Формування потреби самовдосконалення — процес складний, зовнішньо тісно пов'язаний з процесом самоорганізації праці майбутнього професіонала, і зокрема, з науковою організацією праці (НОП).
Під науковою організацією праці ми розуміємо вивчення складу праці й таку її організацію, яка базується на головних положеннях педагогіки, психології, фізіології стосовно вимог до діяльності викладача, враховує можливості та вікові особливості його організму, створює сприятливі умови для його розвитку. Вимоги НОП охоплюють усі сторони життя викладача як у сфері навчально-пізнавальної, нау ково-дослідної діяльності, так і стосовно вільного часу.
Зовнішній бік НОП забезпечується умінням раціонально організовувати та дотримуватися режиму навчальної діяльності чи вільного часу, доцільним розподілом у часі різних видів діяльності (зокрема, навчальної діяльності), визначенням послідовності їх виконання, підготовкою робочого місця тощо.
Внутрішній бік НОП полягає у визначенні мети своєї роботи, з'ясуванні її засобів, правильному доборі прийомів виконання, плануванні, контролі (контроль та самоконтроль) і в разі необхідності корекції подальшої діяльності (корекція).
Специфічним видом професійної діяльності є професійне самовдосконалення. Особливість його полягає в тому, що у процесі самовдосконалення воно сприяє розвиткові таких якостей, які забезпечують успіх особистості у професійній діяльності.
Психолого-педагогічна структура діяльності — система дій педагога, спрямованих на досягнення поставлених цілей через розв'язання педагогічних завдань.
У структурі діяльності викладача виділяють такі складові, як види і напрями діяльності. Перша складова структури педагогічної праці викладача — це його конструктивна, організаційно-мобілізуюча, комунікативно-розвивальна, інформаційно-орієнтуюча, дослідницька і гносеологічна діяльність, що передбачає високу кваліфікацію. Друга — навчальна, методична, організаційно-методична, наукова, дослідницька, виховна робота.