Словник

Абсолютизувати– робити щось безумовним, самодо­статнім.

Абстракція– мислене відкидання частини властивостей, зв'язків об'єкта пізнання з метою спрощення, виділення тих сторін, зв'язків, що зацікавили людину.

Аксіома – незаперечна істина, що не потребує доведень.

Актуальний– той, що важливий у даний момент і має реальне значення та функцію у даному висловлюванні і дії.

Алгоритм– сукупність дій (правил) для розв'язування задачі.

Альтернатива— необхідність вибору між двома можли­востями, що виключають одна одну.

Апологія– відвертий, беззастережний захист певних положень.

Архаїзм– пережиток минулого.

Вид – те, що об'єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загального вищого розділу – роду.

Вчення– сукупність буденних чи теоретичних положень у будь-якій галузі знань.

Конфронтація– становище, коли певні особи (або інші елементи соціальної структури) чи держави опиняються пе­ред загрозою зіткнення між собою.

Містика– щось загадкове, непояснюване.

Нірвана– стан повного спокою, знетямлення.

Оптимальний– найкращий з можливих варіантів.

Парадигма– приклад, взірець.

Річ – явище дійсності, те, що відчувається чи усвідом­люється як конкретність.

Тип – те, чому відповідає певна група предметів, понять, явищ.

Толерантність– терпимість до чужих думок і вірувань.

Трансформація– зміна, перетворення виду, істотних властивостей чого-небудь.

Уніфікація– приведення чогось до єдиної форми, системи.

Явище– зовнішній вияв сутності предметів, процесів.