Банкрутство страхової організації – значне розбалансування економічного організму страхової організації з відповідною неможливістю фінансового забезпечення своєї діяльності та неліквідною структурою балансу.
Видами банкрутства страхових організацій є:
ü реальне (просте) банкрутство – пов’язане з реальною втратою активів у результаті фінансово-господарської діяльності страхової організації без злого наміру, особистої або корпоративної корисливості;
ü фіктивне (навмисне) банкрутство є результатом навмисних дій керівництва страхової організації і (або) її засновників щодо "виведення" активів, штучного створення ситуації неплатоспроможності з метою привласнення коштів страхової організації, її кредиторів та ін.
Процедура банкрутства страховика регламентується ч. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Санація страхової організації – це комплекс послідовних, взаємопов’язаних заходів фінансово-економічного, організаційно-правового та соціального характеру, спрямованих на виведення страховика з кризи і відновлення або досягнення ним платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.
Форми проведення санації страховика:
1. Санація, що спрямована на рефінансування боргу страхової компанії.
2. Санація, що спрямована на реструктуризацію (реорганізацію) страхової компанії.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України має право призначити проведення примусової санації страховика у випадку:
û невиконання страховиком своїх зобов’язань перед страхувальниками протягом трьох місяців;
û недосягнення страховиком визначеного законодавством України розміру статутного фонду;
û настанням інших випадків, визначених чинним законодавством України.
Форми реорганізації страховиків:
1. Злиття – припинення діяльності двох (чи кількох) страховиків як юридичних осіб і передання всіх майнових та немайнових прав і обов’язків до страховика – юридичної особи, що створюється внаслідок реорганізації.
2. Виділення – створення страховика – юридичної особи (або кількох страховиків – юридичних осіб), до якого (яких) за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах переходять майнові та немайнові права і обов’язки страховика – юридичної особи, що реорганізується.
3. Приєднання – припинення діяльності одного страховика як юридичної особи та передання всіх майнових й немайнових прав до іншого страховика – юридичної особи на правах філії чи без відкриття філії.
4. Подія – припинення діяльності одного страховика як юридичної особи та передання за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах усіх його майнових й немайнових прав і обов’язків до кількох страховиків – юридичних осіб, що створюються внаслідок реорганізації.
5. Перетворення:
û зміна організаційно-правової форми товариства, у вигляді якого був створений страховик, при цьому до нового страховика переходять усі майнові та немайнові права і обов’язки страховика, що реорганізується;
û перепрофілювання страховика у страхового посередника за умови погашення ним своїх майнових й немайнових обов’язків перед страхувальниками та перестраховиками.
Ліквідація страхової організації може здійснюватись на добровільній основі або в примусовому порядку.
Добровільна ліквідація – це процедура ліквідації неспроможного страховика, яка здійснюється поза судовими органами, на підставі рішення засновників або угоди, укладеної між засновниками страхової організації та її кредиторами і під контролем останніх.
Примусова ліквідація – це процедура ліквідаційної неспроможної страхової організації, яка здійснюється за рішенням арбітражного суду (як правило, у процесі провадження справи про банкрутство страховика).
Етапами ліквідаційної процедури провадження справи про банкрутство страхової організації є:
1. Прийняття господарським судом рішення про банкрутство страховика.
2. Призупинення діяльності страхової організації.
3. Призначення ліквідаційної комісії (ліквідатора).
4. Визначення переліку кредиторів, законності, обсягів та забезпеченості їх вимог.
5. Розподіл кредиторів на групи (черги) виконання зобов’язань.
6. Визначення обсягів та вартості ліквідаційної маси майна страховика для задоволення вимог кредиторів.
7. Задоволення вимог кредиторів та покриття витрат ліквідатора (по черзі виконання зобов’язань).