Проблема соціальної відповідальності вченого має глибокі історичні корені. Широко відомі слова біблійного проповідника Еклесіаста: «... у великій мудрості багато суму; і хто множить пізнання, множить скорботу». Особливо гостро це питання поставив О.С. Пушкін, що змусив задуматися над питанням про сумісність генія і лиходійства. На сучасному етапі розвитку науки питання про соціальну відповідальність особливо актуальне у таких галузях наукового пізнання, як генна інженерія, біотехнологія, біомедичні і генетичні дослідження людини. (Назвемо, наприклад, проблему клонування.) Використання засобів філософського аналізу, звертання до досвіду філософського міркування стає необхідним для пошуку справді гуманних позицій у рішенні настільки складних питань. Так виникла особлива наука - біоетика.
Принцип свободи наукового пошуку сьогодні також повинний розглядатися в контексті далеко неоднозначних наслідків розвитку науки, з якими зіштовхуються люди. Так сформувалася протилежна ідея вільного наукового пошуку, ідея регулювання науки. Швидше за все суспільство не прийме ні ідею безмежної волі, ні строгого регулювання наукової діяльності. (Більш докладно питання буде розглянуто у темі «Майбутнє»),
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:
наука, теорія, ідея, аналіз, синтез, індукція, дедукція, експеримент, біоетика, сцієнтизм.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ (ДЛЯ ПИТАНЬ 1, 2, 3)