10. Луман Н. Тавтология и парадокс в самоописаниях современного общества // СОЦИО-ЛОГОС. – Вып.1. – М. : Прогресс, 1991. – 210 с.
11. Степин B. C. Философия науки. Общие проблемы / Степин В. С. – М. : Гардарики, 2008, С. 9 – 11.
12. Штайнлехнер М. Психотерапия на пути к науке // Психотерапия - новая наука о человеке. – Екатеринбург: Деловая книга, 1999, С. 143.
13. Див, наприклад: Тулмин С. Человеческое понимание / Тулмин С. – М. : Прогресс, 1984. – С. 49.
14. Ясперс К. Общая психопатология / Ясперс К. – М. : Практика, 1997. – С. 25.
Література до курсу у цілому:
підручники і навчальні посібники
Стёпин В. С., Горохов В. Г., Розов М. А. Философия науки и техники. Учебное пособие. – М. : Гардарика, 1996. – 400 с.
Никифоров А. Л. Философия науки: история и методология. – М. : Дом интеллектуальной книги, 1998. – 280 с.
Философия и методология науки (ред. В. И. Купцов). – М. : Аспект Пресс, 1996. – 551 с.
Штанько В. И. Философия и методология науки. Учебное пособие / Штанько В. И. – Харьков : ХНУРЭ, 2002. – 292 с.
Будко В. В. Философия науки. Учебное пособие / Будко В. В. – Харьков : Консум, 2005. – 268 с.
Ратніков В. С., Макаров З. Ю. Історія та філософія науки. Хрестоматія. – Вінниця : Нова книга, 2009. – 416 с.
Пікашова Т. Д., Шашкова Л. О. Нариси з історії науки і техніки. – К., 1999. – 410 с.
Цехмистро И. З. Холистическая философия науки. Учебное пособие / Цехмистро И. З. – Сумы : Университетская книга, 2002. – 364 с.
Жоль К. К. Методы научного познания и логика (для юристов). Учебное пособие / Жоль К. К. – К. : Атіка, 2001. – 288 с.
Самардак М. М. Філософія науки: напрями, теми, концепції / Самардак М. М. – К. : ПАРАПАН, 2011. – 204 с.
Хакинг Я. Представление и вмешательство. Введение в философию естественных наук / Хакинг Я. – М. : Логос, 1998. – 296 с.
Лешкевич Т. Г. Философия науки, традиции и новации: Учебное пособие для вузов / Лешкевич Т. Г. – М. : ПРИОР, 2001. – 428 с.
Ушаков Е. В. Введение в философию и методологию науки / Ушаков Е. В. – М. : Экзамен, 2005. – 528 с.
История и философия науки: Учебное пособие для аспирантов (ред. А. С. Мамзин). – СПб. : Питер, 2008. – 304 с.
Микешина Л. А. Философия науки / Микешина Л. А. – М. : Прогресс-Традиция, 2005. – 544 с.
Черникова И. В. Философия и история науки / Черникова И. В. – Томск: Водолей, 2001. – 280 с.
Философия науки : Учебное пособие (ред. А. И. Липкин). – М. : Эксмо, 2007. – 608 с.
Основы философии науки (ред. С. А. Лебедев). – М. : Академический проспект, 2005. — 544 с.
Ильин В. В. Философия науки / Ильин В. В. – М. : МГУ, 2003. – 360 с.
Канке В. А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. Учеб. пособие / Канке В. А. – М. : Логос, 2000. – 320 с.
Кохановский В. П. Философия и методология науки / Кохановский В. П. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1999. – 405 с.
Томпсон М. Философия науки / Томпсон М. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 2003. – 304 с.
Горохов В. Г., Розин В. М. Введение в философию техники. – М. : ИНФРА-М., 1998. – 224 с.
Митчем К. Что такое философия техники? / Митчем К. – М. : Аспект Пресс, 1995. – 149 с.
Степин В. С., Елсуков А.Н. Методы научного познания. – Минск : Вышэйшая школа, 1974. – 152 с.
Ратніков В. С. Основи філософії науки / Ратніков В. С. – Вінниця : Універсум-Вінниця, 1999. – 50 с.
Ивин А. А. Философия науки / Ивин А. А. – М. : Едиториал УРСС, 2007. – 264 с.
Кохановский В. П., Пржиленский В. И., Сергодеева Е. А. Философия науки. – М. – Ростов-на-Дону : МарТ, 2005. – 496 с.
Горюнов В. П., Гавришин В. К. Философия науки и техники: Конспект лекций. – СПб., 2002. – 192 с.
Философия и методология науки: Учебное пособие для аспирантов (ред. А. И. Зеленков). – Минск : АСАР, 2007. – 384 с.
Антипов Г. А. История и философия науки. Философия социально-гуманитарных наук. – Новосибирск : СибАГС, 2007. – 287 с.
Современная западная философия. Словарь. – М. : Политиздат, 1991. – 414 с.
Научно-технический прогресс. Словарь. – М. : Политиздат, 1987. – 366 с.
Энциклопедия эпистемологии и философии науки. – М. : Канон, 2009. – 1248 с.
монографії, статті, збірники
Бернал Дж. Наука в истории общества / Бернал Дж. – М., 1956. – 735 с.
Ильин В. В., Калинников Т. А. Природа науки. – М. : Вышая школа, 1985.– 230 с.
Чуйко В. Л. Рефлексія основоположні методологій філософії науки / Чуйко В. Л. – К. : Монографія, 2000. – 252 с.
Лекторский В. А. Эпистемология классическая и неклассическая / Лекторский В. А. – М. : Эдиториал УРСС, 2001. – 256 с.
Ильин В. В. Теория познания. Эпистемология / Ильин В. В. – М. : МГУ, 1994. – 136 с.
Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. – М. : Прогресс, 1986. – 432 с.
Хюбнер К. Критика научного разума / Хюбнер К. – М. : ИФ РАН, 1994. – 326 с.
Баженов Л. Б. Строение и функции естественнонаучной теории / Бажанов Л. Б. – М. : Наука, 1978. – 231 с.
Грязнов Б. С. Логика, рациональность, творчество / Грязнов Б. С. – М. : Наука, 1982. – 256 с.
Лекторский В. А. Субъект, объект, познание / Лекторский В. А. – М. : Наука, 1980. – 357 с.
Порус В. Н. Рациональность. Наука. Культура / Порус В. Н. – М. : УРАО, 2002. – 352 с.
Панин А. В. Диалектический материализм и постпозитивизм / Панин А. В. – М. : МГУ, 1981. – 240 с.
Дышлевый П. С., Канак Ф. М. Материалистическая философия и развитие естествознания. Исторический очерк. – К. : Вища школа, 1977. – 231 с.
Рижко В. А. Концепція як форма наукового знання. Монографія. Наукове видання / Рижко В. А. – К. : ”Наукова думка” 1995. – 212 с.
Науковий світогляд на зламі століть (ред. В. С. Лук’янець, О. М. Кравченко). – К. : ПАРАПАН, 2006. – 288 с.
Світоглядні імплікації науки (ред. В. С. Лук’янець, О. М. Кравченко). – К. : ПАРАПАН, 2004. – 408 с.
Кедров Б. М. Проблемы логики и методологии науки. Избранные труды. – М. : Наука, 1990. – 352 с.
Клайн М. Математика. Утрата определенности / Клайн М. – М. : Мир, 1984. – 447 с.
Клайн М. Математика. Поиск истины / Клайн М. – М. : Мир, 1988. – 296 с.
Харвей Д. Научное объяснение в географии. Общая методология науки и методология географии / Харвей Д. – М. : Мир, 1974, главы 2, 4, 6, 7, 9, 12 – 14. – 504 с.
Ценностные аспекты развития науки (ред. Н. С. Злобин, В. Ж. Келле ). – М. : Наука, 1990. – 294 с.
Научная картина мира. Логико-методологический аспект (ред. П. С. Дышлевый, В. С. Лукьянец). – К. : Наукова думка, 1983. – 270 с.
Философия, естествознание, социальное развитие (ред. Ю. В. Сачков). – М. : Наука,1989. – 248 с.
Традиционное и революционное в истории науки (ред. П. П. Гайденко). – М. : Наука, 1991. – 264 с.
Фолта Я., Новы Л. История естествознания в датах: Хронологический обзор. – М. : Прогресс, 1987. – 495 с.
Илизаров С. С. Материалы к историографии истории науки и техники. Хроника 1917 – 1988 гг / Илизаров С. С. – М. : Наука, 1989. – 295 с.
В поисках теории развития науки. Очерки западноевропейских и американских концепций ХХ века (ред. С. Р. Микулинский, В. С. Черняк). – М. : Наука, 1981. – 296 с.
Касавин И. Т. Теория познания в плену анархии / Касавин И. Т. – М. : Политиздат, 1987. – 191 с.
Диалектика познания: Компоненты, аспекты, уровни (ред. М. С. Козлова). – Л. : ЛГУ 1983. – 168 с.
Методологічні проблеми інженерної діяльності (ред. О. І. Кедровській). – Вінниця : ВДТУ, 1994. – 179 с.
Постмодерн: переоцінка цінностей (ред. В. С. Лук’янець, В. С. Ратніков). — Вінниця : УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2001. – 314 с.
першоджерела з філософії науки
Аристотель. Метафизика // Сочинения в четырех томах. – Т.1. – М. : Мысль,1976. – 550 с.
Аристотель. Физика // Аристотель Сочинения в четырех томах. – Т.3. – М. : Мысль,1981. – С. 59 – 262.
Бэкон Ф. Новый Органон // Бэкон Ф. Сочинения в двух томах. – Т.2. – М. Мысль,1972. – С. 7 – 222.
Декарт Р. Правила для руководства ума / Р.Декарт; [пер. с лат. М. А.Гарнцев] // Декарт Р. Сочинения в двух томах. – Т.1. – М. : Мысль,1989. – С. 77 – 153.
Декарт Р. Рассуждения о методе / Р.Декарт; [пер. с фр. Г. Г.Слюсарев] // Там само. – С. 250 – 296.
Уайтхед А. Избранные работы по философии / Уайтхед А. – М. : Прогресс, 1990. – 718 с.
Карнап Р. Философские основания физики / Карнап Р. – М. : Прогресс, 1971. – 390 с.
Поппер К. Логика и рост научного знания / Поппер К. – М. : Прогресс,1983. – 606 с.
Поппер К. Объективное знание. Эволюционный подход / Поппер К. – М. : Эдиториал УРСС, 2002. – 384 с.
Поппер К. Предположения и опровержения. Рост научного знания / Поппер К. – М. : АСТ – Ермак, 2004. – 638 с.
Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии / Полани М. – М. : Прогресс, 1985. – 344 с.
Тулмин С. Человеческое понимание / Тулмин С. – М. : Прогресс, 1984. – 325 с.
Кун Т. Структура научных революций / Кун Т. – М. : Прогресс,1977. – 300 с.
Структура и развитие науки. Из Бостонских исследований по философии науки. – М. : Прогресс, 1978. – 487 с.
Вартофский М. Модели. Репрезентация и научное понимание / Вартофский М. – М. : Прогресс, 1988. – 507 с.
Хинтикка Я. Логико-эпистемологические исследования / Хинтикка Я. – М. : Прогресс, 1980. – 447 с.
Холтон Д. Тематический анализ науки / Холтон Д. – М. : Прогресс, 1981. – 383 с.
Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки / Фейерабенд П. – М. : Прогресс, 1986. – 544 с.
Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструкции // Структура и развитие науки. – М., 1978. – С. 203 – 269.
Лакатос И. Методология научно-исследовательских программ // Вопросы философии. – 1995. – № 4. – 356 с.
Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ / Лакатос И. – М. : Медиум, 1995. – 423 с.
Бунге М. Философия физики / Бунге М. – М. : Прогресс, 1975. – 347 с.
Рьюз М. Философия биологии / Реюз М. – М. : Прогресс, 1977. – 320 с.
Малкей М. Наука и социология знания / М. Малкей; пер. с англ. А. Л. Великовича. – М. : Прогресс, 1983. – 253 с.
тексти вчених – класиків науки
Жизнь науки. Антология вступлений в классике естествознания (ред. С. П.Капица). – М. : Наука, 1973. – 598 с.
Архимед. Сочинения / Архимед. – М. : ГИФМЛ, 1962. – 640 с.
да Винчи Л. Избранные естественнонаучные произведения / да Винчи Л. – М. – Л. : АН СССР, 1955. – 1028 с.
Гильберт В. О магните / Гильберт В. О. – М. : АН СССР, 1956. – 412 с.
Галилей Г. Пробирных дел мастер. / Пер. Ю. А. Данилова – М. : Наука. 1987. – 272 с.
Ньютон И. Математические начала натуральной философии / Ньютон И. – М. : Наука, 1989. – 689 с.
Максвелл Д. Статьи и речи / Максвелл Д. – М. : Наука, 1968. – 422 с.
Больцман Л. Статьи и речи / Больцман Л. – М. : Наука, 1970. – 380 с.
Герц Г. Принципы механики, изложенные в новой связи / Герц Г. – М. : АН СССР, 1959. – 387 с.
Планк М. Единство физической картины мира / Планк М. – М. : Наука, 1965. – 287 с.
Планк М. Избранные труды / Планк М. – М. : Наука, 1975. – С. 568 – 648.
Эйнштейн А. Физика и реальность / Эйнштейн А. – М. : Наука,1965. – 359 с.
Эйнштейн А.,Инфельд Л. Эволюция физики // Эйнштейн А. Собрание научных трудов. – Т.4. – М. : Наука,1967. – С. 357 – 544.
Пуанкаре А. О науке [пер. с франц. под ред. Л. С. Понтрягина]. – М. : Наука, 1990. – 735 с.
Бор Н. Избранные научные труды / Бор Н. – Т.2. – М. : Наука, 1971. – 675 с.
Резерфорд Э. О физике ХХ века / Резерфорд Э. – М. : Знание, 1971. – 64 с.
Борн М. Физика в жизни моего поколения / Борн М. – М. : ИЛ, 1963. – 267 с.
Борн М. Размышления и воспоминания физика / Борн М. – М. : Наука, 1977. – 280 с.
де Бройль Л. По тропам науки / де Бройль Л. – М. : Атомиздат, 1962. – 340 с.
де Бройль Л. Революция в физике / де Бройль Л. – М. : Атомиздат, 1965. – 188 с.
Шредингер Э. Новые пути в физике / Шредингер Э. – М. : Наука, 1971. – 427 с.
Шредингер Э. Мое мировоззрение // Вопросы философии. – 1994. – № 9. – С. 71 – 86.
Гейзенберг В. Физика и философия. Часть и целое / Гейзенберг В. – М. : Наука,,1989. – 400 с.
Гейзенберг В. Шаги за горизонт / Гейзенберг В. – М. : Прогресс, 1987. – 368 с.
Дирак П. Воспоминания о необычной эпохе. Сборник статей / Дирак П. – М. : Наука, 1990. – 208 с.
Паули В. Физические очерки / Паули В. – М. : Наука, 1975. – 256 с.
Фейнман Р. Характер физических законов / Фейнман Р. – М. : Мир, 1968. – 232 с.
Вайцзеккер К. Физика и философия // Вопросы философии. – 1993. – № 1. – С.115-125.
Вейль Г. Математическое мышление / Вейль Г. – М. : Наука, 1989. – 400 с.
Бурбаки Н. Очерки по истории математики / Бурбаки Н. – М. : Физматгиз, 1963. – 291 с.
Капица П. Л. Эксперимент. Теория. Практика / Капица П. Л. – М. : Наука, 1981. – 495 с.
Вавилов С. И. Ньютон (4 изд.) / Вавилов С. И. – М. : Наука, 1989. – 271 с.
Марков М. А. Размышления о физике / Марков М. А. – М. : Наука, 1988. – 301 с.
Грин Б. Элегантная Вселенная. Суперструны, скрытые размерности и поиски окончательной теории / Грин Б. – М . : Едиториал УРСС, 2004. – 288 с.
Вернадский В.И. Избранные труды по всеобщей истории / Вернадский В. И. – М. : Наука, 1988. – 336 с.
Вернадский В. И. Научная мысль как планетное явление / Вернадский В. И. – М. : Наука, 1991. – 270 с.
Моисеев Н. Н. Современный рационализм / Моисеев Н. Н. – М. : МГВП КОКС, 1995. – 376 с.
Моисеев Н. Н. Расставание с простотой / Моисеев Н. Н. – М. : Аграф, 2000. – 480 с.
Тимирязев К. А. Наука и демократия / Тимирязев К. А. – М. : СЦЭКГИЗ, 1963. – 478 с.
Додаткова література за курсом у цілому
Автономова Н. С. Рассудок, разум, рациональность / Автономова Н. С. – М. : Наука, 1988. – 131 с.
Агацци Э. Ответственность – подлинное основание для управления свободной наукой // Вопросы философии. – 1992. – № 1, С. 30-40.
Александров А. Д. Проблемы науки и позиция ученого / Александров А. Д. – Л. : Наука, 1988. – 510 с.
Алексеев И. С. Развитие представлений о структуре атома. Философский очерк / Алексеев И. С. – Новосибирск : Наука, 1968. – 130 с.
Алексеева И. Ю. Человеческое знание и его компьютерный образ / Алексеева И. Ю. – М. : ИФ. РАН, 1993 – 218 с.
Амосов Н. М. Разум, человек, общество, будущее / Амосов Н. М. – К. : Байда, 1994. – 186 с.
Арнольд В. И. Теория катастроф / Арнольд В. И. – М. : Наука,1990. – 126 с.
Аронов Р. А. Две точки зрения на природу физической реальности // Философские науки – 1991. – № 6. – С. 178 – 189.
Аршинов В. И. Синергетика конвергирует со сложностью // Вопросы философии. – 2011. – № 4, С. 73 – 83.
Ахутин А. В. Понятие «природа» в античности и в Новое время / Ахутин А. В. – М., 1988. – 208 с.
Бажан В. В., Дышлевый П. С., Лукьянец В. С. Диалектический материализм и проблема реальности в современной физике. – К. : Наукова думка, 1974. – 352 с.
Бальцер В., Снид Д. Новый структурализм // Философская и социологическая мысль. – К. – 1989. – № 9, С. 50 – 60; № 10, С. 85 – 98.
Баранцев Р. Г. Синергетика в современном естествознании / Баранцев Р. Г. – М. : Едиториал УРСС, 2003. – 144 с.
Барашенков В. С. Существуют ли границы науки? / Барашенков В. С. – М. : Мысль, 1982. – 208 с.
Барг М. А. Категории и методы исторической науки / Барг М. А. – М. : Наука, 1984. – 343 с.
Башляр Г. Новый рационализм / Башляр Г. – М. : Прогресс, 1987. – 376 с.
Беляев Е. А. Перминов В. Я. Философские и методологические проблемы математики. – М. : МГУ, 1981. – 217 с.
Бесконечность и Вселенная (ред. В. В. Казютинский и др.). – М. : Мысль, 1969. – 325 с.
Блехман И. И., Мышкис А. Д., Пановко Я. Г. Механика и прикладная математика. – М. : Наука, 1990. – 360 с.
Бонавентура Дж. О возвращении науки к технологии // Вопросы философии. – 1993. – № 8. – С. 132 – 172.
Борн М. Эксперимент и теория // Борн М. Физика в жизни моего поколения. – М., 1963. – 318 с.
Бургин М. С., Кузнецов В. И. Номологические структуры научных теорий. – К. : Наукова думка, 1993. – 222 с.
Быстрицкий Е. К. Научное познание и проблема понимания / Быстрицкий Е. К. – К. : Наукова думка, 1986. – 134 с.
Вайцзеккер К. Физика и философия // Вопросы философии. – 1993. – № 1. – С. 115 – 125.
Венцковский Л. Э. Философские проблемы развития науки. Современные исследования / Венцковский Л. Э. – М. : Наука, 1982. – 190 с.
Визгин В. П. История и метаистория // Вопросы философии. – 1998. – № 10. – С. 98 – 111.
Волков Г. Н. Социология науки / Волков Г. Н. – М. : Политиздат, 1968. – 328 с.
Волков Г. Н. У колыбели науки / Волков Г. Н. – М. : Молодая гвардия, 1971. – 224 с.
Вселенная, астрономия, философия (ред. Д. Я. Мартынов). – М. : МГУ, 1988. – 192 с.
Гастев Ю. А. Гомоморфизмы и модели. Логико-алгебраический подход / Гастев Ю. А. – М. : Наука, 1975. – 150 с.
Гемпель К. Функции общих законов в истории // Вопросы философии. – 1998. – № 10. – С. 88 – 98.
Гинзбург В. Л. Разум и вера. Замечания в связи с энцикликой папы Иоана Павла ІІ // Вестник РАН. – 1999. – № 6. – С. 546 – 552.
Гиндилис Н. Л. Психоанализ: синтез знания (к 150-летию со дня рождения Зигмунда Фрейда) // Вопросы истории естествознания и техники. – 2006. – № 2, С. 37 – 48.
Глинский Б. А. Философские и социальные проблемы информатики / Глинский Б. А. – М. : Наука, 1990. – 110 с.
Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. - М. : Прогресс, 1990. – 496 с.
Гносеологический анализ структуры естественнонаучного знания (ред. В. И. Шинкарук, А. И. Яценко). – К. : Наукова думка, 1981. – 365 с.
Гносеология в системе философского мировоззрения (ред. В. А. Лекторский). – М. : Наука, 1983. – 383 с.
Горохов В. Г. Методологический анализ научно-технических дисциплин / Горохов В. Г. – М. : Наука, 1984. – 121 с.
Горохов В. Г. Концепции современного естествознания и техники / Горохов В. Г. – М. : ИНФРА-М. 2000. – 608 с.
Горький М. Наука и демократия // Природа. – 1978. – № 2. – С. 336 – 353.
Границы науки (ред. Л. А. Маркова). – М. : ИФ РАН, 2000. – 276 с.
Грекова И. Методологические особенности прикладной математики // Вопросы философии. – 1976. – № 6. – С. 104 – 114.
Григорьян А. Т. Механика от античности до наших дней. 2-е изд / Григорьян А. Т. – М. : Наука, 1974. – 480 с.
Гусев О. П. Атомный синдром Чернобыля / Гусев О. П. – К., 2001. – 272 с.
Гусев С. С., Тульчинский Г. Л. Проблема понимания в философии. – М. : Политиздат, 1985. – 192 с.
Дайсон Ф. Будущее воли и будущее судьбы // Природа. – 1982. – № 8. – С. 60 – 70.
Диалектика и научное мышление (ред. А. А. Аверьянов). – М. : Наука, 1988. – 208 с.
Диалектика познания: Компоненты, аспекты, уровни. – Л. : ЛГУ, 1983. – 168 с.
Диалектика фундаментального и прикладного (ред. М. И. Панов, Е. Ф. Солопов). – М. : Наука, 1989. – 334 с.
Добров Г. М. Наука о науке / Добров Г. М. – К. : Наукова думка, 1966. – 271 с.
Добронравова И. С. Синергетика: Становление нелинейного стиля мышления / Добронравова И. С. – Киев : Либідь, 1990. – 150 с.
Добронравова І. С. Норми наукового дослідження в нелінійному природознавстві // Філософська думка. – 1999. – № 4. – С. 36 – 48.
Духовність і технічний прогрес. Проблема гармонізації (ред. О. В. Колос). – Вінниця : Універсум-Вінниця, 1997. – 224 с.
Дынич В. И. и др. Вненаучное знание и современный кризис научного мировоззрения // Вопросы философии. – 1994. – № 12. – С. 122 – 134.
Дышлевый П. И., Яценко Л. В. Что такое общая картина мира. – М. : Знание, 1984. – 64 с.
Дышлевый П. С., Найдыш В. М. Материалистическая диалектика и проблема научных революций. – К. : Наукова думка, 1981. – 263 с.
Дюгем П. Физическая теория. Её цель и строение / Дюгем П. – М. : КомКнига, 2007. – 328 с.
Единство научного знания (ред. Н. Т. Абрамова). – М., 1988. – 336 с.
Единство физики (ред. О. С. Разумовского, А. Стригачова). – Новосибирск : Наука, 1993. – 283 с.
Жданов Г. Б. Физика и общество // Вопросы философии. – 1993. – № 8. – С. 105 – 112.
Жоль К. К., Мережинская Е. Ю. Наука. Религия. Общество. – К. : Политиздат, 1986. – 159 с.
Жоль К. К.,Сиволоб Ю. В. Информация, общественные науки, управление. (Философско-экономический анализ). – К., 1991. – 320 с.
Заблуждающийся разум? Многообразие вненаучного знания (ред. И. Т. Касавин). – М. : Политиздат, 1990. – 464 с.
Загадка человеческого понимания (ред. А. А. Яковлев). – М. : Политиздат, 1991. – 352 с.
Закономерности развития современной математики (ред. М. И. Панов). – М. : Наука, 1987. – 336 с.
Зотов А. Ф. Научная рациональность: история, современность, перспективы // Вопросы философии. – 2011. – № 5, С. 5 – 17.
Иванов В. В. Методология исторической науки. – М. : Вышая школа, 1985. – 168 с.
Иванов В. В. Чет и нечет. Асимметрия мозга и знаковых систем. – М. : Сов. радио, 1978. – 184 с.
Иванов К. П. Агрессивная лженаука // Вестник РАН. – 2002. – № 1. – 30с.
Исторические типы рациональности. – М. : ИФ РАН, 1995. – Т.1 – 350 с. ; т.2 – 320 с.
Йолон П. Ф., Крымский С. Б. Парахонский Б. А. Рациональность в науке и культуре. – Киев: Наукова думка, 1989. – 288 с.
Казютинский В. В., Балашов Ю. В. Антропный принцип. История и современность. // Природа. – 1989. – № 1. – С. 23 – 32.
Капра Ф. Паутина жизни. Новое научное понимание живых систем / Капра Ф. – К. : София, 2002. – 336 с.
Кедровский О. И. Взаимосвязь философии и математики в процессе исторического развития. Часть 1 / Кедровский О. И. – К. : Вища школа, 1973. – 210 с.
Кедровский О. И. Методологические проблемы математического познания / Кедровский О. И. – Киев : Вища школа, 1977. – 230 с.
Кедровский О. И., Соловей Л. А. Алгоритмичность практики, мышления, творчества. – К. : Вища школа, 1980. – 184 с.
Кирсанов В. С. Научная революция ХVII века / Кирсанов В. С.– М. : Наука, 1987. – 343 с.
Клонирование человека // Человек. – 1998. – № 3. – С. 23 – 24.
Князев В. Н. Человек и технология / Князев В. Н. – К. : Лыбидь, 1990. – 175 с.
Князева Е. Н. Творческий путь Франсиско Варелы: от теории автопоэзиса до новой концепции в когнитивной науке // Вопросы философии. – 2005. – № 8, С. 91 – 104.
Князева Е. Н., Курдюмов С. П. Основания синергетики: Режимы с обострением, самоорганизация, темпомиры. СПб. : Алетейя, 2002. – 414 с.
Колмогоров А. Н. Математика в ее историческом развитии / Колмогоров А. Н. – М. : Наука, 1991. – 223 с.
Концепция виртуальных миров и научное познание (ред. И. А. Акчурин, С. Н. Коняев). – СПб. : РХГИ, 2000. – 320 с.
Копнин П. В. Гносеологические и логические основы науки / Копнин П. В. – М. : Мысль, 1974. – 568 с.
Костюк В. Н. Методология научного исследования / Костюк В. Н. – К. – Одесса : Вища школа, 1976. – 179 с.
Костюк В. Н. Изменяющиеся системы / Костюк В. Н. – М. : Мысль, 1993. – 286 с.
Кравец А. С. Концептуальные модели и развитие физической теории // Методы научного познания и физика. – М. : Наука, 1985. – С. 47 – 64.
Кравец А. С. Стиль научного мышления // Природа. – 1988. – № 1. – С. 26 – 33.
Кримський С. Б. Запити філософських смислів / Кримський С. Б. – К. : Вид. ПАРАПАН, 2003. – 240 с.
Кримский С. Б. Научные знание и принципы его трансформации / Кримский С. Б. – Киев : Наукова думка, 1974. – 208 с.
Крымский С. Б. Фактор культуры в мире науки // Философия, естествознание, социальное развитие. – М. : Наука, 1989. – С. 6 – 18.
Крымский С. Б. Кузнецов В. И. Мировоззренческие категории в современном естествознании. – Киев : Наукова думка, 1983. – 222 с.
Крымский С. Б., Парахонский Б. А., Мейзерский В. М. Эпистемология культуры. – К. : Наукова думка, 1993. – 216 с.
Куайн В. Онтологическая относительность // Современная философия науки : Учебная хрестоматия (сост. и перевод А. А. Печенкина). – М. : Логос, 1996, С. 40 – 60.
Кузнецов Б. Г. История философии для физиков и математиков / Кузнецов Б. Г. – М. : Наука, 1974. – 352 с.
Кузнецов Б. Г. Ценность познания / Кузнецов Б. Г. – М., 1975. – 167 с.
Кузнєцов В. І., Бургін М. С. Наукова теорія і її підсистеми // Філос. думка. – 1987. – № 5. – С. 34 – 46.
Кузнецов И. В. Избранные труды по методологии физики / Кузнецов И. В. – М. : Наукак, 1976. – 296 с.
Кулиниченко В. Л. Современная медицина: трансформация парадигм теории и практики (философско-методологический анализ) / Кулиниченко В. Л. – К. : Центр практич. философии, 2001. – 240 с.
Курдюмов С. П., Малинецкий Г. Г. Синергетика – теория самоорганизации: идеи, методы, перспективы. – М. : Знание, 1983. – 64 с.
Кюнг Г. Когнитивные науки на историческом фоне // Вопросы философии. – 1992. – № 1. – С. 41 – 51.
Лазарев Ф. В., Лебедев С. А. Прблема истины в социально-гуманитарных науках : интервальный подход // Вопросы философии. – 2005. – № 10. – С. 95 – 116.
Лебедев С. А. Структура научного знания // Философские науки. – 2005. – № 10,11.
Лебедев С. А. Уровни научного знания // Вопросы философии. – 2010. – № 1, С. 62 – 75.
Левин Г. Д. Три взгляда на природу теоретического и эмпирического знания // Вопросы философии. – 2011. – № 2, С. 104 – 114.
Лейбин В. М. Роль информационно-коммуникационных технологий в изменении отношений между воображаемым, символическим и реальным // Вопросы философии. – 2011. – № 6, С. 93 – 102.
Ленк Х. Размышления о современной технике / Ленк Х. – М. : Аспект Пресс, 1996. – 183 с.
Лукьянец В. С. Физико-математические пространства и реальность. – К. : Наукова думка, 1971. – 111 с.
Лукьянец В. С. Философские основания математического познания / Лукьянец В. С. – К. : Наукова думка, 1980. – 192 с.
Лукьянец В. С., Ратников В. С. Стратегия нелинейного обобщения концептуальных оснований физики // Развитие оснований физической теории. – К. : Наукова думка, 1989. – С. 48 – 81.
Майнбергер Г. К. Единство разума и многообразие рациональностей // Вопросы философии. – 1997. – № 9. – С. 57 – 66.
Майнцер К. Сложность и самоорганизация. Возникновение новой науки и культуры на рубеже века // Вопросы философиию – 1997. – № 3, С. 48 – 61.
Майнцер К. Сложносистемное мышление : Материя, разум, человечество. Новый синтез / Майнцер К. – М. : ЛИБРОКОМ, 2009. – 464 с.
Мамчур Е. А., Овчинников Н. Ф., Уёмов А. И. Принцип простоты и меры сложности. – М. : Наука, 1989. – 304 с.
Мамчур Е. А. Образы науки в современной культуре / Мамчур Е. А. – М. : Канон+, 2008. – 400 с.
Мамчур Е. А. Фундаментальная наука и современные технологии // Вопросы философии. – 2011. – № 3. – С. 80 – 89.
Маринко Г. И. Диалектика научно-технического знания / Маринко Г. И. – М., 1985. – 94 с.
Маркова Л. А. О возможности соотнесения науки и религии // Вопросы философии. – 1997. – № 11. – С. 46 – 54.
Марчук М. Г. Ціннісні потенції знання / Марчук М. Г. – Чернівці : Рута, 2001. – 319 с.
Математика в современном мире (пер. с англ. Н. Г. Рычковой; предисл. В. А. Успенского). – М. : Мир, 1967. – 205 с.
Мелков Ю. А. Факт в постнеклассической науке / Мелков Ю. А. – К. : ПАРАПАН, 2004. – 232 с.
Мельник В. П. Філософські проблеми технікознавства / Мельник В. П. – Львів, 1994. – 176 с.
Метлов В. И. Основания научного знания как проблема философии и методологии науки / Метлов В. И. – М. : Наука, 1987. – 143 с.
Методологические принципы физики. История и современность (ред. Б. М. Кедров, Н. Ф. Овчинников). – М. : Наука. 1975. – 512 с.
Методологический анализ оснований математики (ред. М. И. Панов). – М. : Наука, 1988. – 176 с.
Методологическое сознание в современной науке (ред. П. Ф. Йолон). – К. : Наукова думка, 1989. – 334 с.
Методы научного познания и физика. – М. : Наука, 1985. – 352 с.
Мигдал А. Б. Поиски истины. (Заметки о научном творчестве) / Мигдал А. Б. – М. : Молодая гвардия, 1983. – 239 с.
Мигдал А. Б. Физика и философия // Вопросы философии. – 1990. – № 1. – С. 5 – 32.
Микешина Л. А. Философия познания / Микешина Л. А. – М. : Прогресс-Традиция, 2002. – 624 с.
Микитенко Д. А. Взаимодействие генетики с другими науками Микитенко Д. А. – К. : Наукова думка, 1987. – 154 с.
Микулинский С. Р. Несколько замечаний об анализе концепций развития науки // В поисках теории развития науки (очерки западноевропейских и американских концепций ХХ века). – М. : Наука, 1982. – С. 3 – 12.
Моисеев Н. Н. Логика универсального эволюционизма и кооперативность. // Вопросы философии. – 1989. – № 8. – С. 52 – 66.
Моисеев Н. Н. Современный рационализм / Моисеев Н. Н. – М. : МГВП КОКС, 1995. – 376 с.
Молодший В. Н. Очерки по философским вопросам математики / Молодший В. Н. – М. : Просвещение, 1969. – 303 с.
Молчанов Ю. Б. Четыре концепции времени в философии и физике / Молчанов Ю. Б. – М. : Наука, 1977. – 192 с.
Молчанов Ю. Б. Проблема времени в современной науке / Молчанов Ю. Б. – М. : Наука, 1990. – 136 с.
Молчанов Ю. Б. Проблема субъекта (наблюдателя) в современной физике // Теория познания и современная физика. – М., 1984. С. 225 – 241.
Мостепаненко А. М. Методологические и философские проблемы современной физики / Мостепаненко А. М. – Л. : ЛГУ, 1977. – 168 с.
Мостепаненко А. М. Проблема существования в современной физике и космологии / Мостепаненко А. М. – Л. : ЛГУ, 1987. – 152 с.
Мудрагей Н. С. Теория всего и теория познания (онто-гносеологические заметки) // Вопросы философии. – 2011. – № 6, С. 82 – 92.
Мякишев Г. Я. Динамические и статистические закономерности в физике / Мякишев Г. С. – М. : Наука, 1973. – 272 с.
Мякишев Г. Я. От динамики к статистике / Мякишев Г. С. – М. : Знание, 1983. – 64 с.
Наливайко Н. В. Социальная основа и гносеологическая природа научной деятельности / Наливайко Н. В. – Новосибирск : Наука, 1985. – 119 с.
Надточаев А. С. Философия и наука в эпоху античности / Надточаев А. С. – М. : МГУ, 1990. – 286 с.
Налимов В. В. На грани третьего тысячелетия / Налимов В. В. – М. : Лабиринт, 1994. – 74 с.
Наука в социальных, гносеологических и ценностных аспектах (ред. Л. Б. Баженов, М. Д. Ахундов). – М. : Наука, 1980. – 360 с.
Наука и её место в культуре (ред. А. Н. Кочергин). – Новосибирск : Наука, 1990. – 274 с.
Наука и культура (ред. В. Ж. Келле). – М. : Наука, 1984. – 336 с.
Наука и культура (материалы «круглого стола») // Вопросы философии. – 1998. – № 10. – С. 3 – 39.
Научные и вненаучные формы мышления (ред. И. Т. Касавин, В. Н. Порус). – М. : ИФ РАН, 1996. – 335 с.
Неуймин Я. Г. Модели в науке и технике / Неуймин Я. Г. – Л. : ЛГУ, 1984. – 187 с.
Никитин Е. П. Объяснение – функция науки / Никитин Е. П. – М. : Наука, 1970. – 280 c
Никитин Е. П. От идеологии к методологии // Вопросы философии.– 1998. – № 10. – С. 77 – 87.
Новосёлов М. М. Абстракция и логика объяснения // Вопросы философии. – 2009. – № 1, С. 75 – 87.
Нугаев Р. Реконструкция процесса смены фундаментальных научных теорий / Нугаев Р. – Казань, 1989. – 208 с.
Овчинников Н. Ф. Тенденция к единству науки / Овчинников Н. Ф. – М. : Наука, 1988. – 272 с.
Овчинников Н. Ф. Методологические принципы в истории науки / Овчинников Н. Ф. – М. : Эдиториал УРСС, 1997. – 296 с.
Огурцов А. Рефлексия // Философская энциклопедия. Т.4. – М., 1967.
Огурцов А. П. Дисциплинарная структура науки / Огурцов А. П. – М. : Наука, 1988. – 255 с.
Огурцов А. П. Философия науки эпохи Просвещения / Огурцов А. П. – М., 1993. – 213 с.
Озадовская Л. В. Философско–методологичские регулятивы физического знания / Озадовская Л. В. – Киев. : Наукова думка, 1989. – 239 с.
Орфеев Ю. В., Панченко А. И. Парапсихология: наука или магия // Вопросы философии. – 1986. – № 12. – С. 116 – 128.
Панченко А. И. Природа физической реальности // Философские науки. – 1990. – № 9. – С. 41 – 48.
Панченко А. И. Философия, физика, микромир / Панченко А. И. – М. : Наука, 1988. – 193 с.
Парахонский Б. А. Стиль мышления. Философские аспекты анализа стиля в сфере языка, культуры, познания / Парахонский Б. А. – Киев : Наукова думка, 1982. – 120 с.
Пенроуз Р. Новый ум короля. О компьютерах, мышлении и законах физики. – 3-е изд / Пенроуз Р. – М. : ЛКИ, 2008. – 400 с.
Печёнкин А. А. Обоснование научной теории. Классика и современность / Печенкин А. А. – М. : Наука, 1991. – 184 с.
Понимание как логико-гносеологическая проблема (ред. М. В. Попович). – К. : Наукова думка, 1982. – 272 с.
Попович М. В. Раціональність і виміри людського бутя / Попович М. В. – К. : Сфера, 1997. – 290 с.
Порус В. Н. Системный смысл понятия «научная рациональность» // Философская и социологическая мысль.// ФСМ, – 1992. – №№ 1,2. – 191 с.
Постнеклассика. Философия, наука, культура. – М. : Мир, 2009. – 672 с.
Пригожин И. Постижение реальности // Знание – сила. – 1998. – № 6. – С. 3 – 11.
Пригожин И., Стенгерс И. Время, хаос, квант. – М. : Прогресс, 1994. – 272 с.
Принцип симетрии. Историко-методологический анализ (ред. Б. М. Кедров, Н. Ф. Овчинников). – М. : Наука, 1978. – 397 с.
Принцип соответствия. Историко-методологический анализ (ред. Б. М. Кедров, Н. Ф. Овчинников). – М. : Наука, 1979. – 317 с.
Проблема ценностного статуса науки на рубеже ХХІ века (ред. Л. Б. Баженов). – СПб. : РХГИ, 1999. – 280 с.
Проблемы развития науки в трудах естествоиспытателей ХІХ века (ред. Б. С. Грязнов, А. Ф. Зотов, Н. И. Родный). – М. : Наука, 1973. – 211 с.
Пыхтин В. Г., Пыхтина Т. Ф. Наука как социальный и гносеологический феномен. – Новосибирск : Наука, 1991. – 141 с.
Пятницын Б. Н. Философские проблемы вероятностно-статистических методов / Пятницын Б. Н. – М. : Наука, 1976. – 335 с.
Развитие оснований физической теории (ред. А. М. Кравченко, В. С. Лукьянец). – К. : Наукова думка, 1989. – 166 с.
Разум побеждает (ред. Е. В. Дубровский). – М. : Политиздат, 1979. – 346 с.
Ракитов А. И. Анатомия научного знания / Ракитов А. И. – М. : Политиздат, 1968. – 206 с.
Ракитов А. И. Факт // Философская энциклопедия. Т.5. – М. : СЭ, 1970. – С. 332.
Ракитов А. И. Пролегомены к идее технологии // Вопросы философии. – 2011. – № 1. – С. 3 – 14.
Ратников В. С. Феномен нелинейности и формирование нового стиля научного мышления. // Перестройка мышления и научное познание. – К. : Наукова думка, 1990. – С. 209 – 217.
Ратников В. С. Физико-теоретическое моделирование : основания, развитие, рациональность / Ратников В. С. – Киев : Наукова думка, 1995. – 292 с.
Рациональность на перепутье. В 2-х кн. – М. : РОССПЭН, 1999. – Кн.1. – 367 с. ; кн.2. – 463 с.
Революционные сдвиги в физико-математическом познании (философско-мировоззренческое значение) (ред. В. С. Лукьянец, А. М. Кравченко). – К. : Наукова думка, 1992. – 301 с.
Реймерс Н. Ф., Шупер В. А. Кризис науки или беда цивилизации // Вопросы философии. – 1991. – № 6. – С. 68 – 76.
Родный Н. И. Очерки по истории и методологии науки / Родный Н. И. – М. : Наука, 1975. – 424 с.
Рожанский И. Д. Развитие естествознания в эпоху античности / Рожанский И. Д. – М. : Наука, 1979. – 485 с.
Розов М. А. О соотношении естественнонаучного и гуманитарного познания (проблема методологического изоморфизма) // Науковедение. – 2000. – № 4. – С. 141 – 166.
Романовская Т. Б. Объективность науки и человеческая субъективность или в чем состоит человеческое измерение науки / Романовская Т. Б. – М. : Эдиториал УРСС, 2001. – 208 с.
Рузавин Г. И. О природе математического знания / Рузавин Г. Б. – М. : Мысль, 1968. – 302 с.
Рузавин Г. И. Математизация научного знания / Рузавин Г. И. – М. : Мысль, 1984. – 208 с.
Савостьянова М. В. Аксиологический анализ парадигмальной науки или о роли ценностей в науке / Савостьянова М. В. – К. : ПАРАПАН, 2009. – 260 с.
Садовничий В. А. Знание и мудрость в глобализирующемся мире // Вопросы философии. – 2006. – № 2. – С. 3 – 15.
Сачков Ю. В. Полифункциональность науки // Вопросы философии. – 1995. – № 11. – С. 47 – 57.
Селиванова В. И. Этюды об экстраполяции / Селиванова В. И. – М., 1992. – 224 с.
Семенов В. В. Вопросы метода в естественных науках / Семенов В. В. – Пущино, : ОНТИ НЦБИ АН СССР, 1990. – 149 с.
Синергетическая парадигма: Многообразие поисков и подходов. М. : Прогресс-Традиция, 2000. – 203 с.
Сичивица О. М. Методы и формы научного познания / Сичивица О. М. – М. : Вышая школа, 1972. – 94 с.
Скворцов Л. В. Информационная культура и цельное знание / Скворцов Л. В. – М. : ИНИОН РАН, 2001. – 288 с.
Сноу Ч. Две культуры / Сноу Ч. – М. : Прогресс, 1973. – 143 с.
Солонин Ю. Н. Наука как предмет философского анализа: сциентистская традиция в буржуазной философии науки / Солонин Ю. Н. – Л. : ЛГУ, 1988. – 174 с.
Старостин Б. А. Параметры развития науки / Б. А. Старостин. – М. : Наука, 1980. – 280 с.
Стройк Д. Я. Краткий очерк истории математики / Стройк Д. Я. – М. : Наука, 1984. – 284 с.
Субботин А. Л. Классификация / Субботин А. Л. – М. : ИФ РАН, 2001. – 256 с.
Сучасне природознавство: когнітивні, світоглядні, культурно-історичні виміри. – К. : Наукова думка, 1995. – 371 с.
Теория познания и современная физика (ред. Ю. В. Сачков). – М. : Наука, 1984. – 336 с.
Техника // Краткая философская энциклопедия. – М. – 1994. – С. 453 – 454.
Торчилин В. П. Там, где кончается наука / Торчилин В. П. – М. : Политиздат, 1991. – 126 с.
Тоффлер О. Наука и изменение. // Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. – М.,1986. – С. 11 – 33.
Тригг Д. Физика ХХ века: ключевые эксперименты / Тригг Д. – М. : Мир, 1978. – 376 с.
Тростников В. Н. Загадка Эйнштейна (математика и реальный мир) / Тростников В. Н. – М. : Знание, 1971. – 64 с.
Тростников В. Н. Научна ли “научная картина мира”? // Новый мир. – 1989. – № 12. – С. 257 – 263.
Турсунов А. Основания космологии / Турсунов А. – М. : Мысль, 1979. – 237 с.
Тюлина И. А. История и методология механики / Тюлина И. А. – М. : МГУ, 1979. – 285 с.
Уемов А. И. Логические основы моделирования / Уемов А. И. – М.: Мысль,1971. – 311 с.
Уемов А.И. Системные аспекты философского знания / Уемов А. И. – Одесса : Негоциант, 2000. – 160 с.
Ученые о науке и её развитии (ред. Н. И. Родный, Ю. И. Соловьёв, Б. С. Грязнов). – М. : Наука, 1971. – 259 с.
Фейнберг Е. Л. Традиционное и особенное в методологических принципах физики ХХ века // Вопросы философии. – 1980. – № 10. – С. 104 – 124.
Фейнберг Е. Л. Две культуры. Интуиция и логика в искусстве и науке / Фейнберг Е. Л. – М., 1992. – 251 с.
Физическая теория. (Философско-методологический анализ) (ред. И. А. Акчурин). – М. : Наука, 1980. – 462 с.
Филатов В. П. Научное познание и мир человека / Филатов В. П. – М. : Политиздат, 1989. – 270 с.
Философия науки в историческом контексте. – СПб, 2003.
Философия техники // Вопросы философии – 1993. – № 10. – С. 123 – 151.
Философские вопросы технического знания. – М. : Наука, 1984. – 295 с.
Философия, естествознание, современность. Итоги и перспективы исследований 1970 – 1980 гг. (ред. И. Т. Фролов, Л. И. Грекова) – М. : Мысль,1981. – 351 с.
Философия естествознания. – М. : Политиздат, 1966. – 413 с.
Флек Л. Возникновение и развитие научного факта : Введение в теорию стиля мышления и мыслительного коллектива.— М. : Идея-Пресс, Дом интеллектуальной книги, 1999. – 220 с.
Фролов И. Т. Перспективы человека / Фролов И. Т. – М. : Политиздат, 1984. – 284 с.
Фролов И. Т., Юдин Б. Г. Этика науки. Проблемы и дискуссии. – М. : Политиздат, 1986. – 399 с.
Хазен А. М. О возможном и невозможном в науке или где границы моделирования интеллекта / Хазен А. М. – М. : Наука, 1988. – 404 с.
Хакен Г. Синергетика / Хакен Г. – М. : Мир, 1980. – 455 с.
Хакен Г. Информация и самоорганизация / Хакен Г. – М. : Мир, 1991. – 240 с.
Хакен Г. Принципы работы головного мозга. Синергетический подход к активности мозга, поведению и когнитивной деятельности Хакен Г. – М. : ПЕР СЭ, 2001. – 351 с.
Хакен Г., Хакен-Крелль М. Тайны восприятия / Хакен Г. – М. : Ин.- т компьют. исслед., 2002. – 272 с.
Хинтикка Я. Проблема истины в современной философии // Вопросы философии. – 1996. – № 9. – С. 45 – 57.
Хоружий С. С. Род или недород? Заметки к онтологии виртуальности // Вопросы философии. – 1997. – № 6. – С. 53 – 68.
Цикин В. А., Брижатый А. В. Синергетика образование: Новые подходы, – Сумы : СумГПУ, 2005. – 276 с.
Цофнас А. Ю. Теория систем и теория познания / Цофнас А. Ю. – Одесса : АстроПринт, 1999. – 308 с.
Черкасов С. В. Теорія пізнання і лікарська діагностика / Черкасов С. В. – К.– Полтава, 1999. – 230 с.
Черникова И. В. Современная наука и научное познание в зеркале философской рефлексии // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. – 2004. – № 6. – С. 94 – 103.
Чудинов Э. М. Природа научной истины / Чудинов Э. М. – М. : Политиздат, 1977. – 312 с.
Шашкова Л. О. Діалог наукі і релігії в культурно-історичному контексті / Шашкова Л. О. – К. : Грамота, 2008. – 328 с.
Швырев В. С. Рефлексия и понимание в современной науке // Вопросы философии. – 1985. – № 6. – С. 44 – 56.
Швырев В. С. Анализ научного познания: Основные направления, формы, проблемы / Швырев В. С. – М. : Наука, 1988. – 169 с.
Швырёв В. С. Рациональность в современной культуре // Общественные науки и современность. – 1997. – № 1. – С. 105 – 116.
Шеменев Г. И. Философия и технические науки / Шеменев Г. И. – М. : Высшая школа, 1979. – 120 с.
Шишков И. З. В поисках новой рациональности: философия критического разума / Шишков И. З. – М. : Едиториал УРСС, 2003. – 398 с.
Шпенглер О. Закат Европы / Шпенглер О. – М. : Мысль, 1993. – 663 с.
Шрейдер Ю. А., Шаров А. А. Системы и модели. – М. : Радио и связь, 1982. – 152 с.
Эксперимент. Модель. Теория. – М. – Берлин : Наука, 1982. – 334 с.
Язык и интеллект (ред. В. И. Герасимов, В. П. Нерознак). – М. : Прогресс, 1995. – 416 с.
Яковец Ю. В. Формирование постиндустриальной парадигмы: истоки и перспективы // Вопросы философии. – 1997. – № 1. – С. 3 – 17.
Яскевич Я. С. Методология и этика в современной науке: поиск открытой рациональности / Яскевич Я. С. – Минск : БГЭУ, 2007. – 186 с.
Глосарій
В глосарій включені лише основні поняття. Якщо в означенні якого-небудь поняття використовуються поняття, які також подаються в даному глосарії, то вони виділяються жирним шрифтом.
Абдукція (abductіon) – загальнологічний метод (прийом), спосіб міркування, орієнтований на пошук правдоподібних пояснювальних гіпотез. Вперше в методологію науки А. ввів американський логік Ч. С. Пірс. Порівнюючи її з традиційними формами умовиводів, він підкреслював, що "індукція розглядає гіпотези і вимірює ступінь їхньої узгодженності з фактами. Тому вона не може створити яку-небудь ідею взагалі. Не більше може зробити і дедукція. Всі ідеї науки виникають за допомогою А. А. складається в дослідженні фактів і в побудові гіпотези, що пояснює. А. і індукція починають з фактів, але по-різному досліджують. Якщо індукція шукає факти, що підтверджують її висновок, то А. спрямована на установлення певної регулярності між фактами. Ця регулярність виражається у вигляді попередньої гіпотези, що після багаторазових уточнень змогла б пояснити дані факти. Специфіка методу А., що у сутності своїй піднімається до основоположника англійського емпіризму Ф. Бекону, полягає в тому, що тут дозволяється відома дилема індукції і дедукції. Індукція, як відомо, не дає знання необхідного, а дедукція – знання нового. Зазначену дилему спробували дозволити через нове знання у формі гіпотези, тобто знання ймовірного, але загального. Потім гіпотеза повинна бути підтверджена в результаті того, що з неї дедукується факт. Цей метод згодом одержав назву гіпотетико-дедуктивного методу.
Абстрагування (abstracting) – загальнологічний прийом (метод) наукового дослідження об’єкта, який поєднує в собі відокремлення від не скінечного числа властивостей, які найбільш важливі для вирішення поставленої задачі.
Аксіоматичний метод (axiomatic method) – один із розповсюджених теоретичних методів наукового пізнання (див. метод науковий), а також побудови і організації теоретичного знання. Аксіоматичний метод полягає у виділенні двох частин (шарів) знання – 1) який не виводиться (в рамках даної системи) і 2) виводиться з (1) за допомогою логічних і математичних засобів. В шар (1) входять аксіоми, постулати, принципи і означення. Одним з перших прикладів побудови знання на основі аксіоматичного методу є перша в математиці система геометрії (фактично перша математична теорія ) – початок Евкліда. Аксіоматичний метод застосовується і в інших науках. За допомогою цього методу будувалась механіка Ньютона, термодинаміка та інші фізичні теорії.
Аналіз (analysis) – загальнологічний метод наукового пізнання, який полягає в поділі деякого цілого (об’єкта) на окремі частини, як правило, більш доступні для дослідження. Додатковим методом відносно аналізу є синтез.
Аналогія (analogy) – загальнологічний метод (в тому числі і як науковий метод), суть якого є пошук загального в різних за природою об’єктів. Аналогія є підґрунтям методу моделювання.
Артефакт (artefact) – дослівно – те, що спродуковане вмінням, мистецтвом; загальна назва всього, що створене людиною шляхом перетворення природи. В процесі такого перетворення природні речі по-новому структуються, впорядковуються та набувають нових, не властивих їм у природному середовищі функцій. Одними з первинних в історії людства А. були знаряддя праці та зброя.
Гіпотеза (наукова) (scientific hypothesis) – форма наукового знання; частіше відноситься до теоретичного рівня наукового пізнання. Гіпотеза є висловлюванням (чи системою висловлювань), істиннісне оціювання якої не є достовірним, а ймовірним, і тому гіпотеза потребує обґрунтування і підкріплення, щоб стати справжньою науковою теорією.
Гіпотетико-дедуктивний метод (hypothetic-deductive method) – різновидність аксіоматичного методу, який використовується в фактуальних науках (зокрема, в природознавстві), причому в ролі аксіом виступають фундаментальні закони природи (як принципи) або природничо-наукові гіпотези. Як вважають деякі історики науки, гіпотетико-дедуктивний метод застосовував вже Г. Галілей при дослідженні вільного падіння тіл і формулюванні відповідного закону.
Дедукція (deduction) – загальнологічний метод, суть якого полягає в логічному висновку з деяких загальних суджень (аксіом, принципів, законів тощо) окремих, більш конкретних суджень. В певному смислі
(наприклад, з точки зору “направленості” думки), дедукція протилежна індукції.
Детермінізм (determinism) – концепція, послідовники якої стверджують упорядкованість, причинну обумовленість довкілля. Детермінізм стверджує, що світ – це зв’язне ціле, і що явища в ньому чимось обумовлені, в тому числі причинно. Фундаментальні поняття детермінізму – “зв’язок”, “взаємодія”, “причинність”, “закон”. На формування детермінізму помітно вплинув розвиток науки (див. в цьому плані поняття “наукова картина світу”). Крім онтологічного, детермінізм має і гносеологічний аспект; в цьому смислі з детермінізмом тісно пов’язано поняття раціональності. Детермінізм є філософський, науковий ( див. науковий детермінізм), теологічний тощо.
Експеримент (науковий) (scientific experiment) – емпіричний метод, в рамках якого досліджується будь-яке явище завдяки активному впливу на нього за допомогою створення нових умов, які відповідають меті дослідження, або ж способом зміни тривалості процесу в потрібному
напрямку. Науковий експеримент тісно пов’язаний з іншими емпіричними методами – спостереженням і вимірюванням; його матеріальними засобами є інструменти, прилади тощо.
Емпіричний рівень наукового пізнання (empiric level of scientific cognition) – рівень, який характеризується діяльністю суб’єкта з явними об’єктами, нерідко такими, що чуттєво сприймаються. Через це методи наукового пізнання, що діють при цьому рівні, і форми наукового пізнання, що функціонують на цьому рівні, називають емпіричними (наприклад такі форми, як науковий факт, емпіричний закон тощо).
Закон науковий (scientific law) – форма наукового знання, яка виражає об’єктивний зв’язок явищ. Проте не будь-який зв’язок є законом, тим більше – законом науковим, а лише такий, який крім об’єктивності характеризується також регулярністю, відтворенням (перевіркою і підтвердженням), суттєвістю. В мові науки закон науковий виражається в формі умовного речення (імплікативного висловлювання з квантором всезагальності). Закони наукові поділяються на теоретичні і емпіричні. Теоретичний закон – один із найважливіших елементів наукової теорії. Закон науковий потрібно відрізняти від юридичних законів, законів (норм) моралі, а також від законів в сфері релігії. Закон науковий – одна із найважливіших категорій наукового детермінізму.
Знання наукове (scientific knowledge) – одне з трьох складових науки. Знання наукове – це такий вид знання, який має такі властивості: а) системність; б) об’єктивність змісту (об’єктивну істинність); в) предметну визначеність; г) прогресивність (необхідність росту знання). В (а) входять такі форми наукового знання (як елементи чи підсистеми), як теорії, гіпотези, закони, факти. З (б) пов’язані такі властивості наукового знання, як перевірність, підтверджуваність, доказовість, обґрунтованість.
Ідеалізація (idealization) – теоретичний метод наукового пізнання, який поєднує в собі абстрагування та граничний перехід мислення до об’єкта чи ситуації, яких в принципі не існує в природі. Термін “ідеалізація” використовують як для позначення процесу реалізації відповідного теоретичного методу, так і для позначення ідеалізованого об’єкта як результату (методу) його застосування. Ідеалізація – необхідна складова частина теоретичної діяльності в науці.
Індукція (induction) – загальнологічний метод (див. також метод науковий), це вид міркувань (розсудів) від множини одиничних фактів чи даних до загального судження (в ідеалі – емпіричного закону). В науці використовуються як дедуктивні (див. дедукція), достовірні, так і правдоподібні міркування, серед яких часто зустрічаються і індуктивні висновки.
Математика (mathematics) – наука про ідеальні форми, які можуть відображати як кількісні, так і якісні відношення. Математику не можна віднести до природничих наук, тому що: а) її об’єкти – не природні об’єкти, а уявні конструкти (ідеалізовані об’єкти), і б) істина в математиці
не є істина факту, а істина логічна, яка пов’язана з несуперечливістю, доказуваністю тощо.
Метод (method) – відносно стійка система правил і принципів діяльності досягнення деякого результату. Метод, який пов’язаний з виробництвом і використанням наукового знання і який має ознаки науковості, відносять до наукових методів (див. метод науковий) .
Метод науковий (scientific vethod) – це метод, який характеризується основними ознаками науковості знання і науковості діяльності. Метод науковий – це відносно стійка система правил і принципів діяльності досягнення істинного і ефективного результату у науці, наприклад, у вигляді наукового знання, яке є істинне і яке може застосовуватись. За тим, на якому рівні наукового знання розглядаються методи наукові, вони поділяються на емпіричні, теоретичні і загально логічні. Емпіричні – це ті методи наукові, які діють на емпіричному рівні наукового пізнання (спостереження, вимірювання, експеримент), теоретичні – це ті, які діють на теоретичному рівні наукового пізнання (ідеалізація, аксіоматичний метод, метод математичного моделювання, уявний експеримент, гіпотетико-дедуктивний метод). Загально-логічними методами називають ті методи наукові, які діють на обох рівнях наукового пізнання і навіть поза сферою науки ( абстрагування, аналіз і синтез, аналогія, індукція і дедукція моделювання).
Методологічний принцип (methodological principle) – певна форма пізнавальної діяльності в науці, причому більш експліцитна, ніж звичайні регулятивні принципи наукового пізнання. Більша частина ефективно працюючих в науці методологічних принципів сформувались в фізиці і математиці.
Методологія (methodology) – вчення про методи. В загально-філософському плані говорять про загальну методологію. В вузькому сенсі, відносно конкретної наукової дисципліни говорять про методологію фізики, методологію математики тощо.
Механіцизм (mechanicism) – філософсько-методологічна концепція, суть якої полягає в абсолютизації місця і ролі законів і принципів механіки. Згідно з механіцизмом, будь-яке складне і незнайоме явище можна пояснити на основі механічних моделей і законів механіки.
Мова науки (scientific language) – форма виразу наукового знання, що характеризується однозначністю, чіткістю і точністю смислу, (а також інтерпретації) понять і символів. Багато в чому досконалість мови науки пов’язана з розвитком математики, її засобів і методів.
Моделювання (modeling) – загальнологічний метод наукового пізнання, який полягає в побудові моделей і їх використанні.
Модель (наукова) (scientific model) – певна форма наукового пізнання. Об′єкт М називають моделлю іншого об′єкта Х (якого, в свою чергу, називають оригіналом, прототипом), якщо:
а) є суб′єкт S, який моделює і є мета Р, заради досягнення якої вибирається чи створюється М;
б) М подібний Х.
Таким чином модель як форму наукового пізнання можна уявити в вигляді упорядкованої четвірки “Х, М, S, Р”. Моделі бувають ідеальними і матеріальними. Різноманіття ідеальних моделей М можна поділити на моделі класу М1 з переважно репрезентативною функцією і моделі класу М2, переважно з інтерпретивною функцією. В реальній практиці наукового моделювання класи М1 і М2, взагалі, пересікаються.
Наука (science) – певна цілісність як єдність трьох складових ”частин”: