Багалй Д. M.I. Яворський Укранський флософ Сковорода, ст. 10,26,1922. Блий В. Г.С. СковородаЖиття наука, ст. 6, 21, 29. К 1924. Г. Сковорода-укранський мислител.
Львв. 1992. Проблема щастя в етиц Сковороди Серцевиною етичного вчення Сковороди питанна нормативно етики як умови досягнення щастя. дея внутршньо людини, спрямована на нтенсифкацю духовного життя, приводить до висновку, що щастя нема чого шукати у видимй природ. Щастя не залежить вд мсця часу, вд плот кров. Рдне нам щастя не в почеснй посад, не в тм хисту, не в славному столтт, не у високих науках, не в багатому достатку.
Щастя потрбно шукати в соб, у власнй невидимй природ, ством яко Бог. Етичний плюралзм Сковороди, зумовлений деалом нервно рвност, перебува для кожно людини власний життвий шлях, у якому умовою щастя спордненсть людини з тим чи ншим типом життя поведнки. У далоз Алфавт або буква свту флософ стверджу, що в кожно людини своя природа. Змнити неможливо.
Можливо лише, пзнавши, обрати соб знання життвий шлях, спорднений з цю невидимою природою. Коли людина йде за вимогами видимо природи, слпо натури, то вона потрапля в рабство до останньо. Тягар рабства ста тим бльшим, чим бльше перевищуються необхдн потреби нагромадженими людиною багатствами та матностями. Спорднен нахили людини легко вдрзнити вд неспорднених. Основними прикметами хня постйнсть доступнсть. Поняття потрбне спввдноситься в Сковороди з поняттям легко. Справд природна потреба легкодосяжна.
Золотом можеш купити село повча флософ, рч важку, бо не обовязкову, а щастя як необхдна необхднсть задурно завжди всюди даруться. 1. Г. Сковорода. Початков двер до християнсько доброчинност. Т. 1. ст. 1440. Спорднена праця не лише засб забезпечення матерального снування. Вона цнна своми наслдками, винагородою чи славою. Вона джерелом радост щастя. Вона дозволя знайти справжн царство Боже у серц людини.