Деякі представники філософії і природознавства (К. Фогт, Л. Блюхер, Я. Молешотт та ін.) прагнули назвати думку матеріальною. Вони думали, що свідомість є різновид речовини, зводили свідомість до її матеріального субстрату - фізіологічних нервових процесів, що протікають у мозку людини. От, наприклад, уривок з міркувань Фогта: «Усі здібності, відомі за назвою душевної діяльності, суть тільки відправлення мозкової речовини чи, виражаючись трохи грубіше, думка знаходиться майже в такому же відношенні до головного мозку, як жовч до печінки»[3.45]. Вульгарні матеріалісти не розуміли і соціальної обумовленості природи свідомості, ігнорували той факт, що свідомість є функція мозку не людини взагалі, а людини як соціальної істоти, що яка сформувалась у визначеній системі людських відносин. Людина стає свідомою істотою, істотою з розвитою свідомістю лише в ході суспільного розвитку. Мозок, позбавлений соціального середовища, не здатний виконувати розумову і узагалі свідому-психічну діяльність. Психічні здібності і властивості людини складаються в процесі її життя в суспільстві і визначаються конкретними соціальними умовами. Людина стає свідомою істотою, істотою з розвитою свідомістю лише в ході суспільного розвитку.