Проблема співіснування єдиного та множинного виводить на два важливих поняття онтології – руху та розвитку. Філософія здавна запитувала про характер буття – органи чуття говорять нам про його плинність, однак чи не є це оманою (протистояння Геракліта та школи елеатів), чи не є світ насправді незмінним, статичним?
Спільним місцем онтології та даних сучасної науки є визнання руху як загального способу існування матерії. Рух розуміється філософією як загальний атрибут всесвіту, що включає всі зміни, які відбуваються в світі. Гегель зазначав – так само, як немає руху без матерії, так і не існує матерії без руху. Тобто, рух – це будь-яка зміна взагалі, що включає в себе спокій як відносний момент руху.
Оскільки рух є атрибутом світу, звідси випливають його основні властивості:
- об’єктивність;
- незнищенність (рух, як і матерія, незнищенний);
- загальність (на всіх формах буття присутній рух, немає таких елементів світу, які б не рухались);
- суперечливість – рух водночас перервний та безперервний.
Якісна відмінність форм буття дозволяє зробити висновок про те, що на різних рівнях організації буття рух має свою специфіку. У сучасній філософській картині світу прийнято виділяти три основні форми руху:
1. Рух в неорганічній природі – перетворення атомів та молекул, зміни в структурі макроскопічних тіл, перетворення елементарних часток тощо.
2. Рух в живій природі – на клітинному рівні: обмін речовин, саморегуляція тощо; в найзагальнішому смислі – рух на рівні біосфери Землі.
3. Соціальна форма руху – сукупність змін в життєдіяльності людей, заснованих на предметно-практичній діяльності з перетворення природи.
Складність руху підтверджує те, що зміна не завжди веде є прогресивною, спрямованою на дещо нове, більш якісне (старіння організму, зародження та занепад цивілізацій тощо). Тому суттєвим є розрізнення руху та розвитку. Якщо рух є будь-якою зміною взагалі, то розвиток – це зміна, що призводить до появи нового, більш якісного стану системи. Якщо будь-який розвиток є рух, то не будь-який рух є розвитком. Поняття розвитку дозволяє прослідкувати джерела та умови виникнення певного явища, його зв'язок з іншими явищами (в цьому контексті неможлива поява чого абсолютно нового) та прогнозувати спрямованість розвитку в подальшому (щоправда, чим складніша система, тим складніше це робити). Ознаки розвитку:
· загальність. Як і рух, він присутній на всіх рівнях буття;
· незворотність – повернення системи до попереднього стану неможливе;
· спрямованість змін. Будь-який розвиток базується на попередньому стані системи, тому він є спрямований, що дозволяє говорити про спадкоємність між змінами.
Загалом розвиток, його сутність, принципи та закони розглядає загальна теорія розвитку – діалектика.