У XVII - XVIII в.в. складається нове розуміння матерії. У цей період від філософії відбруньковуються й одержують розвиток як самостійні галузі математичні, природні і суспільні сфери знання. Найбільш розвиненою наукою в цей час була механіка.
У поглядах на матерію переважають атомістичні уявлення. Матерія визначається як сукупність об'єктивно існуючих, почуттєво сприйманих тіл. Вона ототожнюється з речовиною, що складається з неподільних і незмінних атомів. Матерії приписувалися такі властивості як довжина, непроникність, інерція і т.д. Найважливішою її ознакою вважалася вага, незмінна механічна маса. У філософії просліджується наполеглива спроба пояснити світ, виходячи з нього самого.