Кожний, хто знайомий з міфами Древньої Греції або з міфами інших народів, знає, що протягом сотень і тисяч років люди жили як би в особливому світі мрій і фантазій. Ці вірування і уявлення грали в їхньому житті дуже важливу роль: вони були своєрідним вираженням і збереженням історичної пам'яті, регулятивом їхньої соціальної організації.
Чи відійшли міфи і міфологічна форма світогляду в минуле? Чи не залишилися сліди міфотворчості в сучасній свідомості і культурі? У наш «освічений» час, мабуть, уже ніхто не вірить у «трьох китів», на яких тримається Земля. Але зате в широкій свідомості мас утворюються і живуть інші, не менш, а може і більш ілюзорні ідеї (за всіма ознаками їх варто визнати ідеями світоглядними): про расову і національну перевагу, про непогрішність деяких політичних партій і нескінченну мудрість їх вождів, про комунізм, до якого ведуть «усі дороги», та ін. Міфологічним світоглядом - незалежно від того до далекого минулого чи сьогоднішнього дня воно відноситься - ми назвемо такий світогляд (чи таку систему поглядів на об'єктивний світ і на місце в ньому людини), що заснована на художньо-емоційному переживанні світу, або на суспільних ілюзіях, породжених неадекватним сприйняттям великими групами людей (класами, націями) соціальних процесів і своєї ролі в них. Одна з особливостей міфу, що безпомилково відрізняє його від науки, полягає в тому, що міф пояснює «все, тому що для нього немає непізнаного і невідомого». Він є найбільш ранньою, а для сучасної свідомості - архаїчною формою світогляду.