Будучи спершу гегельянцем-ідеалістом, Маркс на початку 40-х років переходить на матеріалістичні позиції і головною темою його філософських роздумів стає людина. Людина, на думку Маркса, це біосоціальна істота, її основою є предметно-чуттєва, матеріально-виробнича практична діяльність. Практика в філософській концепції Маркса є процесом життєдіяльності людини, процесом суспільного виробництва і відтворення людини.
Вона зв'язує людину з об'єктивним світом, природою, яка в процесі праці «олюднюється». Разом з тим Маркс звернув увагу на те, що процес «олюднення» природи обертається «відчуженням»,, яке пов'язане з існуванням приватної власності, на основі якої здійснюється експлуатація людини людиною. Маркс стверджує, що засобом ліквідації відчуження є комунізм. Та комунізм» на думку Маркса, є метою вільних людей. Тоді людина стає найвищою цінністю суспільства. Знищення експлуатації людини людиною здійснюється пролетарською революцією. Маркс вказував, що пролетарська революція знаменує собою глобальні зміни у всіх сферах суспільства, є початком ліквідації відчуження. Процес подолання відчуження, за Марксом, включатиме ряд етапів.
Спочатку скасовується приватна власність, але при цьому відчуження праці не зникає. Це етап примітивного комунізму. Перетворюючи приватну власність на державну, він усіх робить робітниками. Заперечуючи особистість людини і світ культури, цей казармений, як називав його Маркс, комунізм як ідеал пропонує бідність, зрівнялівку, задоволення потреб за мінімумом.
Маркс вказував, що казармені методи скасування приватної власності лише дискредитують ідею справжнього комунізму.
Другий етап подолання відчуження здійснюється комунізмом політичного характеру. Він може бути демократичним або деспотичним. Все залежить від конкретних умов розвитку суспільства., Цей етап орієнтований на подолання самовідчуження людини, проте побут ще не забезпечує задоволення потреб людини.
Філософія марксизму визначила конкретно-історичний етап суспільства як суспільну формацію, її основні елементи: спосіб виробництва, економічна база і надбудова. Вся історія людства - природничо-історичний процес зміни суспільних формацій і суспільних відносин. Вся історія людства з виникненням приватної власності, держави - стає історією боротьби соціальних, станів, соціальних класів, де встановлюються ринкові відносини. Основні класи капіталістичного суспільства - буржуазія і пролетаріат. Пролетаріат найреволюційніший клас, інтереси якого об'єктивно співпадають з інтересами всіх трудящих. Історична місія пролетаріату полягає в тому, що в боротьбі з буржуазією установлює демократичні відносини, соціальну справедливість і гуманізм. Завоювавши політичну владу, робітничий клас використовує її для побудови справедливого, гуманного суспільства, де скасована експлуатація людини людиною, створені умови для дійсно справжнього людського життя.