Зміни в страхуванні відповідальності власників транспортних засобів.

У першу чергу відміняються 2 та 3-й типи полісів «автоцивілки». Так, тепер автовласники зможуть укладати договори тільки одного - першого типу, згідно з яким в договорі фіксується автомобіль і дозволяється керування ним будь-яким водієм з діючими правами. Також змінюються строки страхування: 15-денних полісів, які раніш придбалися виключно для проходження ТО, тепер не буде. Стандартним строком страхування стане 1 рік.

Також вводиться Європротокол – система оформлення дрібних ДТП. Головна умова – щоб в аварії не було постраждалих людей, розмір збитку не перевищував 10 тис. грн. на одного постраждалого, а учасники ДТП мали поліси страхування відповідальності автовласника та були згодні з обставинами, тобто самі вирішили, хто правий, хто винуватий. У європротоколі будуть перелічені типові випадки аварій та наїздів, які підпадають під його дію, що спростить оформлення ДТП.

Також прискорюється отримання виплати. Вона буде здійснюватися на протязі 90 днів з дати повідомлення страховику про ДТП.

Хоча базовий внесок не змінюється і залишається на рівні 180 грн, змінюється система коригуючи коефіцієнтів. Наприклад, для молодих водіїв використовується підвищуючий коефіцієнт. Якщо за рулем опиниться особа з меншим стажем керування, ніж прописано в договорі, страховик виплатить компенсацію, але зможе виставити винуватцю регрес та втискати з нього половину виплаченої суми. Також страхувальники можуть встановлювати період експлуатації транспортного засобу, який повинен бути не менш шести місяців. Наприклад, водій, який не використовує машину взимку, може оговорити, що договір буде активним тільки весною та літом. Якщо страхова подія станеться у період, не передбачений договором, страховик виплатить компенсацію, але зможе втискати його з винуватця у повному розмірі. У зв’язку з цим вводиться новий коефіцієнт, залежний від періоду експлуатації автомобілю.

 

У договорах страхування можуть бути передбачені такі ліміти відповідальності:

1. Ліміт відповідальності на один страховий випадок;

2. Ліміт відповідальності на один страховий випадок і одну постраждалу особу;

3. Ліміт відповідальності на один страховий випадок і на весь строк договору.

При заподіянні шкоди майну третьої особи внаслідок ДТП, коли суб’єкти страхування не дійшли згоди, за рахунок страховика проводиться експертиза. При настанні страхового випадку та виплати страхового відшкодування третій особі у обсязі, більшому за 25% страхової суми, страхувальник, з вини якого сталося ДТП, має переукласти договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності в компанії, яка проводила виплату. Франшиза при відшкодуванні шкоди життю або здоров’ю третьої особи не застосовується.

Відповідно до закону укладаються такі види договорів страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів:

- внутрішній договір страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

- договір міжнародного обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Законом передбачені таки типи договорів:

- транспортний засіб, визначений в договорі, що керується будь-якою особою на законних підставах (договір першого типу);

-будь-який транспортний засіб, що керується особою, вказаною в договорі (договір другого типу);

- транспортний засіб, визначений в договорі страхування, і особа визначена в договорі страхування (договір третього типу).

В Законі України «Про страхування» розглядаються такі види відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров’ю третьої особи:

- лікування потерпілого;

- тимчасова втрата працездатності потерпілого;

- стійка втрата працездатності потерпілого.

Окрім витрат на лікування відшкодовуються і не отримані під час лікування доходи потерпілої особи в таких розмірах:

- для працюючої особи – не отримана середня заробітна плата;

- для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно – не отримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній рік та доходом, отриманим у календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатна;

- для непрацюючої повнолітньої особи – допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати.