Якби всім одне і те ж здавалося прекрасним
і мудрим, то не було б серед людей ворожої
суперечки.
Піррон
якого філософствування. Закономірно, що кожна людина, яка прагне пізнати вершини людської мудрості, не може оминути еллінської філософської думки.
§ 9. Сім мудреців. Зародження античної філософії
Прагнення пізнати найвищу мудрість світобудови і місця людини в ній завжди було притаманне тим небагатьом, хто в добу ранньої античності досяг найбільшого визнання своїх сучасників у спробі пояснити світ. Цих людей, так само як і на Сході, називали мудрецями. До когорти найшанованіших стародавніми греками семи мудреців, як зазначав Діоген Лаертський, належали: Фалес, Піттак, Періандр, Хілон, Солон, Біант, Клеобул.
Саме стародавні греки відкрили європейцям дорогу до пізнання мудрості, а вже згадуваний філософ Піфагор, теорему якого знають усі освічені люди, на твердження тирана Полікрата про те, що Піфагор є мудрецем, відповів: “Ні, я не мудрець, я любитель мудрості”. Отже, починаючи з VI ст. до н. е. розпочалася захоплююча історія європейської філософії як любові до мудрості, що прагне пізнання таємниці життя і його сенсу, пізнання людиною самої себе і навколишнього світу.
Філософія стародавніх греків дійшла до нас у незвично яскравих і виразних формах. Греки мали особливий хист говорити про складні питання просто, але водночас точно, ясно й виразно. Філософія для них була способом мислення і стилем життя: філософствуючи, вони жили, а живучи – філософствували. Життя і любов до мудрості нероздільні в еллінському розумінні (елліни – греки, Еллада – Греція в перекладі з грецької). Саме тому ідеї грецької філософії є невичерпними, а спадок філософів – надбанням усього людства, що справедливо вважається філософською класикою, тобто еталоном будь-
Стародавню філософію, що поширювалася на теренах сучасної Європи, називають античною.Вона охоплює період, що відноситься до історії Стародавніх Греції і Риму. Рим був однією з найбільших держав стародавнього світу – за свою тисячолітню історію перетворився на величезну імперію, яка охопила все Середземномор’я. Європа і половина Британських островів, Мала і Передня Азія, Близький Схід, Північна Африка – то була справді світова держава. Всі сили римлян пішли на завойовницькі війни, на створення неосяжної держави, що не мала аналогів в історії людства. Однак римляни не полишали любові до мудрості, яка спиралася на запозичені й пристосовані до своїх практичних потреб оригінальні ідеї греків. Збагачуючи їх своїм доробком, вони поповнили філософську спадщину античності. Рим залишив у спадок людству також свою незвичайну політичну історію, юриспруденцію, риторику та літературну творчість.
Ім’я будь-якого грецького філософа, як правило, має два слова: перше – його власне ім’я, а друге походило від назви міста, у якому він народився. Наприклад, ім’я Фалес Мілетський означає, що цей мислитель був родом із міста Мілет. Слово “школа” в історії грецької філософії означає не навчальний заклад, а групу мислителів, об’єднаних спорідненими ідеями або думками, що створюють у філософії певну течію або напрям.
Стародавня Греція, історія якої охоплює.період приблизно з XXII до II ст. до н. е., часто сприймається людиною як щось прекрасне, що одного разу з’явилося на Землі й відтоді залишається недосяжним.
У романі Ф. Достоєвського “Підліток” один із персонажів, Версілов, каже: “Мені приснився абсолютно несподіваний для мене сон, бо ж я ніколи не бачив таких. У Дрездені, у галереї, є картина Клода Лоррена, за каталогом – “Асис і Галатея”; я ж називав її завжди “Золотою добою”, сам не знаю чому. Я вже і раніше її бачив, а зараз, три дні тому, ще раз мимохідь зауважив. Оця ж картина мені й приснилася, але не як картина, а так, ніби якась бувальщина. Я, утім, не знаю, що мені саме снилося: точно так, як на картині, – куточок Грецького архіпелагу, причому і час неначе перейшов за три тисячі років тому; блакитні, ласкаві хвилі, острови і скелі, квітуче узбережжя, чарівна панорама вдалині, закличне сонце на заході – словами не передати. Тут запам’ятало свою колиску європейське людство і думка про це немов наповнила і мою душу рідною любов’ю. Тут був земний рай людства: боги сходили з небес і ріднилися з людьми... О, тут жили прекрасні люди! Вони прокидалися і засинали щасливі та невинні; луги і гаї наповнювалися їхніми піснями і веселими вигуками; великий надмір непочатих сил ішов у любов і в простодушну радість. Сонце обливало їх теплом і світлом, радіючи за своїх прекрасних дітей... Дивний сон, висока омана людства! Золота доба – мрія найнеймовірніша з усіх, які були, але за яку люди віддавали своє життя і всі свої сили, для якої вмирали і страчували себе пророки, без якої народи не хочуть жити і не можуть навіть умерти! І все це відчуття я неначе прожив у цьому сні; скелі, і море, і косі промені сонця, що заходить, – усе це я немовби ще бачив, коли прокинувся і розплющив очі, буквально змочені сльозами...”
Звісно, що змальована ідилія не відповідала реаліям тогочасного життя, у якому були війни, хвороби, смерть, зради і багато інших вад, говорячи мовою давньоіндійської філософії, страждань людського життя. Грецька філософія була одним із проявів ідеалізованого “земного раю людства”. На відміну від мудреців Стародавньої Індії грецькі філософи не закликали позбутися власного “Я”, а, навпаки, глибше пізнавали його. У своєму розвитку грецька антична філософія пройшла три етапи:
1) архаїчний, або досократичний, період (VII–VI ст. до н. е.);
2) класичний період (V-IV ст. до н. е.);
3) період еллінізації Сходу (III – II ст. до н. е.).
Після цього короткого вступу перейдемо до розгляду ідей та вчення еллінських філософів.
) апитання і )авдання
1. Чому Стародавня Греція асоціюється в пам’яті людства із “золо
тою добою” всесвітньої історії?
2. Що таке античність і антична філософія?
3. У чому унікальність VI ст. до н. е.?
4. У чому полягає роль і значення грецької думки в історії філософи?
5. Яка періодизація грецької філософії?
6. Філософська класика.Відомий античний історик і філософ Діоген Лаертський, який написав книжку “Про життя, учення і вислови славетних філософів”, стверджував: “Заняття філософією, як деякі вважають, почалися спершу у варварів, а саме: у персів були їхні маги, у вавилонян і ассирійців – халдеї, в індійців – гімнософісти... Та все ж це велика помилка – приписувати варварам відкриття еллінів: адже не тільки філософи, а й весь рід людський бере початок від еллінів”. Прокоментуйте це твердження.