Договір страхування укладається, як правило, на 1 рік.

Сільськогосподарське страхування є одним з порівняно нових різновидів страхування, розвиток якого пов’язаний з страхування від пожеж урожаїв сільських культур. В сучасних умовах страхування ризиків сільського господарства широко розвинуте в міжнародній практиці і може провадиться також шляхом створення товариств взаємного страхування (Велика Британія, Нідерланди, Франція).

За чинним законодавством в Україні протягом останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а в державних — обов’язковим. З реформуванням аграрного сектору економіки питома вага державних підприємств у виробництві продукції рослинництва і тваринництва різко скоротилася. У державній власності залишилися переважно господарства при аграрних наукових та навчальних закладах та деяких відомствах, які використовують продукцію для внутрішніх потреб. Для цих господарств спеціального положення про страхування врожаю так і не було опрацьовано. Тривалий час діяли умови страхування, затверджені в 1977 р. Мінфіном СРСР для радгоспів. Але оскільки державні господарства були здебільшого неплатоспроможними, страхових внесків вони не сплачували. Передбачені зазначеними умовами дотації з бюджету також не видавалися. Тому практично страхування державних підприємств, незважаючи на його обов’язковість, як правило, не здійснювалося.

Кооперативним і фермерським господарствам було надано можливість самостійно вирішувати питання про доцільність укладання договорів на страхування майна. Далі коротко розглядаються умови добровільного страхування врожаю, що діяли в НАСК «Оранта» на кінець 2001 р., висвітлюється досвід деяких зарубіжних страховиків, котрі надають страхові послуги сільськогосподарським формуванням, а також окреслюються перспективи реформування сільськогосподарського страхування в Україні.

Нині в НАСК «Оранта» діють два варіанти добровільного сільськогосподарського страхування. Перший із них охоплює страхування врожаю сільськогосподарських культур, тварин, будівель, споруд, сільськогосподарської техніки, інших матеріальних цінностей. Другий варіант (застосовується з 1999 року) має особливості лише щодо страхування сільськогосподарських культур. На відміну від першого варіанта, де об’єктом страхування є вартість втраченого врожаю певної культури, яка визначається порівнянням урожайності цієї культури з гектара за поточ­ний рік і середньої її врожайності за попередні 5 років, у другому варіанті страховий захист розрахований на відшкодування витрат на посів (садіння) та вирощування сільськогосподарських культур у разі їх загибелі або пошкодження.

Згідно з чинним законодавством України страхування в сільському господарстві здійснюється в обов'язковій та добровільній формі. Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень для державних підприємств та зернових культур і цукрових буряків для сільськогосподарських підприємств усіх форм власності здійснюється в обов’язковій формі. В обов’язковій формі здійснюється також страхування племінних тварин. Інші об’єкти сільського господарства можуть бути застраховані в добровільній формі.

Страховики, що здійснюють страхування сільськогосподарських підприємств, повинні володіти великими страховими резервами (в зв'язку з можливими значними виплатами в неблагополучні роки); розгалуженою мережею філій і представництв, що охоплюють велику територію та забезпечують вирівнювання портфелю ризиків, а також мати в штаті висококваліфікованих спеціалістів в сфері аграрного виробництва, що викликано складністю об'єктів та ризиків в сільському господарстві. В Україні цим вимогам найбільше відповідає НАСК «Оранта», хоча намітилася тенденція по створенню страхових пулів, що об’єднуючи можливості ряду страхових компаній, зможуть задовольнити вказаним необхідним умовам здійснення страхування сільськогосподарських ризиків.

Страхувальниками є сільськогосподарські товаровиробники всіх організаційно-правових форм, передбачених законодавством України.

Страховими випадками при страхуванні врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень є їх ушкодження або загибель через дію ризиків стихійних явищ(посуха, вимерзання, приморозок, град, злива, буря, повінь, сель) та пожежі.

Страховим випадком при страхуванні дерев і плодово-ягідних кущів, що ростуть у садах, і виноградників є їх повна загибель внаслідок морозів, сильних снігопадів, повені, бурі, зливи, граду, землетрусу, посухи, пожежі, а також їхнє знищення карантинними комахами.

Страховим випадком при страхуванні тварин є загибель, падіж, змушений забій та знищення дорослого поголів'я тварин, що наступили в результаті інфекційних хвороб, пожежі, аварії, вибуху, обвалу, стихійних лих, нещасного випадку (удушення, напад звірів і бродячих собак, укус змій тощо), ожеледі, насту та змушений забій (знищення) по розпорядженню ветеринарної служби.

Особливістю виплати страхового відшкодування при страхуванні врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень є використання для розрахунку виплати системи граничної відповідальності. Страхове відшкодування розраховується множенням коефіцієнту покриття (для обов’язкового страхування він встановлений 70% на різницю між страховою сумою та вартістю фактично отриманого врожаю даного року. Страхова сума визначається множенням планової площі сільськогосподарської культури на середньорічну врожайність (у розрахунку на один гектар) за останні 5 років і на узгоджену зі страхувальником ціну за одиницю продукції, а вартість фактично отриманого врожаю обчислюється по цінах, що були прийняті в розрахунок при укладанні договору страхування.

Виплата страхового відшкодування за загиблих, вимушено забитих або знищених тварин провадиться в розмірі збитку, але не вище страхової суми, установленої за договором страхування даного виду і вікової групи тварин. При загибелі, падежі тварини збитком рахується його дійсна вартість на день страхового випадку. При вимушеному забої тварини збитком рахується різниця між його дійсною вартістю на день страхового випадку і вартістю, отриманою від реалізації придатного в їжу м'яса (для хутрових тварин і кроликів також вартістю шкурок). При захворюванні тварин збитком є вартість їх лікування.

Страхування інших об'єктів - будинків, споруджень, сільськогосподарської техніки, машини тощо здійснюється на типових умовах страхування майна підприємств, страхування транспортних засобів, страхування машин від поломок.

Страхування тварин здійснюється на випадок:

Ø загибелі або падежу тварин від хвороб або стихійного лиха, нещасних випадків;

Ø викрадення або навмисних неправомірних дій третій осіб;

Ø лікування тварин від хвороби чи травми, одержаної внаслідок нещасного випадку;

Ø вимушеного забою тварини, якщо вона травмована через нещасний випадок.

Страхування тварин охоплює:

· свиней, хутрових звірів і кролів віком від чотирьох місяців, домашню птицю яйценосних порід віком від п’яти місяців, птицю в господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів віком від одного місяця, велику рогату худобу, овець і кіз віком від шести місяців, коней віком від одного року, а також бджолині сім’ї — на випадок загибелі, знищення, або вимушеного забою внаслідок пожежі, стихійного лиха (удар блискавки, буря, ураган, буран, град, злива, повінь, землетрус, сель), або нещасного випадку (попадання під рухомий транспорт або під дію електричного струму) та вимушеного забою (знищення) за розпорядженнями ветеринарних служб у зв’язку із заходами боротьби з інфекційними хворобами;

· молодняк тварин, які не досягли віку, зазначеного в попередньому переліку, на випадок загибелі, падежу, вимушеного забою або знищення (за висновком спеціалістів ветеринарної служби) унаслідок стихійного лиха, пожежі й дії електричного струму.

Зауважимо, що у Великій Британії поліс зі страхування тварин передбачає також покриття на випадок загибелі їх від переляку (причиною можуть бути літальні апарати, дикі звірі, злі собаки тощо), птиці — від гризунів. У Голландії фермер має змогу страхувати як усе стадо, так і лише окремих тварин.

Страхове забезпечення при страхуванні тварин базується на системі першого ризику. Це означає, що в разі знищення (вимушеного забою, викрадення або лікування) тварини страхове відшкодування виплачується страхувальникові в розмірі суми збитку, але не більшому за страхову суму.

Приклад 1. Громадянин уклав договір страхування корови на страхову суму 400 грн, вартість корови становила 600 грн. Сума збитку внаслідок загибелі була визначена в 600 грн. Страхове відшкодування підлягає виплаті в розмірі 400 грн.

Страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо та не повинна перевищувати ринкової вартості тварини (страхова оцінка). Для всіх тварин одного виду та вікової групи страхова сума має бути однаковою. Тарифна ставка складає від 1 до 10 % від страхової суми, зокрема для великої рогатої худоби – від 2 до 5 %, для коней від 3 до 7% страхової суми. Відповідальність страховика з виплати страхового відшкодування при загибелі тварин від хвороби настає через певну кількість днів (наприклад, НАСК “Оранта” через 30 днів) після сплати страхового платежу. При вимушеному забої розмір збитку визначається, як різниця між ринковою вартістю тварин та вартістю придатного до вживання в їжу м'яса.

Вартість урожаю сільськогосподарської продукції з метою страхування можна визначити шляхом множення планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічну врожайність (у розрахунку на один гектар) за останні п’ять років і на погоджену зі страховиком ціну за одиницю продукції. В той же час орендні та фермерські господарства можуть обирати варіанти страхування виходячи із:

• середнього врожаю за п’ять років;

• трьох середніх років із п’яти;

• врожайності, яка планується;

• врожайності, яка передбачена у договорі оренди.

Страхування тварин проводиться на випадок їх загибелі від стихійних лих, інфекційних захворювань, пожежі тощо. Відшкодування складає 80% від суми збитку. Молодняк від інфекційних захворювань не страхується, оскільки ризик надто високий.

При встановленні розміру відшкодування (тобто 80%) враховується вартість шкіри, якщо вона може бути використана для подальшої промислової переробки, та м’яса, якщо воно може бути реалізовано або використано для годівлі іншої худоби.

В страхуванні с/г тварин існує поняття “страхового віку”, як такого, з якого тварина приймається на страхування.

Страховий захист сільськогосподарських ризиків знаходиться в сучасних умовах в стадії активного становлення, зокрема змінюються принципи, мета та завдання механізму захисту. Актуальність агрострахування підтверджується з року в рік. Це обумовлено високим ступенем ризику страхування врожаю і як одним із найскладніших видів для страховика.

Страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо. Її максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини. Розмір тарифних ставок для окремих груп тварин може становити від 1 до 10 % від страхової суми.

Сума збитку визначається:

1) у разі загибелі або викрадення тварин – у розмірі ринкової вартості тварини, що склалася в певному регіоні;

2) при вимушеному забої тварини – у розмірі різниці між ринковою вартістю тварини та вартістю придатного до вживання в їжу м’яса;

3) у разі лікування тварини від хвороби чи травми – у розмірі вартості лікування, що зазначена у спеціаліста ветеринарної служби.

Найбільш ризиковим і специфічним видом є страхування сільськогосподарських культур.

Врожай сільськогосподарських культур може страхуватись в усіх типах сільськогосподарських підприємств. За формою це страхування може бути обов’язковим і добровільним. Згідно із Законом України «Про страхування» обов’язковими є страхування врожаю сільгоспкультур і багаторічних насаджень державними сільгосппідприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільгосппідприємствами усіх форм власності.

Страхування сільськогосподарських культур може здійснюватись на підставі кількох методик. Основними з них є:

1) комплексне страхування (неотримання або недоотримання майбутнього врожаю внаслідок усіх передбачених причин);

2) мультиризикове страхування (зниження врожайності або втрат врожаю внаслідок конкретних причин, переважно граду, бурі, зливи, заморозку та інших стихійних явищ);

3) за фактично понесеними втратами (посівів від загибелі (пошкодження) внаслідок конкретних причин, переважно стихійних явищ);

4) індексне страхування (за індексом врожайності або індексом погоди).

Порядок і правила обов'язкового страхування врожаю сільгоспкультур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільгосппідприємствами усіх форм власності затверджені Кабінетом Міністрів України 11 липня 2002 року.

Таблиця 10.1 Страхові тарифи НАСК «Оранта» за окремими видами або групами
сільськогосподарських культур, тварин, інших матеріальних цінностей (частка від страхової суми, %)

 

Озимі зернові	10,0
Ярі зернові, зернобобові, соя, соняшник, інші технічні культури	12,0
Кормові культури	13,0
Овочі відкритого ґрунту, баштани продовольчі, насінники	22,0
Цукрові буряки	9,2
Картопля	16,9
Сади, ягідники, виноград та інші насадження	23,2
Тютюн, махорка	13,6
Льон і коноплі	17,6
Коріандр, рицина, м’ята	16,5
Розсадники, інші сільськогосподарські культури	9,8
Культури захищеного ґрунту	7,8
ВРХ, коні, осли, мули	2,0
Птиця, кролі, пушні звірі	5,0
Свині, бджоли	4,0
Вівці, кози	3,0
Багаторічні насадження	3,5
Будівлі, споруди, сировина, матеріали	0,5
Транспортні засоби	3,0

Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менш як 25 % річної суми зі страхування врожаю сільськогосподарських культур і не менш як 50 % відповідної суми зі страхування тварин та іншого майна до вступу договору страхування в дію, але не пізніше ніж через 30 днів від дня його підписання.

Зі страхування тварин, багаторічних насаджень та іншого майна остаточні розрахунки за внесками мають бути закінчені протягом трьох місяців після сплати першого платежу.

Якщо страхування здійснюється на умовах відшкодування затрат на вирощування сільськогосподарських культур у разі їх загибелі або пошкодження (другий варіант страхування), страхова сума визначається в межах планових або фактичних затрат на посів (висаджування) та вирощування відповідної культури. Може застосовуватися безумовна франшиза. Вона залежить від зони та умов вирощування тієї чи іншої культури, але не повинна перевищувати 20 % загальної вартості витрат на її вирощування. Як видно з наведеної далі таблиці, тарифні ставки з добровільного страхування затрат на вирощування сільськогосподарських культур значно нижчі, ніж зі страхування врожаю сільськогосподарських культур.

Таблиця 10.2 Тарифні ставки (частка від страхової суми, %) з добровільного страхування затрат на вирощування сільськогосподарських культур залежно від виду страхової події

 

Сільськогосподарські культури	Вимерзання	Град, злива, буря, затоплення	Пожежа	Загальний тариф
Озимі	4,0	2,5	0,5	7,0
Ярі зернові	—	4,5	0,5	5,0
Зернобобові	—	5,0	0,3	5,3
Кукурудза	—	4,5	0,2	4,7
Цукрові буряки	—	5,0		5,0
Соняшник	—	4,5	0,5	5,0
Інші технічні культури	—	5,0	0,3	5,3
Овочеві та баштанні культури	—	5,5		5,5
Насінники овочевих та інших культур	—	5,5	0,5	6,0
Однорічні сіяні трави	—	4,0		4,0
Багаторічні сіяні трави	3,5	2,5		6,0

 

Страховим ризиком є недоотримання або повне неотримання врожаю внаслідок граду, пожежі, вимерзання, урагану, бурі, зливи, зсуву, посухи, повного раптового знищення посівів карантинними шкідниками. Страхова компанія відповідає лише за кількісні втрати врожаю.

Страхова сума визначається в розмірі 70% вартості врожаю шляхом множення середньої врожайності з гектара за останні 5 років даними обліку страхувальника на ціну 1ц продукції і на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай.

Типовим договором з цього виду страхування передбачено рівень страхового забезпечення 70%.

Страховий платіж визначається шляхом множення страхової суми на страховий тариф і на показник обсягу відповідальності страховика. Страхові тарифи розраховані для кожної культури або групи культур і диференційовані за областями України.

Загальним збитком вважається втрата застрахованого врожаю вна­слідок настання страхового випадку. Цей збиток обчислюється шляхом множення різниці між врожайністю з одного гектара згідно з договором страхування та фактичною врожайністю з одного гектара в поточному році на площу посіву та на ціну, вказану в договорі страхування, але не вищу, ніж фактична на момент виплати відшкодування. Якщо культура по­вністю знищена і здійснено її пересів (пересадження), то для визначення загального збитку враховується вартість фактично отриманого врожаю, обчислена за цінами підприємства, вказаними в договорі страхування, і фактична вартість врожаю культури, якою пересіяно (пересаджено) пло­щу за цінами поточного року. Різниця між цими сумами з врахуванням величини відповідальності страховика становитиме загальний збиток, ко­трий визначається після збору врожаю. Прямий збиток (величина страхо­вого відшкодування) визначається шляхом множення загального збитку на показник рівня пошкодження посівів, встановлений при їх огляді після страхового випадку.

Розглянемо на прикладівизначення страхової суми, страхового платежу, загального збитку і страхового відшкодування.

Фермерське господарство з Тернопільської області страхує озиму пшеницю, висіяну на площі 100 га. Середня врожайність з 1 га за попередні 5 років становить 30 ц. Ціна 1 ц пшениці за минулий рік 60 грн. За узгодженістю між учасниками договору страхова компанія нестиме відповідальність в розмірі 70% збитків.

Страховий тариф для страхування озимих культур у Тернопільській області становить 7,5%. Фактична врожайність в поточному році становить 18 ц/га. В червні пшениця була пошкоджена зливою на площі 100 га. На підставі акту огляду посівів встановлено, що посіви пошкоджено на 80%, але пересів не здійснювався.

Розв'язання

1. Страхова сума становить 126 тис. грн. .

2. Страховий платіж становить 9,45 тис. грн. .

3. Загальний збиток дорівнює 18 тис. грн.

4. Прямий збиток (величина страхового відшкодування) становитиме 14,4 тис. грн. .

Страховим ризиком зі страхування врожаю є неотримання або недоотримання врожаю внаслідок:пожежі і удару блискавки, граду, бурі, урагану, зливи, повені, посухи, вимерзання, випрівання, вимокання, випирання, льодові кірки. Укладенню договору передує огляд посіяних площ зі складенням акта про його результати. Договір вступає в дію після скла­дення акта і діє до моменту збирання врожаю. Страхова сума визначається множенням середньої врожайності на ціну метричної одиниці ваги (центнер або тонну) і на площу посіву. Ціна може визначатися як ціна, що склалася в господарстві за останній рік, або як закупівельна чи заставна ціна, встановлена урядом України. Ціна вста­новлюється для кожної культури чи сорту окремо.

Договором страхування може передбачатися додаткова страхова сума на відшкодування господарству додаткових доцільних витрат на підсів чи пересів або на заходи щодо запобігання та зменшення збитків. З переліку ризиків страхувальник вибирає ті, на випадок яких він буде страхувати врожай. Відповідні ризикам часткові страхові тарифи додаються, визначається сумарний тариф, на підставі якого визначається страховий платіж.

Про пошкодження посівів чи інший випадок, який може бути визнаний як страховий, господарство повинно повідомити страховика. Застраховані площі знову оглядаються, а в акті фіксуються пошкодження. Безпосередньо перед збором врожаю застраховані площі знову оглядаються і визначається біологічна врожайність культури, тобто величина врожаю на рослинах. Збиток визначаєть­ся після збору врожаю за традиційною схемою – як величина втрат врожаю на підставі різниці врожайності за попередні 5 років та врожайності поточного року, помноженої на площу та на ціну врожаю культури, вказану в договорі страхування. HACK “Оранта” приймає фактичну врожайність в розмірі не меншому, ніж, 70% біологічної врожайності культури. Величи­на відшкодування визначається з врахуванням величини відповідальності та франшизи.

Визначення збитку і страхового відшкодування.Розмір збитку в разі загибелі (пошкодження) сільськогосподарських культур визначається після збирання врожаю згідно з вартістю втраченої внаслідок страхової події продукції за певною культурою або групою культур (залежно від того, як вони були прийняті на страхування) і розраховується множенням на всю площу посіву різниці між вартістю прийнятого на страхування врожаю з 1 га, прийнятого на страхування та вартістю фактично одержаної продукції в поточному році з 1 га.

Якщо на всій площі або її частині, де загинула (була пошкоджена) основна культура, або на частині такої площі здійснено пересів (підсів), збиток визначається з урахуванням вартості фактично одержаного валового врожаю цієї культури (за цінами, про які досягнуто домовленості під час укладання договору страхування), а також фактичної вартості врожаю на площі пересіву (підсіву) за цінами реалізації відповідної продукції.

У разі, якщо будь-яку культуру посіяно на площі, більшій за ту, котру було взято в розрахунок під час страхування, розмір збитку при її загибелі (пошкодженні) визначається з розрахунку всієї фактичної площі посіву даної культури.