Страховий посередник – одна з трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком.
Страхова індустрія використовує різні типи посередників та їх комбінації. Посередницькі функції можуть виконувати: персонал страхових компаній, агенти, брокери, банки, туристичні агентства, відділення зв'язку, агентства нерухомості, автосалони тощо.
Закон України «Про страхування» дає таке визначення посередників: «Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів).
Страхові агенти – громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика та виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних із виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.
Страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика. Вони не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.
Посередницька діяльність страхових агентів і страхових брокерів на користь іноземних страховиків на території України не допускається, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Діяльність страхових агентів і страхових брокерів багато в чому має спільні риси, але юридичний статус таких осіб різний. Страховий агент є уповноваженим страховика і діє згідно з агентською угодою на визначеній території. Страховий брокер, навпаки, є уповноваженим страхувальника або страхової компанії, що бажає перестрахувати ризики за взятими на себе зобов'язаннями. Клієнт доручає брокерові здійснювати всі необхідні дії, пов'язані з управлінням своїми договорами страхування (перестрахування) і розміщенням їх у страховій компанії на вибір брокера. Незалежність брокера від страховика або перестраховика (тобто від другої сторони угоди) – ключова відмінність брокера від агента.
Порядок реєстрації страхових брокерів визначається Уповноваженим органом. Щоб забезпечити сумлінне та професійне виконання брокерами своїх зобов’язань, перед учасниками страхового ринку, проводиться їх сертифікація. Термін чинності реєстраційного свідоцтва становить 5 років. Видане свідоцтво вноситься до державного реєстру страхових брокерів, який ведеться Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.
Необхідно звернути увагу на ту обставину, що саме згідно з Законом України «Про страхування» брокери не мають права працювати на страховика, а лише на страхувальника. Окрім цього, оскільки брокер в такому випадку не може бути продавцем страхових послуг, то його діяльність попадає під оподаткування податком на додану вартість.