
З об’єктивних і суб’єктивних причин політична активність людей неоднакова. М. Вебер писав, що є “політики з нагоди”, тобто рядові члени суспільства з мінімальним політичним впливом, що виявляють се

Особисті якості і роль середовища в політичному лідерстві.
Що є визначальним у лідерстві − особистісні якості чи ситуація, що затребувала дану особистість, зробила її необхідною? Суперечка про це йде давно. У роботі “До питання про роль особистості в

Варіанти класифікації мотивації політичних лідерів
У будь-якій діяльності мотив не тільки підштовхує особистість до вчинку, але і визначає мету і програму дій. Будь-яка діяльність, тим більше така складна, як політична, є полімотивованою. Ми маємо

ТЕМА 12. Політична свідомість та ідеологія
  Політична свідомість виникла в античності як відповідь на реальну потребу в осмисленні таких нових явищ, як держава і державна влада, що уперше виникли з розколом суспільства на ант

ТЕМА 13. Сучасні політичні течії
  Соціал-демократія− впливова сила в робочому і демократичному русі багатьох країн. У даний час у світі нараховується більше 80 партій соціал-демократичної оріє

Поняття міжнародних відносин
З глибокої давнини дотепер міжнародні відносини займають найважливіше місце в політичному житті людини. Політичні мислителі різних часів і народів, а також політики вели і дотепер ведуть постійні п

Сутність зовнішньої політики
Міжнародні відносини як систему не можна зрозуміти без взаємозв’язку з такою категорією, як “зовнішня політика”. В остаточному підсумку міжнародні відносини складаються, насамперед, із сукупності з

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
  1. Алексеев С.С. Философия права. – М., 1997. 2. Алмонд Г., Полуэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня. – М.: Аспект-Пресс, 2002. – 536 с.

Навчальне видання
Короткий курс лекцій з політології Для студентів 2-4 курсів усіх форм навчання, усіх спеціальностей     Укладачі: Зінчина Олександра Борисівна

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги