Перехід до ринкової економіки об’єктивно зумовлює зростання потреби у страховому захисті усіх суб’єктів ринку, а таку потребу, у свою чергу, може забезпечити ефективне функціонування страхового ринку.
Існує значна кількість визначень страхового ринку. Найбільш поширеним є таке:
Страховий ринок – це особлива сфера грошових відносин, де об’єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга – страховий захист і на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу.
Об’єктивними умовами його існування є суспільна потреба у страхових послугах та наявність страховика, здатного її задовольнити. На ринку відбувається суспільне визнання страхової послуги, а його головною функцією є акумуляція та розподіл страхового фонду. А тому страховий ринок ще визначають як інструмент розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних і юридичних осіб.
На особливу увагу заслуговує характеристика суб’єктів страхового ринку, яка визначає його елементну структуру. До головних суб’єктів страхового ринку відносять страховиків, страхувальників, страхових посередників. Головне місце серед них займають страховики та страхувальники. Іншими учасниками є: застраховані особи, об’єднання страховиків, перестраховики, товариства взаємного страхування, органи державного нагляду за страховою діяльністю, професійні оцінювачі ризиків, професійні оцінювачі збитків.
Відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування»(2001 р.) страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. В окремих випадках страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до чинного страхового законодавства, а також товариства взаємного страхування.
Важливим суб’єктом страхового ринку є страхувальники. Ними визнають юридичних осіб та дієздатних громадян, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники мають певні права та обов’язки під час дії договору страхування, які визначені законодавством та страховим договором.
Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери, страхові агенти.
Об’єктами страхового ринку є страхові продукти – специфічні послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договорі страхування. Ціна на них формується на основі конкуренції і відображається у страховому тарифі. Купівля-продаж оформляється страховим договором.
Законодавство визначає об’єкти страхування як майнові інтереси, пов’язані із життям, здоров’ям, працездатністю, володінням, користуванням, розпорядженням майном, а також з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником третій особі.
Специфіку взаємовідносин суб’єктів на страховому ринку визначає рівень розвитку його інфраструктури, яка забезпечує можливість реалізації економічних інтересів страховиків і страхувальників, посилює захищеність усіх сфер життя, активізує страхову діяльність. Її основними елементами є:
- фінансово-кредитна система;
- аудиторські служби;
- страхова експертиза;
- правове та нормативне забезпечення;
- розвинена система підготовки кадрів;
- наукові дослідження;
- інформаційні технології.
Таким чином страховий ринок є складною, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, мобільною, залежною від загальної економічної ситуації в країні та активності страховика системою.