Моделі життєвого циклу ІС

В основі створення, використання та вдосконалення автоматизованих ІС лежить поняття її життєвого циклу. Життєвий цикл є моделлю створення та використання ІС, яка відображає різні її стани, починаючи з моменту виникнення необхідності в даному виробі і закінчуючи моментом його повного виходу з використання.

Традиційно виділяють такі основні етапи життєвого циклу ІС:

· аналіз вимог;

· проектування;

· програмування / впровадження;

· тестування і налагодження;

· експлуатація і супровід.

Життєвий цикл утворюється відповідно до принципу низхідного проектування і зазвичай має ітераційний характер: реалізовані етапи, починаючи з найперших, циклічно повторюються відповідно до змін вимог і зовнішніх умов, введення обмежень тощо. На кожному етапі життєвого циклу породжується певний набір документів і технічних рішень, при цьому для кожного етапу початковими є документи і рішення, отримані на попередньому етапі. Кожний етап завершується верифікацією породжених документів і рішень з метою перевірки відповідності їх вихідним.

Існуючі моделі життєвого циклу визначають порядок виконання етапів у ході розробки, а також критерії переходу від етапу до етапу. Відповідно до цього найбільше поширення отримали такі три моделі життєвого циклу:

1. Каскадна модель, широко застосовувана в 70-80-ті роки, передбачає перехід до наступного етапу після повного завершення робіт на попередньому етапі і характеризується чітким поділом даних і процесів їх опрацювання (рис. ).

2. Поетапна модель життєвого циклу ІС з проміжним контролем, що проявилася у 80-85-ті роки, — ітераційна модель розробки з циклами зворотного зв'язку між етапами. Перевага такої моделі — в тому, що міжетапні коригування забезпечують меншу трудомісткість порівняно з каскадною моделлю; з іншого боку, час життя кожного з етапів розтягується на весь період розробки.

3. Спіральна модель (86—90-ті роки) — загострює увагу на початкових етапах життєвого циклу: аналізі вимог, проектуванні специфікацій, попередньому й детальному проектуванні. На цих етапах перевіряється і обґрунтовується реалізованість технічних рішень створенням прототипів. Кожний виток спіралі відповідає поетапній моделі створення фрагмента або версії системи, на ньому уточнюються цілі й характеристики проекту, визначається його якість, плануються роботи наступного витка спіралі. Таким чином поглиблюються і послідовно конкретизуються деталі проекту і в результаті обирається обґрунтований варіант, який доводиться до реалізації.

 

Рис. 10.2. Спіральна модель життєвого циклу ІС

Фахівці відзначають такі переваги спіральної моделі:

· накопичення і повторне використання програмних засобів, моделей і прототипів;

· орієнтація на розвиток і модифікацію системи в ході її проектування;

· аналіз ризику і витрат у процесі проектування.