Буття як філософська категорія. Основні форми буття.

Категорія буття є найзагальнішою категорією філософії і охоплює собою суще у всіх його проявах, властивостях і можливостях. В цьому контексті перед онтологією стоїть завдання виявити та описати основні форми буття в усіх їх різноманітті.

Форми буття:

· Буття речей, процесів, станів природи (в тому числі й «другої природи» - культури). Це рівень буття пов'язаний з поняттями «світ», «реальність», «природа». Природа – об’єктивно, незалежно існуюча від людини сфера буття, яку вона опредметнює в процесі творчо-практичної діяльності. Реальність – це пізнана людиною природа, яка базується на ряді очевидних для людини положень – незаперечно існую Я, навколишній світ та інші люди в ньому. Світ – більш загальне поняття, ніж реальність та природа, оскільки охоплює буття в абстрактному вимірі та піддається суб’єктивній оцінці, до якого входить як реальне, так і ідеальне, як дійсне, так і можливе. «Друга» ж природа – це результат діяльності людини з перетворення природи першої згідно власних потреб, вона напряму пов’язана з людиною.

· Буття людини. Це унікальна форма буття, оскільки людина – єдина істота, для якої буття (в тому числі, власне) є проблемою. Людина володіє дистанцією по відношенню до себе та навколишнього світу, що і робить можливим запитування про буття. З одного боку, людина вкорінена в буття – передусім, тілом. З іншого боку, вона володіє здатністю виходити за рамки індивідуального тілесного існування. Тому для філософії важливим питанням завжди було співвідношення тілесного та психічного. На сьогодні ці два елементи не розділяються, а сприймаються як єдине ціле, включене в більше складну структуру взаємодії організму та середовища.

· Буття соціального (індивідуальне та суспільне буття). Людське буття неможливе поза соціальною її формою, адже умова існування окремої людини – існування в середовищі інших людей. Саме в суспільстві людина формується як індивідуальна істота та як включений в певний суспільно-історичний контекст елемент соціальної системи (родовий вимір людського буття).

· Буття ідеального (духовного). Запитування про буття робить можливим не просто дослідження буття як такого, яким воно є, а його перетворення, тобто, втілення в дійсність образу буття, яким воно має бути.

Усі ці форми тісно пов’язані між собою, визначають одна одну та не можуть існувати окремо.