Слово «антропологія» стало останнім часом дуже популярним як на теоретичному, так і на побутовому рівні. Найчастіше його використовують для опису яких-небудь своєрідних, або цікавих аспектів людського буття. Дослідження повсякденного життя людей є характерним для сучасної гуманітарної науки. Історики, соціологи, філософи, антропологи, мовознавці істотно змінюють класичну парадигму вивчення культури на основі реконструкції її ідеальних змістів і значень. Іноді це розуміється як антиметафізичний поворот, як протест проти логоцентризму. Але насправді мова йде не стільки про внесення елементів «ірраціонального», «психологічного», «повсякденного», скільки про пошук нових структур порядку, що формуються на рівні повсякденності. Вивчення повсякденності виявляється дуже складним у методологічному відношенні, для його реалізації використовуються логічний аналіз, герменевтичний, конкретно-історичний, психоаналітичний та багато інших методів. Дослідження повсякденного життя в його дисциплінарних порядках і структурах є найважливішою частиною філософської антропології. Саме завдяки звертанню до повсякденності антропологія з абстрактно-теоретичної дисципліни перетворилася наприкінці ХХ століття в дієвий аналіз, здатний до розуміння і пояснення соціальної реальності. Антропологічний підхід виявився придатним для антропологічної експертизи суспільства і терапії індивідуальних людських проблем. Навчальні програми, що їх пропонує кафедра філософської антропології, розглядають еволюцію повсякденності як історію ментальності в зв'язку зі структурними змінами в суспільстві. Так, міський ландшафт, вулиці і площі, суспільні і приватні будинки, структури комунікації — усе це, не тільки матеріальне, але символічний простір, який складає спосіб керування людськими бажаннями і поведінкою. Звідси випливає той важливий у практичному відношенні висновок, що для зміни людини недостатньо тільки доброї волі, моральності і прагнення до досконалості. Європейська цивілізація спромоглася зробити ривок уперед там і тоді, де і коли удавалося сполучити земне і небесне, тілесне і духовне, моральне і правове, економічне й етичне, де цінності храму і ринку перепліталися, а не виключали один одного. Вивченню просторів культури і присвячені запропоновані курси.
Уже майже століття існує філософська антропологія як царина філософського знання, яке орієнтоване на дослідження й опис базових констант людського буття. Як окрема галузь знання, вона з'являється на початку ХХ в., а як навчальна дисципліна — приблизно із середини минулого століття. У навчальних планах вузів Росії вона зайняла місце близько 15 років тому, у Західній Європі - на десятиліття раніше. В даний час філософська антропологія інституалізована в системі вищої освіти у формі спеціалізації в рамках спеціальності «філософія». Фундація кафедри філософської антропології в Інституті історії та філософії пдагогічної освіти НПУ ім.М.Драгоманова продиктовано як культурною спадщиною нашого народу, так і майбутніми задачами. Проблема людини за традицією займала в українській філософії та національному світогляді центральне місце і тому осягнення цієї проблеми саме по собі представляє найважливішу культурну задачу. Крім того, філософська антропологія має тривалу історію і в європейській культурі, що є конче актуальним з точки зору європейської орієнтації України. Започаткування навчального курсу з філософської антропології для молодих філософів сприяє кращому саморозумінню місця людини у світі і пошуку нових шляхів її розвитку. Філософська антропологія — це дисципліна, що має як методологічне значення для спеціальних наук про людину, так і конкретний додаток до соціальних і моральних практик виробництва людини, що конче потрібно для підготовки педагогічних кадрів в Україні.
Метою лекційних та семінарських занять є набуття та закріплення базових теоретичних знань з філософської антропології, набуття практичних умінь у роботі з першоджерелами та коментуючою літературою, а також навичок аналізу термінів та концептів філософської антропології у перспективі майбутнього використання засвоєного матеріалу у процесів вивчення як історії філософської антропології так і теоретичної її частини. Вони передбачають засвоєння основних ідей філософської антропології, їх компаративний аналіз та критичне осмислення, а також формування навичок використання засвоєного матеріалу у майбутньому.
Мета курсу «Філософська антропологія» – формування у майбутніх фахівців-філософів чіткого уявлення про особливості розвитку філософсько-антропологічної думки та про основні провідні напрями філософської антропології, а також про вплив провідних антропологів-філософів на філософію ХХ століття, а отже значимість для сучасної світової філософської думки.
У результаті вивчення курсу студенти мають знати: предмет дисципліни, її структуру, понятійний апарат;теоретичний зміст, начала, принципи метафізики, які є основою філософського мислення і світогляду. Важливою ланкою засвоєння цієї дисципліни вбачається також добра обізнаність студентів щодо зв’язків метафізики і онтології з системою інших філософських дисциплін, а саме, з діалектикою, гносеологією, антропологією, методологією, філософією освіти тощо.
На основі вищеназваних знань дисципліною передбачається формування у студентів здатності до філософського умогляду і уміннязастосовувати його.
Студенти мають вміти правильно визначати основні елементи і підрозділи метафізики, вирізняти предмет метафізики, усвідомлювати особливість абсолютності, розрізняти онтологія і метафізику, формалізувати вихідну структуру метафізики – «буття», розмірковувати над питанням ідеї і матерії, розкривати сутність духовності і тілесності, осмислювати співвідношення свобода – необхідність, виділяти головні питання раціональної теології, розуміти способи пізнання безумовності. Також у студентів повинні бути сформовані уміння працювати з доступними джерелами знань, цілісно і аргументовано обстоювати власний погляд на поставлену проблему, належно ставитись до думок інших людей.
У результаті опанування курсу студенти повиннісформувати компетенціїз виявлення способів структурування основних напрямів філософської антропології; організації процесу самостійної роботи з освітньою та науковою літературою; формування уміння аналізувати особливості розвитку філософсько-антропологічної думки та вирішення в умовах навчання творчих задач, а отже і вміння критично осмислювати основні ідеї філософсько-антропологічної спадщини та формувати власну теоретичну позицію.
Підсумковий контроль за результатами вивчення курсу здійснюється за модульно-рейтинговою системою. Головною складовою частиною такого контролю є регулярне виконання завдань викладача та накопичення студентами певної кількості балів за спеціально розробленими «Критеріями рейтингового оцінювання студентів», сі модульних тестування, а також підсумкове оцінювання укладеного кожним студентом власного конспекту першоджерел. За кількістю набраних балів наприкінці курсу студенти отримують оцінку за шкалою ECTS та національною шкалою.
Для студентів денної форми навчання спеціальності 6.020301 «філософія та суспільствознавство» дисципліна «Філософська антропологія» читається у 6 і 7 семестрах на 3 і 4 курсах у загальному обсязі 210 годин, з яких 123 годин – аудиторні (20 години – лекції, 68 годин – семінарські заняття, 35 годин – індивідуальна робота) та 87 годин самостійна робота студентів. Формою контролю є залік у 7 семестрі та іспит на 4 курсі.
Для студентів заочної форми навчання спеціальності 6.020301 «філософія та суспільствознавство» дисципліна «Філософська антропологія» читається у 6 і 7 семестрах на 3 і 4 курсах у загальному обсязі 210 годин, з яких 42 години – аудиторні (18 годин – лекції, 24 годин – семінарські заняття) та 168 годин самостійна робота студентів. Формою контролю є залік у 7 семестрі та іспит на 4 курсі.