Страхування життя і його основні види
Страхування життя оформляється договором, по якому одна із сторін, страховик, бере на себе зобов'язання за допомогою одержання їм страхових премій, що сплачуються страхувальником, виплатити обумовлену страхову суму, якщо протягом терміна дії страхування відбудеться передбачений страховий випадок у житті застрахованого.
ПІДСКАЗКИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ПРИ СТРАХУВАННІ ЖИТТЯ:
1. Придивіться до вартості страховки
Підбираючи для себе страхування життя, має сенс придивитися до розцінок: страхові внески достатньо широко варіюються. І завдяки інтернету сьогодні зробити це набагато простіше, ніж раніше. Заглянвть на веб-сайти по страхуванню, де Вам розрахують страховку. Упевніться, що на вибраному Вами ресурсі беруть до уваги Ваші дані, які можуть вплинути на розмір страхових премій.
2. Не купуйте більше того, потрібно (реально оцінюйте свої можливості потреби)
Головне при купівлі полісу страхування життя – це передбачити те покриття, яке Вам дійсно потрібне. Якщо буде передбачено більше, ніж Вам потрібно, то Ви заплатите вищі страхові внески. З другого боку, ризиковано і не передбачити всього і таким чином отримати дуже мале покриття. В результаті не може обернутися неповним страхуванням.
3. Чим кращеу вас здоров´я, тим менше Ви сплачуєте за страховку
Абсолютне правильно, що здорові люди отримують кращі розцінки при страхуванні життя. Вас попросять платити більше за все, що укорочує Ваше життя: якщо Ви палите або маєте інші шкідливі звички, потребуєте регулярного медикаментозного лікування, страждаєте від заївої ваги.
4.Не затягуйте з купівлею (молодим довгострокове страхування життя обходиться значно дешевшим)
Суб'єкти договору страхування життя:
1) страховик - страхова компанія, що має ліцензію на даний вид діяльності і здійснення оплачуване страхування фізичної особи від ризиків;
2) страхувальник - особа, що купує страховий поліс, укладає і підписує договір про страхування зі страховиком, бере на себе зобов'язання оплати страхової премії (внесків) і інші зобов'язання, визначені договором;
3) застрахований - фізична особа, у відношенні життя якого полягає договір страхування;
4) одержувач - фізична особа, призначена для одержання страхової суми, якщо відбудеться страховий випадок.
Схема здійснення страхування життя подана на рис. 8.1.
| Договір страхування | |||||||||||||
| Страховик | Страхова премія | Страхувальник | |||||||||||
| Страховий випадок | Застрахована особа | ||||||||||||
| Вигодонабувач | |||||||||||||
| Страхова виплата | |||||||||||||
| Спадкоємець | |||||||||||||
Рис. 8.1. Організація здійснення страхування життя
Рисунок 8.2 Події, які передбачають виплату страхової суми страхування життя
До особливих принципів здійснення страхування життя відносять:
G страховий інтерес;
G специфічність страхового ризику;
G участь у прибутках страхової компанії;
G викуп договору страхування;
G відкритість (прозорість) у відношеннях сторін договору.
Страховий інтерес при страхуванні життя обґрунтовувався протягом достатньо довгого часу і зараз визначається як персоніфікований інтерес до страхування життя, що повинен бути на момент укладання договору страхування, а суб’єктами такого інтересу зокрема можуть бути: страхувальник відносно свого життя; батьки у відношенні життя їх дітей; чоловік (дружина) у відношенні життя дружини(чоловіка); роботодавець у відношенні життя своїх працівників; кредитор у відношенні життя боржника.
Специфічність страхового ризику полягає в широкій відповідальності страховика – договір страхування діє достатньо довгий термін (від 3 років до 30 або навіть більше років), що вимагає постійної оцінки зміну ступеню ризику. Висока відповідальність страховика і по ризику смерті – страхові виплати здійснюються при настанні смерті застрахованої особи від будь-якої причини (як правило, після певного строку дії договору). Це призводить до необхідності використання значної бази статистичних даних по смертності населення. Використовуються національні, регіональні таблиці смертності та розроблені страховиками, які є більш точними для вибраного сегменту страхового ринку. При цьому необхідно врахувати, що ймовірність смерті залежить від віку: до 1 року ймовірність смерті вища порівняно з наступним періодом життя, до 25 років рівень смертності має незначні коливання, а в подальшому відбувається її ріст. Смертність серед чоловіків перевищує смертність серед жінок. Середня тривалість життя жінок перевищує середню тривалість життя чоловіків. Окрім віку, на смертність впливають стан здоров’я, спадковість, професія, місце проживання застрахованої особи, звички та ін.
Участь у прибутках страхової компанії здійснюється шляхом виплат бонусів. Бонуси – це суми, що виплачуються застрахованим особам як доповнення до страхових сум (страхових виплат). Виплата бонусів є обов’язковою умовою виконання умов договору страхування згідно з Законом України “Про страхування”. Страховик повинен регулярно (згідно чинного законодавства – раз на рік) оцінювати результати діяльності зі страхування життя, інші фінансові результати діяльності і від отриманого прибутку розраховувати розмір бонусів за кожним договором окремо пропорційно одержаному прибутку та розміру математичних резервів по даному договору. Крім щорічних бонусів, можуть використовуватися бонуси, що виплачуються по закінченні договору страхування чи при настанні страхового випадку. Мета запровадження таких бонусів – підвищення зацікавленості потенційних страхувальників до укладання договорів страхування.
Викуп договору страхування відбувається в випадку дострокового припинення договору страхування за вимогою страхувальника шляхом виплати останньому викупної суми. Викупна сума розраховується математично на день припинення договору страхування залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Державній Комісії з регулювання ринків фінансових послуг (надалі – Комісія), здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя. Комісія може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми. При розрахунку розміру викупної суми необхідно враховувати як строк дії договору до його розірвання (зазвичай, протягом перших двох або трьох років викупні суми не видаються), так і обсяг сплачених внесків, процентні ставки на інвестиційному ринку, відносну кількість договорів, що припиняються достроково, і різновид страхування життя.
Відкритість (прозорість) у відношеннях сторін договору передбачає можливість отримання страхувальником суттєвої інформації по договору страхування: вихідні дані страховика, умови страхування, строк обмірковування для розриву контракту після його укладанні (14-30днів), оподаткування, порядок вирішення спорів, зміни в полісі та законодавстві. Розвиток цього принципу почався в Великій Британії в 80-х роках минулого століття і закріплений в третій Директиві ЄЕС по страхуванню життя .
Договори страхування життя мають певні особливості, зокрема:
Ø договори страхування життя є довгострокові і укладаються на термін не менше 3-ох років;
Ø право страхувальника на виплату фіксованої страхової суми при дожитті до закінчення терміну дії договору або певної події, передбаченої умовами договору, а також на отримання викупної суми;
Ø страхова виплата здійснюється одноразово в розмірі страхової суми (її частини) та/або у вигляді регулярних послідовних виплат, обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету), страхові внески сплачуються переважно багаторазово;
Ø резерви зі страхування життя формуються персоніфіковано за кожним окремим договором страхування і обов’язково виплачуються застрахованій особі, а у випадку її смерті – отримувачу страхової суми;
Ø участь застрахованої особи у прибутку страховика. Інвестиційний дохід розподіляється між страхувальником і страховою компанією (виплата бонусів, здешевлення страхових тарифів);
Ø основний критерій, який лежить в основі тарифів зі страхування життя – вік особи. Це обумовлено ризиком смерті.
При проведенні страхування життя основними страховими випадками є дожиття до закінчення строку страхування або смерть страхувальника (застрахованого) протягом його дії. Саме тому страховій компанії потрібно визначити ймовірність цих подій. Якщо взяти до уваги цей важливий момент, можна досягти еквівалентності у відносинах між страховиком та страхувальником і забезпечити страховикові можливість побудувати міцну фінансову основу своєї діяльності. На шляху до вирішення цього завдання важливе місце має вимірювання норм смертності. З цією метою складають таблицю смертності, яка базується на показниках статистичного обліку населення або матеріалах самої страхової компанії. Таблиця смертності містить розрахункові показники, які характеризують смертність населення в окремих вікових групах і доживаність під час переходу до іншої вікової групи. Така таблиця показує, скільки років у середньому може прожити одна людина з-поміж тих, хто народився, або тих, хто досяг даного віку.Страховикові, який здійснює страхування життя, важливо знати фактори, які впливають на смертність населення. До таких факторів можна віднести вік, професію, місце проживання, стать. Страховикові при розробці умов страхування необхідно врахувати, що найбільше людей помирає в дитячому віці, у проміжку до 25 років смертність зменшується, а далі поступово зростає. Залежно від професії громадянин може підлягати більшому або меншому ризику втратити здоров’я і життя. Так, наприклад, ризик каліцтва або навіть смерті в акробата вищий, ніж у службовця. Страховикові необхідно врахувати і стать потенційних страхувальників. Як свідчить статистика, з ряду причин чоловіча смертність вища, ніж жіноча. Місце проживання людини також має неабиякий вплив на тривалість її життя. Різні умови проживання складаються в сільській і міській місцевостях, у відносно чистих і забруднених з погляду екології зонах. Отже, розробляючи умови страхування і визначаючи розмір плати за страхову послугу, страховик має взяти до уваги розглянуті щойно фактори.
Достовірно побудована таблиця смертності вельми важлива для кожної страхової компанії, оскільки саме від неї залежить розмір премії, резерви премії.
Порівнюючи таблиці смертності всього населення і таблиці смертності, розроблені страховими компаніями, можна зробити висновок про те, що останні точніші, хоча при цьому простір спостережень обмежений. Кожна конкретна страхова компанія має можливість використати точніші дані щодо своїх страхувальників (застрахованих) та щодо видів страхування, в яких вони беруть участь. Високим показникам смертності мають відповідати й вищі за розміром премії. Страхові премії слугують страховику для формування певного розміру фондів, які забезпечували б йому виконання взятих зобов’язань перед страхувальниками. Використовуючи накопичені фонди, страхова компанія може одержати певний дохід, розмір якого залежить від розміру внесеної до фонду суми, часу її перебування в обігу, а також норми дохідності. Розмір установленої страховиком норми дохідності відчутно впливає на розмір тарифної ставки.
За станом на 1 січня 2002 року в Україні зареєстровано й ліцензовано на здійснення страхування життя лише 18 страхових компаній, серед яких «Аска-Лайф» (Донецьк), «Оранта-Життя» (Київ), «Терен-Життя» (Тернопіль). Майже всі компанії зі страхування життя є компаніями-резидентами на страховому ринку України.