Від самооцінки людиною свого життя залежить розуміння нею його повноти, а саме розуміння –від уміння цінувати кожну мить, сповнюючи життя діяльністю, роздумами, враженнями.
Чим розвиненішою є людина, чим ширше коло її інтересів та вмінь, чим різноманітніша 'її діяльність, тим багатше й повнокровніше її життя. Воно буде наповненим, якщо людина має чимало друзів, знайомих, через яких вона пізнає себе. Повнота життя визначається вмінням людини цінувати кожний день, годину, мить, адже вони, як і життя в цілому, неповторні.
Нерідко ми оцінюємо життя людини, його якість згідно з тим, чим вона володіє у житті, що вона має. І при цьому виникає одвічне філософське питання – що головне в житті: мати чи вміти? Бути чи мати? Залежно від відповіді на нього перед нами або людина-споживач, або людина-творець. Більшість мислителів як минулого, так і сучасності вважають, що набагато важливіше вміти, ніж мати, оскільки вміння супроводжує людину завжди. Так, давньогрецький мислитель Сократ з цього приводу сказав, що у світі є багато речей, які мені не потрібні; Діоген так само афористично і мудро зауважив: усе своє ношу з собою. Німецький мислитель А. Шопенгауер також підкреслював, що люди в тисячу разів більше дбають про наживання собі багатства, ніж про освіту розуму і серця, хоча для нашого щастя те, що є в людині, набагато важливіше за те, що є в людини.
Ще одне одвічне питання, відповідь на яке людина прагне дати з моменту свого виникнення, питання про людське щастя. Мабуть, скільки людей робили спробу визначити цей феномен, стільки було й можливих варіантів відповідей, бо кожна людина розуміє щастя по-своєму.
Так, одні роблять досить песимістичний (а це, згадаймо, світоглядний принцип) висновок, що щастя взагалі не існує, Що це – міраж або казкова жар-птиця, за якою женеться людина і яку ніколи не впіймає; інші, продовжуючи цю думку, вважають, що людина бачить своє щастя тільки в тому, чого в неї немає; треті, виходячи з альтернативи, що людина може бути щасливою або нещасливою, стверджують, що щастя полягає в тому, що немає нещастя. Часто можна почути ще й таку думку, що людське щастя не залежить від особистих якостей, що воно визначається фатумом, долею чи фортуною... Проте в будь-якому разі щастя не є задоволенням своїх потреб і бажань. Це, мабуть, найбільше задоволення самим життям, здійснення свого призначення, досягнення життєвої мети. Люди по-різному розуміють свої життєві цілі, а звідси їхні уявлення про щастя мають індивідуальний характер.
Виходячи з соціального досвіду поколінь, можна рекомендувати певні "рецепти" для досягнення щастя, як треба (чи не треба) дивитися на навколишній світ, щоб бути щасливим.
v Передусім "не пиляйте тирсу", "не жуйте погане", бо песимізм створює "нещасливий світ". Іншими словами, не шкодуйте за тим, чого немає, і радійте тому, що є.
v Не висувайте до життя надмірно ідеалізованих вимог. Нічого ідеального в житті немає. Якщо ви вимагаєте, щоб у житті "все було ідеальним", ви готуєте свою загибель. Лише сприймаючи світ таким, яким він є, тобто недосконалим, неідеальним, можна прагнути поліпшити його, знаходити радість у самому процесі його удосконалення.
v Якщо ви хочете бути щасливим, не хапайтесь істерично за скороминуще. Не можна жити днем учорашнім; минуле треба пам'ятати, а майбутнім — жити.
v Якщо ви зосереджуватиметеся тільки на своєму "Я", то всі дрібниці, що стосуються вас, перетворюватимуться у ваших очах на величезні проблеми і стануть "закривати небо". Тому відволікайтесь від свого "Я", розширюйте коло своїх інтересів, охоплюючи найрізноманітніші сфери.
v Спокійно і з гідністю сприймайте самого себе. Кожна людина заслуговує на розуміння, співчуття, повагу. Тому варто прийняти себе як кожного іншого, виявити до себе повагу, відповідальність, турботу, адже сприйняття себе є умовою любові до інших.
Чи не так?
Слово "культура", звичайно ж, відоме всім, воно стало звичним і часто вживаним: не сходить зі сторінок газет і журналів; звучить на радіо і телебаченні; постійно використовується під час спілкування. При цьому здебільшого ми не задумуємося над змістом цього слова, сприймаємо його як знайоме, зрозуміле. Однак коли справа стосується визначення поняття "культура", то тут виникає ряд проблем.
Уже стародавні мислителі зазначали, що будь-яке визначення "кульгає", страждає неповнотою. З цієї причини існує велика кількість визначень поняття "культура". Адже кожне визначення – це своєрідне тлумачення автором змісту поняття.
Так, ще у 1952 р. американські культурологи А. Кребер і А. Клакхон нарахували 164 визначення культури і понад 100 спроб теоретичного пояснення цього поняття. Через 20 років французький культуролог А. Моль віднайшов у західній літературі вже 250 варіантів визначення цього феномена. Сьогодні їх налічується близько 500 (!). І в цьому немає нічого дивного, адже культура є явищем складним і багатогранним.
І все ж у багатоплинності та розмаїті думок спробуємо дати свою відповідь на питання: що таке культура? Яке місце в житті людини і суспільства вона посідає? Яку людину слід вважати культурною і яку некультурною?
Дамо відповідь і покажемо, що від того, як кожна особистість розв'язуватиме ці питання, багато чого залежатиме в її житті.