Розглядаючи третю умову, що допомагає перебороти труднощі в розумінні пізнання, слід звернутися до практики, як методологічної основи, на підставі якої формується і розвивається діалектико-матеріалістична теорія пізнання.
Пізнання, як уже говорилося, є ідеальне відношення до дійсності, суб'єктивний образ її. Практика, на відміну від пізнання, є чуттєво-предметна діяльність. Основною формою практики є праця. Праця як форма чуттєво-практичної взаємодії суб'єкта й об'єкта відрізняється від всіх інших форм матеріальної взаємодії своєю складністю, вона містить у собі всі інші форми, починаючи від чисто механічних і закінчуючи біологічними. За допомогою праці відбувається прогрес людини і людського суспільства. Людина робить універсально те, чого в природі ще немає. Людині протистоїть об'єкт, але за допомогою своєї діяльності, праці він скоряє його, змушує служити власним цілям. Але суспільство безупинно розвивається, виникають нові потреби, нові практичні відносини до об'єктів природи. Пізнання - це теоретична форма вирішення протиріч між суб'єктом і об'єктом. Пізнавши об'єкт таким, яким він існує, ми ще не опанували практичним об'єктом, не змусили його служити цілям людини. Однак теоретичне збагнення об'єкта суб'єктом - необхідна сторона, момент у досягненні практичного оволодіння ним. Тому практика служить і основою людського пізнання, і критерієм істинності його. Зрозуміти сутність пізнання можна, тільки установивши його місце у функціонуванні суспільства, у процесі перетворення природи людиною. Пізнання - це духовне виробництво, продуктом якого є не речі, а ідеї. Спочатку «виробництво ідей» було безпосередньо вплетене в «виробництво речей», пізнання існувало тільки як сторона практичного відношення до світу. У результаті накопичувався досвід, усвідомлювалися зовнішні зв'язки, формувалося донаукове знання. Воно було нездатне відірватися від практики.
Інтенсивні темпи розвитку наукового знання створюють умови його випередження практики, але воно далеко не безмежно для практики. Життя ставить сьогодні перед людиною настільки складні задачі, що жодна з них не може бути ефективно вирішена без глибокого теоретичного підходу і правильного прогнозування наслідків. (Див. також тему «Наука»).