Ліцензування страхової діяльності

 

Ліцензія — документ, який підтверджує право на проведення конкрет­них видів страхування (перестрахування) при дотриманні правил страхо­вої діяльності.

В Україні під ліцензованою страховою діяльністю розуміють діяльність страхових організацій, що пов’язана з формуванням спеціалізованих грошо­вих фондів (страхових резервів), необхідних для майбутніх страхових виплат.

Вимоги до ліцензування страхової діяльності містяться в Законі України “Про страхування” зі змінами й доповненнями та в Законі України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (ст. 9 п. 53). Кабінет Міністрів України Постановою № 1698 від 14.11.2000 р. затвердив Перелік органів ліцензування, відповідно до якого органом виконавчої влади, що відповідає за розробку ліцензійних умов здійснення страхової діяльності, є Міністерство фінансів України.

Крім вищезазначених законів про ліцензування та про страхування, при ліцензуванні страхової діяльності керуються Інструкцією про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України № ЛП-18/78, затвердженої наказом ліцензій­ної палати при Міністерстві економіки України та Комітету з питань у справах нагляду за страховою діяльністю від 15.07.1996 р.

Ліцензування — видача страховим організаціям дозволу на право здійснення тих чи інших видів страхування. Умови ліцензування передбачають механізм попереднього контролю за достатністю власних ресурсів, включаючи статутний капітал.

Мета ліцензування – формування інституту страховиків за встановленим законодавством України стандартом підприємницької діяльно­сті.

Відповідно до ст.38 Закону України "Про страхування" ліцензування страхової діяльності з 31 березня 2000 р. здійснювало Міністерство фінансів України на підставі Указу Президента України " Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" від 15.12.1999 р. До цього часу ліцензування здійснював Укрстрахнагляд. З 2003 року ліцензування здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг при Президентові України.

Відповідно до ст. 10 Закону про ліцензування, а також п. 3.1 Інструкції № ЛП-18/78 та Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженої Постано­вою Кабінету Міністрів України № 756 від 04.07.2001 р., страховики подають такі документи:

§ заяву встановленого зразка, де має міститися необхідна інформація про суб’єкта господарювання – заявника (найменування, місце зна­ходження, банківські реквізити тощо);

§ копія статуту;

§ копія установчого договору;

§ копія протоколу установчих зборів або рішення про створення страховика;

§ свідоцтво про державну реєстрацію страховика як суб’єкта під­при­ємницької діяльності;

§ свідоцтво про реєстрацію страховика в органі статистики;

§ довідка банку про сплачений Статутний капітал;

§ баланс підприємства на останню звітну дату;

§ правила страхування, актуарні розрахунки для довгострокових видів страхування, умови перестрахувального захисту;

§ довідка про фінансовий стан засновників страховика;

§ економічне обґрунтування запланованої страхової діяльності (перестрахувальної діяльності);

§ інформація про учасників страховика, голови виконавчого органу та його заступників;

§ копії дипломів про вищу освіту керівника або його першого за­ступника (економічну чи юридичну) й головного бухгалтера (економічну) страхової організації;

§ копії відповідних сертифікатів про професійну підготовку пра­цівників компанії у випадках, визначених органом ліцензування у відповідності до ст.38 Закону України про страхування.

Інструкція № ЛП-18/78 встановлює перелік окремих, видів страхування, на які необхідно отримати ліцензію (їх на сьогодні в Україні 20).

Згідно зі ст. 11 Закону про ліцензування рішення про видачу (або відмову у видачі) ліцензії приймається органом ліцензування у термін не більше 10-ти робочих днів з дати надходження заяви та всіх необхідних документів. Повідомлення про рішення відносно заяви на отримання ліцензії надси­лається заявнику в письмовій формі протягом трьох робочих днів від дня ухвалення відповідного рішення.

Після ухвалення рішення про видачу юридичній особі ліцензії страховик вноситься до державного реєстру страховиків (перестраховиків) України.

Плата за видачу ліцензії вноситься після ухвалення рішення про видачу ліцензії. Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про термін дії ліцензії на здійснення певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу” № 1755 від 29.11.2000 р. плата за видачу ліцензії, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, справляється в розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в сучасних умовах плата становить 340 гривень).

Якщо заявник протягом 30 днів після повідомлення про ухвалення рішення про видачу ліцензії не підтвердив внесення плати за видачу ліцензії чи не звернувся до органу ліцензування для одержання оформленої ліцензії, то орган ліцензування може скасувати рішення про видачу даної ліцензії.

Не пізніше як за три робочих дні після підтвердження внесення плати за видачу ліцензії орган ліцензування повинен оформити ліцензію.

Термін дії ліцензії встановлюється Кабінетом Міністрів України за пода­нням уповноваженого органу, проте не може бути меншим, ніж 3 роки. Після закінчення дії ліцензії для продовження даного виду господарської діяльності страховик повинен отримати нову ліцензію у встановленому порядку. Нова ліцензія не може бути видана раніше останнього дня терміну дії попередньої.

Ліцензія має такі основні реквізити:

Ø номер (дві або три частини цифр, які відокремлюються косою рискою, наприклад, № 75/4);

Ø найменування органу, що видав ліцензію;

Ø найменування страховика;

Ø юридична адреса страховика;

Ø форма та вид страхування, на який видана ліцензія;

Ø місце здійснення страхової діяльності;

Ø особливі умови здійснення відповідного виду страхування;

Ø термін дії ліцензії;

Ø дата видачі дозволу;

Ø підпис відповідальної особи органу ліцензування;

Ø гербова печатка.

Відкликання або припинення ліцензії страховиків застосовують тільки з метою накладення дисциплінарних стягнень на страхові компанії, які звинувачені в грубих порушеннях, таких як шахрайство. Виключення страховика з державного реєстру суб’єктів підприємницької діяльності місцевими органами влади у зв’язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюють тільки після внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).