Таких формацій відповідно до філософії марксизму п’ять: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і соціалістична (комуністична).
Підкреслюючи наявність в історії об’єктивних законів, марксизм стверджує, що зовні надзвичайно строката палітра історичного життя народів в основі своїй містить деякі загальні принципи, які дають змогу говорити про історію людства не як про конгломерат різних цивілізацій, культур і історичних доль, а як про загальний і єдиний процес, керований певними закономірностями, що має внутрішню логіку.
Основний історичний закон із погляду марксизму полягає в такому. Продуктивні сили суспільства постійно розвиваються: складнішими стають знаряддя праці, удосконалюються технології, примножуються людські знання і навички. Продуктивні сили – це мобільна (рухома) частина способу виробництва. А виробничі відносини, будучи протягом якогось часу незмінними,є стабільною (нерухомою) частиною способу виробництва.На певному етапі виробничі відносини повністю відповідають характеру і рівневі розвитку продуктивних сил, але, поступово вдосконалюючись, останні через якийсь час переростають ці виробничі відносини, які таким способом перетворюються на кайдани для їх подальшого поступального розвитку. Виникає необхідність зміни старих виробничих відносин новими. Ця зміна відбувається, як правило, у формі соціальної революції, що приводить до встановлення нового способу виробництва і нової суспільно-економічної формації, після чого все повторюється, але вже на іншому еволюційно-історичному рівні. Отже, виробничі відносини – це немовби суспільний одяг, із якого постійно виростає соціальний організм в особі продуктивних сил. Проте зміна цього одягу не завжди відбувається у формі соціальної революції.
Ми вже говорили про п’ять суспільно-економічних формацій переходу від однієї до іншої, які, згідно з марксизмом, можуть здійснюватися еволюційним або революційним способом. Зокрема, перехід від феодальної формації до капіталістичної, а від останньої до комуністичної формації відбувається за допомогою революцій.
Перша суспільно-економічна формація характеризувалася примітивним рівнем розвитку продуктивних сил, відсутністю приватної власності, майновою рівністю людей і колективною працею задля виживання роду або племені. Подальший розвиток продуктивних сил спричинив появу надлишків матеріальних благ, майнового розшарування людей і приватної власності. Суспільство розкололося
на дві великі групи, або на два класи, один з яких володіє засобами виробництва, а в іншого майже нічого немає. Зрозуміло, що перший клас є малочисленним порівняно з іншим, але в його руках – економічна, а відтак – і політична сила, за допомогою якої він може примушувати інший клас працювати на себе або експлуатувати його. А для підпорядкування експлуатованих експлуататорам потрібен особливий апарат насильства, яким є держава.
Рабовласницька, феодальна і капіталістична суспільно-економічні формації є класово-антагоністичними (від грец. antago-nisma – суперечка, боротися), заснованими на класовій боротьбі, експлуатації людини людиною, на соціальній несправедливості, де процвітання одних будується на злигоднях і нещастях інших (адже очевидно, що якщо десь збільшується, то в іншому місці має бути на стільки ж менше), де одні мають усе саме тому, що в інших немає нічого. В експлуататорському суспільстві трудящий (раб, кріпак чи найманий робітник) працює до знемоги, а результати його праці привласнює собі власник засобів виробництва (рабовласник, поміщик чи буржуазний підприємець), який, на переконання К. Маркса, грабує іншу людину, позбавляючи її права на все те, що сам має сповна. Експлуататорські суспільства, стверджує К. Маркс, глибоко антигуманні, адже трудящий повністю позбавлений результатів своєї праці. Отже, його праця (яка заповнює все його життя) і його життя не належать йому, відчужуються від нього. Відчуження (одне з головних понять марксизму), яке робить людину такою, що не належить сама собі, є невід’ємною рисою всіх класово-антагоністичних формацій.
Принципове твердження марксизму полягає в тому, що антигуманні експлуататорські суспільно-економічні формації, що прийшли на зміну первісногромадській безкласовій рівності завдяки поступальному розвитку продуктивних сил суспільства, рано чи пізно внаслідок подальшого їх розвитку зміняться новою суспільно-економічною формацією – комуністичною, у якій не буде приватної власності на засоби виробництва, ворожих класів, держави, експлуатації і відчуження, у якій знову переможе соціальна справедливість, але тепер уже на новому, незрівнянно вищому, порівняно з первісною епохою, рівні розвитку суспільства (пригадаймо діалектичну спіраль заперечення заперечення).
Проте нова формація не вийде на арену історії сама собою, не настане настільки ж природно, як весна, – за неї треба боротися. Експлуатований клас (пролетаріат) останньої класово антагоністичної формації (капіталістичної) повинен, уважав Маркс, піднятися на цю боротьбу і, залучаючи за собою інші соціальні
сили, у полум’ї революції знищити буржуазні виробничі відносини й побудувати новий суспільний лад.
Як бачимо, одна з центральних ідей історичного матеріалізму полягає в тому, щоб на основі пізнання об’єктивних законів історії перетворити людину зі стороннього спостерігача й сліпого знаряддя на активного учасника та справжнього творця.
Треба не пояснювати світ (оскільки численні та різноманітні його пояснення однак ні до чого не ведуть), а змінювати його тут і тепер, стверджує марксизм. Це – соціально-філософське вчення, яке впродовж семи десятиліть було офіційною ідеологією в СРСР, до складу якого входила й Україна. Це означає, що всі громадяни повинні були вважати всю світову філософію каскадом більш-менш наївних помилок людської думки, а марксизм – єдино правильним ученням. Хоча завжди було очевидним (зверніть увагу – і раніше, а не тільки нині!), що жодне вчення не можна назвати “єдино правильним”, але й уважати будь-яке вчення абсолютно хибним також не варто. Марксизм – це одне з філософських учень у складній мозаїці світової філософської думки.
) апитання і )авдання
1. Що таке марксизм? Які його джерела і складові частини?
2. Що таке діалектичний матеріалізм? Як розуміти твердження К. Маркса про те, що він перевернув гегелівське вчення з голови на ноги?
3. Як трактується матерія в діалектичному матеріалізмі? Чи можна називати його пантеїстичним матеріалізмом? Визначте переваги та недоліки такого’формулювання.
4. Як співвідносяться поняття матерія та рух у діалектичному матеріалізмі? Які форми руху матерії визначив Ф. Енгельс?
5. Що таке історичний матеріалізм? Які варіанти пояснення суспільства й історії були створені філософською думкою в різні епохи? Що є матеріалістичним розумінням суспільства й історії, запропонованим марксизмом? Який із варіантів пояснення суспільства й історії видається вам найбільш переконливим і чому? Пригадайте великі події світової або вітчизняної історії і прокоментуйте та поясніть їх, послідовно ознайомлюючись з кожним із розглянутих у параграфі варіантів пояснення історії.
6. Який зміст основних понять історичного матеріалізму: продуктивні сили, виробничі відносини, спосіб виробництва, суспільно-економічна формація? Що є законом відповідності виробничих відносин
характеру і рівня розвитку продуктивних сил? Наскільки успішно, на ваш погляд, описує цей закон історичні події?
7. У будь-якій суспільно-економічній формації К. Маркс визначав дві
основні складові частини: базис і надбудову. Як ви вважаєте, що
в історичному матеріалізмі мається на увазі під цими поняттями?
8. Що є класово антагоністичним суспільним устроєм? Які, з погля
ду марксизму, причини появи приватної власності, антагоністич
них класів і експлуатації людини людиною? Що називає К. Маркс
відчуженням? Яким, за К. Марксом, є майбутнє експлуататор
ських суспільно-економічних формацій? :
9. Філософська класика.Прочитайте уривок з роботи К. Маркса
“До критики політичної економії” і проаналізуйте економічну
структуру суспільства за К. Марксом.
) апам’ятайте ,
) ґ Форми свідомості, категоричний імператив, мораль, абсолютний дух, закон діалектики, антропологічний матеріалізм, природа людини, марксизм, діалектичний матеріалізм.
Розділ VIII