Згодом стало ясно, що вести діалог можна не тільки в живій суперечці, але і з людьми, що жили задовго до нас або знаходяться далеко. Можливий діалог епох, культур. Так був зроблений висновок про те, що творче мислення діалогічно за суттю.
У найбільш повному виді діалектика була розроблена Гегелем. Гегель створив струнку теоретичну систему. Постійний рух, зміну філософ знаходив у природі. Разом з тим він стверджував, що справжній розвиток виявляється в духовній культурі. Духовні процеси громадського життя Гегель вважав найбільш важливими, визначаючими все інше. Гегель виявив зрозумілий апарат діалектики. Причому поняття в гегелівській філософії з’явилися як гнучкі, здатні виразити рухливі зв'язки, переходи, розвиток світу. Взаємозв'язок категорій дозволив Гегелю сформулювати сукупність закономірностей, що відбивають універсальні зв'язки світу і пізнання, а також принципи, зміст яких як би «пронизує» теорію, визначає її шлях.