Мозок як орган свідомості розвивався разом з рукою як органом праці. Саме рука як «сприймаючий» орган давала повчальні уроки іншим органам почуттів, наприклад, оку. Активна рука вчила голову думати. У процесі удосконалювання праці і руки удосконалювалися, уточнювалися дотикальні відчуття, сформувалася здатність сприймати найтонші нюанси звуків людської мови. Логіка дії фіксувалася в голові і ставала логікою мислення: людина вчилася думати. Як говориться, оббиваючи клинок своєї кам'яної сокири, людина в той же час вигострювала і лезо своїх розумових здібностей.