Морське страхування – один із найдавніших видів страхування. Перший зі збережених донині страхових полісів було виписано в середньовічній Італії (1347 р.) у зв'язку саме з морським перевезенням.
Основні види морського страхування такі:
− страхування каско суден на термін (Hull and Machinery);
− страхування каско суден на період будівництва (будівельні ризики – Builders' Risks);
− страхування військових і страйкових ризиків (War and Strikes);
− страхування ризику втрати фрахту (Loss of Hire);
− страхування особливих майнових інтересів (Increased Value);
− страхування додаткової відповідальності (Excess Liabilities);
− страхування контейнерів;
− страхування відповідальності судновласників (Shipowners' Liability або Р);
− страхування відповідальності фрахтувальників (Charerrers' Liability);
− страхування відповідальності суднових агентів (Ship's Agents Professional Indemnity);
− страхування відповідальності суднових брокерів (Ship Broker's Liability).
Страхування каско суден (СКС) – вид морського страхування, що забезпечує захист судновласників та інших осіб, пов'язаних з експлуатацією суден (далі – судновласників), від ризиків заподіяння збитку через загибель належних їм суден.
Види збитків. Незалежно від розбіжностей у національних умовах страхування каско, про які йтиметься далі, всі страхові ринки надають покриття від небезпек, які можна поділити на три групи:
− безпосередньо пов'язані з фізичною загибеллю, ушкодженням чи ламанням корпусу, машин або устаткування судна;
− пов'язані з виникненням відповідальності перед третіми особами;
− витрати судновласника.
Фізична загибель, ушкодження, ламання у цій групі розрізняють:
− повну загибель – фактичну (руйнування, затоплення, зникнення судна безвісти) чи конструктивну (судно не зруйноване в цілому, але його відновлення чи рятування економічно недоцільне, як, скажімо, тоді, коли воно лежить на кораловому рифі й вартість операцій з його зняття перевищить відповідну страхову суму);
− ушкодження корпусу чи гвинтово-кермової групи;
− поломки машин і устаткування судна.
Страхова компанія відшкодовує відповідні збитки страхувальника, у будь-якому випадку: вартість загиблого судна чи витрати з ремонту його корпуса, машин і устаткування. Витрати з ремонту складають перелік, який хоча й жодними умовами страхування не передбачено подавати докладно, добре відомий із практики претензійної роботи. Сюди належать, наприклад, вартість металу чи запасних частин, витрати з переходу судна до місця ремонту, заходу в порт, установлення й виходу з доку, використані під час переходу до місця ремонту та у процесі випробувань пальне й мастильні матеріали, зарплата екіпажу за період переходу до місця ремонту, витрати на доставляння запасних частин, у тому числі літаком, і багато інших позицій.
Відповідальність перед третіми особами
За деякими національними умовами СКС (насамперед, за німецькими й норвезькими) можна застрахувати платежі власникам ушкоджених судном берегових чи плавучих споруд – причалів, кранів, складів.
На підставі різного роду спеціальних умов можна застрахувати низку ризиків відповідальності перед третіми особами. Такі ризики покриваються, як правило, полісом страхування відповідальності судновласника (зокрема, за англійськими застереженнями про страхування рибальських суден, Застереженнями про страхування портових ризиків, Застереженнями про страхування яхт – відповідальності за загибель чи травми третіх осіб).
Витрати судновласника
Один із найспецифічніших видів витрат стосується загальної аварії. Коли якась небезпека загрожує водночас і судну, і вантажу, який воно перевозить, судновласник може вдатися до витратних заходів, щоб урятувати свою справу (морські перевезення): зайти в порт-притулок, перевантажити вантаж, аби зняти судно з мілини, оплатити послуги рятувальників. Такі доцільні витрати відносяться на загальну аварію й розподіляються між судновласником і власниками вантажу. Частка, що припадає на судновласника, відшкодовується за договором страхування каско.
Витрати, які мають на меті запобігти збитку чи зменшити його розмір (Sue and Labour expenses) – витрати, спрямовані на збереження (але не на рятування) судна, а також звичні й для інших видів морського страхування витрати з найму сюрвеєрів, адвокатів, експертів.
Обсяг покриття. З ініціативи як судновласника, так і страховика за договором страхування може пропонуватися різне за обсягом покриття. Спектр можливих умов – від страхування лише повної (і навіть, як це практикується на німецькому ринку), тільки фактичної повної загибелі, до страхування повного обсягу ризиків. Проміжні варіанти різняться тим, що містять ризики загальної аварії, рятування та відповідальності стосовно зіткнень.
Умови та правила страхування. Обсяг покриття, що надається за договором СКС, докладно визначається відповідними умовами страхування. Єдиних для всього світу умов не існує.
Застраховані ризики (небезпеки).
- нанесення шкоди життю, здоров’ю або майну пасажирів при проведенні морських перевезень;
- нанесення шкоди морському судну внаслідок стихійних лих, помилок в управлінні, протиправних дій третіх осіб;
- нанесення шкоди морським судном життю, здоров’ю або майну третіх осіб, які перебувають на інших судах або на березі;
- нанесення шкоди вантажу, який перевозиться судном;
- арешт судна органами влади іншої країни;
- нанесення шкоди навколишньому середовищу нафтою або іншими шкідливими та небезпечними речовинами, які перевозяться судном.