(Фрагмент)
Тепер головне питання про те, як примирити попередню суперечність між потойбічним та поцейбічним, щоб людство одностайно, усім серцем зосередилося на собі, на своєму світі та на своєму сьогоденні; адже лише ця неподільна зосередженість на справжньому світі дасть нове життя, дасть великих людей, викличе великі ідеї та справи. Замість безсмертних індивідуумів “нова релігія” швидше вимагає сильних людей, духовно та тілесно здорових. Для неї здоров’я має більшу ціну, ніж безсмертя.
Світ жалюгідний лише для жалюгідної людини, світ порожній лише для порожньої людини. Серце, принаймні здорове серце, повністю задовольняється вже тут. Якщо “нова релігія” знову буде вбачати свою ціль у майбутньому, у потойбічному світі людини, то вона – хибна релігія, подібно до християнства. Вона тоді не є релігією тієї справи і тієї думки, яка живе лише у вічному сьогочассі, але є релігією почуття та уяви, бо уява є органом майбутнього; релігія – не прогрес, але крок назад, бо ще протестантизм по-своєму примиряв релігію з дійсним світом.
Колісниця світової історії – тісна колісниця. І якщо пропустити слушний момент, то не можна потрапити в цю колісницю; отримати в ній місце можна лише в тому випадку, якщо відмовишся від усіх зручностей старого історичного домашнього начиння, взявши з собою лише невід’ємне, найнеобхідніше, найважливіше. Зрозуміло, Біас також повинен був здаватися вельми “абстрактним та негативним” для тих, хто разом з ним виселився з Прієни, але тягнув із собою своє домашнє начиння. Але ж філософія точно так само виселяється з християнства, як Біас із Прієни. Хто цього не здатен зрозуміти, хто готовий відмовитися від позитивного християнства, але при цьому хоче зберегти, уявлення християнського потойбічного світу, тому краще цілковито залишитися в християнстві.