Закон єдності і боротьби протилежностей органічно зв'язаний із законом заперечення заперечення. Особливість даного закону діалектики полягає в тому, що він визначає напрямок, форму, способи й історичну наступність розвитку природи, суспільства і людського мислення. У процесі взаємодії речей одна з одною відбувається їхня зміна: на зміну одному якісному стану приходить інший. Розвиток, отже, є нескінченний процес виникнення і знищення речей, процес переходу одного якісного стану в інше.
Будь-яке матеріальне явище не може виникнути з нічого, не може також перетворитися в абсолютне ніщо. Нова якість завжди виникає на основі старого, шляхом перетворення тих елементів, з яких складалася ця стара якість. Стара якість витісняється, заперечується новою якістю. Заперечення - це таке відношення між двома ступінями розвитку речі, що веде до знищення її старого якісного стану і виникнення нової якості.
Закон заперечення характеризує напрямок розвитку, єдності поступальності і наступності в розвитку виникнення нового і відносної повторюваності деяких моментів старого. Уперше даний закон був сформульований Гегелем. Гегель розумів розвиток як виникнення логічного протиріччя і його зняття. У цьому змісті воно є зародження внутрішнього заперечення попередньої стадії, а потім і заперечення цього заперечення. У Гегеля заперечення заперечення виявляється загальною формою роздвоєння єдиного і переходу протилежностей друг у друга, тобто загальним проявом закону єдності і боротьби протилежностей.
У матеріалістичній діалектиці закон заперечення заперечення розглядається як закон розвитку природи, суспільства і мислення. Чинність закону цілком виявляється лише в цілісному, відносно завершеному процесі розвитку, через ланцюг взаємозалежних переходів, коли можна простежити відносно закінчений результат. На кожній окремій стадії цей закон виявляється звичайно як тенденція.
Основні категорії, що розкривають цей закон - заперечення, наступність, розвиток. Головну роль тут грає поняття діалектичного заперечення. Воно виступає одночасно як момент зв'язку в розвитку (збереження окремих моментів старого в новому) і як момент самозаперечення речі, як результат розвитку його внутрішніх протиріч.
Метафізика, як правило, розуміє заперечення як просте знищення чи перебільшує роль стійкості, заперечуючи розвиток.
Заперечення заперечення. У процесі розвитку відбувається не тільки заперечення предмета, але і заперечення самого заперечення, знищення самого процесу знищення, що веде до ствердження нової якості. Заперечення заперечення є ствердження нового якісного стану речі. У результаті виникає наступність між старим і новим, загальна спрямованість процесу розвитку, що характеризується тим, що в тому процесі на визначеній ступіні відбувається як би повернення до старого, повторення пройденого. Але повторення удаване, тому що синтез позитивних елементів «старого» відбувається на більш високій, якісно новій ступіні. Виходить, що розвиток відбувається по спіралі, що розширюється, кожен виток якої немов повторює в основних рисах попередню ступінь розвитку.
Конкретність заперечення. Аналізуючи той чи інший об'єкт, слід враховувати, що заперечення завжди конкретне і тому необхідно пам'ятати які з елементів сторін, властивостей речі грають у процесі її розвитку негативну, деструктивну роль, і які - позитивну, як конкретно відбувається заперечення заперечення, які стадії у своєму розвитку проходить річ, які з її елементів знищуються, які зберігаються і т.д.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ:
діалектика, метафізика, закон, категорія, формалізм, бюрократизм, холізм, механіцизм, елементаризм.