рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

ТЕМА 3. Політика як соціальне явище

ТЕМА 3. Політика як соціальне явище - раздел Политика, Політологія як наука   Політика Є Особливого Роду Діяльність, Що Регулює Відносини Ч...

 

Політика є особливого роду діяльність, що регулює відносини членів суспільства, об’єднаних у різні соціальні групи і класи з метою збереження визначеної суспільної структури й організації, а також з метою її подальшого розвитку й удосконалення в інтересах як правлячого класу, так і суспільства в цілому. При визначенні політики можна виділити наступні підходи:

1. Комунікативно-інтегративний (прихильники якого розуміють політику як результативну-організуючу діяльність).

2. Інституціональний (прихильники якого розуміють політику як діяльність державно-владних структур).

3. Соціологічний (прихильники якого розуміють політику як діяльність у сфері міжкласових відносин).

Відзначивши розходження і подібність у розумінні політики (наприклад, усі дослідники сходяться на думці, що політика – діяльність, пов’язана з владою) необхідно дати визначення політики.

Політикаце форма взаємин між класами, соціальними групами, націями, повязана прямо чи побічно з проявами влади і діяльністю володарювання, що допускає керування різними процесами громадського життя за допомогою засобів політичної влади і політико-владних структур.

Сутність політики – влада. Політика є діяльність, пов’язана з владою.

Влада − це здатність здійснити (нав’язати) свою волю.

Існують різні типи і види влади (економічна, адміністративна і т.д.)

Нас цікавить політична влада. Існують різні підходи до розуміння політичної влади.

Можна визначити політичну владу як вплив однієї суспільної групи на іншу за допомогою держави. Держава – це основний суб’єкт політичної влади, вона додає владним діям силу закону. Існують і інші суб’єкти політичної влади (партії і т.д.) Поняття “політична влада, таким чином, ширше за змістом, ніж поняття “державна влада”. Політика пов’язана з організаційно-управлінською діяльністю в суспільстві, тобто так чи інакше, її зміст пов’язаний з керуванням справами суспільства за допомогою засобів політичної влади.

Управління суспільством – це цілеспрямований вплив на суспільну систему в цілому чи її окремі ланки на основі закономірностей її розвитку.

Політичне управління чи керівництво − це вироблення стратегічних науково обґрунтованих рішень, що стосуються інтересів суспільства і великих соціальних груп у різних сферах життя суспільства.

Управління повинне відповідати принципам оптимальності, ефективності, науковості і т.д.

Демократичний процес прийняття рішень складається з декількох етапів:

1) виникнення і постановка проблеми;

2) обговорення проблеми;

3) виявлення всіх існуючих думок;

4) вибір методу ухвалення рішення;

5) ухвалення рішення.

Суб’єкти політики поділяються на первинні і вторинні. Первинні суб’єкти політики − це об’єктивно виникаючі спільноти людей зі своїми об’єктивними інтересами − соціальні спільноти (класи й ін.), соціально-демографічні (молодь, жінки й ін.), етнічні (нації й ін.) і т.д.

Вторинні суб’єкти політики − це створені для політичної діяльності структури – держава, партії, громадські організації і рухи. Вони створюються первинними суб’єктами і визначаються ними у своїх основних параметрах. Об’єкти політики – усі сфери і сторони життя суспільства, вплив на який з боку політики визначається законом. Структура політики, виділення її структурних складових може здійснюватися на різних підставах. Наприклад, за суб’єктом: президентська, парламентська, урядова політика; за способами здійснення: репресивна і нерепресивна і т. ін. Оптимальним є розрізнення структурних складових за об’єктами, тобто за сферами життя суспільства, на які спрямована політика. І в цьому випадку структура політики містить у собі: економічну, соціальну, національну політику, політику в сфері управління і владних відносин, політику в духовній сфері.

Функції політики:

1. Визначення найближчих (тактичних) і перспективних (стратегічних) цілей і завдань суспільного розвитку.

2. Вироблення методів і засобів вирішення поставлених цілей і завдань. 3. Відповідний підбір і розміщення кадрів.

4. Створення політичної системи.

Розглядаючи політику як відносини колективних соціальних суб’єктів, які мають різні інтереси, слід зазначити, що виразником цих інтересів і волі колективних суб’єктів політики можуть виступати й окремі особистості, й організації, коли вони відображають інтереси певних соціальних спільнот (груп). Причому політика містить у собі далеко не всі ситуації, в яких одні соціальні групи і їхні представники зіштовхуються і взаємодіють з іншими, вона являє собою особливу форму суспільного зв’язку, що захоплює одночасно всі шари, які входять до складу даного суспільства. Ось чому, приміром, відносини між капіталістами і найнятими ними робітниками, між землевласниками й орендарями і т.п. самі по собі не є політичними. Адже вони стосуються тільки тих, хто безпосередньо бере участь у них і в цьому сенсі мають приватний характер, тоді як політичний зв’язок має значення загальне. Поки той чи інший колективний суб’єкт діє в рамках щодо локальних ситуацій і хоче безпосередньо змінити на свою користь її ключові елементи, він залишається ще поза політикою. Учасником же політичного процесу він стає тоді, коли опосередковує вирішення проблем, що стоять перед ним, впливом на суспільство в цілому.

Політика найтіснішим чином взаємозалежна від інших сфер і сторін життя суспільства, що впливають на неї й у свою чергу залежать від неї. Визначальним є вплив на політику з боку економіки і соціальної сфери.

Політика − сфера, породжена матеріально-виробничою, економічною основою суспільства: економічні інтереси, у кінцевому рахунку, виступають як соціальні причини політичних дій. Однак політика не просто відображає все наявне буття економіки, а виражає її істотні риси, закріплює загальні умови економічної діяльності. Основний політичний інтерес суб’єкта, що спрямовує його діяльність чи на підтримку існуючої політичної влади, чи навпаки, на її повалення, виникає в результаті відображення в його свідомості свого об’єктивного положення, місця в системі суспільних відносин і, у кінцевому рахунку, своїх економічних потреб.

Тісний взаємозв’язок між політикою й економікою відзначали різні філософи і соціологи. Д.Локк писав у 1689 р.: “Найважливішою і головною метою ...людей, що об’єднуються у Співдружність і ставлять над собою уряд, є збереження їхньої власності”. А.Сміт підкреслював: “Доти, доки існує власність, не може існувати держава, метою якої не була б охорона багатства і захист багатих від бідних”. Фактично майже кожен теоретик і практик в галузі політичної діяльності в ХVІІ, ХVІІІ і на початку XIX ст. вважали зв’язок між політичною організацією й економічним інтересом, між державою і класом, не тільки важливою, але і бажаною. “Країною повинні правити люди, що нею володіють”, – заявляв Джон Джей. Сучасні західні політологи також відзначають взаємозалежність між економікою і політикою. “...У реальному світі існує тісний взаємозв’язок між політичною владою й економічним багатством, між державою і класом... Влада належить тим, хто має у своєму розпорядженні засоби, що забезпечують їм контроль над поведінкою інших: робочими місцями, організацією, технікою... грошима”, – пише сучасний американський політолог Майкл Паренті (М.Паренти. Демократия для некоторых. – М.: Пporpecc, 1990. – С. 29).

Однак взаємозв’язок економіки і політики має діалектичний характер. Володіючи відомою самостійністю, політика, у свою чергу, спричиняє величезний зворотний вплив на розвиток економіки. Якщо повсякденні зміни в економіці, зазвичай, відбуваються під безпосереднім впливом продуктивних сил, що розвиваються, то корінні зміни всього економічного ладу суспільства, маючи в основі своєї ті ж зрушення у продуктивних силах, відбуваються під безпосереднім впливом політики, при використанні політичної влади для перебудови економічних відносин.

Є цілі періоди в історії суспільства, коли політика з необхідністю здобуває першість над економікою.

Як уже зазначалося, сфера політики має певну самостійність: логіка політичних дій і ідей не є простий зліпок з економічних відносин, що обумовлює можливість помилок і протиріч між об’єктивною логікою руху економіки і логікою політичних дій, які виникають найчастіше в результаті недостатнього врахування політикою закономірностей економічного розвитку.

Якщо політика адекватно відбиває назрілі потреби економічного розвитку, то вона стає силою, що сприяє ефективній реалізації можливостей, закладених в економічній системі суспільства. Якщо ж політика виступає як абсолютизована влада, що прагне діяти в обхід економічної необхідності, то це призводить на практиці до волюнтаризму й авантюризму.

Говорячи про матеріальну (економічну) основу політики, слід зазначити, що найтіснішим чином пов’язана з нею соціальна основа − існуюча в суспільстві соціально-класова структура, адже клас і інші соціальні спільноти − основні суб’єкти політичного життя.

Таким чином, соціальна структура так само, як і економіка є найважливішим чинником політики, задаючи її основні параметри. Так, антагоністична за складом соціальна структура обумовлює відповідну політичну систему суспільства, що забезпечує відносини класового панування. Дружня соціальна структура обумовлює єдність політичної системи і відносин співробітництва.

Крім вищезазначених, на політику впливають різнорідні фактори, що зумовлюють ті чи інші політичні дії.

Поряд з економікою, про що говорилося вище, більш-менш істотно впливають на характер держави і політики інші моменти − географічні умови, демографічні особливості, а також психологічні фактори і менталітет суб’єктів політики. Визнаючи якесь, причому, дуже другорядне значення біологічних факторів, що впливають на особливості психологічного складу націй, а через них на політику, ми у той же час рішуче відкидаємо теорії, що проголошують примат біологічних факторів у регулюванні суспільного процесу.

Більш істотний вплив на державу і політику справляють географічні, чи ширше, геофізичні умови. У сучасному житті географічний фактор зберігає відоме значення, наприклад, з погляду оборони, а також може позначитися на ступені централізації держави. У територіально більш великих державах є природна потреба в посиленні в інтересах єдності начал централізації.

Однак географічний фактор не може жодною мірою конкурувати із соціальними, насамперед, економічними факторами.

Демографічний фактор також може за відомих умов вплинути на політику. Зокрема, демографічний тиск, а особливо його вищий ступінь − так званий демографічний вибух, нерідко використовується політичними силами для агресивних і загарбницьких акцій. Однак сама по собі кількість населення і його розміщення не є визначальним моментом ні у внутрішній, ні у зовнішній політиці.

Куди більш значно і глибоко впливає на політичну структуру суспільства, на державу і політику культура суспільства.

Духовна культура являє собою дуже важливий за значенням фактор впливу на політичні відносини і політичну боротьбу. Духовна культура багато в чому визначає форми політичних інститутів, методи і засоби їхнього функціонування, та мети.

Механізм цього впливу містить у собі раціональні й емоційні форми і методи впливу, і може бути досліджений за допомогою методик соціальної психології і соціології.

Настільки ж конкретного підходу вимагає і вивчення різних форм впливу на політику таких факторів життя суспільства, як мораль, ідеологія, релігія, наука і т.д.

Особливого значення сьогодні набуває такий фактор, як конфесіональний склад населення.

Польський соціолог Ян Шепанський указує наступні шляхи впливу духовної сфери на суспільне (у тому числі політичне) життя: а) соціалізація і формування окремого індивіда; б) створення систем цінностей; в) еталони дій, поведінки і вчинків; г) створення моделей інститутів і соціальних систем.

Таким чином, слід зазначити, що політика є важливою складовою частиною всієї суспільної системи, основні параметри якої взаємозалежні і взаємозумовлюють один одного.

ТЕМА 4. Політична влада

 

Основою політики є влада. Вона представлена державою, її установами і ресурсами. Влада сприяє ефективному задоволенню загальнозначущих, групових і приватних інтересів. З цієї причини вона виступає головним об’єктом боротьби і взаємодії груп, партій, рухів, держави, індивідів.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Політологія як наука

На сайте allrefs.net читайте: " Політологія як наука"

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ТЕМА 3. Політика як соціальне явище

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ТЕМА 1. Політологія як наука
В інтересах кожної людини знати сутність і зміст, напрямок і методи здійснення, різноманіття суб’єктів політики і їхня реальна роль у політичному процесі. Знання цих та інших подібних явищ дає ПОЛІ

Політичні вчення античності
В історії виникнення і розвитку давньогрецької політичної думки більш-менш чітко виділяються три періоди. Ранній період (IX-VI ст. до н.е.) пов’язаний із виникненням давньогрецької державнос

Західноєвропейська політична думка в Середні віки
Три великих історичних етапи містить у собі цей період. Перший –ранньофеодальний (кінець V – середина XI ст.); феодалізм тільки консолідується й усталюється як нова суспільно-економічна форм

Політичні погляди епохи Відродження
Засновником нової політичної науки став Ніколо Макіавеллі(1469-1527), що у трактатах “Государ” (1513 р.) і “Міркування про першу декаду Тита Лівія” (1513-1519) найбільш повно конце

Політичні ідеї Реформації
У першій половині ХVI ст. у Західній і Центральній Європі розгорнувся широкий суспільний рух, антифеодальний за своєю соціально-економічною і політичною суттю, релігійний (антикатолицький) за своєю

Новий час
Проблема співвідношення особистості, суспільства і держави стає основним пунктом міркувань представників політичної думки Нового часу. Загальною концептуальною основою для вироблення того

Німецька класична філософія
Засновник німецької класичної філософії Іммануїл Кант(1724-1804) заклав основи сучасної концепції “правової держави”. Цю проблематику він розглядає в трактаті “Ідея загальної істор

ХІХ століття
Принципові доповнення до нормативних основ теорії лібералізму вніс Джон Стюарт Мілль(1806-1873). На його думку, демократія вимагає системи внутрішніх обмежень і противаг, які б ней

Соціальний зміст і призначення влади
Ще в XVIII ст. французький мислитель Г. де Маблі (1709-1785) так визначив соціальне призначення влади: “Мета, яку ставлять перед собою люди, об’єднані законами, зводиться до утворення суспільної вл

Ресурси влади
Влада як здатність і можливість проводити свою волю навіть всупереч опору інших основа на використанні різних методів і засобів, до яких відносяться вплив, авторитет, закон, пряме насильство і т.д.

Принципи організації і функціонування влади. Суверенітет і легітимність політичної влади
Функціонування політичної влади здійснюється набазі загальновизнаних принципів суверенітету і легітимності. Ці принципи характеризують політичну владу з різних сторін: з погляду, по-перше, в

Політична поведінка: її види
Сфера політичних відносин досить різноманітна, вона включає й інститути, і дії, і процеси, і різні системи обґрунтування цих дій. Поняття “політична поведінка”дає можливість зосере

Види політичної діяльності
Політична діяльність − характеристика не тільки внутрішнього механізму − мотивів, форм вираження, реакцій, спрямованості дій і рівня їхньої організації, але в

ТЕМА 6. Політична система суспільства
  Здатність суспільства реагувати на зростаючі потреби індивідів, адаптуватися до умов свого функціонування, що змінюються, забезпечується політичною системою. Завдяки діяльнос

Теорія політичної системи
Термін “політична система” був введений у політологію в 50 - 60-х роках XX ст. Його використання відбивало наростаюче розуміння системного характеру політики. Процеси розвитку громадянського суспіл

Теорія політичної системи Г. Алмонда
М.Алмонд виходив з того, що здатність політичної системи здійснювати перетворення в суспільстві й одночасно підтримувати стабільність залежить від спеціалізації ролей і функцій політичних інституті

Теорія політичної системи К. Дойча
Перехід розвитих країн до інформаційних технологій, дозволив американському політологу К. Дойчу (р. 1912) розглядати політичну систему в контексті "комунікаційного підходу", при якому пол

Політична система як механізм влади
Обмін ресурсами і взаємодія політичної системи із середовищем здійснюються за принципом “входу - виходу”. Д. Істон розрізняв два типи “входу”:вимога і підтримка.

Структура політичної системи
Політична система складається з підсистем, що взаємозалежні один від одного і забезпечують функціонування публічної влади. Інституціональна підсистема містить у собі державу, політи

Функції політичної системи
У теорії систем під функцією розуміється будь-яка дія, спрямована на підтримку системи в стійкому стані і забезпечення її життєздатності. Дії ж, що сприяють руйнуванню організованості, стабі

Типи політичних систем
Типологія політичних систем здійснюється на основі врахування різних ознак (основ). Одна з перших класифікацій (типологій) виходить з характеру взаємин політичної системи із зовнішнім середовище

Демократичний політичний режим
Поняття “демократія” означає народовладдя, владу народу. Однак ситуація, за якої весь народ здійснював би політичне володарювання, тобто безпосередня демократія, − це лише ідеал. Реаль

Тоталітарний політичний режим
Тоталітарний режим характеризується прагненням держави до абсолютного контролю над усіма областями громадського життя, повним підпорядкуванням людини політичній владі і пануючій ідеології.

Авторитарний політичний режим
Авторитарний (від лат. autoritas − влада) режим − державно-політичний устрій суспільства, основу якого складає диктатура однієї чи групи осіб. П

ТЕМА 8. Держава як базовий інститут політичної системи
  При розгляді цього питання важливо врахувати, що для вираження і представництва загальнозначущих інтересів суспільство, соціальні групи, індивіди створюють політичні інститути.

Місце держави в політичній системі
Величезну теоретичну і практичну значимість, особливо в сучасних умовах, має розгляд проблеми, пов’язаної з визначенням співвідношення політичної системи суспільства і держави, виявлення економічни

Поняття політичної партії
Спочатку термін “партія” позначав локальні угруповання, що відстоюють свої позиції поряд зі змовницькими групами-фракціями і клієнтелами. Згодом, по мірі розвитку даного інституту і розширення його

Види політичних партій і партійних систем
Різноманіття партійних і соціокультурних умов політичного розвитку країни і народів породило партійні інститути різного типу. Так, з погляду основ і умов придбання партійного членства фракцій, полі

Типи виборчих систем
Основне призначення будь-якої виборчої системи − формування представницьких органів влади на основі волевиявлення виборців. У цьому зв’язку відразу варто підкреслити, що виборчі системи можут

ТЕМА 10. Політична культура і політична свідомість
  Політична культура належить, поряд з політичною психологією й етикою, до найважливіших сторін гуманітарного виміру політики. Політична культура являє собою сукуп

Політична соціалізація
У політиці індивід виступає як громадянин. Стати таким він може тільки у процесі взаємодії з іншими індивідами, політичними і неполітичними інститутами, із суспільством у цілому. Кожне нове поколін

ТЕМА 11. Політичне лідерство
З об’єктивних і суб’єктивних причин політична активність людей неоднакова. М. Вебер писав, що є “політики з нагоди”, тобто рядові члени суспільства з мінімальним політичним впливом, що виявляють се

Особисті якості і роль середовища в політичному лідерстві.
Що є визначальним у лідерстві − особистісні якості чи ситуація, що затребувала дану особистість, зробила її необхідною? Суперечка про це йде давно. У роботі “До питання про роль особистості в

Варіанти класифікації мотивації політичних лідерів
У будь-якій діяльності мотив не тільки підштовхує особистість до вчинку, але і визначає мету і програму дій. Будь-яка діяльність, тим більше така складна, як політична, є полімотивованою. Ми маємо

ТЕМА 12. Політична свідомість та ідеологія
  Політична свідомість виникла в античності як відповідь на реальну потребу в осмисленні таких нових явищ, як держава і державна влада, що уперше виникли з розколом суспільства на ант

ТЕМА 13. Сучасні політичні течії
  Соціал-демократія− впливова сила в робочому і демократичному русі багатьох країн. У даний час у світі нараховується більше 80 партій соціал-демократичної оріє

Поняття міжнародних відносин
З глибокої давнини дотепер міжнародні відносини займають найважливіше місце в політичному житті людини. Політичні мислителі різних часів і народів, а також політики вели і дотепер ведуть постійні п

Сутність зовнішньої політики
Міжнародні відносини як систему не можна зрозуміти без взаємозв’язку з такою категорією, як “зовнішня політика”. В остаточному підсумку міжнародні відносини складаються, насамперед, із сукупності з

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
  1. Алексеев С.С. Философия права. – М., 1997. 2. Алмонд Г., Полуэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня. – М.: Аспект-Пресс, 2002. – 536 с.

Навчальне видання
Короткий курс лекцій з політології Для студентів 2-4 курсів усіх форм навчання, усіх спеціальностей     Укладачі: Зінчина Олександра Борисівна

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги